У Львові перепоховають воїна УПА, дисидента, учасника руху опору Данила Шумука. Його прах перевезли з Покровська. Перепоховання Данила Шумука ініціювала його онука.

Про це повідомляє Львівська міськрада.

Перепоховання Данила Шумука

У Львові перепоховають воїна УПА, борця за незалежність Данила Шумука. Його прах перевезли до Львова з Покровська. Перепоховання Данила Шумука ініціювала його онука Ніна Калач.

Перевезення праху вдалося реалізувати завдяки військовослужбовцям 13-ї бригади НГУ “Хартія” та співробітникам СБУ.

Данила Шумука перепоховають на полі почесних поховань Личаківського цвинтаря, поруч із його побратимами та посестрами з УПА і дисидентського руху.

Перепоховання відбудеться завтра, 27 грудня, за таким графіком:

• 14:00 — чин похорону у Гарнізонному храмі святих Петра і Павла (вулиця Театральна, 11);
• 15:00 — чин перепоховання на Личаківському цвинтарі;
• 17:30 — лекція на тему: “Данило Шумук — в’язень трьох окупаційних режимів”. Лектори: сержанти 13-ї бригади НГУ “Хартія” Вахтанг Кіпіані та Володимир Бірчак (Львівська міська рада, площа Ринок, 1).

Хто такий Данило Шумук

Данило Шумук народився 28 грудня 1914 року на Волині. Відомий як громадський діяч, в’язень польських тюрем, нацистських і радянських таборів, дисидент, учасник руху опору, член Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінських угод.

У березні 1943 року — грудні 1944 року перебував в УПА, був політвиховником. У квітні 1945 року був засуджений до смертної кари за участь в УПА. Через півтора місяці вирок замінили на 20-річне ув’язнення.

Провів за ґратами понад 40 років життя.

З 2002 року Данило Шумук жив у своєї дочки Віри в місті Покровськ на Донеччині. Тут він і помер 21 травня 2004 року.

Читайте також:

• Пам’ять для Бахмута: чи потрібні меморіали для загиблих військових та цивільних. Розпитали авторку концепції “Пантеону Героїв”
• “Повертаємо загублені душі додому”: як відбувається ексгумація тіл на ДОТ та лінії фронту
• В Україні запустили цифрову платформу, яка зберігає памʼять про померлих

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Сумщині відкрилась реєстрація на гуманітарну допомогу для ВПО. Отримати її можуть переселенці і переселенки, які зареєстровані в Конотопському районі області.

Про це повідомляє Конотопська міськрайонна організація Товариства Червоного Хреста України.

Як отримати гуманітарну допомогу від Червоного Хреста на Сумщині

У Сумській області відкрили реєстрацію на отримання допомоги від Червоного Хреста. Її можуть отримати переселенці і переселенки, які зареєстровані в місті Конотоп та інших населених пунктах Конотопського району.

Допомогу надаватимуть людям, які перемістились на Сумщину у 2024-2026 роках.

Реєстрація на допомогу проходить через онлайн-форму.

Читайте також:

• Допомога фронту і збереження ідентичності: чим займається ГО “Бахмут Український” узимку
• Як ВПО на Житомирщині можуть отримати допомогу на ремонт житла: умови
• У Києві діє місце тимчасової підтримки для людей у кризових життєвих обставинах

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Громадська організація “Бахмут Український” постійно поєднує волонтерську допомогу військовим із культурною роботою, аби зберегти українську ідентичність тимчасово окупованого Бахмута. Робота кипить у ГО й зимовий період.

Детальніше про те, чим займається ГО “Бахмут Український” — розповіли представники організації: керівник ГО “Бахмут Український” Віктор Зіпір та одна з засновниць організації Світлана Кравченко.

Допомога військовим: збори за запитами

Основний напрямок роботи “Бахмуту Українського” — підтримка підрозділів Сил оборони. За словами волонтера Віктора Зіпіра, команда працює виключно за адресними запитами від військових.

“Те, чим я займаюся і команда, з якою я працюю, — це збори коштів у запитах військових, пошук цих товарів, відправка цих товарів і інформаційна підтримка підрозділів”, — каже Віктор Зіпір.

У зимовий період найбільш затребуваними залишаються речі, які безпосередньо впливають на виживання бійців. Серед них — потужні павербанки та зарядні станції, які використовуються на віддалених позиціях.

“Ці великі павербанки на 30 000 міліампер — це розхідний матеріал. Вони відправляються на точки і, як правило, не повертаються. Там завдання одне — вижити“, — пояснює він.

Також військові регулярно звертаються із запитами на хімічні грілки для рук, ніг і тіла, дрони різних типів — від FPV до тепловізійних, а іноді й на будівельні матеріали.

“Вони змінюють дислокації та з нуля облаштовують укриття. Шурупи, пили, біт — це теж розхідник, який їм ніде взяти“, — зазначає Зіпір.

Волонтер також вказав, що бійцям на фронті часто потрібні машини.

“Це потреба, мабуть, по вартості №1. Вони у них — справжній розхідний матеріал, якого іноді вистачає лише на тиждень“, — каже Віктор Зіпір.

Він додає, що автівки на фронті потрібні, але це дуже дорого. Плюс, є певна проблема: волонтери не можуть закуповувати машини напряму в приватних осіб.

Як змінилися потреби фронту

Порівнюючи ситуацію з початком повномасштабної війни, волонтер каже: запити стали іншими.

“Три роки тому потрібно було все — від шкарпеток до бушлатів. Зараз одягом вони забезпечені, і таких запитів майже немає“, — говорить Віктор Зіпір.

Так само зменшилася потреба в їжі, перев’язувальних матеріалах і базових медикаментах. Натомість постійною залишається потреба в енергозабезпеченні та техніці.

“Екофлоу і павербанків багато не буває. Це потрібно всім і постійно“, — підсумовує волонтер.

Також часто виникає потреба в сезонних ліках, які допомагають під час гострої респіраторної вірусної інфекції (ГРВІ) чи грипу.

Волонтерство в умовах виснаження

Серед головних викликів зимового періоду — фінансове та емоційне виснаження.

“Наша організація — це переважно бахмутяни, які втратили все. Якщо хтось працює — немає часу, якщо не працює — немає можливості допомагати фінансово“, — каже Віктор Зіпір.

За його словами, збори коштів проходять дедалі важче, не вистачає ресурсів навіть на оренду складу, а багато волонтерів перебувають у стані вигорання.

Культурний фронт та ствердження української ідентичності

Паралельно з волонтерством ГО “Бахмут Український” продовжує реалізовувати культурні ініціативи. В цій роботі беруть участь багато волонтерів, зокрема Світлана Кравченко.

“Ми не прив’язуємося до сезону — культурні проєкти реалізуються постійно“, — зазначає вона в коментарі редакції Бахмут IN.UA.

Лише за останній час громадська організація організувала декілька культурних подій в Дніпропетровській області. Зокрема, нині в місті Самар триває виставка “Про Бахмут мовою українських строїв”, створена у співпраці з творчою майстернею “Бахмутський оберіг”. Як зізнається Світлана Кравченко, через великий інтерес громади експозицію продовжили на січень.

“І на фоні цієї виставки багато відбувається екскурсій цікавих розповідей про Бахмут, презентації, майстер-класи. І це не дає забути про те, що таке місто є в українському просторі, не дивлячись на те, що воно тимчасово окуповане“, — каже одна із засновниць “Бахмуту Українського”.

Окреме місце в діяльності організації займає робота з історичною пам’яттю про українську ідентичність Бахмута. Одним із таких прикладів є картина бахмутського художника Сергія Садчикова “Підняття українського прапора над Бахмутом у 1917 році”. Картина була презентована в бахмутському краєзнавчому музеї восени 2021 року і втрачена в Бахмуті у 2022-му. 

“Ця картина відображає важливу подію, яка відбулася на сході у 1917 році. Вона фіксувала те, що Бахмут на рівні державних органів підтримав Українську Народну Республіку. Ця картина є маркером історії міста, яка показує ще інший бік, котрий зовсім невідомий, як би мовити, великій Україні“, — вказує Світлана Кравченко.

Вона додала, що сама доля в картини не менш бурхлива. Оригінал роботи був знищений у Бахмуті під час повномасштабного вторгнення. Сам же художник переїхав до Німеччини з однією валізою, де з ним зв’язалися активісти “Бахмута Українського”. Їм вдалося надихнути Сергія Садчикова на створення авторської копії вже за кордоном, яку згодом вдалося повернути в Україну і на День прапора у 2025 році вона була презентована в окремій залі музею Дмитра Яворницького в Дніпрі.

Вказана картина буде показана в лютому в стінах Музею спротиву Голодомору до річниці його заснування. ГО “Бахмут Український” також реалізує ще одну культурну ініціативу — виставку “МОВОЮ СЕРЦЯ: українська жінка в художній творчості та дослідженнях Людмили Огнєвої” з циклу “Світлана Кравченко представляє”. Ця виставка розповідає про жінок-політв’язнів часів срср мовою вишивок, зроблених ними в радянських таборах.

Вона є серією експозицій народних майстрів Донеччини, та майстрів з тимчасово окупованих територій України Їх проводять в Дніпровському національному історичному музеї імені Д.І. Яворницького. У стінах того ж музею в кінці лютого в рамках цього ж проєкту Світлани Кравченко планується відкриття ще однієї виставки, присвяченій народній творчості Донеччини.

Читайте також:

“Ми не планували їхати назавжди”: як змінилося життя поетеси з Бахмута Валерії Глущенко

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!