На Донеччині триває вакцинація за Національним календарем щеплень. Вакцини отримують як новонароджені, так і діті, і дорослі. Проблем з наявністю чи якістю вакцин у Донецькій області немає. Щодо рівня відмов від вакцинації, то він є вкрай низьким.
Про статистику дитячих і дорослих щеплень та про відсоток відмов від вакцинації розповіла під час брифінгу Галина Шишова — завідувачка відділу імунопрофілактики Донецького обласного центру контролю та профілактики хвороб.
Вакцинація в Донецькій області: статистика
Попри воєнний стан і бойові дії, Донецька область демонструє стабільну ситуацію з рутинними дитячими щепленнями. Загальне виконання плану охоплення щеплень відповідно до Національного календаря у 2024 році склало 96%.
“При проведенні щеплень застосовувалися комбіновані вакцини, що дозволяє вакцинувати одразу проти кількох інфекцій”, — зазначає Галина Шишова.
Охоплення щепленнями немовлят у пологових відділеннях і дітей до року в Донецької області у 2024 році склало:
проти туберкульозу — 88%;
проти вірусного гепатиту В — 92%;
проти кашлюка, дифтерії і правця — 97%;
проти поліомієліту — 92%.
Збільшилась статистика вакцинації і від кору.
“Високий також відсоток щеплень проти кору, епідемічного паротиту та краснухи дітей в один рік. У 2024 році щеплено майже 86% дітей. Другу дозу вакцини отримали діти віком 6 років, їхня частка склала 99%. Гарне охоплення щепленнями і підлітків. Зокрема, діти віком 16 років проти дифтерії та правця охоплені на 96%”, — зауважила Галина Шишова.
Також на Донеччині високі показники ревакцинації дорослих від дифтерії і правця. Зокрема, у 2024 році 97% дорослого населення провели повторне щеплення від цих хвороб.
Рівень відмов від вакцинації на низькому рівні. Завдяки цьому Донеччина показує високі показники вакцинації.
“У нас небагато відмовників, зараз це до 3%. Слід зазначити, що Донецька область завжди традиційно мала високі показники охоплення щеплень. У нас найнижчі показники були у 2014 році й початку 2015 року, а також перше півріччя 2022 року. Перш за все, це пов’язано з війною. У 2022 році було налагоджено логістику вакцин, перенесено склад з міста Українськ до міста Краматорськ, і зараз ситуація стабільна. Взагалі показники вакцинації в нашій області традиційно високі, оскільки, на мою думку, в населення є велика довіра до медичних працівників”, — стверджує Галина Шишова.
Наразі в Донецькій області стабільна ситуація з поставкою вакцин. Вони є в кожному медзакладі первинної ланки.
Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?
Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.
Втрата дому
Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:
“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.
“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.
Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.
“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.
Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.
“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.
Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.
“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.
Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити.
Адаптація та пошук внутрішньої опори
Юлія Сирота / фото з особистого архіву героїні
Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.
“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.
Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.
“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.
Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.
“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.
Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.
“Якщо не відгоювати відгорюватис певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.
“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста
Юлія Сирота займається допомогою ВПО / фото з особистого архіву героїні
Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:
“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.
Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.
Взаємодія з місцевими мешканцями та владою
Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.
“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.
Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО.
Перший крок для самопідтримки вже сьогодні
Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:
“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.
Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.
Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.
Як перевірити статус виплат ВПО онлайн
Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).
Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:
у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.
Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.
Як дізнатися про нарахування без електронного підпису
Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.
Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:
0 800 400 870;
0 800 406 360.
Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:
чинності статусу ВПО;
факту призначення або продовження фінансових виплат;
причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.
Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До […]
Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду […]
У Бахмутській громаді затвердили новий склад молодіжної ради. До оновленого складу увійшли 12 осіб. Серед них представники навчальних закладів і громадських організацій Донеччини та активна […]
Контррозвідка Служби безпеки України затримала в Донецькій області жінку, яка наводила російські ракетні, бомбові та дронові удари по Слов’янську та прилеглих територіях. Про це повідомила […]
Під час бойових дій на Донеччині загинув військовий Андрій Пугачов на позивний “Герос”. Він родом з Бахмута, до війни працював у поліції. З початком повномасштабного […]
