В Україні створили Централізовану закупівельну організацію (ЦЗО) для Державного агентства відновлення. Новий орган допомагатиме прозоріше використовувати кошти.

Про це повідомили в Агентстві відновлення.

Відновлення України

Рішення про створення Централізованої закупівельної агенції було ухвалено в Кабінеті міністрів ще 1 квітня. Структура вже запрацювала. Загальну роботу ЦЗО координуватиме Агентство відновлення. Закупівлі через ЦЗО почнуть після наказу Агентства відновлення. Незабаром презентують модель закупівельної організації. Також оголосять конкурс на відбір керівника.

“Стандарти ЄС, мінімізація корупційних ризиків та оптимізація витрат — основні принципи роботи ЦЗО. Ми закладаємо фундамент чесної, міжнародно визнаної системи закупівель відновлення“, — наголошує голова Агентства відновлення Сергій Сухомлин.

Функції закупівельної організації виконуватиме державне підприємство “Інфраструктурні проєкти”, яке має покращувати якість процедури закупівель для будівництва, визначивши єдині вимоги, систему контролю та звітності.

Через новоутворену організацію закуповуватимуть експертизу будівництва, технагляд, інженерні послуги, будівельні роботи та необхідні матеріали, а також утримання доріг. Все це проходитиме через відкриті торги.

Читайте також:

• Бахмутська лікарня в Броварах: графік роботи, телефон та послуги станом на 2025 рік
• Хто має ініціювати діалог у громадах? Досвід Святогірська та питання Бахмута
• Житло для переселенців у Гостомелі: що відомо про будівництво для бахмутян

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Колись — повноцінна річка Бахмутка, сьогодні ризикує перетворитися на ставок. На Донеччині вода — вже не просто ресурс, а питання виживання. Посуха, знищена інфраструктура та бойові дії роками погіршують ситуацію з водопостачанням. Тепер під загрозою — річка Бахмутка. Попри її невелику протяжність, вона відігравала важливу роль у забезпеченні регіону водою для зрошення, рибництва та технічних потреб. Через дії окупантів Бахмутка стрімко міліє та ризикує перетворитися на стоячу водойму. І це — не лише екологічна, а стратегічна загроза для всієї Донеччини.

Що саме загрожує Бахмутці та чому це має значення для регіону — ми поговорили з екологинею Галиною Олійник, екологом Максимом Сорокою та Сіверсько-Донецьким басейновим управлінням. Про все читайте в матеріалі.

Бахмутка до війни: як місто відновлювало річку

Бахмутка — невелика річка на Донеччині протяжністю 88 кілометрів. Вона протікає через два міста: окупований сьогодні Бахмут та Сіверськ. Площа її басейну — 1 680 км², і хоч вона не така потужна, як Сіверський Донець, проте мала стратегічне значення для регіону.

До 2000-х Бахмутка виглядала малопривабливо, та у 2013 році почалися масштабні роботи з облаштування — розчищення русла, покращення стоку води, озеленення.берегів і створення зони відпочинку. На ці зміни було виділено понад 22 мільйона гривень з бюджету. До 2027 року планувалося завершити повну реконструкцію прибережної зони. Для міста це була не лише естетична зміна, а й турбота про водний баланс в умовах дефіциту ресурсів.

Що сталося після 2022-го: моніторингу немає, вода під загрозою

З початком повномасштабного вторгнення моніторинг річки зупинили. Сергій Трофимчук, директор Сіверсько-Донецького басейнового управління, пояснює, що останній аналіз води проводили у 2021 році в трьох пунктах уздовж Бахмутки — вище та нижче Бахмута, а також у селі Дронівка. Тоді зафіксували незначне перевищення норм по свинцю нижче Бахмута — у 1,1 раза. Але екологічна загроза не зникає.

Хоча варто зауважити, що місця забору води для пиття розташовані вище за течією. Сама ж Бахмутка впадає в Сіверський Донець нижче розташування поверхневих питних водозаборів, тож не має впливу на їх якісний стан саме в цих місцях.

Еколог Максим Сорока зазначає, що через війну немає навіть дистанційного доступу до моніторингу стану води:

Обміління Бахмутки: що кажуть екологи

Вперше про критичні зміни в Бахмутці заговорили у 2023 році, коли російські військові засипали русло річки ґрунтом, створюючи переправи для техніки. Це суттєво змінило природний ландшафт та порушило баланс річкового потоку.

Такі насипи фактично перетворюють Бахмутку на мінігреблю. Вода застоюється, течія сповільнюється, річка втрачає здатність до самоочищення. Це означає втрату біорізноманіття, порушення природного руху води та ризики для навколишніх громад. Максим Сорока пояснює:

“З екологічного погляду це погано. Збільшується підпір води, річка зменшується, швидкість течії падає, вона поступово переходить у стан озера. Це — заболочування.”

“У місті річку фактично зібрали в одне штучне русло, і це порушило її природний хід”, — пояснює екологиня Галина Олійникова.

“Свого часу було ухвалено дуже непросте рішення щодо Бахмутки — це робити днопоглиблення цієї річки, розчищати її, щоб забезпечити масу води і нормальний стік. Це було зроблено для того, щоб поступово річка відновлювалася”, — додає Максим Сорока, еколог, знавець з екологічної безпеки, Ph.D, координатор мережі “Довкола”.

Весною 2025 року стає дедалі помітніше — Бахмутка змінюється. На кадрах з окупованої території, оприлюднених російськими джерелами, видно — вода у річці майже не рухається, вона застоюється. Раніше це була жива водна артерія, тепер ж майже ставок.

“Потрібно розуміти, що насипи у Бахмутці робили й раніше, коли розчищали річку. Але тоді прокладали трубу паралельно й воду спрямували туди. Вже під час бойових дій ніхто цього не робив. І фактично зараз ми бачимо закриту водойму, ставок”, — пояснює екологиня Галина Олійникова.

За її словами, якщо літо буде посушливим — річка пересохне зовсім. Наслідки очевидні: застійна вода почне цвісти, з’явиться сильний сморід, а замість річкового потоку залишиться лише тоненька цівка. Донеччина вже кілька років потерпає від посухи. Війна лише поглиблює ці процеси.

“Обміління йде, зменшення озер і опущення рівня води. А з такими бойовими діями, звісно, ще більше будуть проблеми з водою в регіоні”, — каже Олійникова.

Чому Бахмутка може зникнути

Сьогодні головна загроза для Бахмутки — це втрата води як такої. Через військові дії, вибухи та насипи, які створюють росіяни, річка може просто зникнути з поверхні.

“Влітку води там може не бути. Йдеться про ті ділянки, де ми вже бачимо обміління — вона буде пересихати”, — пояснює екологиня Галина Олійникова.

Це не перебільшення. У регіоні поширені карстові пустоти — природні порожнини у землі, через які вода може швидко й непомітно зникати. В умовах, коли річка вже обміліла, кожна нова переправа чи вибух — це ризик остаточного зникнення водного потоку.

Еколог Максим Сорока звертає увагу на ще одну проблему — використання тимчасових насипів та переправ. За його словами, російські війська створюють:

Однак наразі доказів токсичного забруднення немає — радше йдеться про довгострокові зміни.

Розмінування “для картинки”: як окупанти знищують все живе

Ще одна загроза — так зване “розмінування”, яке регулярно демонструють російські пропагандистські канали. Але насправді це хаотичне підривання вибухівки просто на місці.

Без вивезення небезпечних предметів, без фахових команд і техніки — це не розмінування, а продовження руйнування. Такі вибухи можуть пошкоджувати ґрунт, берегову лінію й навіть русло річки. Процес такого розмінування показували нещодавно у російському пропагандистському сюжеті.

Окупанти не проводять жодної підготовки перед розмінуванням територій — вибухівку підривають просто посеред житлових дворів, без жодного дотримання безпекових чи екологічних норм. Зараз в Бахмуті росіяни готуються до 9 травня, по місту розвішують агітаційні плакати, й хоча наразі інформації про “парад 9 травня” в окупованому Бахмуті немає, присутність військових на вулицях зростає, і разом з нею — кількість таких підривів.

Територія поблизу річки Бахмутка — не виняток. За словами екологині Галини Олійникової, ці вибухи мають два ключових наслідки: перший — це зсуви ґрунтів, які вже фіксують на фото. Береги помітно осіли й продовжують сповзати донизу.

Еколог Максим Сорока називає це “розмінуванням методом вибуху”. І пояснює: наслідки значно глибші, ніж здається.

“Воно приводить не просто до зсуву, а до повної руйнації стабільного шару, насиченого водою у береговій лінії. По факту, вони зменшують берегову зону, велика маса ґрунту і піску потрапляє в русло. Це запускає ланцюгову реакцію, яка змінює всі гідрогеологічні умови,” — каже еколог.

Весняний період для річок — час нересту, коли риба відкладає ікру, і водойма буквально оновлюється. Але вибухи — зокрема ті, що відбуваються в руслі річки або поруч із ним — фактично стерилізують воду.

“Вибухи вбивають живність всередині водойми. Це, по суті, знищення всього, що мало з’явитися нове,” — додає Сорока.

У короткостроковій перспективі, за умови, що бойові дії припиняться, річка здатна відновити частину природного балансу. Але в довгостроковій — біорізноманіття зменшиться. Облаштування берегів Бахмутки, на які Україна витратила роки, росіяни змогли зруйнувати за лічені місяці, і продовжують це робити. 

Що можна зробити для порятунку Бахмутки?

Рішення для річки Бахмутки можуть бути лише довгостроковими і застосовуваними після деокупації міста. Сьогодні фахівці наголошують: доступу до річки немає, аналізи води не проводяться, а вибухи, які спричиняють зсуви берегів, залишають незворотні зміни. Якщо живність ще може частково відновитися — то береги самі себе не “піднімуть”.

Водночас світ має успішні приклади, як річки відновлюють. Один із них — висадка дерев уздовж берегів, які кореневою системою стабілізують берегову лінію.

У Великій Британії, наприклад, діє програма  “Ліси для води”, яка заохочує фермерів висаджувати дерева вздовж річок. Це не лише допомагає берегам, а й зменшує шкідливий стік, зберігає вологу та підтримує біорізноманіття. Схожа ініціатива могла б працювати і в Бахмуті, де річка звужується і пересихає.

Новацією цього проєкту є те, що висаджувати дерева вздовж річки можуть навіть місцеві фермери — для цього вони отримують фінансування через гранти England Woodland Creation Offer. Наприклад, у місцях там, де річка перетворюється у тонкий струмок й куди місцева влада не може дотягнутись, це може зробити фермер. Бахмутка так само протікає, утворюючи широке русло та перетворюючись у вузьке. 

Йдеться не лише про дерева. Проблема набагато глибша — вода може просто зникнути. В умовах, коли люди змушені качати воду з колодязів і свердловин, ризик пересихання Бахмутки означає лише одне — нічого буде качати.

Вихід — подвійна система водопостачання

Для таких регіонів, як Донеччина, один із можливих виходів — використання мобільних опріснювальних установок, які вже показали результат у Херсонській області. Їх отримали у межах програми допомоги від ООН. Чому опріснювальні установки, тому що вода через певні речовини може мати солонуватий присмак, вона може використовуватися для споживання, але після фільтрації.

Але це — лише половина рішення. Потрібна двосистемна модель водопостачання: одна — для пиття і приготування їжі, інша — для гігієни та технічних потреб.

У світі вже працюють над подібними системами. Наприклад, німецькі вчені, які спеціалізуються на критичних екосистемах, пропонують подвійне водозабезпечення навіть для найвіддаленіших громад.

Чому Бахмутка важлива?

Річка Бахмутка — невелика, але її значення для регіону, в умовах й так браку води позначиться на регіоні. Вода — це не лише ресурс. Це — життя, основа екологічного біорізноманіття. Саме тому відновлення річок після війни — це важлива складова зеленого відновлення.

До повномасштабного вторгнення для Бахмутки вже були заплановані кроки: реконструкція очисних споруд у містах регіону, очищення від промислових скидів, повернення вільної течії річок. Сьогодні ці плани поставлено на паузу. Якщо врахувати екологічні наслідки вже зараз і закласти відновлення водойм у плани розвитку громад, Бахмутка може відновитися.

“Матеріал створено за підтримки Міжнародної програми розвитку комунікації ЮНЕСКО. Використані позначення та матеріали, викладені в цій публікації, не є вираженням позиції ЮНЕСКО щодо правового статусу будь-якої країни, території, міста чи району або діяльності їх відповідних органів управління, а також щодо їх ліній розмежування або кордонів. Відповідальність за погляди та думки, висловлені в цій публікації, несуть автори. Їхня точка зору може не співпадати з офіційною позицією ЮНЕСКО і не накладає на Організацію жодних зобов’язань.”

Читайте також:

• Бахмут-Гоща: перспективи побудови житла для ВПО. Розпитали у влади Бахмута й Гощі
• Українська компанія зводить екологічні будинки із “зеленими” дахами

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Громадські активісти з Донеччини й Луганщини, а також представники влади обговорили формати порозуміння й подолання конфліктів у громадах Сходу. Під час зустрічі обговорювали кейси діалогів у деокупованій громаді, а також порушили питання відповідальності за діалоги в тимчасово-окупованій громаді на прикладі Бахмута.

Більше про зустріч читайте в матеріалі.

Примітка. 25 березня відбулась онлайн зустріч “Студії Сходу: діалогові формати порозуміння і подолання конфліктів” в рамках проєкту «Посилення спроможності активістів українського Сходу впливати на процеси відновлення регіону (ІІ фаза)» за підтримкою Міжнародного фонду «Відродження», який реалізує ГО “Асоціація “Відродження та розвиток” у співпраці з консорціумом організацій ВГО “Асоціація сприяння самоорганізації населення”, ГО “Центр політико-правових реформ”, ГО “Громадська ініціатива Луганщини”.

Для чого потрібні діалогові формати?

Тренерка та фасилітаторка діалогів Наталія Кертичак, представниця “Фонду Освіта для Демократії”, поділилася з учасниками досвідом використання діалогового підходу. Її організація активно впроваджує такі методи в Польщі та Україні, допомагаючи знаходити спільну мову та долати розбіжності. Пані Наталя розповіла про основні принципи діалогу та про те, як він може стати важливим інструментом для згуртованості та підтримки громад у непрості часи.

“Діалог — це процес справжньої взаємодії, у якому люди слухають один одного настільки уважно, щоби в них відбулася зміна, внаслідок того, що вони дізналися. Це така досить філософська дефініція…Діалог — це щоб слухати та ставити питання, щоб поглибити своє розуміння”, — пояснює пані Наталя.

За її словами, часто діалогами називають те, що ним не є. Це не робоча зустріч,  майстер-класи тощо. Діалог покликаний для того, щоб зрозуміти різні думки. Під час діалогів повинен бути фасилітатор, а також попередньо учасниці та учасники діалогу мають прийняти певні правила. Важливою рисою діалогу – це те, що в діалозі всі є рівними, кожен та кожна може поділитися своїм досвідом незалежно від свого соціального статусу.

“Дуже важливим є те, що результатом діалогів не має бути те, що хтось когось переконав в чомусь, що хтось перемагає. Мета діалогу — досягнути глибшої рефлексії над власними думками, переконаннями чи упередженнями”, — підкреслює фахівчиня.

Для громад, які опинилися у складних або кризових умовах, важливо мати можливість говорити та бути почутими. Саме через діалог люди можуть знайти спільну мову, зрозуміти одне одного та рухатися вперед. У таких розмовах немає місця суперечкам, осуду чи конфліктам – навпаки, це спосіб знайти спокій та порозуміння.

Водночас як зазначає експертка, багато людей бояться починати такі діалоги. І це природно – сьогодні в суспільстві багато напруги, важких переживань, а досвіду подібних зустрічей у багатьох просто немає. Саме тому цей формат ретельно напрацьовували, щоб зробити його безпечним, щирим і комфортним для кожного учасника. І що найважливіше – люди з Донеччини та Луганщини змогли довести: навіть у непростих умовах відверта розмова здатна об’єднувати та давати надію.

Діалоги порозуміння: приклад деокупованої громади Святогірська

Зустріч присвятили пошукам тих форматів спілкування, які вже працюють у громадах Сходу, аби ці практики могли використовувати громади Донеччини та Луганщини — як ті, що під контролем України, так й ті, які наразі є тимчасово-окупованими, але їх адміністрації продовжують працювати в евакуації.

Прикладом успішного діалогу подолання конфліктів поділився Володимир Рибалкін, голова міської військової адміністрації Святогірська. Нагадаємо, що Святогірськ був окупований російськими військами 7 червня 2022 року, а вже на початку вересня місто деокупували. Окупація тривала кілька місяців, і в цей час в Святогірську лишались люди без інформації про те, що відбувається довкола. Деокупація стала викликом, адже попри те, що з людьми тримали контакт, після звільнення довелось заново налагоджувати зв’язки з громадою. Зараз місцеві мають номер голови МВА — це його особистий телефон, на який зателефонувати може кожен, але на початку деокупації дії влади були під пильним оком громади.

“Люди дуже насторожено ставилися до адміністрації…Першим, що ми зробили, і я думаю, що дуже успішним, було створення Координаційного волонтерського центру. Очолили його люди, які були в окупації”, — ділиться досвідом Володимир Рибалкін.

Завдяки рішенню довірити керування центром людям, які безпосередньо жили в окупації, адміністрація оперативно отримала повний список людей, які перебували в громаді та потреби цих людей.

“Люди більше довіряли перші місяці таким же, як собі, які так само мали досвід окупації”.

Виклики перед громадою постали й через те, що налагоджувати діалоги потрібно було і з родичами людей, які покинули Святогірськ разом з росіянами.

“Я хочу це розповісти, щоб всі розуміли, який важкий цей період і як важко розставити пріоритети для того, щоб не образити людину, яка там була. Тому що дуже багато вішали ярликів, що якщо залишилась людина, то це 100% сепаратист, або чекаєш “рускій мір”. Але там у всіх різні історії…”, — пояснює Володимир Рибалкін.

Зараз Святогірськ відновився, допомогли у цьому і міжнародні організації та союзники, зокрема це місто побратим з США — Істон. Щомісяця з обох боків організовують зустріч, де представляти інтереси громади може не лише МВА, але й жителі.
Так вони відчувають, що мають вплив та їх голос чутний в громаді. 

Хто може брати ініціативу для діалогу з громадою ще не деокупованих міст?

Для цього прикладу взяли на розбір Бахмут, чия територія окупована, а люди наразі розкидані по всій Україні. Минулого року Бахмутська МВА анонсувала проєкт побудови житла для бахмутян на Рівненщині, у селищі Гоща, однак для цього бракувало порозуміння між громадами: у жителів Бахмута не питали, чи хочуть вони жити в цій громаді, а гощанці стикнулись з несподіваною для них новиною. Як результат — упереджене ставлення до ВПО. Водночас, безпечний майданчик для діалогу між 2 громадами за участі фасилітатора міг би допомогти цій ситуації. Проте хто повинен його ініціювати? Питанням цікавилась головна редакторка Бахмут IN.UA та голова ГО “Бахмутська Фортеця”.

“Для організації партисипації громади, за цим пошуком діалогу все ж таки має звертатися міський голова, очільник громади”, — висловлює думку громадська активістка з Краматорська Юлія Володченко.

Громадська діячка розповіла про досвід Гірської громади, яка також працює в евакуації. Саме очільник громади ініціював процес і залучив до створення Стратегії відбудови фасилітаторів з організації “Ro3kvit”. Ця громадська організація максимально залучила в обговорення громаду, а сам процес будували на основі діалогів серед мешканців.

Володимир Петров, представник хабів “ЯМаріуполь”, наводить приклади міської ради Маріуполя, яка провела вже кілька подібних діалогів за ініціативи міської ради. Визначили проблеми, навколо чого буде йти дискусія, визначили точки дотику — приміщення для цього міста виділяли їм на безплатній основі, а фасилітаторів залучали серед своїх містян, які працюють в бюджетній системі, попередньо їх навчаючи.

Модератор зустрічі Олег Гришин додав, що у будь-якому діалозі має бути лідер, який поведе громаду за собою і якщо ним не виступає міська влада, то допомогти в цьому можуть й громадські активісти, а ресурс на організацію майданчика знайдеться.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”.

Читайте також:

• ТОП-5 пропозицій для збереження ідентичності українського Сходу
• Громадськість Донеччини й Луганщини обговорить виклики й кейси деокупованих громад: як долучитися до обговорення
• Влада та громадськість: як вони можуть співпрацювати (ВІДЕО)

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!