ЄС продовжують допомагати біженцям з України. Однак, це створює велике навантаження на їх економіку, через що вже зараз місцеві влади починають переглядати програми допомоги українцям та навіть скасовувати їх.

Про те, які ж зміни слід чекати у 2024 році громадянам України за кордоном, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

В яких країнах скасують програми українцям

У 2024 році ціла низка країн вносить зміни у державні програми допомоги українцям, які виїхали з України через початок повномасштабного вторгнення. Подекуди вони стосуються умов перебування в країні, а подекуди й скасувань важливих для багатьох виплат.

Країна 1. Польща

Польща — це одна з країн, в якій зараз проживають понад мільйон українців. Місцева влада усіляко підтримує громадян України, однак планує прийняти зміни в програмі допомоги.

Так, в Польщі для українців до 20 вересня 2025 року, якщо у Сеймі продовжать статус легального перебування, надаватимуть:

• тимчасове використання приміщень для колективного проживання громадян України;
• доступ до соціальних програм, наприклад, “Родина 800+”;
• доступ до ринку праці та продовження терміну, коли лікарі, стоматологи, медсестри та акушерки з України можуть отримати дозвіл на роботу за фахом за спрощеною процедурою.

Водночас з цим, в новому варіанті закону про продовження допомоги планується скасування окремих програм соціальної допомоги для українських біженців. Зокрема, мова йде про:

• надання одноразової грошової допомоги новоприбулим біженцям у розмірі 300 злотих (3000 гривень);
• програму “40+” з надання 40 злотих (400 гривень) за добу полякам, щоб оплатити проживання українців;
• програму “800+” для компенсації проживання та харчування українців, які перебували у колективних центрах.

Як зазначає директор міжнародної рекрутації міграційної платформи EWL Марцін Колодзейчик у коментарі РБК-Україна, скасування програм матиме найбільший влив на українців, які живуть в центрах біженців та не можуть працювати з тих чи інших причин. Цей факт може спонукати біженців до переїзду в інші країни ЄС, де ще надають безплатне житло для українців і соціальні пільги.

Країна 2. Великобританія

Великобританія не входить до складу ЄС, однак також активно надає допомогу громадянам України. Вона продовжила візи українцям ще на 18 місяців, а саме до вересня 2026 року.

В той самий час, в лютому 2024 року відбулося закриття однієї з двох можливих програми, які дозволяють легальне перебування на території Великобританії. Мова йде про Ukraine Family Scheme (Програми допомоги сім’ям з України). Вона дозволяла біженцям легально в’їжджати Британії, якщо в них тут живуть родичі. Такий тип візи давав українцям навчатись, працювати й отримувати допомогу протягом наступних трьох років.

Після завершення дії програми в березні 2025 року потрібно буде подаватися на програму Homes for Ukraine, в межах якої британці приймають в себе українців в обмін на державну підтримку.

Країна 3. Німеччина

Німеччина, не дивлячись на загальну тенденцію у світі зі скасування деяких програм, продовжує надавати їх та навіть збільшувати виплати. З початку 2024 року розміри соціальної допомоги та громадянської допомоги для українських біженців у Німеччині збільшились на 12%.  Наприклад, розмір виплат для одинаків або одиноких батьків склав 563 євро (23 800 гривень), що є зростанням у порівняні із попередніми 502 євро (21 200 гривень).

Розмір виплат для сімей на одного партнера збільшився з 451 євро (19 000 гривень) до 506 євро (21 400 гривень), а для дорослих у спеціальних закладах — до 451 євро (19 000 гривень), порівняно із попередніми 402 євро (17 000 гривень).

Призначені для підлітків віком 14-17 років виплати зросли з 420 євро (17 770 гривень) до 471 євро (19 900 гривень), а для дітей віком 6-13 років — до 390 євро (16 500 гривень). Для малечі до 5 років розмір виплат тепер складає 357 євро (15 100 гривень).

Разом з цим, влада Німеччини активно обговорює спеціальний законопроєкт, який дозволить частково скоротити виплати безробітнім українцям, котрі відмовилися від запропонованих вакансій без поважної причини. За словами міністр праці Губертуса Гайля, виплати можуть не надходити на строк до двох місяців, але при цьому центри зайнятості продовжуватимуть оплачувати житло та комунальні послуги.

Країна 4. Норвегія

Уряд Норвегії у 2024 році продовжить вживати заходи для скорочення допомоги, яку надають українським біженцям. Це робиться з метою зменшення привабливості країни для тимчасового захисту та для пришвидшення інтеграції тих, хто вже проживає в Норвегії.

Наприкінці січня 2024 року в Норвегії оголосили про припинення надання тимчасового альтернативного житла. Це означає, що українцям, які вибрали проживання у приватному житлі, а не в центрі прийому біженців, більше не надаватиметься фінансова допомога. Трохи згодом, з 15 лютого, уряд зменшив підтримку пар бездітних українців приблизно на 6 тисяч крон щомісяця. При цьому, держава не покриває витрати, пов’язані з домашніми тваринами.

Країна 5. Ірландія

Невелика острівна країна Ірландія стала досить популярною точкою для біженців з України. Однак, вона також активно скорочує допомогу та вводить нові для перебування в країні.

За словами міністерки соцзахисту Хізер Хамфріс, в країні проживає понад 54 000 українців, які вже мешкають у державних помешканнях. Вони не повинні отримувати підвищені соцвиплати.

В той самий час, активно просувається ініціатива уряду щодо скорочення соціального забезпечення для новоприбулих українців з 220 євро (9 300 гривень) на тиждень до 38,80 євро (1 600 гривень). Зазначимо, що при цьому громадяни України мають право на державне житло протягом перших 90 днів.

Читайте також:

• Джобцентр в Німеччині скасовує виплати українцям: що відбувається
• Як українські мігранти піднімають економіку в Європі
• Українці й поляки нагадали Європі, що війна далі триває

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Станом на жовтень 2026 року в Україні надають первинну медичну допомогу 21 релокований заклад Донеччини. Вони обслуговують жителів громад Бахмутського, Краматорського, Покровського, Маріупольського та Волноваського районів. Медзаклади переїхали до інших областей України і продовжують надавати допомогу пацієнтам.

Які медичні заклади релокувалися, їхні нові адреси та контакти — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Медичні заклади Донецької області, які продовжують працювати

За інформацією Департаменту охорони здоровʼя Донецької ОДА, на сьогодні в Україні працює 21 релокований заклад первинної медичної допомоги з Бахмутського, Краматорського, Покровського, Маріупольського і Волноваського районів.

Найбільше релокованих центрів первинної медичної допомоги обслуговують громади Покровського району.

Бахмутський район

На сьогодні в Україні працюють три заклади первинної медичної допомоги з громад Бахмутського району. Це:

• Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Торецька;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги Соледарської міської ради;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги Бахмутської районної ради (обслуговує жителів Бахмутської, Часовоярської, Сіверської та Світлодарської громад).

Центр первинної медико-санітарної допомоги Бахмутської районної ради працює в Дніпрі за адресою: бульвар Слави, 46. Телефон: +380 (50) 930 6129. У медзакладі приймають лікар загальної практики-сімейний лікар та терапевт.

Центр первинної медико-санітарної допомоги Соледарської міської ради працює в місті Кам’янське Дніпропетровської області за адресою: проспект Гімназичний, 9Г. Телефон: +380 (67) 456 5578. У медзакладі працюють сімейний лікар, терапевт і педіатр.

Центр первинної медико-санітарної допомоги Торецька має дві локації. Одна працює в Києві на вулиці Вишгородська, а інша — в селі Софіївська Борщагівка Бучанського району Київщини по вулиці Соборна, 103/8, нежитлове приміщення №51. Тут приймають сімейні лікарі, лікарі фізичної та реабілітаційної медицини, фізичні терапевти, ерготерапевти, психологи.

Краматорський район

З Краматорського району релокувалися чотири медзаклади первинної допомоги:

• Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Краматорської міської ради;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Слов’янська;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги Костянтинівської міської ради;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги Дружківської міської ради.

Центр первинної медико-санітарної допомоги №1 Краматорської міської ради працює в Києві на вулиці Завальній, 1-Б. Телефон: +380 (50) 458 3375. Тут приймають сімейний лікар та педіатр.

Центр первинної медико-санітарної допомоги міста Слов’янська релокований до Вінниці. Він працює за адресою: вулицю Стельмаха, 43-А. Телефон: +380 (66) 103 0009. Тут приймають сімейні лікарі.

Центр первинної медико-санітарної допомоги Костянтинівської міської ради працює в Дніпрі за адресою: вулиця Олександра Щербакова, 3. Телефон: +380 (95) 068 1083. Сюди можна звернутися за консультацію сімейного лікаря.

Центр первинної медико-санітарної допомоги Дружківської міської ради працює в Харкові на провулку Лісопарківський 2-й, 13. Тут приймають сімейний лікар і терапевт.

Покровський район

З Покровського району релокувалися найбільше закладів — 8. Серед них:

• Центр первинної медико-санітарної допомоги Покровської міської ради;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради;
• Мирноградський центр первинної медико-санітарної допомоги;
• Центр первинної медичної допомоги Курахівської міської ради;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги Гродівської селищної ради (обслуговує жителів Гродівської та Удачненської громади);
• Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги Білозерської міської ради;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги Очеретинської селищної територіальної громади.

Центр первинної медико-санітарної допомоги Селидівської міської ради працює в селі Петропавлівська Борщагівка Київської області на вулиці Волинська, 1. Телефон: +380 (99) 728 7060. Тут приймають сімейний лікар, терапевт, педіатр, акушер-гінеколог та лікар з УЗД.

Мирноградський центр первинної медико-санітарної допомоги релокований до Кропивницького. Він працює за адресою: вулиця Віктора Чмиленка, 73, офіс 2. Телефони: +380 (63) 158 4579, +380 (63) 158 3544. У медзакладі приймають сімейні лікарі.

Центр первинної медико-санітарної допомоги Гродівської селищної ради працює в Дніпрі на вулиці Короленка, 15. Телефон: +380 (50) 754 8875.

Центр первинної медико-санітарної допомоги Очеретинської громади працює в місті Верхівцеве Дніпропетровської області по вулиці Покровська, 2. Телефон: +380 (63) 568 7372. Тут консультують сімейний лікар і терапевт.

Центр первинної медико-санітарної допомоги Білозерської міської ради працює дистанційно. Його місцем релокації вказане місто Первомайськ Миколаївської області, вулиця Корабельна, 19А, кабінет 30. Контактного номера немає.

Центр первинної медико-санітарної допомоги Покровської міської ради має три амбулаторії, релоковані в різних регіонах. Амбулаторія №1 працює у місті Трускавець Львівської області по вулиці Довбуша, 15. Амбулаторія №8 релокувалася в місто Камʼянське Дніпропетровської області за адресою: проспект Тараса Шевченка, 14. Амбулаторія №9 працює на Одещині в селі Крижанівка по вулиці Академіка Сахарова, 1Б. Телефон: +380 (50) 482 8905. В амбулаторіях приймають сімейні лікарі та терапевти.

Центр первинної медичної допомоги Курахівської міської ради працює у Дніпрі за адресою: вулиця Осіння, 11А. Телефон: +380 (66) 902 9715. Заклад має стоматологічне направлення, тут працюють сімейний лікар, педіатр, стоматолог-терапевт, стоматолог-хірург і стоматолог-ортопед.

Добропільський центр первинної медико-санітарної допомоги працює в селі Ковалівка Вінницької області по вулиці Заводська, 2. Тут ведуть прийом сімейний лікар, терапевт і педіатр.

Маріупольський район

З Маріупольського району релокувалися чотири заклади:

• Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 міста Маріуполя;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 міста Маріуполя;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 міста Маріуполя;
• Центр первинної медико-санітарної допомоги Нікольської селищної ради.

Центр первинної медико-санітарної допомоги №2 міста Маріуполя релокований до Одеси на вулицю Сім’ї Глодан, 20. Телефони: +380 (66) 078 3768, +380 (97) 869 7169. Тут приймають сімейні лікарі.

Центр первинної медико-санітарної допомоги №3 працює в Хмельницькому на вулиці Волочиська, 6. Телефон: +380 (67) 660 7855. Тут приймають сімейний лікар, терапевт і педіатр.

Центр первинної медико-санітарної допомоги №5 має три локації: село Минай Закарпатської області, провулок Парковий; Київ, вулиця Якова Гніздовського, 9; Черкаси, вулиця Самійла Кішки, 185/1. Телефон: +380 (97) 207 1627. Тут приймають сімейні лікарі та терапевти.

Центр первинної медико-санітарної допомоги Нікольської селищної ради працює в Києві по вулиці Преображенська, 25. Телефон: +380 (67) 495 3655. Тут консультують сімейний лікар, терапевт і педіатр.

Волноваський район

З Волноваського району релокувалися два заклади:

• Великоновосілківський центр первинної медико-санітарної допомоги;
• Волноваський районний центр первинної медико-санітарної допомоги.

Великоновосілківський центр первинної медико-санітарної допомоги релокований до Дніпра на вулицю Княгині Ольги, 16. Телефон: +380 (68) 612 4248. Тут приймають сімейні лікарі.

Волноваський районний центр первинної медико-санітарної допомоги працює в Києві на бульварі Ігоря Шамо, 19, кабінет 2. Телефон: +380 (50) 929 7905. Тут працюють сімейний лікар і терапевт.

Читайте також:

Бахмутська лікарня у Броварах: скільки людей прийняли за 2025 рік і які послуги надали

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переїзд із прифронтового міста, це не лише дорога до нового місця проживання, а й витрати на оренду житла, перевезення речей, транспорт та облаштування побуту. Бахмут IN.UA поговорив із трьома жінками, які навесні та влітку 2026 року виїжджали з Краматорська та Слов’янська. Вони розповіли, скільки грошей знадобилося для переїзду, хто допомагав їм фінансово та як планували забезпечувати себе на новому місці.

Скільки коштує переїзд із Донеччини

Героїні, з якими поспілкувалася редакція Бахмут IN.UA, виїжджали з Краматорська та Слов’янська навесні й улітку 2026 року. Кожна мала різні обставини, одна переїжджала самостійно, інша, з дитиною, а третя жінка, пенсіонерка, вирушила до родини, яка вже облаштувалася в іншому місті. Відрізнялися й витрати. Комусь вдалося знайти житло через знайомих і не платити рієлтору, хтось мусив одразу внести кілька платежів за орендовану квартиру. А для тих, хто переїжджав до родичів, найбільшими початковими витратами стали дорога та перевезення речей.

Примітка. Однак від часу переїзду наших героїнь ситуація змінилася. Під час підготовки матеріалу редакція Бахмут IN.UA зателефонувала кільком перевізникам, які займаються транспортуванням особистих речей. Вони повідомили, що більше не здійснюють перевезень із Краматорська та Слов’янська через небезпеку. Це не означає, що перевезти майно з цих міст зараз неможливо взагалі. Проте знайти перевізника може бути складніше, ніж навесні чи влітку. Тому наведені в матеріалі суми відображають витрати конкретних родин на момент їхнього переїзду, а не актуальну вартість таких послуг для всіх переселенців.

40 тисяч гривень від батьків і кімната за 6 тисяч: історія Катерини з Краматорська

Катерина, молода дівчина з Краматорська. Її батьки наразі залишаються в рідному місті, а сама вона вирішила переїхати до Києва. У столиці дівчина сподівалася знайти роботу та почати самостійне життя. Наразі Катерина не працює (ред. вона переїхала у серпні, і пошуки роботи розпочала, як каже, лише кілька тижнів тому) , тому на перший час фінансово їй допомагають батьки. Також при переїзді вони дали доньці 40 тисяч гривень заощаджень, які мали покрити початкові витрати на переїзд і проживання.

Щоб зменшити витрати, дівчина вирішила не орендувати окрему квартиру, а жити разом із двома іншими дівчатами. За підселення в кімнату вона платить 6 тисяч гривень на місяць. Житло вдалося знайти через знайомих, так Катерина зекономила на послугах рієлтора, а для заселення їй потрібно було внести лише плату за перший місяць. Утім, ще до переїзду дівчина витратила гроші, щоб переконатися, що квартира їй підходить. Вона спеціально їздила до Києва на огляд житла, тоді автобусний квиток в один бік коштував близько 2 тисяч гривень. Стільки ж довелося заплатити за дорогу назад. Ще приблизно 1 500 гривень Катерина витратила на одну ніч у готелі у столиці. Таким чином, лише поїздка для огляду квартири обійшлася їй у 5 500 гривень, майже стільки ж, скільки коштує місяць проживання в орендованій кімнаті. Особистих речей дівчина мала небагато. Їх вона відправила поштою. Точну вартість доставки Катерина не пам’ятає.

Скільки грошей знадобилося Катерині

Стаття витрат	Сума
Квиток до Києва для огляду квартири	2 000 грн
Зворотний квиток	2 000 грн
Ніч у готелі	1 500 грн
Гроші на перший час від батьків	40 тис грн
Оренда кімнати за перший місяць	6 000 грн
Разом	51 500 грн

До цієї суми не входять квиток для остаточного переїзду, доставка речей “Новою поштою”, харчування, транспорт містом та інші повсякденні потреби. Якщо припустити, що всі перелічені витрати Катерина оплачувала з 40 тисяч гривень, які дали батьки, після них у дівчини залишалося б 28 500 гривень. Однак це не означає, що всі ці кошти вона зможе витратити лише на проживання: попереду ще інші витрати, точний розмір яких невідомий. Катерина сподівається знайти роботу в Києві, щоб надалі самостійно оплачувати житло й не залежати від фінансової підтримки батьків.

Понад 32 тисячі гривень за переїзд із дитиною: історія Людмили

Людмила виїхала з Краматорська разом із дитиною. До переїзду родина мешкала у власному житлі. Тому оренда квартири стала для жінки новою та однією з найбільших статей витрат. Новим місцем проживання Людмила обрала Харків, у цьому місті вже живуть її знайомі. Дорога бусом коштувала 1 113 гривень з людини. За два квитки жінка заплатила 2 226 гривень. Перевезти речі допомогли родичі, які мали мікроавтобус. Завдяки цьому Людмилі не довелося самостійно шукати транспорт для перевезення майна. Найбільше грошей знадобилося для заселення у квартиру. Щоб не витрачати гроші на дорогу на перегляд квартири, подруга Людмили обійшла 3 оселі, вона показувала жінці через телефон умови, так Людмилі вдалося зекономити бодай на квитках туди-назад.

Щомісячна оренда житла в Харкові для Людмили становить 12 тисяч гривень. Однак під час заселення потрібно було заплатити значно більше, ніж одну місячну плату. Окрім першого місяця оренди, Людмила мала сплатити комісію рієлтору, це 50% вартості місячного проживання, тобто 6 тисяч гривень, і ще 12 тисяч гривень становив заставний платіж. Отже, тільки для заселення у квартиру Людмилі потрібно було 30 тисяч гривень. Разом із дорогою, понад 32 тисячі.

Скільки коштував переїзд Людмилі з дитиною

Стаття витрат	Сума
Два автобусні квитки до Харкова	2 226 грн
Оренда квартири за перший місяць	12 000 грн
Комісія рієлтора — 50%	6 000 грн
Заставний платіж	12 000 грн
Разом	32 226 грн

Це лише відомі витрати на дорогу та заселення. У розрахунок не входять комунальні платежі, продукти, побутові покупки й витрати на дитину. До переїзду Людмила працювала продавчинею. У вона знайшла нову роботу, також у продутковому магазині. Вона також сподівається отримати допомогу для ВПО. Для Людмили переїзд означає не тільки витрату значної суми на початку, а й появу постійного платежу, якого раніше не було. У Краматорську родина мала власне житло, а тепер повинна щомісяця знаходити кошти на оренду.

Переїзд до дітей і життя на пенсію: історія Олени зі Слов’янська

Олена, старша жінка зі Слов’янська. На відміну від двох попередніх героїнь, вона не планувала починати життя в новому місті самостійно, жінка каже, що відмовлялася поки не прилетіло у сусідній будинок. Врешті переїхати її вмовили син із невісткою, які раніше оселилися в Полтаві. Жінка погодилася залишити рідне місто й переїхати до родини, у Полтаві вона житиме разом із сином, і його дружиною. Квиток до Полтави коштував Олені близько 2 тисяч гривень, його оплатив син. Особисті речі родина перевозила власним автомобілем. На пальне витратили приблизно 4 500 гривень. Таким чином, відомі витрати на переїзд становили близько 6 500 гривень.

Скільки коштував переїзд Олени

Стаття витрат	Сума
Квиток до Полтави	2 000 грн
Пальне для перевезення речей	4 500 грн
Разом	6 500 грн

Однак ці витрати не відображають повної вартості життя Олени після переїзду. Син із невісткою орендують у Полтаві частину будинку за 25 тисяч гривень на місяць. Обоє працюють, а Олена отримує пенсію. Жінка планує віддавати її повністю до спільного сімейного бюджету, щоб допомагати з оплатою житла та інших потреб. Розмір пенсії Олена не уточнила, тому визначити, яку частину витрат родини вона зможе покривати, наразі неможливо.

Для жінки зміниться не лише місце проживання, а й звичний побут. У Слов’янську Олена мала власний будинок і господарство. Вона вирощувала продукти на городі, тому частину харчів забезпечувала самостійно. Після переїзду до міста все необхідне доведеться купувати. Скільки грошей щомісяця йде на продукти, жінкане знає. Однак розуміє, що витрати на харчування інші, ніж удома, де можна було користуватися власним урожаєм. Є й інша стаття витрат, пов’язана з житлом, яке залишилося у Слов’янську. Перед від’їздом Олена попросила сусідів наглядати за будинком. За цю допомогу їм платитиме син, але скільки саме, жінка не знає. Хоча Олені не потрібно окремо орендувати житло, її переїзд також впливає на сімейний бюджет. Родина має оплачувати квартиру в Полтаві, купувати продукти та підтримувати будинок, який залишився у Слов’янську.

Від 6,5 до понад 32 тисяч гривень: скільки витратили переселенки

Історії трьох жінок показують, що вартість переїзду залежить від багатьох обставин: чи є родичі в іншому місті, чи потрібно орендувати окрему квартиру, скільки людей переїжджають і чи є можливість перевезти речі власним транспортом.

Порівняння відомих витрат героїнь:

Героїня	Маршрут	Початкові витрати	Вартість оренди
Катерина	Краматорськ — Київ	51 500 грн	6 000 грн/міс.
Людмила з дитиною	Краматорськ — Харків	32 226 грн	12 000 грн/міс.
Олена	Слов’янськ — Полтава	6 500 грн	25 000 грн/міс. за квартиру всієї родини

Найбільші відомі початкові витрати мала Людмила, яка переїжджала з дитиною. Лише за можливість заселитися у квартиру їй потрібно було заплатити 30 тисяч гривень. Ще 2 226 гривень коштувала дорога. Катерина змогла зекономити на оренді завдяки підселенню та пошуку житла без рієлтора. Проте навіть у її випадку відомі витрати становлять 11 500 гривень. При цьому частина платежів, зокрема за остаточний переїзд і доставку речей, залишається невідомою.

Найменше на сам переїзд витратила Олена, близько 6 500 гривень, але це стало можливим завдяки допомозі дітей та проживанню разом із ними. Водночас родина щомісяця платить за орендовану квартиру 25 тисяч гривень. Ці суми не можна вважати повною вартістю переїзду або першого місяця життя на новому місці. У кожної жінки залишилися витрати, які не вдалося точно підрахувати: харчування, комунальні послуги, ліки, транспорт, перевезення майна та інші повсякденні потреби. Крім того, фінансові обставини героїнь різні. Катерина мала 40 тисяч гривень заощаджень від батьків, які повинні допомогти їй протриматися до працевлаштування. Людмила після переїзду залишилася без роботи на кілька тижнів, а пані Олена отримує пенсію, яку планує спрямовувати на потреби родини.

Переїзд, це не лише витрати на дорогу

Для людей, які залишають Краматорськ і Слов’янськ і інші прифронтові місця, фінансові труднощі не закінчуються після прибуття до нового міста. Дві героїні нашого матеріалу після переїзду були змушені шукати роботу, поки вони не матимуть стабільного доходу, оплачувати житло та повсякденні потреби доведеться завдяки заощадженням, допомозі близьких. Олена має пенсію та підтримку дітей, однак також стикається з новими витратами. У Слов’янську вона жила у власному будинку, мала господарство й частину продуктів вирощувала самостійно. У Полтаві її побут залежатиме від спільного бюджету родини. Водночас можливості організувати переїзд теж змінюються. Якщо навесні та влітку героїні могли перевезти речі поштовою службою, за допомогою родичів або власним автомобілем, то зараз частина перевізників, яких опитала редакція, вже відмовляється працювати з Краматорськом і Слов’янськом через небезпеку.

Тому питання, скільки коштує бути переселенцем, не має однієї відповіді. Для когось це кілька тисяч гривень на дорогу до родичів, для когось, понад 30 тисяч лише на транспорт і заселення. Підраховуючи вартість переїзду, найпростіше скласти витрати на квитки, оренду житла, перевезення речей та продукти. Однак за цими сумами залишається те, що складно перевести у гривні, час і сили, які людина витрачає на те, щоб знову налагодити звичне життя.

Після переїзду навіть найпростіші побутові справи можуть перетворитися на окремі завдання. Потрібно знайти продуктові магазини з прийнятними цінами та якісними товарами, дізнатися, де купувати необхідні речі, як працює громадський транспорт, до якого лікаря звернутися та де отримати потрібні послуги. Окремий виклик, знайти нового сімейного лікаря, перевірених спеціалістів і медичні заклади, яким можна довіряти.

На все це потрібен час. Іноді такі пошуки означають ще й додаткові витрати. Наприклад, людина може заплатити за консультацію лікаря, але залишитися незадоволеною послугою й бути змушеною шукати іншого спеціаліста. Або придбати продукти в незнайомому магазині, витратити гроші й зрозуміти, що їхня якість чи смак не відповідають очікуванням. Для місцевих мешканців такі ситуації можуть бути звичайними побутовими незручностями. Але для людини, яка щойно переїхала, вони додаються до десятків інших питань, які доводиться вирішувати одночасно.

Є й соціальна складова. У рідному місті люди зазвичай мають своє коло спілкування: друзів, знайомих, сусідів, колег. Вони знають, до кого можна звернутися по допомогу, кому довірити певну справу чи з ким просто провести час. Після переїзду ці зв’язки часто залишаються на відстані, а нове коло спілкування доводиться формувати поступово. Такі, на перший погляд, дрібниці можуть виснажувати. Людина не просто змінює адресу, вона опиняється в середовищі, де навіть звичні дії потребують додаткових зусиль, рішень і пошуків. Саме тому вартість вимушеного переселення не можна визначити лише за витратами на дорогу та оренду квартири. До неї варто додати час, витрачений на адаптацію, емоційні ресурси, пошук нових соціальних зв’язків і побутові помилки, яких складно уникнути в незнайомому місті.

До теми:

“Я така ж сама, як і ви”: як бахмутянка Вікторія Канаєва після евакуації почала допомагати ВПО в Ірпені

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!