6 січня президент України Володимир Зеленський підписав закон №7283. Він офіційно прирівнює переселенців до мешканців громад, до яких вони переїхали, та спрямований на інтеграцію внутрішньо переміщених осіб.
Редакція поспілкувалась з громадським активістом Андрієм Грудкіним про те, який вплив може мати закон №7283 на ВПО та їх рідні громади.
Закон №7283: які переваги для ВПО
Представник громадського сектору Андрій Грудкін пояснює, що закон №7283 про народовладдя багато громадських організацій та народних депутатів просували вже давно, очікували його ухвалення й підпису президента.
“По суті, він говорить про те, що інструменти громадської участі, які раніше регулювалися різними актами Кабміну, різними постановами, тепер мають всі бути в статуті територіальної громади. І, відповідно, ці статути мають бути прийняті, але у 27-му році. А до 2027 року будуть діяти ті акти місцевих органів влади, які передбачають різні інструменти громадської участі, які є наявні”, — пояснює активіст.
Говорячи про інструменти громадської участі, йдеться, зокрема, про:
- електронні петиції;
- громадські слухання;
- місцеві ініціативи;
- бюджети участі;
- публічні консультації.
За словами активіста, сама ініціатива, коли в громаді має бути один документ, а це Статут територіальної громади, який й визначає, як в цій громаді побудоване місцеве самоврядування, є хорошою тактикою.
Фактично, це реалізація прямої демократії не тільки через вибори, а ще й через локальні інструменти партисипації, які дозволяють громадянам більш активно долучатися.
“Ми, зі свого боку, з громадською організацією «Сильні громади» ще з 2014 року просували прийняття всіх цих інструментів. Люди не завжди ними користуються. Це теж, в принципі, нормально. Більш пасіонарна частина людей — від 1 до 3%, беруть участь у подібних ініціативах. Найкраще відгукуються електронні петиції та бюджети участі. У нас в Торецьку також був бюджет участі, й дуже гарно зайшов. Ну і петиції подекуди заходять, дивлячись, як влада на них реагує: чи формально, чи справді враховує думку населення”, — зазначає активіст.
Які ризики несе закон для ВПО
Головним нововведенням закону №7283 є те, що внутрішньо переміщені особи тепер вважаються жителями територіальної громади, де вони зареєстровані, як ВПО. Відповідно, вони мають всі ті ж права, що і мешканці цієї громади, жителі цієї громади, які там проживали, які були зареєстровані.
“Це гарно з погляду демократії, дає можливість людям — потенційно принаймні — можливість якось впливати на розв’язання питань такої категорії, як внутрішньо переміщені особи. Водночас сказати, що я бачу, що ВПО якось активно хочуть брати участь у житті громади — такого не бачу. Навпаки, ми спостерігаємо дуже сильний емоційний зв’язок зі своїми громадами”, — аргументує активіст.
Він додає, що в коаліції “На лінії зіткнення” спостерігають, що навіть люди, чиї міста окуповані з 2014 року, все одно чітко себе ідентифікують з жителями тої територіальної громади, з якої вони вимушені були виїхати.
Активіст додає, що ухваленням закону держава намагається продемонструвати, що вона робить кроки для інтеграції ВПО.
“Але в чому насправді полягає інтеграція, як на мене? Інтеграція — вона може або статися, або не статися. От у мене, наприклад, вона не стається. Ми бачимо, що ВПО хочуть кучкуватися разом з такими ж самими, як вони — бажано, звісно ж, у прив’язці до громади свого походження. Свої до своїх – це нормальний принцип. Значно б сприяло інтеграції ВПО, розв’язання питання з житлом. Але ми всі чудово знаємо, що це питання на багато мільярдів доларів, і воно дуже повільно рухається, стимулюючи негативні процеси, такі як повернення в окупацію і, так далі. Тобто, цей закон про це не говорить. Він, по факту, про те, що тепер ми всі — жителі тих громад, де ми знаходимося. Але в мене виникає питання, а хто тоді є жителями наших громад Донеччини та Луганщини? Хто ці люди? Ми ж не можемо бути жителями двох, трьох, п’яти громад”, — каже Андрій Грудкін.
Він розмірковує, що закон №7283 може призвести до ліквідації військових адміністрацій окупованих територій, адже якщо в громаді не буде жителів, то для кого працюватимуть наявні військові адміністрації?
“Попри те, як ми лаємо, гриземось з цими військовими адміністраціями, критикуємо їх, що вони не туди гроші кудись спрямували, але ліквідація цих органів управління призведе до певного вакууму, втрати ідентичності локальної… Постане питання: і як ми будемо, умовно, відбудовувати тимчасово окуповані регіони та для чого вони потрібні, як їх відновлювати, тому що там і влади фактично може не бути вже тоді?”.
Загалом же така державна політика не охоплює різних контекстів, зокрема це збереження локальної ідентичності та прив’язки людей, зв’язку з їх минулим та історією.
“Якщо так і далі буде тривати, то все це зникне. Відсутність державної політики (ред. довготривалої візії відновлення Донеччини) один громадський сектор не потягне. Тобто, держава не матиме такої візії, і очевидно, що і про відновлення ніяке не можна говорити. Просто не буде кому цим займатися, не буде кому формувати цю політику”.
Виникає питання: що буде з громадами Донеччини, якщо їх жителі стануть мешканцями інших громад? Чи впливатиме цей закон на роботу місцевих рад, військових адміністрацій тимчасово окупованих сіл та міст? Редакція звернулась з цим питанням до Бахмутської міської ради/військової адміністрації. Відповідь ми опублікуємо згодом.
Читайте також:
- Верховна Рада ухвалила законопроєкт №11161: що зміниться для мешканців, чиє майно на ТОТ (Оновлено)
- Бахмут-Гоща: перспективи побудови житла для ВПО. Розпитали у влади Бахмута й Гощі
- Без громадського транспорту й роботи:чому переселенцям у селах не так легко адаптуватися до нових умов
Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!
