Кутя з пшениці, булгуру та з лаймом: 5 найкращих рецептів куті від Євгена Клопотенка

Валентина Нетребич 11:00, 1 Грудня 2024
Традиційна кутя / фото Вікіпедія

Кутя — традиційно невід’ємна обрядова страва різдявного столу, яку готують щороку в новорічні свята. Її роблять з відвареної крупи з додаванням меду, маку та горіхів.

Редакція Бахмут IN.UA розповідає про п’ять найсмачніших рецептів куті, які варто приготувати на Різдво у 2024 році.

Які традиції пов’язані з кутею?

Різдво — це сімейне свято, що має свої традиції та обряди, які наші предки виконували для кращого врожаю або добробуту в домі. Святвечір 2024, який святкується 24 грудня за новим календарем, вважається першим днем в році, коли на стіл подають кутю. Цю страву традиційно подають в глиняному горщику (його називають макітра) чи тарілці. Саме кутю має скуштувати кожен член родини, як першу страву, а вже потім їсти інші страви на різдвяній вечері.

Тридиційно саме кутю потрібно спробувати першою / фото Вікіпедія

Вважалося, що аби в хаті був добробут і хороший врожай голова сім’ї повинен був зачерпнути трохи куті і віднести на мороз, вимовити чарівні слова, а потім понести це до хліву чи на пасіку. За старими обрядами кутю на стіл та покуття повинен був подавати наймолодший хлопчик у сім’ї.

Рецепт традиційної куті

Рецепт тридиційної куті вимагає точності в пропорціях. Одним з них поділився Євгеній Клопотенко, український шеф-кухар.

Обрядова кутя має готуватись з пшениці, оскільки саме ця культура символізувала багатство та достаток впродовж всієї історії України. Додавання меду в кутю свідчило про безтурботне і солодке життя впродовж усього року. 

Для традиційного рецепту знадобляться:

  • 350 грамів пшениці;
  • 1,4 літри води;
  • 50 грамів волоських горіхів;
  • 50 грамів родзинок;
  • 50 грамів запареного маку;
  • 1 чайну ложку лимонної цедри;
  • 2 столові ложки лимонного соку;
  • мед до смаку.

Приготування розпочинаємо з промивання зерен пшениці аби позбутись усього непотрібного, але якщо ви купили в магазині готову крупу для куті, то її не обов’язково мити. Беремо 350 грамів пшениці і заливаємо водою. Після закипання варимо ще протягом 30 хвилин.

Для приготування маку необхідно залити його окропом на 15 хвилин, для того щоб він розпарився. Готовий мак необхідно перетерти: скористайтесь ступою, макітрою чи кавомолкою, також можна використати м’ясорубку чи блендер, якщо у вас є необхідна насадка. 

До пшеничної каші додають горіхи, мед, родзинки / фото Вікіпедія

Далі необхідно подрібнити горіх – це можна зробити за допомогою поліетиленового пакету та скалки. Блендер краще не використовувати, оскільки можна ненароком перетворити горіхи в борошно. В деяких рецептах горіхи не подрібнюють.

У велику миску викладіть всі інгредієнти: пшеницю, мак, горіхи та додайте родзинок і меду. Для кислинки у страву можна покласти цедру лимону або вичавити трохи лимонного соку. Все перемішайте та додайте теплої води, за бажанням воду можна замінити на узвар. 

Кутя з перловки з журавлиною

Журавлина — це невелика червона ягода, що має кислуватий смак. В ній міститься багато вітамінів та біологічно активних рослинних сполук і антиоксидантів, що покращують стан організму та запобігають деяким хворобам.

Ягоди журавлини доповнюють смак куті / фото ілюстративне, Pexel

Для куті із журавлини, за рецептом Клопотенка, знадобиться:

  • 300 грамів перлової крупи;
  • 100 грамів сушеної журавлини;
  • 50 грамів маку;
  • 100 грамів родзинок;
  • 50 грамів волоських горіхів;
  • 2 столової ложки меду;
  • сік половини лимона;
  • узвар для подачі.

Для приготування цієї куті спершу необхідно промити зерна перловки. Далі перлову крупу можна приготувати двома способами, швидким та довгим:

  • 300 грамів каші необхідно залити 1-1½ літрами холодної води, накрити кришкою і залишити на ніч набухати при кімнатній температурі;
  • 300 грамів каші варити впродовж 40 хвилин після закипання.

Для того щоб приготувати мак необхідно для початку його промити. Потім додайте окріп, щоб вода покривала мак на 2-3 сантиметри. Для того щоб мак розбух, цього потрібно на 30 хвилин залишити його і накрити кришкою. Після цього треба прибрати зайву вологу, тому процідіть мак, а потім перебийте його в блендері чи перетріть за допомогою макогону.

Для приготування волоських горіхів треба підсушити їх впродовж 10 хвилин у розігрітій до 150 градусів духовці, згодом наріжте їх на велики шматочки.

Візьміть глибоку миску, змішайте у ній мак, перлову кашу, горіхи, родзинки та журавлину. Додайте мед та, за бажанням, сік половини лимона. Ще раз все перемішайте і залиште настоюватись на 30 хвилин. Також на цьому етапі можна додати узвар, для яскравого аромату і смаку. 

Кутя з булгура з лаймом

До куті додають цитрусові / фото ілюстративне, Pixabay

Кутя з булгуру з лаймом має оригінальний смак. За рецептом Клопотенка вона вийде у кожного. Булгур насичений корисними вітамінами та мікроелементами, а у поєднанні з лаймом створює незвичний свіжий смак, який не залишить байдужими навіть гурманів.

Для куті з булгуром з лаймом знадобиться:

  • 250-300 грамів булгуру;
  • 50 грамів журавлини (сушеної);
  • 1 лайм (потрібен сік);
  • 50 грамів маку;
  • 30 грамів родзинок;
  • 50 грамів волоських горіхів;
  • 1 столова ложка меду.

Для приготування куті необхідно відварити булгур до готовності, в середньому це приблизно 15 хвилин. Беремо друшляк і промиваємо крупу холодною водою і даємо їй повністю стекти. Для того щоб мак набряк, його треба залити окропом на 30 хвилин і процідити згодом через сито. Для куті мак перетираємо в ступі чи в макітрі, чи в чаші блендера. 

Беремо невелику миску, додаємо в неї всі необхідні інгредієнти, перемішуємо та заправляємо соком лайма та медом. Залишаємо настоюватись мінімум на 30 хвилин.

Рисова кутя

Рис містить поживні речовини та мінерали, що необхідні нашому організму. А також у рисі зовсім немає холестерину, тому його вважають дієтичною крупою.

Для рисової куті, за вказаним рецептом, знадобиться:

  • 300 грамів довгозернистого пропареного рису;
  • 50 грамів чорносливу;
  • 50 грамів горіхів;
  • 2 столової ложки меду;
  • 3 столової ложки маку.

Щоб приготувати кутю візьміть довгозернистий пропарений рис, оскільки саме він буде розсипчастим після приготування. Чистою водою промийте зерна та висипте в сотейник. Залийте водою так, щоб на 1 частину рису було 2 частини води. Варіть крупу впродовж 5 хвилин після закипання, а потім зніміть з вогню, накрийте кришкою і дайте постояти рису разом з водою впродовж 15 хвилин. Таким чином рис розпариться.

Візьміть мак і всипте в невелику кастрюлю та залийте окропом. Залишіть на 10 хвилин аби мак набряк, а потім процидіть його крізь дрібне сито, що зайва рідина стекла. Зверніть увагу, що в цьому рецепті мак не перемелюємо.

Для наступного етапу нам потрібний чорнослив. Промийте його і наріжте дрібним кубиком. А волоський горіх подрібніть ножем. 

До рису додайте запарений мак, чорнослив, горіхи та мед. Перемішайте та додайте трохи теплої води для правильної консистенції. Якщо вам довподоби більш солодка кутя ви можете додати ще меду. 

Пшенична кутя з курагою

Пшенична кутя / фото ілюстративне, Вікіпедія

Взимку дуже важко знайти свіжі фрукти, а на базарі вони дорогі, тому люди вживають сухофрукти, такі як, наприклад, курага. Сушений абрикос містить багато мікроелементів та вітамінів. Євген Клопотенко радить приготувати кутю з курагою.

Для пшеничної куті з курагою візьміть: 

  • 250-300 грамів пшениці;
  • 4 склянки води;
  • 50 грамів вершкового масла (на Щедру кутю);
  • 2 столової ложки соняшникової олії (для пісної куті);
  • 2-3 столові ложки меду;
  • 2 столових ложки маку;
  • 50 грамів волоських горіхів;
  • 100 грамів кураги;
  • 50 грамів родзинок;
  • 1 лимон (цедра та сік);
  • 1 сантиметр кореня імбиру.

Щоб приготувати кутю візьміть пшеницю, промийте її та залийте 4 склянками води. Варіть 30-40 хвилин до готовності на невеликому вогні. В теплу кашу додайте вершкове масло або соняшникової олії. Таким чином смак буде насичений та збалансований.

Візьміть курагу та розпарте її, наріжте сухофрукт невеликими кубиками. Додайте в кашу подрібнену курагу і родзинки. Потім всипте мак і натертий на друбній терці корінь імбиру. До каші також додайте жменю крупно подрібнених волоських горіхів і перемішайте. 

Візьміть лимон, обмийте його і обсушіть. Натріть його шкірку на дрібній терці, щоб отримати цедру. Додайте її в кашу та заправте все медом, для солодкого смаку. Видавіть лимонний сік за рецептом та влийте його в кутю і знову все гарно перемішайте. Залиште кутю настоюватись мінімум на 2 години. Смачного!

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Донецькі Мальдіви”: як на Донеччині з’явилися пляжі на Авдіївських кар’єрах

Семаковська Тетяна 10:00, 18 Липня 2026
Донецькі Мальдіви в Авдіївці у 2021 році / фото Враження від подорожей

Авдіївка розташована за 13 кілометрів від Донецька. До початку повномасштабного вторгнення російської армії населення міста становило майже 30 тисяч осіб. Однією з найвідоміших рекреаційних зон цього населеного пункту був Авдіївський кар’єр, який місцеві жителі називали “Донецькими Мальдівами”. Нині через активні бойові дії колишнє місце відпочинку зруйноване, а сама територія стала небезпечною для перебування.

Редакція Бахмут IN.UA розповідає, як в Авдіївці з’явилися пляжі на кар’єрах та в чому їх особливість.

Авдіївські кар’єри: історія створення

У минулому територія кар’єру функціонувала як промислова зона, де здійснювався видобуток кварцевого піску. Після завершення промислових робіт відпрацьований об’єкт перетворився на місце масового відпочинку.

Ландшафт локації складався з м’якого білого піску, природних кіс та острівців. Вода у кар’єрі мала смарагдовий або ультрамариновий відтінок і залишалася прохолодною навіть під час високих температур повітря. Офіційно купання у водоймі було заборонено, для чого на узбережжі встановили відповідні попереджувальні таблички. Попри це, локація стабільно приваблювала велику кількість відпочивальників.

У мирний час кар’єр був місцем відпочинку для жителів Авдіївки, найближчих міст та сусіднього Донецька. У ранкові години на пляжі було малолюдно. Значне збільшення кількості людей фіксувалося після прибуття електрички сполученням Чаплине — Покровськ — Авдіївка.

Інфраструктура та цінова політика

Пляж / фото Враження від подорожей

Територія Авдіївського кар’єру мала облаштовану інфраструктуру. Її прибирання здійснювалося на постійній основі. Для відпочивальників функціонували:

  • грибки-навіси з кріслами;
  • роздягальні, туалети та урни;
  • футбольне поле та волейбольний майданчик;
  • танцпол;
  • автомобільна стоянка;
  • платні альтанки-павільйони з гойдалками, столиками та мангалами.

У 2021 році вартість входу на пляж становила 10 гривень. Для дітей віком до 14 років та пенсіонерів прохід був безкоштовним. Користування автостоянкою також коштувало 10 гривень.

Сучасний стан кар’єру та міста

Авдіївка вперше опинилася під контролем противника у квітні 2014 року, проте в липні того ж року українська армія повернула населений пункт. На початку повномасштабного вторгнення російська армія не змогла прорвати оборону міста. Ситуація змінилася з жовтня 2023 року, коли противник розпочав масштабні атаки. Тоді Авдіївка стала однією з найгарячіших ділянок фронту.

Наразі в місті залишається окупованим та зруйнованим. Водночас у ньому залишається понад тисячу жителів. Територія Авдіївського кар’єру повністю спорожніла. На місці пляжної зони та у воді залишається велика кількість вирв, мін та уламків від снарядів.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Українські дрони змінюють хід війни: чому навіть окупований Бахмут уже не можна вважати російським тилом

Семаковська Тетяна 17:45, 17 Липня 2026

Останніми місяцями українські дрони дедалі частіше демонструють здатність працювати на великій відстані від лінії фронту. Свідченням цього стали не лише удари по військових об’єктах і нафтопереробних заводах на території Росії, а й нещодавній політ українського дрона над окупованим Бахмутом. Сам факт того, що безпілотник зміг долетіти до Бахмута, свідчить про зміну можливостей українських БпЛА. Водночас це лише одна з ознак значно глибших процесів, які відбуваються на фронті.

За три роки повномасштабної війни безпілотники перестали бути допоміжним засобом для розвідки чи коригування артилерії. Сьогодні вони впливають на логістику противника, змушують російську армію змінювати тактику та дедалі більше визначають перебіг бойових дій. Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалися з експертом з оборонної промисловості Анатолієм Храпчинським, представником українського виробника безпілотників “Пташка Дронс” Владиславом та військовим експертом Олексієм Мельником, щоб з’ясувати, як українські дрони змінюють сучасну війну. Читайте більше у матеріалі Бахмут IN.UA.

Від ударів по російських НПЗ до польотів над Бахмутом: як змінилися українські дрони

Після початку повномасштабного вторгнення більшість українських безпілотників виконували переважно тактичні завдання — вели розвідку, коригували вогонь артилерії або допомагали уражати цілі безпосередньо поблизу лінії бойового зіткнення. Сьогодні ситуація суттєво відрізняється. Українські виробники створюють дрони, здатні працювати на значно більших відстанях, а військові дедалі ефективніше використовують їх не лише проти живої сили, а й для ударів по логістиці, складах та інших важливих об’єктах противника.

Представник компанії “Пташка Дронс” Владислав каже, що змінилися не лише самі технології, а й досвід людей, які ними користуються. Саме поєднання розвитку виробництва та практичного досвіду військових дозволило українським безпілотникам вийти на якісно новий рівень.

За словами співрозмовника, одним із найбільших технологічних стрибків стало поширення безпілотників, які використовують оптоволоконний канал зв’язку. Якщо раніше більшість дронів працювали за допомогою радіокерування, то нові технології дозволяють значно ефективніше діяти навіть в умовах активного застосування російських засобів радіоелектронної боротьби. Змінилися і можливості ураження цілей. Якщо раніше безпілотники працювали переважно поблизу переднього краю, то зараз вони можуть діставатися значно глибше, відкриваючи військовим доступ до російських об’єктів, які ще кілька років тому вважалися відносно “безпечними” для росіян.

Саме збільшення дальності польоту стало одним із факторів, які поступово змінюють правила ведення війни. Знову ж таки, якщо раніше російські підрозділи могли розміщувати склади боєприпасів, паливно-мастильних матеріалів чи пункти управління відносно близько до лінії фронту, то тепер дедалі частіше змушені переносити їх у глибший тил або змінювати логістику.

Втім, експерт наголошує, головна зміна полягає не в тому, що українські дрони літають далі. Набагато важливішим є те, як це вплинуло на саму тактику ведення війни. Через постійну загрозу ударів безпілотників російські війська вже не можуть безперешкодно накопичувати техніку, особовий склад і боєприпаси поблизу фронту. Саме ця зміна поступово трансформує весь характер бойових дій.

“Кілзона на десятки кілометрів: як дрони змінили правила війни

Збільшення дальності польоту українських безпілотників вплинуло не лише на кількість цілей, які можуть уражати Сили оборони. Значно важливіше те, що це змусило російську армію переглянути підходи до ведення бойових дій. Якщо на початку повномасштабного вторгнення війська могли накопичувати техніку та особовий склад поблизу лінії фронту перед початком наступу, то сьогодні будь-яке скупчення військових стає потенційною ціллю для ударних безпілотників. Це суттєво обмежує можливості для проведення великих наступальних операцій.

Олексій Мельник / фото dsnews.ua

Військовий експерт Олексій Мельник називає це одним із ключових факторів, який сьогодні визначає динаміку бойових дій:

Це один із ключових факторів впливу на ту динаміку, яку ми спостерігаємо щонайменше протягом кількох останніх місяців. Не єдиний, але один із вирішальних. Створення кілзони і її поступове розширення по обидва боки від лінії бойового зіткнення — зараз уже можна говорити про 20–30 кілометрів щонайменше — найголовніше унеможливлює проведення наступальних дій оперативного масштабу. Будь-яке зосередження кількох одиниць техніки чи особового складу в помітній кількості негайно стає об’єктом ураження. Все на виду, нічого не можна зараз приховати”.

За його словами, саме через це дедалі складніше проводити операції, які ще кілька років тому були звичними для обох сторін. Великі колони бронетехніки, польові склади боєприпасів або місця накопичення особового складу стають надто вразливими ще до початку активної фази наступу. Втім, це не означає, що бойові дії зайшли у глухий кут. Навпаки — війна адаптується до нових умов. Російські війська продовжують атакувати українські позиції, однак масштаби цих операцій суттєво змінилися.

“Ті просування, які все ще фіксуються на лінії фронту, обмежені суто тактичними масштабами. Коли говорять про стагнацію, то йдеться про стратегічний масштаб. Тактичні зміни окремих позицій не впливають на загальну стратегічну ситуацію на сухопутному театрі воєнних дій”, — каже Олексій Мельник.

Саме тому, пояснює він, зараз дедалі важливішим стає не захоплення окремої посадки чи будівлі, а здатність системно виснажувати противника. Одним із головних інструментів для цього стали ударні безпілотники, які дозволяють порушувати забезпечення військ далеко за межами переднього краю.

Росія вже не може воювати так, як у 2022 році

Однією з найпомітніших змін стала трансформація російської тактики. Якщо ще під час боїв за Бахмут російські війська широко використовували штурмові групи чисельністю від десяти до кількох десятків військових, то тепер дедалі частіше діють невеликими групами або навіть поодинокими військовослужбовцями. Це не означає, що така тактика стала ефективнішою. Навпаки — вона є вимушеною реакцією на постійну загрозу ударів безпілотників.

“Тактика, яка була доволі успішною ще з часів Бахмута, коли малі групи проникали, закріплювалися, накопичувалися і поступово розвивали просування, сьогодні практично перестала працювати. Вони продовжують використовувати тактику інфільтрації, але зараз ці групи стали не просто малими — вони стали мікроскопічними. Якщо раніше це були 10–20 військових, іноді до 50 із технікою, то тепер дедалі частіше це один або два бійці, які намагаються пройти через кілзону, сховатися та чекати підкріплення. Але навіть якщо їм це вдається, виникає проблема логістики — без постійного постачання продовольства, води та боєприпасів такі групи в більшості випадків приречені”, — пояснює Олексій Мельник.

Саме логістика, а не кількість штурмовиків, дедалі більше визначає успіх операцій. Якщо підрозділ не може регулярно отримувати боєприпаси, воду, пальне чи поповнення, навіть успішно зайнята позиція швидко втрачає стратегічне значення.

Через це сучасна війна поступово переходить від боротьби за окремі кілометри території до боротьби за можливість забезпечувати власні війська. Саме тут українські безпілотники дедалі частіше стають одним із ключових інструментів.

Чому логістика стала головною ціллю сучасної війни

Якщо на початку повномасштабного вторгнення головною метою було знищення бронетехніки чи окремих підрозділів противника, то сьогодні дедалі більшого значення набуває боротьба за логістику. Адже навіть добре підготовлений підрозділ не здатний довго виконувати бойові завдання без регулярного постачання боєприпасів, пального, продуктів, води та підкріплення.

Саме тому сучасні безпілотники дедалі частіше полюють не за танками чи окремими військовими, а за дорогами постачання, складами, транспортом, пунктами управління та місцями накопичення ресурсів. Ураження одного логістичного вузла може вплинути на боєздатність одразу кількох підрозділів, тоді як знищення окремої одиниці техніки має значно локальніший ефект.

Зростання дальності польоту українських безпілотників ще більше посилило цей ефект. Якщо раніше тилові склади чи командні пункти можна було розміщувати за кілька десятків кілометрів від передової, то зараз вони також опинилися в зоні ризику. Російській армії доводиться постійно змінювати маршрути постачання, переносити склади глибше в тил і витрачати більше часу та ресурсів на забезпечення військ.

Фактично між українськими та російськими військами триває не лише боротьба за окремі населені пункти. Не менш важливою стала боротьба за можливість підтримувати власні підрозділи всім необхідним. У таких умовах перевагу отримує не лише той, хто має більше особового складу чи техніки, а й той, хто швидше впроваджує нові технології та здатен ефективніше порушувати систему забезпечення противника. Саме тому розвиток безпілотних технологій сьогодні дедалі більше визначає не лише ситуацію на окремих ділянках фронту, а й загальний характер війни.

Україна вже змінює правила війни

Анатолій Храпчинський / фото Facebook

За словами експерта з оборонної промисловості та керівника компанії-виробника озброєння Анатолія Храпчинського, українські безпілотні технології вже виходять на новий рівень. Якщо раніше головним завданням було збільшити кількість дронів, то зараз увага виробників зосереджена на розширенні їхніх можливостей — дальності польоту, стійкості до засобів радіоелектронної боротьби та здатності працювати по цілях далеко за лінією фронту.

“Почнімо з технологічних можливостей наших дронів. Уже кілька українських компаній зробили серйозний крок уперед, збільшивши дистанцію стабільного зв’язку. Це дозволяє розширювати так звану кілзону — територію, на якій безпілотники можуть ефективно працювати. Головне завдання інженерів сьогодні, це забезпечити військових озброєнням, яке реально допомагає на тактичному рівні. Передусім це можливість впливати на логістику противника, позбавляти його постачання та ускладнювати просування військ”, — каже Анатолій Храпчинський.

За словами експерта, саме логістика сьогодні дедалі частіше стає головною ціллю. Якщо підрозділи не отримують боєприпасів, пального чи підкріплення, вони втрачають можливість вести активні бойові дії незалежно від кількості особового складу чи техніки. Храпчинський зазначає, що сучасна війна дедалі більше перетворюється на технологічне протистояння. Виграє вже не той, хто має більше озброєння, а той, хто швидше адаптується до нових умов і здатен оперативно реагувати на зміни на полі бою.

“Сьогодні ми вже бачимо, що технології починають визначати хід бойових дій. Якщо ще кілька років тому головним було виробити більше техніки, то зараз набагато важливіше, наскільки швидко можна вдосконалити вже наявні рішення. Противник постійно змінює свої засоби протидії, відповідно й українські виробники мають швидко адаптуватися. Саме ця швидкість розвитку сьогодні стає нашою конкурентною перевагою”, — говорить експерт.

За його словами, це стосується не лише самих безпілотників. Змінюється вся система ведення війни: від роботи операторів до взаємодії між різними підрозділами, які використовують дрони для розвідки, коригування вогню та ураження цілей.

“Не можна розглядати безпілотники як окремий інструмент. Вони вже стали частиною єдиної системи ведення бойових дій. Дрон знаходить ціль, передає інформацію, допомагає ухвалити рішення, а далі забезпечує її ураження. Саме інтеграція різних технологій визначатиме перевагу на полі бою найближчими роками”, — пояснює Анатолій Храпчинський.

Водночас експерт наголошує, що розвиток українських технологій уже виходить далеко за межі фронту. За його словами, збільшення дальності польоту безпілотників дає змогу працювати по об’єктах, які раніше вважалися недосяжними. Це змушує противника змінювати маршрути постачання, переносити склади та витрачати додаткові ресурси на захист тилу.

“Коли збільшується дальність роботи безпілотників, змінюється вся система забезпечення противника. Він уже не може почуватися безпечно навіть далеко від лінії фронту. Це змушує переносити логістичні центри, перебудовувати маршрути та витрачати більше ресурсів на захист. У підсумку це безпосередньо впливає на можливості російської армії вести бойові дії”.

Україна входить у новий етап війни дронів

Політ українського безпілотника над тимчасово окупованим Бахмутом став не просто окремим епізодом війни. Він показав, наскільки швидко змінюються можливості українських безпілотних систем і як змінюється сама логіка бойових дій.

Якщо ще два роки тому головним завданням було наситити фронт великою кількістю FPV-дронів, то сьогодні виробники говорять уже про інші виклики — збільшення дальності польоту, роботу на оптоволокні, стійкість до засобів радіоелектронної боротьби та інтеграцію безпілотників у єдину систему управління військами. Це означає, що війна переходить із етапу масового використання дронів до етапу технологічного суперництва.

Усі троє співрозмовників Бахмут IN.UA по-різному описують ці зміни, але їхні висновки збігаються. Представник українського виробника безпілотників говорить про стрімкий розвиток самих технологій і появу нових можливостей для роботи в глибокому тилу противника. Військовий експерт звертає увагу на те, що безпілотники змушують армії переглядати власну тактику та відмовлятися від великих скупчень техніки й особового складу. А експерт з оборонної промисловості Анатолій Храпчинський наголошує: вирішальною стає не лише кількість вироблених дронів, а й швидкість, із якою країна здатна вдосконалювати свої технології та адаптуватися до нових викликів.

Сучасна війна дедалі більше нагадує змагання інженерів. Поява нового типу безпілотника змушує противника шукати спосіб його зупинити. Нові засоби протидії, своєю чергою, стимулюють виробників створювати наступне покоління рішень. Цей цикл триває безперервно, і саме він дедалі більше визначає ситуацію на полі бою.

Для мешканців Донеччини ці зміни мають ще один вимір. Ще донедавна окупований Бахмут здавався містом, яке залишилося далеко за лінією фронту. Сьогодні ж українські безпілотники здатні долати цю відстань. І хоча сам факт польоту не означає зміну ситуації на землі, він свідчить про інше: технологічні можливості української армії продовжують розвиватися, а відстань до цілей, які ще вчора здавалися недосяжними, поступово скорочується.

Водночас експерти наголошують: війна безпілотників, це не історія про одну вдалу розробку чи окремий успішний політ. Це процес, у якому перевагу отримує той, хто здатен швидше навчатися, масштабувати виробництво, удосконалювати власні рішення та оперативно відповідати на нові виклики. Саме тому боротьба за технологічну перевагу сьогодні триває не лише на передовій, а й у конструкторських бюро, виробничих цехах та лабораторіях.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Донецькі Мальдіви”: як на Донеччині з’явилися пляжі на Авдіївських кар’єрах

Авдіївка розташована за 13 кілометрів від Донецька. До початку повномасштабного вторгнення російської армії населення міста становило майже 30 тисяч осіб. Однією з найвідоміших рекреаційних зон […]

Важливо

Українські дрони змінюють хід війни: чому навіть окупований Бахмут уже не можна вважати російським тилом

Останніми місяцями українські дрони дедалі частіше демонструють здатність працювати на великій відстані від лінії фронту. Свідченням цього стали не лише удари по військових об’єктах і […]

марія єфремова
Історії

“Коли суперниця саме з росії, мені хочеться взяти і втерти їй ніс”: інтерв’ю з чемпіонкою Європи Марією Єфремовою

Бахмутянка Марія Єфремова — чемпіонка Європи з вільної боротьби. У квітні 2026 року 19-річна спортсменка дебютувала на дорослому чемпіонаті Європи, де виборола золоту медаль. А […]

В Бахмутській громаді почали збір даних про пари, які планують весілля у вересні: деталі

У вересні Бахмут відзначатиме день міста, до свята місцева адміністрація шукає молодят для привітання. Про це повідомили представники Центру підтримки бахмутян у Дніпрі. В Бахмутській […]

14:00, 17.07.2026 Скопіч Дмитро

Росія посилить удари по цивільній інфраструктурі: ГУР попередило жителів прифронтових громад

Головне управління розвідки Міністерства оборони України (ГУР) отримало інформацію, що підрозділами російської армії наказали посилити атаки безпілотниками. Дії противника спрямовані на цивільну інфраструктуру та автотранспорт […]