У 2024 році в Україні виникло декілька гучних корупційних скандалів у роботі медико-соціальних експертних комісій (МСЕК). Щоб уникнути корупції під час встановлення інвалідності військовим і цивільним, МСЕК розформували. Замість комісій тепер працюють експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи.

Як працюють експертні команди і яким чином уникатимуть корупційних ризиків, під час брифінгу розповів директор Департаменту охорони здоров’я Донецької ОВА Володимир Колесник.

Як працюють експертні команди

Експертні команди формують на базі багатопрофільних медичних закладів, які мають найкраще оснащення. Їх перелік визначає Департамент охорони здоров’я і погоджує Міністерство охорони здоров’я. Наразі в Донецькій області є п’ять медзакладів, у яких працюють експертні команди. Вони отримують від НСЗУ окремий договір на фінансування цих команд.

Загалом у кожному медзакладі створюються декілька команд одного профілю з різним складом лікарів. Головуючим в експертній команді призначається той, чия спеціальність профільна до основного діагнозу.

“Це не буде як раніше, коли був голова МСЕК, який вів людину від початку і до закінчення. Головуючий для кожного пацієнта буде окремий”, — зазначив Володимир Колесник.

Оцінювання проводять лікарі-практики, які:

• мають досвід роботи не менше одного року;
• щороку проходять навчальні курси МОЗ;
• визначені та затверджені наказом керівництва лікарні.

Як проходить огляд пацієнтів після ліквідації МСЕК

Направлення на огляд експертною командою надає лікуючий лікар. Це може бути або сімейний лікар, або вузькопрофільний спеціаліст. При цьому лікар лише виписує направлення, все інше робить електронна система, щоб унеможливити корупційні ризики. Пацієнт не знатиме даних лікарів до самого прийому.

“Пацієнт сумісно з лікуючим лікарем вибирають заклад охорони здоров’я, в якому сформована експертна команда за його профілем захворювання. Це не залежить від міста перебування пацієнта, огляд можна пройти в лікарні будь-якої області країни. Зокрема, ВПО можуть проходити оцінювання в тих містах, де вони зараз мешкають. Направлення на оцінювання формує лікуючий лікар в електронному вигляді та направляє до вибраного закладу охорони здоров’я.

Далі електронна система сама шукає в закладі охорони здоров’я найближчі доступні місця, час та дату для огляду. Після цього пацієнт та лікуючий лікар на емейл або телефон отримують сповіщення про місце, день, час, але не про лікарів команд. Пацієнти до останнього не знають, хто із лікарів буде розглядати. Експертна команда також не знає інформацію про пацієнта до дня проведення оцінювання. Цифрова система дозволяє деперсоналізувати інформацію про лікарів та пацієнтів і підбирати експертні команди з лікарів за принципом випадковості“, — розповів Володимир Колесник.

Експертна команда може провести оцінювання безпосередньо в медзакладі, з виїздом додому чи дистанційно, відповідно до визначених критеріїв для заочних та виїзних засідань. Ці критерії визначені постановою Кабінету міністрів. При проведенні оцінювання може проводитись відеозапис, а також може бути присутній уповноважений представник людини.

Після прийняття рішення експертної команди формуються:

• витяг з рішенням експертної команди, який відправляють пацієнту на електронну пошту і лікуючому лікарю в систему;
• рекомендації, які є частиною індивідуальної програми реабілітації людей з інвалідністю, які відправляють пацієнту на електронну пошту і лікуючому лікарю в систему;
• витяг з рішенням експертної команди, який відправляють до ТЦК.

Всі ці документи формуються в електронному вигляді і направляються в єдину систему. Внести зміни до них буде неможливо. Також лікарні на вимогу пацієнта можуть сформувати ці документи в паперовому вигляді.

Читайте також:

• Що передбачає скасування статусу “обмежено придатний”: роз’яснення Міноборони
• В Україні працює цілодобова “гаряча лінія” щодо проходження ВЛК
• Поради юристів: що робити військовослужбовцям, які не згодні з постановою ВЛК?

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Ситуація на фронті у Донецькій області залишається стабільно напруженою. Російські окупаційні війська не припиняють спроб прорвати українську оборону, зосереджуючи найбільші зусилля одразу на кількох ключових відтинках.

Про це йдеться в публікації Генштабу ЗСУ.

Ситуація на фронті

На Лиманському напрямку інтенсивність бойових дій зберігається на стабільному рівні. Протягом минулої доби тут було зафіксовано п’ять ворожих атак. Російські підрозділи здійснювали цілеспрямовані спроби вклинитися в оборонні рубежі Збройних сил України. Основні штурмові дії агресора були зосереджені в районах населених пунктів Дробишеве, Ставки та безпосередньо поблизу міста Лиман.

Активні боєзіткнення тривають на Слов’янському відтинку фронту. Протягом вчорашньої доби українські військові успішно зупинили 12 спроб окупантів просунутися вперед. Ворог намагався штурмувати позиції Сил оборони поблизу населених пунктів Закітне, Платонівка, Різниківка та Ямпіль. Усі намагання противника змінити лінію фронту на свою користь зазнали невдачі.

На Краматорському напрямку поточна ситуація є відносно спокійною порівняно з сусідніми ділянками. За офіційними даними командування, протягом минулої доби штурмових дій з боку противника на цьому рубежі не зафіксовано. Проте українські захисники продовжують пильно контролювати лінію зіткнення.

Костянтинівський напрямок: епіцентр ворожих штурмів

Найбільшу наступальну активність російські війська продемонстрували на Костянтинівському напрямку. Ця ділянка стала однією з найгарячіших точок фронту — тут ворог здійснив 29 атак. Окупанти масовано тиснуть поблизу самої Костянтинівки, а також спрямовують удари в районах населених пунктів Плещіївка, Іванопілля, Іллінівка, Миколайпілля, Софіївка, Новопавлівка та Русиний Яр. Українські оборонці мужньо тримають позиції та стримують цей потужний натиск.

Покровський напрямок: 25 зупинених спроб прориву

Не менш складною та динамічною залишається ситуація на Покровському напрямку. Українські захисники продовжують відбивати інтенсивні хвилі наступів, зупинивши 25 штурмових дій агресора. Географія ворожих атак на цій ділянці є надзвичайно широкою: боєзіткнення відбувалися в районах населених пунктів Торецьке, Затишок, Нове Шахове, Родинське, Червоний Лиман, Мирноград, Покровськ, Котлине, Удачне, Новопідгородне, Муравка та Гришине.

Читайте також:

Російські штурми на Донеччині зросли: головні бої біля Покровська і Костянтинівки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутська земля подарувала Україні плеяду талановитих науковців, митців та діячів культури. Однією з таких постатей, чий внесок у розвиток вітчизняної науки залишається вагомим, є Есфір Семенівна Беркович — видатна українська бібліографиня. Протягом свого життя вона працювала у найбільших наукових книгозбірнях країни та створила фундаментальні бібліографічні праці.

Редакція видання Бахмут IN.UA підготувала розповідь про непростий, але надзвичайно плідний життєвий шлях нашої землячки.

Біографія Есфір Беркович

Есфір Беркович народилася 2 березня 1912 року в місті Бахмут. Її дитячі роки супроводжувалися важкою втратою: коли дівчинці виповнилося лише сім років, померла її матір. У 1921 році батько ухвалює рішення перевезти Есфір разом із її сестрами до Харкова, де родина починає нове життя.

Саме в Харкові дівчина пішла до школи, яку успішно закінчила у 1931 році. У шкільні роки в Есфір проявився яскравий музичний талант, що згодом суттєво вплине на вибір її останнього місця роботи та специфіку бібліографічних досліджень.

Юність у ленінграді та старт бібліотечної кар’єри

Після отримання середньої освіти Есфір Беркович вирушає до ленінграда (нині санкт-петербург). Там вона вступає на вечірнє відділення ленінградської консерваторії, прагнучи розвивати свої музичні здібності. Паралельно з навчанням дівчина розпочинає свою трудову діяльність, влаштувавшись до Державної публічної бібліотеки імені М. Є. Салтикова-Щедріна. Саме тут закладається фундамент її майбутнього фаху.

Через особисті обставини Есфір була змушена перервати навчання в консерваторії, залишити Ленінград та повернутися до Харкова. Щоб продовжити роботу за обраним профілем, вона закінчує спеціалізовані бібліотечні курси. Згодом влаштовується до Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка. У науково-методичному відділі цієї установи вона працювала на двох посадах:

• бібліотекаря (у період з 1933 по 1934 роки);
• бібліографа центрального довідкового апарату (з 1934 по 1941 роки).

Роки Другої світової війни та переслідування

З початком німецько-радянської війни мирне життя та кар’єра Есфір Беркович обірвалися. У вересні 1941 року вона евакуювалася до міста Коканд в Узбекистані, де була змушена працювати у місцевій артілі, щоб вижити в умовах тилу.

У січні 1945 року, отримавши виклик від брата, вона переїжджає до москви. Її висока кваліфікація дозволила отримати посаду старшого бібліотекаря у Державній бібліотеці срср імені в. і. леніна. Проте важкі роки евакуації далися взнаки: через тяжку хворобу вже у вересні 1945 року жінка була вимушена звільнитися.

Повернувшись до Харкова, Есфір Семенівна ститкнулася з новою проблемою. Протягом тривалого часу вона залишалася безробітною через розгорнуту радянською владою ідеологічну “боротьбу з космополітизмом”.

Плідна наукова праця у Харківському університеті

Повернутися до улюбленої справи вдалося лише у 1948 році, коли її тимчасово прийняли на посаду редактора Центральної наукової бібліотеки (ЦНБ) Харківського державного університету (нині Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна).

У 1950 році вона стала бібліографом науково-бібліографічного відділу ЦНБ і обіймала цю посаду двадцять років — до 1970-го. За цей період фахівчиня взяла безпосередню участь в укладанні 12 ґрунтовних бібліографічних покажчиків. Серед її найвизначніших робіт — створення персональних покажчиків, присвячених видатним діячам науки та культури:

• філософу Григорію Сковороді;
• засновнику Харківського університету Василю Каразіну;
• фізіологу Івану Павлову;
• хіміку Євгену Хотинському;
• фізико-хіміку Миколі Ізмайлову.

Також Есфір Семенівна укладала складні систематичні покажчики до періодичних видань університету та наукових товариств, які діяли при ньому.

Музично-театральна спадщина та останні роки роботи

У 1971 році Есфір Беркович переходить на роботу до Харківської міської спеціалізованої музично-театральної бібліотеки імені К. С. Станіславського, де працює наступні 20 років (до 1991 року). Саме тут її юнацька музична освіта гармонійно поєдналася з колосальним досвідом бібліографа.

У цій установі вона реалізувала низку важливих професійних завдань:

• створила з нуля алфавітний каталог книг нотного відділу;
• виступила одним із провідних фахівців з розробки унікальної спеціалізованої схеми індексації літератури з мистецтва, яка базувалася на принципах УДК (Універсальної десяткової класифікації);
• доклала максимум зусиль для створення та розвитку довідково-бібліографічного відділу бібліотеки.

Окремою сторінкою її спадщини є зібрані та систематизовані нею бібліографічні списки, присвячені видатним композиторам. На жаль, за життя авторки ці праці залишилися ненадрукованими. До цього переліку увійшли: “Литература о Н. А. Лысенко за 1920–1972 гг.”, “Литература о композиторе Р. Щедрине: за 1958–1971 гг.”, “Т. Н. Хренников: литература за 1946–1973 гг.”, “Литература об А. Н. Скрябине за 1925–1971 гг.”, “С. В. Рахманинов: список литературы”, “М. П. Мусоргский и его опера “Борис Годунов” на сцене и на экране”.

Життєвий шлях видатної бахмутянки завершився 23 листопада 1992 року в Харкові. Весь професійний архів Есфір Семенівни Беркович сьогодні дбайливо зберігається у фондах Харківської міської спеціалізованої музично-театральної бібліотеки імені К. С. Станіславського як свідчення її безмежної відданості бібліотечній справі.

Читайте також:

Бахмутський гіпсовий промисел: історія видобутку та створення архітектурної ліпнини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!