Про це повідомляє сайт Львівського прес-клубу.

Незалежний журналіст, медіаексперт з Краматорська Андрій Романенко наголосив, що законопроєкт №2693 треба аналізувати не стільки як документ про журналістику, скільки як закон про діяльність ЗМІ, який регулює галузь.

– Нарешті соціальні мережі увійшли в якусь офіційну площину. Провайдери послуг загального доступу тепер хоч якось можуть регулюватися. Закон також відкриває можливість реєстрації онлайн ЗМІ, бо дотепер сайти реєструвалися дуже дивно. Сайту було дуже важко бути ЗМІ, – наголосив Андрій Романенко.

Він нагадав, що за чинним законодавством сайт може мати або статус інформагентства, або – газети. Коли більшість сайтів регіональних почалися як сайти газет, це було виправдано. Але зараз, за його словами, багато сайтів не є газетами.

Андрій Романенко вважає спробу переписати українське інформаційне законодавство, яке дуже довго не реформувалося, актуальною, з огляду на реальність яка пішла дуже далеко вперед.

– Усередині цього законопроєкту є механізм, згідно з яким держава зможе комунікувати з власниками систем загального доступу. У нас зараз немає кому комунікувати від імені держави з Фейсбуком. Я – за законопроєкт бо він описує цю нову реальність, – сказав експерт.

Андрій Романенко також перелічив головні мінуси законопроєкту.

– Що стосується негативних моментів, то дуже велика роль Національної ради, яка стає медіарегулятором. І ми розуміємо, яка вона на практиці буде в Україні. Кожен наступний Президент буде намагатися підлаштувати її під себе і дуже сильнорегулювати ЗМІ. Дуже обурюються цим проєктом провайдери, бо не вирішена схема блокування небажаного контенту, – перелічив мінуси законопроєкту незалежний експерт з Краматорська.

Андрій Євченко, видавець сайту “Kramatorsk Post, розкритикував будь-яке втручання держави в інформаційний ринок.

– Держава дотепер спалює мільярди гривень на підтримку ЗМІ, комунальних та інших. Наше місцеве телебачення, яке ніхто не дивиться, коштує 10-11 млн. Це – телебачення, в якого немає нічого, крім Ютюб-каналу. Проблема України не в тому, що в нас – забагато свободи. У нас – дефіцит свободи. Проблема України не в тому, що в нас мало регуляції, в нас – забагато регуляції. Найліпше, що могла би зробити держава, – максимально вилучитися з цього ринку. Те, що відбулося з галуззю і те, в якому стані перебувають місцеві ЗМІ, це – наслідок такої форми держави – олігархічної, кланової, – наголосив Андрій Євченко.

Видавець сайту “Kramatorsk Post” пропонує взагалі забрати з законопроєкту розділ про медіа громад.

– Це – держава, яка буде займатися виробництвом інформації. За допомогою медій громад будуть витягувати мільярди з платників податків. Треба заборонити категорично використовувати гроші платників податків на підтримку будь-яких ЗМІ. У підсумку – це все одно машина “Таврія”. А де держава лише регулює ринки, робить їх рівними, там, де конкуренція, боряться за попит, там починається “Ауді” і “Мерседес”, – зазначив Андрій Євченко.

Бажання зробити прозорою структуру власників ЗМІ, на думку видавця, має другий бік медалі – надмірну забюрократизованість, яка дає приводи для санкцій щодо ЗМІ.

– Щодо прозорості бізнесструктури ЗМІ. Щороку, якщо не відбулася зміна в структурі власників, ЗМІ має звітувати, що не відбулася. Для чого департаменти, чиновники? З’ясуйте самі в реєстрі. Розчерком пера додали ще один звіт. Одна кома не там – і починається процес переслідування, – обурюється Андрій Євченко.

Львівський експерт з комунікацій Дмитро Посипанко погодився з Андрієм Євченком у тому, що фінансування комунальних ЗМІ за нинішньою схемою не потрібне. Але якщо змінювати систему фінансування, то вони мають право на існування. Наглядові ради мовників громад, які пропонує законопроєкт, за словами львівського експерта, фактично вже є, тільки вони юридично не оформлені. Зрештою, крапки над “і”, на думку Дмитра Посипанка, покладе реформа адміністративно-територіального устрою.

– Після реформи адміністративно-територіального устрою обласні і райради будуть позбавлені права створювати такі медіа, – наголосив Дмитро Посипанко.

Назагал він, як і Андрій Романенко, позитивно оцінює появу законопроєкту №2693.

– Плюс, що законопроєкт з’явився. Це – крок вперед, якщо він буде прийнятий. Те що він комплексний – це плюс. Я противник 20 законів, які регулюють фактично одну й ту ж сферу діяльності, але їх ніхто не знає. Я за те, що Нацрада перетворюється з незрозумілого органу, який надає чи не надає ліцензії на дієвий орган влади, який буде мати повноваження і впливати на те, чим зараз всі зловживають, – наголосив Дмитро Посипанко.

Парасковія Дворянин, доцентка Львівського національного університету імені Івана Франка та Національного університету “Львівська політехніка”, директорка з інформаційних проектів ПрАТ “ТРК “Люкс”, позитивом законопроєку про медіа вважає блокування ворожих ресурсів.
Дуже добре виписали, що таке держава-агресор, і чому вона не має мовити на території України. А все інше має вигляд такої компіляцію нашвидкуруч, зауважила Парасковія Дворянин.

Вона не погоджується з нормою законопроєкту, за якою в категорію медіа потрапляють і блогери, і торгові майданчики OLX.

– Тобто ми всі є в одному інформаційному полі. Редакційний процес і професія мають суттєво відрізнятися від тих людей, які просто пишуть свої думки. Побутує думка, що якщо ти маєш смартфон, ти вже – журналіст. Я вважаю, що це є розмиття і вихолощення дуже важливої професії, а значить і відповідальності. Ми маємо в законопроєкті Нацраду, якій суттєво розширили повноваження. Вона тепер і реєструє ЗМІ, і видає ліцензії, і скасовує ліцензії, і скасовує реєстрацію. Мовники громад – абсолютно розмите формулювання. Хто такі, які редакції підпадають?  Випустили з законопроєкту обласні комунальні медіа. Є чотири області, де є телеканали, які фінансує облрада. Законопроєкт це ніяк не регулює. У проєкті є поняття “Наглядові ради”, які будуть сформовані з представників депутатського корпусу і громадських організацій. Але фракції в облрадах і ГО – це представники одних і тих самих політсил. Вони будуть призначати керівника телеканалу, визначати концепцію, звільняти керівника телеканалу. І з того законопроєкту взагалі виведені трудові колективи. Набуття і втрата чинності членами наглядових рад. Як їх виводити, хто буде обирати – закон не регулює, – перелічує недоліки документу Парасковія Дворянин.

На її думку, цей законопроєкт дає преференції одним медіям перед іншими.

– Ми роздержавили друковані ЗМІ. Тепер вони також потрапляють під цей закон. Але вони опиняються в нерівних умовах з мовниками громад. Мовники громад можуть брати в засновники органи місцевого самоврядування, а газети не можуть, – зазначила доцентка двох вишів.

Її колега – доцентка Львівського національного університету імені Івана Франка, а також консультантка інтернет-видання про новини Львова та Львівщини “Варіанти” Ірина Марушкіна вважає, що в Україні достатньо законів, які регулюють інформаційний простір і діяльність медіа.

– Є закон про інформацію – треба було вносити туди правки. Є закон про професійну діяльність журналіста. А тут все змішано докупи. Для регіональних ЗМІ – це не основні проблеми. Основна – як виживати професійній журналістиці.  Я не впевнена, що тут держава має самоусунутися, тому що на Заході регуляторні дії дають шанс регіональним ЗМІ відчувати незалежність. Соцмережі мають ділилися з професійними журналістами своїми заробітками. Це вже працює на Заході. Стоїть питання виживання, бізнес-моделі, яку ми без держави не побудуємо. ВВС, наприклад, існує за рахунок податків. Чому в нас держава не має брати в цьому участь? – риторично запитує доцентка.

Ірина Марушкіна висловилася проти надання блогерам однакових прав із журналістами.

– Професія повинна залишатися для людей, які вміють поводитися у форматі. Я вражена, як непрофесійно на Львівщині подається інформація про коронавірусну інфекцію. Закон треба відкладати, – підсумувала доцентка Львівського національного університету імені Івана Франка Ірина Марушкіна.

Оксана Чернікова, директорка медіаресурсу «Восточний проект», також вважає, що законопроєкт про медіа зараз не потрібен.

– Це посилення способів регулювання роботи ЗМІ. Пусковим механізмом для  цього законопроєкту стала регуляція. Не вирішує він наші проблеми як регіонального ЗМІ, яке функціонує дуже багато років. Це – перефразування догм тих 12 законів, які сьогодні регулюють роботу ЗМІ.

Натомість вона переконана, що сьогодні потрібні законодавчі норми, які зобов’язують ЗМІ виробляти власний контент, а не паразитувати на чужому та працювати агрегаторами чужих новин.

Її колега з Краматорська журналістка, ескпертка з комунікацій Ольга Нікуліна не заперечує, що закон треба приймати. Але не в такій редакції.

У СЕО сайтів “6262” (Слов’янськ), “06267” (Дружківка), “06272” (Костянтинівка) Валерія Гармаша – подвійне ставлення до закону.

– Гарний приклад, як намагалися регулювати ринок інтернет провайдерів. Поки не було регулювання, там був чіткий постійний розвиток. Була конкуренція, ринок сам себе намагався регулювати. Були, природно, якісь дозволи, ліцензії, але все працювало, щоб у підсумку кінцевий споживач отримував добрий результат. У нас – аналогічна ситуація. Ринок зараз диктує зовсім інші принципи і підходи. Виживе сильніший і ліпший. Може, це будуть телеграм канали, може ютуб телебачення. Треба вибудовувати правила, виконувати їх, а не регулювати. Ніяк Україна не зможе відрегулювати блогерів, інакше ми перетворимося в Корею (КНДР – ЩЛ) ,- наголосив Валерій Гармаш.

Керівник медіапроектів Львівського пресклубу Роман Шостак нагадав, що законопроєкт створений на виконання вимоги ЄС.

– Законопроєкт намагається відкоригувати майже все законодавство, пов’язане з журналістикою. Але насправді відповіді на ті запитання, які турбують і споживача інформації, і виробника, не дає. Туди вписали все те, що стосується телебачення, частково – радіомовлення. А те, що стосується інтернет-видань, друкованих видань, практично, туди не вписано. Воно залишилося за дужками. Потрібен інформаційно-медійний кодекс, який би відрегулював інформаційне поле: і журналістів, і блогерів. Я би забрав надповноваження Нацради. Не хотів би також вступати в ту журналістську організацію, яка буде створена під покровом Нацради. Колись були реєстрові козаки. Тепер хочуть створити реєстрових журналістів, – провів паралелі Роман Шостак.

Довідка
Львівський пресклуб організовує десять відеомостів із пресклубами у Харкові, Дніпрі, Сумах, Ужгороді,Тернополі та Кропивницькому та провідними медіа-організаціями в Одесі, Чернігові, Краматорську і Маріуполі. Відеомости відбуваються в форматі одногодинних онлайн-дискусій за участю місцевих медіаекспертів. Учасники надають свої відгуки і рекомендації щодо проєктів законів про медіа. Львівський пресклуб збирає пропозиції регіональних експертів і на їхній підставі готує рекомендації для парламентського комітету з гуманітарної та інформаційної політики.
Проєкт відбувається за підтримки «Медійної програми в Україні» МГО Internews, що фінансується Агентством США з міжнародного розвитку (USAID).