“Додаткової допомоги не очікую. Розраховую на себе”, — каже бахмутянка Ганна, яка наразі проживає у Слов’янську. Опалювальний сезон цьогоріч, як й минулі, буде непростим. На прифронтових територіях, де теплопостачання залежить від щільності російських обстрілів, до холодів готуються завчасно. Слов’янськ — не виняток. Не встиг тут завершитися опалювальний сезон весною 2024, як комунальники розпочали підготовку до наступного.

Як місцева влада допомагатиме пережити зиму 2024/25 років мешканцям прифронтових територій — розглянули на прикладі Слов’янської громади, поспілкувалися з владою та мешканцями міста.

Нова грошова допомога для жителів Донецької області на зиму

У кінці липня 2024 року Мінреінтеграції повідомило, що на опалювальний сезон для прифронтових громад партнери виділили 55 мільйонів доларів США — це понад 2 мільярди гривень. Зазвичай опалювальний сезон в Україні починається у жовтні, однак це залежить й від погодних умов, а для прифронтових територій ще додається факт постійних обстрілів.

Відтак, жителям прифронтових громад надаватимуть:

• побутове паливо: в натуральній формі або у грошовому еквіваленті;

• допомога в оплаті комунальних послуг.

В уряді зазначили, що програма також передбачає підтримку місць тимчасового перебування для переселенців: ремонт, теплоізоляцію, закупівлю бойлерів, генераторів тощо. На це буде спрямовано близько 5 мільйонів доларів США, тобто понад 204 мільйони гривень.

Водночас, що стосується Донеччини, то від Донецької ОВА наразі публічно не коментують, як готуються до опалювального сезону та які програми підтримки для людей планують. У кінці липня представниця ОВА повідомила, що готується брифінг Лариси Гусєвої, директорки департаменту житлово-комунального господарства Донецької ОВА, однак наразі його не провели.

Як готуються до зими у Слов’янську та з якими проблемами зустрічаються

Ганна — бахмутянка, яка зараз проживає у місті Слов’янськ. Жінка каже, що місті вже проводять  ремонтні роботи опалювальної системи, ремонти дахів. Водночас у коментарі вона додає, що додаткової допомоги від місцевої влади чи благодійників не очікує, а розраховує на себе.

“Минулого року централізоване опалення розпочали давати у листопаді. Потім у квартирі було нормально. Знаю, що люди у приватних будинках отримували дрова. У місті працювали безкоштовні їдальні у деяких школах, де годували гарячою їжею 1 раз на день 5 днів на тиждень”, — каже Ганна.

Денис Бігунов, також місцевий житель Слов’янська та громадський діяч, до опалювального сезону готується самостійно. Він живе у приватному секторі, тож планує використовувати для обігріву сонячні батареї. Також купив електричну пилу, щоб розпилювати на дрова свої дерева за потреби.

Чоловік додає, що цьогоріч підготовка до військового сезону триває у штатному режимі, цим займається військова адміністрація. Для людей, які вирішили евакуюватися з міста, постала інша проблема — борги за комунальні послуги. Й хоча, фактично, людина може не проживати у своїй квартирі, їй і надалі нараховуватимуть рахунок за теплопостачання. Така проблема не поодинока, пояснює чоловік — мешканці багатоквартирних будинків у місті стикаються з цим повсякчас.

“До мене нещодавно зверталася пенсіонерка, якій заблокували картку за несплату по тепломережі. Вона пішла до компанії тепломережі, їй сказали сплатити борги, а після цього все підключать. Але вона не може оплатити, бо всі її гроші на картці, яка заблокована. Це реальний випадок, який мені особисто телефонували. Тому от ситуація”, — каже місцевий мешканець.

Він додає, що мешканці приватного сектору розраховують на відносно легку зиму, адже газ та світло у людей є, тож все функціонує. Важче жителям багатоповерхівок через нарахування боргів за житлово-комунальні послуги, тому деякі містяни, аби уникнути цього, почали здавати квартири в оренду. Денис має інші клопоти, адже планує обігрівати оселю за допомогою сонячних панелей.

“Я зараз встановлюю інвертор, замовив в Китаї. Також планую придбати сонячні панелі ще додатково. Інвертор зараз подешевше можна купити, та й панелі сонячні трохи подешевшали. Думаю й над тим, щоб встановити камін або зробити твердопаливне опалення — це на крайній випадок. У своєму дворі я продивився всі дерева, які можна про всяк випадок спиляти та заготовити на дрова. Спеціально для цього купив електропилу. Оце в принципі й все”, — ділиться деталями підготовки до зими співрозмовник.

Денис також говорить, що третина сусідів самостійно готується до опалювального сезону, і якщо ще не купують генератори чи інвертори — то вже задумуються над цим. Минула зима 2023-2024 року для міста пройшла без важких випробувань, згадує чоловік, тож люди сподіваються, що так буде й цього року.

Що кажуть у військовій адміністрації?

Слов’янська міська військова адміністрація повідомила нам, що після завершення опалювального сезону у березні 2024 року комунальники почали підготовку до наступної зими. 

Зокрема, вже відновили вікна та покрівлю в 72 багатоквартирних житлових будинках. За кошти місцевого бюджету також провели відновлювальні роботи у трьох багатоповерхівках, які були сильно пошкоджені. Наразі продовжують роботи з капремонту покрівель у ще 12 багатоповерхівках. 

Також у підготовці до зими допомагають й благодійні фонди. Один з них, “Аваліст”, відремонтував два дахи гуртожитків, які постраждали через російські обстріли.

У самому Слов’янську все працює у штатному режимі: комунальні послуги людям надають, працюють кафе, лікарні та банки. Саме тому коштів на закупівлю палива для видачі населенню не виділяли, пояснюють у Слов’янській міській військовій адміністрації.

Водночас люди, які належати до соціально-незахищених категорій та у будинках яких немає газу, можуть отримати субсидію на тверде паливо.

Субсидія на тверде паливо 2024: як отримати

Отримати субсидію на тверде паливо можуть люди, які використовують для опалення тверде паливо або балонний газ, для цього ви можете звернутися до:

• Пенсійного фонду;
• місцевого ЦНАПу;
• безпосередньо до виконавчої влади вашого села/міста.

З собою потрібно мати заяву про надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу, а також довідку, яка підтверджує наявність вас пічного опалення або кухонного вогнища на твердому паливі.

Зазвичай розгляд заяви займає 10 робочих днів.

Пункти Незламності у Слов’янську,  їдальні та одяг

Найбільш незахищеним верствам населення допомагають:

• Данська Рада у справах біженців;
• Угорська Рада у справах біженців;
• ГО “Право на Захист”.

Благодійна організація “Кора Україна” передала для місцевої ВЦА безкоштовні дрова на опалювальний сезон для незахищених верств населення на 2024/2025 рік. Йдеться про 5 200 м3 деревини. Комунальники розпилюють деревину на дрова та розвозять людям по мікрорайонах міста.

Серед благодійних фондів, які допомагають місту є наступні:

• “Солідар. Свіс”;
• “Аваліст”;
• “Карітас”.

Крім деревини та грошової допомоги від БФ на території громади планують відновити роботу 18 пунктів Незламності, їх відкриють з початком опалювального сезону. Тоді ж почне свою роботу і бригада соціального патрулювання. Усі пункти Незламності забезпечені паливом та генераторами. 

З жовтня також відновлять роботу п’ять соціальних їдалень, де можуть безоплатно харчуватися малозахищені верстви населення. Крім того, люди можуть отримати одяг або взяти у пункті роздачі.

Примітка. Ми створили цей матеріал як учасник Мережі “Вікно Відновлення”. Все про відновлення постраждалих регіонів України дізнавайтеся на єдиній платформі recovery.win.

Читайте також:

• Оборонні та захисні споруди при відновленні міст: чим відрізняються та як мають виглядати після перемоги України
• Освітній скринінг та протидія російським наративам: чи готові Бахмутські школи до навчання дітей з деокупованих територій

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!