Українські війська успішно відбили обмежені позиції поблизу Часів Яру, де росіяни продовжили штурм.
Про це повідомляє Інститут з вивчення війни (ISW).
Бої в районі Часів Яру
Українські сили нещодавно відбили обмежені позиції поблизу Часів Яру на тлі продовження наступальних операцій росії у цьому районі. Геолокаційні кадри, зроблені в невизначений день і опубліковані 7 серпня, показують, що українські війська незначно просунулися через канал Сіверський Донець-Донбас і відновили деякі позиції у лісництві Ступки Голубовського 2 на південь від Часів Яру.
Мапа / фото ISW
Бої тривали в східних районах Нового та Жовтневого міста Часів Яр; на північ від Часів Яр у лісництві Орлово (на північ від Жовтневого мікрорайону); та на схід від Часів Яру біля Іванівського.
Нью-Йорк, ситуація
Сили Оборони України успішно відкинули російські війська у районі Нью-Йорку, що є важливою перемогою у поточних бойових діях. Геолокаційні дані, опубліковані на платформі DeepStateMap, підтверджують просування українських військ у цьому напрямку.
Мапа контратаки / фото DeepState
Читайте також:
Участь чеченських підрозділів в Часів Ярі: що відомо
Залишки кріпосного валу на вулиці Кооперативна / фото Бахмутьский краєзнавчий музей
Вулиця Кооперативна — одна з найстаріших у Бахмуті, яка зберегла сліди кількох історичних епох міста. Її виникнення пов’язане з розвитком торгівлі та кооперативного руху, що активно розвивався в другій половині XIX — на початку XX століття.
Детальніше про походження цієї вулиці розповіли представники Бахмутського краєзнавчого музею.
Як з’явилася вулиця Кооперативна
Кооперативна вулиця по праву вважається однією з найдавніших у місті. Частину цієї вулиці деякий час також називали “Підвальною”. Але походження назви, не від слова “підвал”, а від розташування “під валом”, тобто під земляним укріпленням Бахмутської фортеці. Згодом ця назва вийшла з ужитку, і вся вулиця стала називатися Кооперативною.
Згідно з місцевою легендою, на початку цієї вулиці у першій половині XVIII століття розташовувався один із бастіонів Бахмутської фортеці. Місцеві мешканці навіть планували встановити на цьому місці пам’ятний знак з нагоди ювілею міста, але далі розмов справа не просунулась. Історики припускають, що легенда має підґрунтя: частина вулиці дійсно проходить уздовж колишнього східного валу фортеці.
Вулиця у XX столітті
На початку XX століття на тодішній Нижній Миколаївській мешкало понад 70 родин, здебільшого селянських. У період Нової економічної політики (НЕП), у 1920-х роках, вулиця отримала нову назву — Кооперативна. Це було пов’язано зі створенням у місті першого земельного кооперативу, який володів 60 сотками землі, мав необхідний сільськогосподарський інвентар і два великі цегляні будинки: №71 і №73. Ці будинки раніше належали місцевому багатію Лещенку, але їх примусово відчужили.
Поряд, на розі з вулицею Ростовською, Федір Чертков відкрив невелике приватне ковбасне виробництво. Також на вулиці працювала хлібопекарня, а біля колишнього цегельного заводу Мінаєва ще й паровий млин. У будинку №32 розміщувався Комнезам (комітет незаможних селян), який займався розподілом та реалізацією сільськогосподарської продукції.
Завдяки цим підприємствам вулиця в ті часи вирізнялася доволі жвавим рухом, особливо влітку. Тут можна було побачити перші колісні трактори, які справляли неабияке враження на місцевих. Проте найчастішим транспортом залишалися одно- або двокінні підводи. У дощову погоду або в міжсезоння дорога перетворювалася на суцільне багно, і колісний рух тимчасово припинявся.
З початком сталінської політики колективізації всі приватні ініціативи були згорнуті. На базі земельного кооперативу створили колгосп імені сталіна. Відтак Кооперативна втратила статус промислово-економічного осередку й перетворилася на звичайну міську вулицю.
Попри всі історичні трансформації, назва “Кооперативна” збереглася й до сьогодні — як частина багатошарової історії старого Бахмута.
У 2016 році День Державного Прапора України в Бахмуті відзначили з урочистістю та піднесенням — свято традиційно передувало Дню Незалежності, створюючи атмосферу єдності й патріотизму. Цей день запам’ятався багатьом бахмутянам завдяки низці заходів, організованих до свята.
Редакція Бахмут IN.UA пропонує згадати, яким було святкування Дня Прапора у 2016 році.
День Прапора у Бахмуті: архівні світлини 2016 року
Святкові заходи до Дня Прапора в Бахмуті у 2016 році відбулися 23 серпня — напередодні 25-ї річниці Незалежності України. Вони розпочалися з урочистого підняття державного прапора на площі Свободи біля міської адміністрації. Участь у церемонії взяли працівники державних служб, представники місцевого самоврядування, ветерани, громадські активісти та мешканці міста.
Момент підняття прапору / фото Бахмут IN.UA
Прапор над містом підіймали майстер спорту з сумо Олег Давиденко, Борис Головко — батько загиблого в АТО військовослужбовця Дмитра Головка, а також старший лейтенант ЗСУ Стефан Слодзик. Після урочистої частини виступили представники адміністрації, військові та громадські діячі, які виголосили чимало зворушливих і натхненних слів про важливість національного символу й значення цього дня для кожного українця.
Бахмутяни та інші гості заходу / фото Бахмут IN.UA
Святкова подія відбувалась напередодні 25-ї річниці Незалежності України
Майже у кожного бахмутянина на заході був маленький прапор / фото Бахмут IN.UA
Вулиця Кооперативна — одна з найстаріших у Бахмуті, яка зберегла сліди кількох історичних епох міста. Її виникнення пов’язане з розвитком торгівлі та кооперативного руху, що […]
У 2016 році День Державного Прапора України в Бахмуті відзначили з урочистістю та піднесенням — свято традиційно передувало Дню Незалежності, створюючи атмосферу єдності й патріотизму. […]
Бійці 154-ї окремої механізованої бригади Сил оборони України продемонстрували роботу автоматичного гранатомета Mk19. Як зазначають військові, цей вид озброєння дозволяє ефективно вражати живу силу та […]
До повномасштабного вторгнення бахмутський універсам був одним із найпопулярніших торгівельних осередків міста. Щодня саме тут бахмутяни купували харчові продукти, товари для дому та інші необхідні […]
До повномасштабного вторгнення останній дзвоник у Бахмуті був щорічним святом — із квітами, урочистостями, сльозами випускників і мріями про майбутнє. Це був важливий ритуал, що […]