Бахмутська автошкола ТСОУ (Товариство сприяння обороні Україні) — відомий навчальний заклад, у якому виховували не одне покоління водіїв. Цього року йому виповнилося 65 років.

Детальніше про те, як з’явилася автошкола ТСОУ в Бахмуті, розповіли представники Бахмутського краєзнавчого музею.

Історія Бахмутської автошколи ТСОУ

Історія навчального закладу розпочалася 1 квітня 1960 року, коли згідно з постановою Центральному комітету секретаріат УРСР в Бахмуті було створено автошколу. На початку вона мала скромні ресурси: напівпідвальне приміщення на вулиці Артема (нині — Миру), автопарк у три машини по вулиці Профінтерна (нині — Сибірцева), трьох викладачів, трьох інструкторів і керівника — полковника у відставці С.С. Корпульова.

Попри обмежені можливості, автошкола стрімко розвивалась. Уже за перші чотири роки з’явилися філії в Часів Ярі, Сіверську та селі Миронівка. До 1964 року в автопарк розширили до 12 машин, а у закладі працювали 12 інструкторів, 7 викладачів.

“Автоклуб” та розширення

У серпні 1964 року заклад отримав нову назву — “Автоклуб”. Проте умови навчання залишалися абсолютно такими ж. Наприклад, класи містилися у напівпідвальних приміщеннях, а навчальні автомобілі стояли просто неба та без технічної бази для їх обслуговування.

Тим часом попит на навчання постійно зростав. Для порівняння, у 1960 році професійні водійські права отримали 222 учні, а в 1966-му — вже 440. Кількість мотоциклістів зросла з 12 до 390 осіб, а охочих здобути права категорії “любитель” — з 8 до 157.

Брак місць змушував частину учнів виїжджати на навчання до філій, але і там ситуація була напруженою. Тож, аби розширити школу у 1967 році на вулиці Чехова, 4 (нині — Максима Рильського) було зведено новий навчальний корпус із п’ятьма навчальними аудиторіями, який знають нині бахмутяни.

Автошкола у XXI столітті

На початок XXI століття Бахмутська автошкола ТСОУ була потужним навчальним закладом, послугами якого користувалися не тільки бахмутяни, але й представники та представниці інших регіонів Донеччини. Щороку понад 1 700 випускників отримували тут водійські права різних категорій, а також професійні посвідчення автослюсарів, операторів ЕОМ (електронно-обчислювальна машина), діловодів та інших спеціалістів.

До повномасштабної війни школа мала власний автодром площею 7 гектарів, навчальні легкові та вантажні автомобілі, технічну базу й гаражі. У закладі працювали понад 50 людей.

Наразі невідомо те, як виглядає школа, але, ймовірно, вона була знищена внаслідок бойових дій у місті.

Читайте також:

• Історія в три століття: як з’явився Всіхсвятський храм у Бахмуті
• Бахмут, сорочки та дощ: яким був День вишиванки у 2017 році
• Медовий, Яблучний та Горіховий: коли в Україні святкуватимуть Спас

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

День захисту дітей, який традиційно відзначають 1 червня, у 2025 році набуває особливого значення на тлі соціальних і гуманітарних викликів, що постали перед українськими дітьми. Це не просто свято, а нагадування про обов’язок держави й суспільства гарантувати кожній дитині безпеку, освіту, здоров’я та щасливе дитинство.

Редакція Бахмут IN.UA розповідає детальніше про історію Дня захисту дітей та про те, як з’явилося це свято.

День захисту дітей 2025: як виникло свято

Ідея відзначати День захисту дітей з’явилася ще у 1925 році під час Першої всесвітньої конференції з питань добробуту дітей. Однак офіційно Міжнародний день захисту дітей був запроваджений лише у 1949 році, коли Міжнародна демократична федерація жінок ініціювала його встановлення та визначила дату святкування — 1 червня. Вперше ж це свято відзначили в наступному році, у 1950-му.

Після трагедій Другої світової війни питання безпеки, прав і добробуту молодого покоління стало як ніколи актуальним. Уже в 1946 році, невдовзі після створення ООН, було засновано Дитячий фонд ЮНІСЕФ — організацію, що покликана допомагати дітям у найскладніших життєвих обставинах.

У 1948 році світова спільнота прийняла Загальну декларацію прав людини, яка містила й положення, що стосувалися дітей. А в 1959 році ухвалили окрему Декларацію прав дитини — документ, покликаний гарантувати кожній дитині право на щасливе дитинство, турботу, захист і розвиток. Один із її ключових принципів звучить так: “Дитина має бути серед тих, хто першим отримує захист і допомогу за будь-яких обставин”.

В Україні День захисту дітей офіційно почали відзначати з 1998 року. Ініціатором став тодішній президент Леонід Кучма, який підписав відповідний указ. Відтоді 1 червня стало не лише святом, а й нагадуванням про відповідальність суспільства за права, безпеку та щастя кожної дитини.

Традиції святкування

В Україні День захисту дітей став нагодою говорити про дитячі права, умови життя, доступ до освіти та медичної допомоги.

У цей день організовують концерти, майстер-класи та інші активності для малечі і їх батьків. Основна мета — нагадати суспільству, що кожна дитина заслуговує на щасливе дитинство. Часто також проводять благодійні акції — зокрема, збір іграшок або коштів для дітей, які постраждали від війни чи потребують особливої підтримки.

Гарною ідеєю на цей день може стати сімейний пікнік або тематична прогулянка, які дозволять провести час у родинному колі та поговорити з дітьми про їхнє життя й турботи. Головне — зробити цей день особливим і щасливим для кожної дитини.

Читайте також:

• Бахмут, сорочки та дощ: яким був День вишиванки у 2017 році
• День матері в Україні: коли святкуватимуть у 2025 році
• Як виглядало бахмутське Artwinery: 20 світлин з підземелля

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

9 травня для росії ніколи не було днем скорботи за мільйонами загиблих у Другій світовій — натомість воно перетворилося на головний ритуал державної ідеології, що замінює собою реальність. Помпезні паради, “безсмертні полки” і гігантські плакати — це не про пам’ять, а про мілітаризм, тріумфалізм і демонстрацію сили. У цьому святі перемоги минулого ховається невпевненість у сьогоденні: російська влада використовує 9 травня як емоційну ін’єкцію, щоб підтримувати імперські міфи та виправдовувати сучасні війни. Навіть зруйнований Бахмут обклеєний символами “великої перемоги” — не для мешканців, а для картинки, яка має приховати провали та втрати.

Редакція поспілкувалася з істориком Романом Кабачієм, старшим науковим співробітником Національного музею історії України у Другій світовій війні.

9 травня в уявленні росіян

Роман Кабачій зазначає, що для росіян 9 травня є певним фетишем, і підкреслює — правильніше сказати, що це фетиш для влади, яка насаджує для росіян таке уявлення про важливість 9 травня.

“Сучасна росія — це такий мікс імперськості, комунізму в кдб і те, що у нас заведено називати “православ’я головного мозку”. Якщо про імперські свята було забуто, то до Другої світової війни й десятиліття після неї головним святом була так звана Жовтнева Революція — 7 листопада. Для наступних поколінь почало забуватися, що це таке. А такі люди, як путін чи лукашенко — вони росли у брєжнєвському уявленні про 9 травня. Вони не знали насправді, що таке війна у її брудному баченні, а вбачали її лише в святкуванні 9 травня. В таких рожевих уявленнях про “діди воювали” — на цьому можна спекулювати далі, оскільки святкувати нічого”, — пояснює історик.

Він додає, що навіть День незалежності росії у червні — це для них радше поразка, адже путін вважає розпад радянського союзу найбільшою катастрофою ХХ століття. Тому для росіян 9 травня й стало таким важливим, його насаджують як єдину можливу радість і перемогу для народу.

Водночас сама росія й російські керівники воліють не говорити, що це була світова війна, що бойові дії були і на Західному фронті. Для рф перемога — це заслуга Радянського союзу, під яким окреслювали насамперед росіян.

 “Й власне тому їм більше нічого, можна так сказати, не залишилось, окрім як експлуатувати 9 травня. Це певного роду можливість надати простому мешканцю Росії, який дуже часто не має нормальних побутових умов життя, — його описує українське прислів’я “Дупа гола, але каша з молоком” — уявити, що попри те, що я палю дровами, ходжу в туалет на двір, моя держава велика, вона перемогла найбільше зло ХХ-го століття – нацизм. Хоча тут ще можна посперечатися, чи комунізм Сталіна був більшим злом, ніж нацизм Гітлера”, — додає Роман Кабачій.

Росіяни не знали окупації

Роман Кабачій пояснює — багато росіян не знали зла окупації, тому війна у їх уявленні романтизована.

Водночас ситуація в Україні, яка була окупована повністю, інша — українці бачили злочини окупаційного режиму: спалення сіл, розстріли євреїв, переслідування ромів, за політичними мотивами тощо. 

“Тому для українців швидше є зрозумілим європейський підхід, коли ми вшановуємо загиблих, поранених, горюємо за втраченими культурними пам’ятками, підірваними соборами, палацами. Для росіян ж це перемога, це було щось далеке, а потім ще піднесено в такий фетиш, певну бульбашку, що діди воювали, а насправді як вони воювали — багато хто з росіян не може розказати”.

У росії не було пошани до особистості

Водночас й життя самих росіян під час Другої світової війни стало розмінною монетою, але їх нащадки сьогодні воліють цього не знати. Історик пояснює, що багато росіян були в так званих штрафних батальйонах, які посилали на штурми в якості гарматного м’яса.

“Ми в музеї війни маємо багато свідчень, листів щоденників, коли хлопців забирали польові воєнкомати й кидали в бій без жодної підготовки. Вони писали до рідних, що, можливо, скоро будуть вбиті й навіщо взагалі було приходити на світ, коли хтось може тебе використати в такий м’ясний спосіб…

Для більшості росіян це погляд на маленьку людину, на гвинтик, що вона була змушена, що це така необхідність. Фактично не було пошани до особистості, до значення людського життя. І так чи інакше, це маленьке життя перемішувалося у великі необхідності, а великою необхідністю є оця велич — тоді Радянської імперії, перед тим Російської імперії, а зараз нової путінської росії. Який був підхід до маленької людини — таким і залишається, і в цій війні, яка зараз триває, ми це все теж бачимо, що людей подають як героїв, але насправді їх кидають в м’ясні штурми”.

Паради перемоги на ТОТ

Росіяни завішали окупований Бахмут агітаційними плакатами, присвяченими Другій світовій війні. На думку історика, так росія намагається повернути радянський погляд на події Другої світової, сконструйований псевдопогляд перемоги. 

“Але я сподіваюся, що 30 років незалежної України все-таки довели поколінню, що насправді є інші цінності. Сподіваюся, що їхня ця нарація, яка йде, про те, що без великої перемоги немає великої імперії, без радянських наративів ми не будемо почувати себе гідними людьми — це все не закріпиться. Ми дочекаємося визволення наших земель і повернення демократичних європейських підходів в суспільне життя”, — каже спікер.

9 травня в Україні

9 травня як День Перемоги колись святкували й в Україні — востаннє це було в 1992 році. Потім на заміну йому в 2015 році ухвалили День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні — його теж офіційно святкували 9 травня, ще в 2023 році.

Але вже 29 травня 2023 року Верховна Рада зробила День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років. Його вшановують вже 8 травня, як державне свято. Акцент з перемоги змістили на память, на користь ушанування.

Як зазначають в Українському інституті національної пам’яті, новий зміст відзначення Дня пам’яті та примирення та Дня перемоги над нацизмом у Другій світовій війні включає:

• переосмислення подій Другої світової війни, руйнування радянських історичних міфів, чесний діалог навколо складних сторінок минулого;
• рівне вшанування пам’яті кожного, хто боровся з нацизмом, підкреслення солідарності та бойового братерства всіх Об’єднаних Націй — як держав, так і бездержавних тоді народів, зокрема євреїв та українців;
• перенесення акценту з історії військових дій на історії конкретних людей, а відтак відмову від святкування на користь ушанування.

До теми:

• “Акція 51”: як з Галичини до Званівки примусово переселили сотні людей. Розповідь Романа Кабачія та Ярослави Пасічко (Оновлено)
• “Навіть повітря відчувалось інакше”: бахмутянка Ірина Жданюк про окупацію міста в 2014 та життя в Рівному

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!