6 січня президент України Володимир Зеленський підписав закон №7283. Він офіційно прирівнює переселенців до мешканців громад, до яких вони переїхали, та спрямований на інтеграцію внутрішньо переміщених осіб.

Редакція поспілкувалась з громадським активістом Андрієм Грудкіним про те, який вплив може мати закон №7283 на ВПО та їх рідні громади.

Закон №7283: які переваги для ВПО

Представник громадського сектору Андрій Грудкін пояснює, що закон №7283 про народовладдя багато громадських організацій та народних депутатів просували вже давно, очікували його ухвалення й підпису президента. 

“По суті, він говорить про те, що інструменти громадської участі, які раніше регулювалися різними актами Кабміну, різними постановами, тепер мають всі бути в статуті територіальної громади. І, відповідно, ці статути мають бути прийняті, але у 27-му році. А до 2027 року будуть діяти ті акти місцевих органів влади, які передбачають різні інструменти громадської участі, які є наявні”, — пояснює активіст.

Говорячи про інструменти громадської участі, йдеться, зокрема, про:

• електронні петиції;
• громадські слухання;
• місцеві ініціативи;
• бюджети участі;
• публічні консультації. 

За словами активіста, сама ініціатива, коли в громаді має бути один документ, а це Статут територіальної громади, який й визначає, як в цій громаді побудоване місцеве самоврядування, є хорошою тактикою.

Фактично, це реалізація прямої демократії не тільки через вибори, а ще й через локальні інструменти партисипації, які дозволяють громадянам більш активно долучатися. 

“Ми, зі свого боку, з громадською організацією «Сильні громади» ще з 2014 року просували прийняття всіх цих інструментів. Люди не завжди ними користуються. Це теж, в принципі, нормально. Більш пасіонарна частина людей — від 1 до 3%, беруть участь у подібних ініціативах. Найкраще відгукуються електронні петиції та бюджети участі. У нас в Торецьку також був бюджет участі, й дуже гарно зайшов. Ну і петиції подекуди заходять, дивлячись, як влада на них реагує: чи формально, чи справді враховує думку населення”, — зазначає активіст.

Які ризики несе закон для ВПО

Хто повернеться до Бахмута: редакція почула думки бахмутян

Головним нововведенням закону №7283  є те, що внутрішньо переміщені особи тепер вважаються жителями територіальної громади, де вони зареєстровані, як ВПО. Відповідно, вони мають всі ті ж права, що і мешканці цієї громади, жителі цієї громади, які там проживали, які були зареєстровані. 

“Це гарно з погляду демократії, дає можливість людям — потенційно принаймні — можливість якось впливати на розв’язання питань такої категорії, як внутрішньо переміщені особи. Водночас сказати, що я бачу, що ВПО якось активно хочуть брати участь у житті громади — такого не бачу. Навпаки, ми спостерігаємо дуже сильний емоційний зв’язок зі своїми громадами”, — аргументує активіст.

Він додає, що в коаліції “На лінії зіткнення” спостерігають, що навіть люди, чиї міста окуповані з 2014 року, все одно чітко себе ідентифікують з жителями тої територіальної громади, з якої вони вимушені були виїхати.

Активіст додає, що ухваленням закону держава намагається продемонструвати, що вона робить кроки для інтеграції ВПО.

“Але в чому насправді полягає інтеграція, як на мене? Інтеграція — вона може або статися, або не статися. От у мене, наприклад, вона не стається. Ми бачимо, що ВПО хочуть кучкуватися разом з такими ж самими, як вони — бажано, звісно ж, у прив’язці до громади свого походження. Свої до своїх – це нормальний принцип. Значно б сприяло інтеграції ВПО, розв’язання питання з житлом. Але ми всі чудово знаємо, що це питання на багато мільярдів доларів, і воно дуже повільно рухається, стимулюючи негативні процеси, такі як повернення в окупацію і, так далі. Тобто, цей закон про це не говорить. Він, по факту, про те, що тепер ми всі — жителі тих громад, де ми знаходимося. Але в мене виникає питання, а хто тоді є жителями наших громад Донеччини та Луганщини? Хто ці люди? Ми ж не можемо бути жителями двох, трьох, п’яти громад”, — каже Андрій Грудкін.

Він розмірковує, що закон №7283 може призвести до ліквідації військових адміністрацій окупованих територій, адже якщо в громаді не буде жителів, то для кого працюватимуть наявні військові адміністрації? 

“Попри те, як ми лаємо, гриземось з цими військовими адміністраціями, критикуємо їх, що вони не туди гроші кудись спрямували, але ліквідація цих органів управління призведе до певного вакууму, втрати ідентичності локальної… Постане питання: і як ми будемо, умовно, відбудовувати тимчасово окуповані регіони та для чого вони потрібні, як їх відновлювати, тому що там і влади фактично може не бути вже тоді?”.

Загалом же така державна політика не охоплює різних контекстів, зокрема це збереження локальної ідентичності та прив’язки людей, зв’язку з їх минулим та історією.

“Якщо так і далі буде тривати, то все це зникне. Відсутність державної політики (ред. довготривалої візії відновлення Донеччини) один громадський сектор не потягне. Тобто, держава не матиме такої візії, і очевидно, що і про відновлення ніяке не можна говорити. Просто не буде кому цим займатися, не буде кому формувати цю політику”.

Виникає питання: що буде з громадами Донеччини, якщо їх жителі стануть мешканцями інших громад? Чи впливатиме цей закон на роботу місцевих рад, військових адміністрацій тимчасово окупованих сіл та міст? Редакція звернулась з цим питанням до Бахмутської міської ради/військової адміністрації. Відповідь ми опублікуємо згодом.

Читайте також:

• Верховна Рада ухвалила законопроєкт №11161: що зміниться для мешканців, чиє майно на ТОТ (Оновлено)
• Бахмут-Гоща: перспективи побудови житла для ВПО. Розпитали у влади Бахмута й Гощі
• Без громадського транспорту й роботи:чому переселенцям у селах не так легко адаптуватися до нових умов

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні створили Централізовану закупівельну організацію (ЦЗО) для Державного агентства відновлення. Новий орган допомагатиме прозоріше використовувати кошти.

Про це повідомили в Агентстві відновлення.

Відновлення України

Рішення про створення Централізованої закупівельної агенції було ухвалено в Кабінеті міністрів ще 1 квітня. Структура вже запрацювала. Загальну роботу ЦЗО координуватиме Агентство відновлення. Закупівлі через ЦЗО почнуть після наказу Агентства відновлення. Незабаром презентують модель закупівельної організації. Також оголосять конкурс на відбір керівника.

“Стандарти ЄС, мінімізація корупційних ризиків та оптимізація витрат — основні принципи роботи ЦЗО. Ми закладаємо фундамент чесної, міжнародно визнаної системи закупівель відновлення“, — наголошує голова Агентства відновлення Сергій Сухомлин.

Функції закупівельної організації виконуватиме державне підприємство “Інфраструктурні проєкти”, яке має покращувати якість процедури закупівель для будівництва, визначивши єдині вимоги, систему контролю та звітності.

Через новоутворену організацію закуповуватимуть експертизу будівництва, технагляд, інженерні послуги, будівельні роботи та необхідні матеріали, а також утримання доріг. Все це проходитиме через відкриті торги.

Читайте також:

• Бахмутська лікарня в Броварах: графік роботи, телефон та послуги станом на 2025 рік
• Хто має ініціювати діалог у громадах? Досвід Святогірська та питання Бахмута
• Житло для переселенців у Гостомелі: що відомо про будівництво для бахмутян

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Громадські активісти з Донеччини й Луганщини, а також представники влади обговорили формати порозуміння й подолання конфліктів у громадах Сходу. Під час зустрічі обговорювали кейси діалогів у деокупованій громаді, а також порушили питання відповідальності за діалоги в тимчасово-окупованій громаді на прикладі Бахмута.

Більше про зустріч читайте в матеріалі.

Примітка. 25 березня відбулась онлайн зустріч “Студії Сходу: діалогові формати порозуміння і подолання конфліктів” в рамках проєкту «Посилення спроможності активістів українського Сходу впливати на процеси відновлення регіону (ІІ фаза)» за підтримкою Міжнародного фонду «Відродження», який реалізує ГО “Асоціація “Відродження та розвиток” у співпраці з консорціумом організацій ВГО “Асоціація сприяння самоорганізації населення”, ГО “Центр політико-правових реформ”, ГО “Громадська ініціатива Луганщини”.

Для чого потрібні діалогові формати?

Тренерка та фасилітаторка діалогів Наталія Кертичак, представниця “Фонду Освіта для Демократії”, поділилася з учасниками досвідом використання діалогового підходу. Її організація активно впроваджує такі методи в Польщі та Україні, допомагаючи знаходити спільну мову та долати розбіжності. Пані Наталя розповіла про основні принципи діалогу та про те, як він може стати важливим інструментом для згуртованості та підтримки громад у непрості часи.

“Діалог — це процес справжньої взаємодії, у якому люди слухають один одного настільки уважно, щоби в них відбулася зміна, внаслідок того, що вони дізналися. Це така досить філософська дефініція…Діалог — це щоб слухати та ставити питання, щоб поглибити своє розуміння”, — пояснює пані Наталя.

За її словами, часто діалогами називають те, що ним не є. Це не робоча зустріч,  майстер-класи тощо. Діалог покликаний для того, щоб зрозуміти різні думки. Під час діалогів повинен бути фасилітатор, а також попередньо учасниці та учасники діалогу мають прийняти певні правила. Важливою рисою діалогу – це те, що в діалозі всі є рівними, кожен та кожна може поділитися своїм досвідом незалежно від свого соціального статусу.

“Дуже важливим є те, що результатом діалогів не має бути те, що хтось когось переконав в чомусь, що хтось перемагає. Мета діалогу — досягнути глибшої рефлексії над власними думками, переконаннями чи упередженнями”, — підкреслює фахівчиня.

Для громад, які опинилися у складних або кризових умовах, важливо мати можливість говорити та бути почутими. Саме через діалог люди можуть знайти спільну мову, зрозуміти одне одного та рухатися вперед. У таких розмовах немає місця суперечкам, осуду чи конфліктам – навпаки, це спосіб знайти спокій та порозуміння.

Водночас як зазначає експертка, багато людей бояться починати такі діалоги. І це природно – сьогодні в суспільстві багато напруги, важких переживань, а досвіду подібних зустрічей у багатьох просто немає. Саме тому цей формат ретельно напрацьовували, щоб зробити його безпечним, щирим і комфортним для кожного учасника. І що найважливіше – люди з Донеччини та Луганщини змогли довести: навіть у непростих умовах відверта розмова здатна об’єднувати та давати надію.

Діалоги порозуміння: приклад деокупованої громади Святогірська

Зустріч присвятили пошукам тих форматів спілкування, які вже працюють у громадах Сходу, аби ці практики могли використовувати громади Донеччини та Луганщини — як ті, що під контролем України, так й ті, які наразі є тимчасово-окупованими, але їх адміністрації продовжують працювати в евакуації.

Прикладом успішного діалогу подолання конфліктів поділився Володимир Рибалкін, голова міської військової адміністрації Святогірська. Нагадаємо, що Святогірськ був окупований російськими військами 7 червня 2022 року, а вже на початку вересня місто деокупували. Окупація тривала кілька місяців, і в цей час в Святогірську лишались люди без інформації про те, що відбувається довкола. Деокупація стала викликом, адже попри те, що з людьми тримали контакт, після звільнення довелось заново налагоджувати зв’язки з громадою. Зараз місцеві мають номер голови МВА — це його особистий телефон, на який зателефонувати може кожен, але на початку деокупації дії влади були під пильним оком громади.

“Люди дуже насторожено ставилися до адміністрації…Першим, що ми зробили, і я думаю, що дуже успішним, було створення Координаційного волонтерського центру. Очолили його люди, які були в окупації”, — ділиться досвідом Володимир Рибалкін.

Завдяки рішенню довірити керування центром людям, які безпосередньо жили в окупації, адміністрація оперативно отримала повний список людей, які перебували в громаді та потреби цих людей.

“Люди більше довіряли перші місяці таким же, як собі, які так само мали досвід окупації”.

Виклики перед громадою постали й через те, що налагоджувати діалоги потрібно було і з родичами людей, які покинули Святогірськ разом з росіянами.

“Я хочу це розповісти, щоб всі розуміли, який важкий цей період і як важко розставити пріоритети для того, щоб не образити людину, яка там була. Тому що дуже багато вішали ярликів, що якщо залишилась людина, то це 100% сепаратист, або чекаєш “рускій мір”. Але там у всіх різні історії…”, — пояснює Володимир Рибалкін.

Зараз Святогірськ відновився, допомогли у цьому і міжнародні організації та союзники, зокрема це місто побратим з США — Істон. Щомісяця з обох боків організовують зустріч, де представляти інтереси громади може не лише МВА, але й жителі.
Так вони відчувають, що мають вплив та їх голос чутний в громаді. 

Хто може брати ініціативу для діалогу з громадою ще не деокупованих міст?

Для цього прикладу взяли на розбір Бахмут, чия територія окупована, а люди наразі розкидані по всій Україні. Минулого року Бахмутська МВА анонсувала проєкт побудови житла для бахмутян на Рівненщині, у селищі Гоща, однак для цього бракувало порозуміння між громадами: у жителів Бахмута не питали, чи хочуть вони жити в цій громаді, а гощанці стикнулись з несподіваною для них новиною. Як результат — упереджене ставлення до ВПО. Водночас, безпечний майданчик для діалогу між 2 громадами за участі фасилітатора міг би допомогти цій ситуації. Проте хто повинен його ініціювати? Питанням цікавилась головна редакторка Бахмут IN.UA та голова ГО “Бахмутська Фортеця”.

“Для організації партисипації громади, за цим пошуком діалогу все ж таки має звертатися міський голова, очільник громади”, — висловлює думку громадська активістка з Краматорська Юлія Володченко.

Громадська діячка розповіла про досвід Гірської громади, яка також працює в евакуації. Саме очільник громади ініціював процес і залучив до створення Стратегії відбудови фасилітаторів з організації “Ro3kvit”. Ця громадська організація максимально залучила в обговорення громаду, а сам процес будували на основі діалогів серед мешканців.

Володимир Петров, представник хабів “ЯМаріуполь”, наводить приклади міської ради Маріуполя, яка провела вже кілька подібних діалогів за ініціативи міської ради. Визначили проблеми, навколо чого буде йти дискусія, визначили точки дотику — приміщення для цього міста виділяли їм на безплатній основі, а фасилітаторів залучали серед своїх містян, які працюють в бюджетній системі, попередньо їх навчаючи.

Модератор зустрічі Олег Гришин додав, що у будь-якому діалозі має бути лідер, який поведе громаду за собою і якщо ним не виступає міська влада, то допомогти в цьому можуть й громадські активісти, а ресурс на організацію майданчика знайдеться.

Матеріал підготовлено за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”. Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”.

Читайте також:

• ТОП-5 пропозицій для збереження ідентичності українського Сходу
• Громадськість Донеччини й Луганщини обговорить виклики й кейси деокупованих громад: як долучитися до обговорення
• Влада та громадськість: як вони можуть співпрацювати (ВІДЕО)

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!