У Раді зареєстрували законопроєкт № 12377 “Про основні засади житлової політики”. Пропонують закладення основ для формування житлової політики України з урахуванням стандартів та норм керівних документів Європейського Союзу. У новому проєкті є пункти, які будуть мати вплив й на переселенців та переселенок, зокрема йдеться про впорядкування процесу оренди соціального житла. Його зможуть отримати люди в державному та територіальному житловому фонді. На додаток планують урегулювати ціну за таке житло, а держава зможе покривати частину його вартості.

Що передбачає законопроєкт № 12377, що зможуть робити органи місцевого самоврядування, а що стане відповідальністю Кабміну? Читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Що зміниться для житлового фонду?

Житловий фонд України складатиметься з трьох фондів, це:

• приватний житловий фонд, (може надаватися за рішенням власника, як соціальне житло в оренду);
• житловий фонд територіальних громад; (житло надають на умовах оренди, як соціальне чи службове);
• державний житловий фонд (житло надають на умовах оренди, як соціальне чи службове).

Оплата соціального житла буде варіюватися залежно від доходу людини, її наявних пільг та майна. Майно, яке знаходиться на окупованих територіях, не буде рахуватися. Соціальним житлом зможуть користуватися, зокрема, й переселенці та переселенки. Частину вартості за оренду соцжитла пропонують покривати з бюджету держави.

Нежитлові приміщення в житлових будинках не будуть належати до житлового фонду України.

У проєкті Закону вказано, що житло приватного фонду може використовуватися не лише для проживання власника та членів його родини, але й для передачі за рішенням власника цього житла для оренди. Йдеться саме про передачу оселі за договором оренди соцжитла.

Щодо житлового фонду територіальних громад, то за його використанням будуть стежити органи місцевого самоврядування, а за державним, орган державної влади відповідно.

Звідки будуть брати житло для житлового фонду?

• нове будівництво житла;
• реконструкція існуючих житлових будинків;
• передача житла з приватної у державну власність та власність територіальних громад;
• житло, яке отримають у власність територіальні громади, яке попередньо суд вилучив, визнавши безхазяйним або відумерлим;
• житло побудоване коштом держбюджету, яке передадуть з держвласності у власність територіальних громад;
• державне житло, яке передадуть у приватну власність.

Фінансування формування такого фонду будуть кошти державного та місцевого бюджетів, міжнародних донорів. Також фінансувати його можуть добровільні внески фіз- чи юр- осіб.

Що передбачає нова житлова політика за законопроєктом № 12377?

Метою законопроєкту його ініціатори вказують нову житлову політику України, яка дасть можливість людям розв’язати житлове питання, орендувавши його або придбавши. Автори проєкту пишуть в пояснювальній записці, що наразі в Україні майже 4,9 мільйона внутрішньо переміщених осіб, з них близько 2,5 мільйона осіб не можуть повернутися до своїх домівок через пошкодження або знищення житла або їх житло знаходиться на тимчасово окупованих територіях чи на яких ведуться бойові дії.

Законопроєкт, зокрема пропонує врегулювати оренду соціального житла в Україні. В пояснювальній записці подають кілька головних пунктів. Одним із перших, це встановлення принципів житлової політики, що відповідають принципам, закладеним в міжнародних документах Європейського Союзу.

Йдеться про:

• доступність та безбар’єрність житла;
• непорушність права на житло та недоторканість житла;
• прозорість та громадська участь, (тобто громадськість має вільно брати участь у розробці та реалізації житлової політики);
• свобода вибору;
• справедливість та рівний доступ кожного до житла;
• стратегічне планування, (тобто рішення мають ухвалювати на основі аналізу зовнішнього оточення та внутрішнього потенціалу);
• соціальну інтеграцію, (йдеться про розвиток районів зі змішаним доходом, які також мають запобігати концентрації бідності).

Пріоритети житлової політики

У проєкті Закону передбачили пріоритети житлової політики, серед яких врахували й потреби внутрішньо переміщених осіб:

• розв’язати проблему бездомності та запобігти їй;
• сформувати, наповнити та взяти на облік житлові фонди, щоб дати там житло людям;
• врегулювати ринок оренди, йдеться про прозорість орендних відносин та забезпечення прав, як для орендарів, так й для орендодавців;
• надати людям компенсації за знищене або пошкоджене житло тощо.

Наразі, оренда квартир в Україні неврегульована, цей “бізнес” знаходиться в тіні, адже власників квартир, які здають оселю офіційно та платять за це податку, знайти важко. Крім того, для багатьох ВПО плата за оренду “з’їдає” найбільше коштів їх бюджету. Це підтверджує статистика від Міжнародної організації з міграції. Відтак, 60% опитаних переселенців та переселенок в Україні відповіли, що витрачають понад половину доходу своєї сім’ї на оренду житла.

До завдання житлової політики віднесли створення умов та залучення фінансових / скриншот із Проєкту закону.

Які повноваження матиме Кабмін у сфері житлової політики?

Законопроєктом пропонують надати Кабміну, зокрема, такі повноваження:

• спрямування та координація роботи міністерств, інших органів виконавчої влади у сфері житлової політики;
• схвалення Державної стратегії житлової політики України та плану заходів з її реалізації;
• визначення порядку заміни житла, у якому проживає людина з інвалідністю, якщо це житло не відповідає вимогам щодо доступності та його не можливо пристосувати до цього.

Крім того, Кабмін зможе затверджувати порядок виключення з житлового фонду, переведення житлових приміщень в нежитлові. Наприклад, він може затвердити порядок переведення дачних чи садових будинків, які відповідають будівельним нормам, у житлові будинки. Кабмін зможе визначити порядок надання соцжитла, та порядок розрахунку плати за таке житло й затвердити типовий договір оренди.

До повноважень також пропонують віднести визначення переліку тих людей, які можуть отримати службове житло з держфонду, фонду територіальних громад та визначити розмір плати за його оренду.

Що зможуть робити органи місцевого самоврядування?

До їх повноважень органів місцевого самоврядування хочуть віднести таке:

• забезпечення реалізації житлової політики на території відповідних громад, розроблення, затвердження та виконання заходів, завдань й показників стратегій житлової політики територіальних громад та планів заходів з їх реалізації, затвердження регіональних стратегій житлової політики у випадках, визначених цим Законом;
• формування та наповнення житлового фонду територіальних громад, розпорядження та управління таким житловим фондом;
• забезпечення обліку житла житлового фонду територіальних громад, організація обліку житлового фонду незалежно від форми власності на території громад;
• ухвалення рішень про виключення житла з житлового фонду, переведення житлових приміщень в нежитлові, переведення дачних й садових будинків у житлові будинки, якщо вони відповідають нормам;
• участь в реалізації фінансово-кредитних механізмів підтримки будівництва (придбання) житла;
• ухвалення рішень щодо надання соціального чи службового житла;
• ухвалення рішень щодо надання земельних ділянок житлово-будівельним та житловим кооперативам, операторам доступного житла відповідно до Земельного кодексу України.

Тож, як бачимо, повноваження Кабміну та органів місцевого самоврядування мають відмінності. Кабмін може встановлювати порядок плати за житло, визначити чи житло доступне для людей з інвалідністю тощо. Тоді, як органи місцевого самоврядування зможуть ухвалювати рішення про те, які земельні ділянки надавати для будівництва житла та кому саме, яким кооперативам чи операторам.

Читайте також:

• Бахмут-Гоща: перспективи побудови житла для ВПО. Розпитали у влади Бахмута й Гощі
• “Бахмут-Гоща”: хто може отримати житло, яке планують будувати для бахмутян, та чи буде воно в Баришівці
• Без громадського транспорту й роботи:чому переселенцям у селах не так легко адаптуватися до нових умов

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні створили Централізовану закупівельну організацію (ЦЗО) для Державного агентства відновлення. Новий орган допомагатиме прозоріше використовувати кошти.

Про це повідомили в Агентстві відновлення.

Відновлення України

Рішення про створення Централізованої закупівельної агенції було ухвалено в Кабінеті міністрів ще 1 квітня. Структура вже запрацювала. Загальну роботу ЦЗО координуватиме Агентство відновлення. Закупівлі через ЦЗО почнуть після наказу Агентства відновлення. Незабаром презентують модель закупівельної організації. Також оголосять конкурс на відбір керівника.

“Стандарти ЄС, мінімізація корупційних ризиків та оптимізація витрат — основні принципи роботи ЦЗО. Ми закладаємо фундамент чесної, міжнародно визнаної системи закупівель відновлення“, — наголошує голова Агентства відновлення Сергій Сухомлин.

Функції закупівельної організації виконуватиме державне підприємство “Інфраструктурні проєкти”, яке має покращувати якість процедури закупівель для будівництва, визначивши єдині вимоги, систему контролю та звітності.

Через новоутворену організацію закуповуватимуть експертизу будівництва, технагляд, інженерні послуги, будівельні роботи та необхідні матеріали, а також утримання доріг. Все це проходитиме через відкриті торги.

Читайте також:

• Бахмутська лікарня в Броварах: графік роботи, телефон та послуги станом на 2025 рік
• Хто має ініціювати діалог у громадах? Досвід Святогірська та питання Бахмута
• Житло для переселенців у Гостомелі: що відомо про будівництво для бахмутян

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Громадські активісти з Донеччини й Луганщини, а також представники влади обговорили формати порозуміння й подолання конфліктів у громадах Сходу. Під час зустрічі обговорювали кейси діалогів у деокупованій громаді, а також порушили питання відповідальності за діалоги в тимчасово-окупованій громаді на прикладі Бахмута.

Більше про зустріч читайте в матеріалі.

Примітка. 25 березня відбулась онлайн зустріч “Студії Сходу: діалогові формати порозуміння і подолання конфліктів” в рамках проєкту «Посилення спроможності активістів українського Сходу впливати на процеси відновлення регіону (ІІ фаза)» за підтримкою Міжнародного фонду «Відродження», який реалізує ГО “Асоціація “Відродження та розвиток” у співпраці з консорціумом організацій ВГО “Асоціація сприяння самоорганізації населення”, ГО “Центр політико-правових реформ”, ГО “Громадська ініціатива Луганщини”.

Для чого потрібні діалогові формати?

Тренерка та фасилітаторка діалогів Наталія Кертичак, представниця “Фонду Освіта для Демократії”, поділилася з учасниками досвідом використання діалогового підходу. Її організація активно впроваджує такі методи в Польщі та Україні, допомагаючи знаходити спільну мову та долати розбіжності. Пані Наталя розповіла про основні принципи діалогу та про те, як він може стати важливим інструментом для згуртованості та підтримки громад у непрості часи.

“Діалог — це процес справжньої взаємодії, у якому люди слухають один одного настільки уважно, щоби в них відбулася зміна, внаслідок того, що вони дізналися. Це така досить філософська дефініція…Діалог — це щоб слухати та ставити питання, щоб поглибити своє розуміння”, — пояснює пані Наталя.

За її словами, часто діалогами називають те, що ним не є. Це не робоча зустріч,  майстер-класи тощо. Діалог покликаний для того, щоб зрозуміти різні думки. Під час діалогів повинен бути фасилітатор, а також попередньо учасниці та учасники діалогу мають прийняти певні правила. Важливою рисою діалогу – це те, що в діалозі всі є рівними, кожен та кожна може поділитися своїм досвідом незалежно від свого соціального статусу.

“Дуже важливим є те, що результатом діалогів не має бути те, що хтось когось переконав в чомусь, що хтось перемагає. Мета діалогу — досягнути глибшої рефлексії над власними думками, переконаннями чи упередженнями”, — підкреслює фахівчиня.

Для громад, які опинилися у складних або кризових умовах, важливо мати можливість говорити та бути почутими. Саме через діалог люди можуть знайти спільну мову, зрозуміти одне одного та рухатися вперед. У таких розмовах немає місця суперечкам, осуду чи конфліктам – навпаки, це спосіб знайти спокій та порозуміння.

Водночас як зазначає експертка, багато людей бояться починати такі діалоги. І це природно – сьогодні в суспільстві багато напруги, важких переживань, а досвіду подібних зустрічей у багатьох просто немає. Саме тому цей формат ретельно напрацьовували, щоб зробити його безпечним, щирим і комфортним для кожного учасника. І що найважливіше – люди з Донеччини та Луганщини змогли довести: навіть у непростих умовах відверта розмова здатна об’єднувати та давати надію.

Діалоги порозуміння: приклад деокупованої громади Святогірська

Зустріч присвятили пошукам тих форматів спілкування, які вже працюють у громадах Сходу, аби ці практики могли використовувати громади Донеччини та Луганщини — як ті, що під контролем України, так й ті, які наразі є тимчасово-окупованими, але їх адміністрації продовжують працювати в евакуації.

Прикладом успішного діалогу подолання конфліктів поділився Володимир Рибалкін, голова міської військової адміністрації Святогірська. Нагадаємо, що Святогірськ був окупований російськими військами 7 червня 2022 року, а вже на початку вересня місто деокупували. Окупація тривала кілька місяців, і в цей час в Святогірську лишались люди без інформації про те, що відбувається довкола. Деокупація стала викликом, адже попри те, що з людьми тримали контакт, після звільнення довелось заново налагоджувати зв’язки з громадою. Зараз місцеві мають номер голови МВА — це його особистий телефон, на який зателефонувати може кожен, але на початку деокупації дії влади були під пильним оком громади.

“Люди дуже насторожено ставилися до адміністрації…Першим, що ми зробили, і я думаю, що дуже успішним, було створення Координаційного волонтерського центру. Очолили його люди, які були в окупації”, — ділиться досвідом Володимир Рибалкін.

Завдяки рішенню довірити керування центром людям, які безпосередньо жили в окупації, адміністрація оперативно отримала повний список людей, які перебували в громаді та потреби цих людей.

“Люди більше довіряли перші місяці таким же, як собі, які так само мали досвід окупації”.

Виклики перед громадою постали й через те, що налагоджувати діалоги потрібно було і з родичами людей, які покинули Святогірськ разом з росіянами.

“Я хочу це розповісти, щоб всі розуміли, який важкий цей період і як важко розставити пріоритети для того, щоб не образити людину, яка там була. Тому що дуже багато вішали ярликів, що якщо залишилась людина, то це 100% сепаратист, або чекаєш “рускій мір”. Але там у всіх різні історії…”, — пояснює Володимир Рибалкін.

Зараз Святогірськ відновився, допомогли у цьому і міжнародні організації та союзники, зокрема це місто побратим з США — Істон. Щомісяця з обох боків організовують зустріч, де представляти інтереси громади може не лише МВА, але й жителі.
Так вони відчувають, що мають вплив та їх голос чутний в громаді. 

Хто може брати ініціативу для діалогу з громадою ще не деокупованих міст?

Для цього прикладу взяли на розбір Бахмут, чия територія окупована, а люди наразі розкидані по всій Україні. Минулого року Бахмутська МВА анонсувала проєкт побудови житла для бахмутян на Рівненщині, у селищі Гоща, однак для цього бракувало порозуміння між громадами: у жителів Бахмута не питали, чи хочуть вони жити в цій громаді, а гощанці стикнулись з несподіваною для них новиною. Як результат — упереджене ставлення до ВПО. Водночас, безпечний майданчик для діалогу між 2 громадами за участі фасилітатора міг би допомогти цій ситуації. Проте хто повинен його ініціювати? Питанням цікавилась головна редакторка Бахмут IN.UA та голова ГО “Бахмутська Фортеця”.

“Для організації партисипації громади, за цим пошуком діалогу все ж таки має звертатися міський голова, очільник громади”, — висловлює думку громадська активістка з Краматорська Юлія Володченко.

Громадська діячка розповіла про досвід Гірської громади, яка також працює в евакуації. Саме очільник громади ініціював процес і залучив до створення Стратегії відбудови фасилітаторів з організації “Ro3kvit”. Ця громадська організація максимально залучила в обговорення громаду, а сам процес будували на основі діалогів серед мешканців.

Володимир Петров, представник хабів “ЯМаріуполь”, наводить приклади міської ради Маріуполя, яка провела вже кілька подібних діалогів за ініціативи міської ради. Визначили проблеми, навколо чого буде йти дискусія, визначили точки дотику — приміщення для цього міста виділяли їм на безплатній основі, а фасилітаторів залучали серед своїх містян, які працюють в бюджетній системі, попередньо їх навчаючи.

Модератор зустрічі Олег Гришин додав, що у будь-якому діалозі має бути лідер, який поведе громаду за собою і якщо ним не виступає міська влада, то допомогти в цьому можуть й громадські активісти, а ресурс на організацію майданчика знайдеться.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”.

Читайте також:

• ТОП-5 пропозицій для збереження ідентичності українського Сходу
• Громадськість Донеччини й Луганщини обговорить виклики й кейси деокупованих громад: як долучитися до обговорення
• Влада та громадськість: як вони можуть співпрацювати (ВІДЕО)

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!