Бахмутська автошкола ТСОУ (Товариство сприяння обороні Україні) — відомий навчальний заклад, у якому виховували не одне покоління водіїв. Цього року йому виповнилося 65 років.

Детальніше про те, як з’явилася автошкола ТСОУ в Бахмуті, розповіли представники Бахмутського краєзнавчого музею.

Історія Бахмутської автошколи ТСОУ

Історія навчального закладу розпочалася 1 квітня 1960 року, коли згідно з постановою Центральному комітету секретаріат УРСР в Бахмуті було створено автошколу. На початку вона мала скромні ресурси: напівпідвальне приміщення на вулиці Артема (нині — Миру), автопарк у три машини по вулиці Профінтерна (нині — Сибірцева), трьох викладачів, трьох інструкторів і керівника — полковника у відставці С.С. Корпульова.

Попри обмежені можливості, автошкола стрімко розвивалась. Уже за перші чотири роки з’явилися філії в Часів Ярі, Сіверську та селі Миронівка. До 1964 року в автопарк розширили до 12 машин, а у закладі працювали 12 інструкторів, 7 викладачів.

“Автоклуб” та розширення

У серпні 1964 року заклад отримав нову назву — “Автоклуб”. Проте умови навчання залишалися абсолютно такими ж. Наприклад, класи містилися у напівпідвальних приміщеннях, а навчальні автомобілі стояли просто неба та без технічної бази для їх обслуговування.

Тим часом попит на навчання постійно зростав. Для порівняння, у 1960 році професійні водійські права отримали 222 учні, а в 1966-му — вже 440. Кількість мотоциклістів зросла з 12 до 390 осіб, а охочих здобути права категорії “любитель” — з 8 до 157.

Брак місць змушував частину учнів виїжджати на навчання до філій, але і там ситуація була напруженою. Тож, аби розширити школу у 1967 році на вулиці Чехова, 4 (нині — Максима Рильського) було зведено новий навчальний корпус із п’ятьма навчальними аудиторіями, який знають нині бахмутяни.

Автошкола у XXI столітті

На початок XXI століття Бахмутська автошкола ТСОУ була потужним навчальним закладом, послугами якого користувалися не тільки бахмутяни, але й представники та представниці інших регіонів Донеччини. Щороку понад 1 700 випускників отримували тут водійські права різних категорій, а також професійні посвідчення автослюсарів, операторів ЕОМ (електронно-обчислювальна машина), діловодів та інших спеціалістів.

До повномасштабної війни школа мала власний автодром площею 7 гектарів, навчальні легкові та вантажні автомобілі, технічну базу й гаражі. У закладі працювали понад 50 людей.

Наразі невідомо те, як виглядає школа, але, ймовірно, вона була знищена внаслідок бойових дій у місті.

Читайте також:

• Історія в три століття: як з’явився Всіхсвятський храм у Бахмуті
• Бахмут, сорочки та дощ: яким був День вишиванки у 2017 році
• Медовий, Яблучний та Горіховий: коли в Україні святкуватимуть Спас

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

28 червня 2026 року виповниться 10 років як Бахмут відзначатиме День Конституції під своєю нинішньою назвою після перейменування міста у 2016 році. До повномасштабного вторгнення щороку на цьому державному святі в місті традиційно виступали творчі колективи Бахмутсього центру Мартинова.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з Ольгою Богдановою, керівницею міського центра культури та дозвілля імень Є.Мартинова, яка поділилася деталями підготовки до святкування Дня Конституції України, розповіла про підбір репертуару та використання сценічного реквізиту до війни.

Виступи до Дня Конституції у Бахмуті

За словами Ольги Богданової, колектив постійно долучався до проведення офіційних заходів у місті. На державні свята артисти завжди виконували українські пісні. 

“Завжди це з гордістю було, ми співали українські пісні на святах“, — згадує Ольга Богданова.

Участь у концертах відбувалася виключно за запрошенням. Ініціаторами виступали адміністрація школи та управління культури при міській раді, підпорядкована міській раді. Як зазначає організаторка, оскільки День Конституції припадає на літній період, учасники колективу у цей час переважно перебували у відпустках. Через це виступи відбувалися не кожного року, а формувалися від потреби.

Підготовка репертуару та сценічні образи

Процес підготовки до святкового заходу складався з кількох етапів:

• пошук відповідного репертуару;
• вивчення та репетиції обраних творів;
• створення записів музичного супроводу.

Сценічні костюми та необхідний реквізит для артистів надавала школа мистецтв, де зберігалися всі речі. На повноцінну підготовку репертуару витрачалося щонайменше два-три місяці. Для офіційних виступів на державних святах використовувалися фонограми із записаним голосом.

“Завжди на таких виступах були “плюсовки”, для яких необхідно було робити записи музикальних партій“, — описує технічну сторону процесу керівниця центру.

У мирний час організація концертів проходила без ускладнень та затримок.

“Труднощів не може бути. Є мета, і до неї йдеш. А раніше не було таких труднощів. Нам ставили мету, ми брали і робили“, — підкреслює Ольга Богданова.

День Конституції до війни

До повномасштабного вторгнення Бахмут щороку відзначав ухвалення Основного Закону України святкуванням.. На головних локаціях міста збиралися місцеві жителі, проходили тематичні акції, а на сцені традиційно виступали творчі колективи, зокрема артисти центру Мартинова.

Читайте також:

Історія футболу у знищеному росіянами Іванівському: від м’ячів із чобіт до перемог на обласних турнірах

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Будинок за адресою вулиця Миру, 53, із характерним округленим кутом, був однією з найвідоміших будівель у центрі Бахмута. Ця так звана “сталінка” мала тривалу та складну історію, яка розпочалася ще у тридцяті роки минулого століття.

Детальніше про те, яка історія в заокругленої будівлі в центрі Бахмута, розповіли представники КЗК “Бахмутський краєзнавчий музей”.

Як з’явилася будівля за адресою вулиця Миру, 53

Зведення будівлі офіційно розпочалося у 1933 році. Згідно зі звітами Артемівської міськради, будинок планували здати в експлуатацію вже наприкінці 1934 року. Однак процес розтягнувся на чотири роки через низку факторів. Будівництво гальмували нестача фінансування та будівельних матеріалів, дефіцит робочої сили, погані погодні умови та проблеми з логістикою. Через ці причини в період з весни 1934 до початку осені 1935 року вдалося збудувати лише стіни та накрити дах, після чого роботи припинилися.

Темпи будівництва прискорилися лише у 1936 році. Будівельники завершили зовнішні роботи, вставили вікна, оштукатурили фасад та підвели необхідні комунікації. Завдяки тому, що робітники систематично перевиконували задані норми, навесні 1937 року будинок офіційно здали в експлуатацію.

У тодішній пресі будівлю називали “Будинком залізничників” або “Будинком спеціалістів”. Фінансування робіт частково здійснювалося державними коштами, які отримували від продажу населенню облігацій “Позички Третьої П’ятирічки”.

Будівля в роки Другої світової війни

Під час нацистської окупації в будинку квартирувалися німецькі військові. Радянська розвідка знала про це, тому літаки Червоної армії неодноразово намагалися розбомбити як цю будівлю, так і сусідні багатоповерхівки у центрі міста.

Точна дата першого руйнування будинку невідома, проте історики припускають, що це сталося влітку 1943 року під час активних авіаційних бомбардувань. Відновлення споруди відбулося вже після закінчення Другої світової війни, приблизно наприкінці сорокових років.

Історія комерційних приміщень

Округлений кут будинку завжди використовувався для торгівлі та надання послуг. У період з 1937 по 1941 роки на першому поверсі функціонував магазин споживчих товарів. У другій половині двадцятого століття там відкрили залізничну аптеку. На початку дев’яностих вона перетворилася на комерційну аптеку, а згодом на цьому місці працював магазин електроніки “Алло”.

Будівлю повністю зруйнували росіяни внаслідок інтенсивних бойових дій.

Читайте також:

Бахмутський гіпсовий промисел: історія видобутку та створення архітектурної ліпнини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!