Велика кількість громадян України була вимушена через війну змінити звичну для себе реальність та шукати прихисток за кордоном. Зараз їх можна знайти по всій земній кулі, але найбільша кількість перебувають в країнах “старого світу”, в Європі.

Скільки ж зараз біженців з нашої країни перебувають за кордоном? Які в них умови життя? Редакція Бахмут IN.UA надає відповіді.

Скільки зараз українців перебувають у Європі?

Згідно з останніми даними Eurostat (European Statistical Office), в країнах Європейського союзу зараз проживають майже 4,2 мільйона громадян України, які покинули країну через початок російського повномасштабного вторгнення. Вони отримали спеціальний статус тимчасового захисту.

Основними ж країнами, які прийняли українців, стали:

• Німеччина — 1 194 900;
• Польща — 958 655;
• Чехія — 357 960;
• Іспанія — 187 205;
• Болгарія — 166 535;
• Італія — 161 220.

Як живуть біженці з України в Німеччині?

Біженці з України з перших днів повномасштабної війни почали прибувати в одну з найбагатших країн ЄС. Та, зі свого боку, активно їх приймала. Цей процес продовжується і по сьогодні. Утім, вже є певні зміни. До прикладу, не всі землі Німеччини у 2023 році приймають громадян нашої України через брак ресурсів. Зараз біженців приймають лише на півдні, а саме у:

• Баварії;
• Баден-Вюртембергу;
• Гессені;
• Саксонії;
• Тюрингії;
• Саарі.

Прибувши на місце та оформивши всі необхідні документи, біженці зможуть отримувати грошову допомогу, яка становить:

• одиноким дорослим — 502 євро (19 524 гривень) на місяць;
• батькам-одинакам — 502 євро (19 524 гривень);
• повнолітнім громадянам України — 451 євро (17 540 гривень);
• дітям від 14 до 17 років — 420 євро (16 335 гривень);
• дітям від 6 до 13 років — 348 євро (13 534 гривень);
• дітям до 5 років — 318 євро (12 368 гривень).

Окрім того, біженці можуть отримувати допомогу по безробіттю, яку видає місцевий центр зайнятості. Вона становить 449 євро на місяць (17 463 гривень) для одинокого дорослого та 404 євро (15 712 гривень), якщо це член цілої родини.

Робота — складний процес, адже для початку потрібно оформити всі необхідні документи з дозволами на роботу та знати мову на рівні C1 або C2. Інакше знайти високооплачувану посаду не вийде.

Як живуть біженці з України в Польщі?

Польща також швидко стала місцем найбільшого попиту серед українців. Утім, останнім часом вона стає все менш привабливою. Це пов’язано з тим, що місцевий уряд наступного року може скасувати виплати українським біженцям.

Відзначимо, що поки діють одноразові виплати для біженців (300 злотих або 2 655 гривень) та щомісячні виплати для дітей до 18 років (500 злотих або 4 425 гривень). Окрім того, в країні є безплатна медицина, освіта для дітей, доступ до місцевого ринку праці та житло з харчуванням упродовж 120 днів.

Зазначимо, що влада Польщі також вимагає від українців отримати особливий статус PESEL UKR, який дозволяє отримувати допомогу в разі проживання на території країни. На його отримання дають 30 днів.

Як живуть біженці з України в Чехії?

По прибуттю громадянин України повинен повідомити про свій приїзд міграційні органи, а вже потім оформити тимчасовий захист від країни. Це дозволяє отримувати виплати, які залежать від кількості проведених місяців.

Від 1-го до 5-го місяця:

• для дорослого — 4 860 крон (7 718 гривень), 5 235 крон (8 314 гривень), якщо це особа з інвалідністю;
• для дитини — 3 490 крон (5 542 гривень), 4 188 крон (6 651 гривні) для дитини віком від 6 до 10 років та 5 235 крон (8 314 гривень), якщо це особа з інвалідністю.

З 6-го місяця та далі:

• для дорослого — 3 130 крон (4 971 гривні);
• для дорослого з вразливою категорією — 4 860 крон (7 718 гривень) та 7 290 крон (11 578 гривень), якщо це особа з інвалідністю;
• для дитини — 3 490 крон (5 542 гривень), 4 188 крон (6 651 гривні) для дитини віком від 6 до 10 років та 5 235 крон (8 314 гривень), якщо це особа з інвалідністю.

Витрати на житло також компенсують. Вони надаються разом із гуманітарною допомогою в розмірі врахованих витрат на житло.

Зареєстрована квартира:

• 1 особа — 3 000 крон (4 764 гривень);
• 2 особи — 6 000 крон (9 529 гривень);
• 3 особи — 9 000 крон (14 293 гривень);
• 4 особи — 12 000 крон (19 058 гривень);
• 5 і більше осіб — 15 000 крон (23 823 гривень).

Всі приміщення поза реєстром:

• 1 особа — 2 400 крон (3 811 гривень);
• 2 особи — 4 800 крон (7 623 гривень);
• 3 особи — 7 200 крон (11 435 гривень);
• 4 особи — 9 600 крон (15 246 гривень);
• 5 і більше осіб — 12 000 крон (19 058 гривень).

Особливий статус дозволяє перебувати в Чехії, а також працювати й отримувати медичну допомогу.

Як живуть біженці з України в Іспанії?

Велика та сонячна Іспанія також відіграла не останню роль в розв’язанні питань, що стосуються людей, які втікали від повномасштабної війни. Вона надає прихисток та спеціальний статус. Він гарантує:

• проживання;
• навчання в школі та уроки іспанської мови;
• психосоціальну допомогу;
• правову допомогу;
• безкоштовну SIM-карту з роумінгом;
• послугу підтвердження водійського посвідчення;
• медичну допомогу;
• орієнтацію на працевлаштування та допомогу у визнані кваліфікації.

Виплати також існують. Іспанія надає грошову допомогу  українцям: дорослим 400 євро (15 565 гривень) на місяць, а дітям — 100 (3 891 гривню). Сьогодні країна не приймає нові заявки на отримання виплат у розмірі 400 євро. Як альтернатива існує фінансова допомога для вразливих категорій у розмірі 200 євро (7 782 гривень).

Слід зазначити, що в Іспанії діє спеціальний національний ідентифікаційний номер іноземця (“Número de Identidad de Extranjero” або “NIE”), без якого людина не зможе відкривати зарплатний рахунок в банку, оформити контракт на інтернет та зв’язок, купувати рухоме та нерухоме майно тощо.

Як живуть біженці з України у Болгарії?

Зрозуміла мова, м’який клімат, відносно невелика відстань від України — це плюси Болгарії, які стали вирішальними в обрані біженцями саме цієї країни. Такий вибір не є помилкою, адже країна надає досить гарну допомогу.

Почати слід з виплат. Людина, яка отримала статус захисту та стала на облік в Бюро праці, може отримувати 40 левів (795 гривень) на день на харчування та проживання. Окрім того, існує разова виплата в розмірі 375 левів (7 447 гривень). Її можна отримати в офісах соцзахисту за місцем проживання.

Проблем з житлом також не має. У країні діє спеціальна програма державної підтримки з розміщення українських шукачів притулку, яка дозволяє останнім проживати на спеціальних базах, в хостелах, готелях чи у власності, наданій волонтерами.

Біженці також можуть розраховувати на дозвіл на роботу, навчання та медичну допомогу. 

Як живуть біженці з України в Італії?

Країна з давньою історією та смачною кухнею під назвою Італія, як інші європейські країни, приймає українських біженців і надає їм прихисток. 

Людина, яка прибула в країну, може розраховувати на фінансову допомогу від уряду протягом перших 3 місяців. Вона сягає 300 євро (11 674 гривень) на дорослого та 150 євро (5 837 гривень) на дитину. 

Житло та робота в країні — це проблемні питання для українців на території Італії. Якщо суть першої полягає в обмеженій кількості соціальної нерухомості, то другої — в конкуренції, знанні мови та проблемах з визнанням дипломів українських ВНЗ (Вищих навчальних закладів).

Над текстом працював практикант Дмитро Скопіч

Читайте також:

• Що робити українцям, які втратили паспорт за кордоном
• Для українських біженців за кордоном запустили корисний додаток
• З Бахмута до Азії: бахмутянка розповіла, чому в Тайвані беруть приклад з українців
• Як мешканцям із ТОТ та українцям за кордоном отримати пенсію

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Березень 2021 року для Бахмута був звичайним місяцем початку весни. Місто прокидалося після зимових холодів, комунальні служби прибирали вулиці, а місцеві жителі планували вихідні у міських парках. Це був період активного розвитку, оновлення інфраструктури та спокійного мирного життя.

Редакція видання Бахмут IN.UA пропонує згадати, яким було наше місто лише за рік до початку повномасштабного вторгнення.

Добірка ностальгічних фото Бахмута до війни

У 2021 році місто Бахмут залишалося спокійним промисловим центром сходу України з багатою історією та розміреним ритмом життя. Місцева економіка трималася на видобутку солі, виноробстві та машинобудуванні, а культурне життя підтримувалося фестивалями, виставками та концертами.

У цій добірці — світлини, що зберігають атмосферу спокійного 2021 року в Бахмуті. Їх опублікував бахмутянин Олександр Сотников на власній сторінці в Facebook.

Читайте також:

Бульвар Металургів у Бахмуті: як виглядало затишне місце у 2018 році

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутський гіпсовий промисел — це унікальна сторінка економічної історії міста, яка почалася з відкриття покладів природного каменю на околицях Бахмутської фортеці ще у вісімнадцятому столітті. Наявність великих покладів мінералу дала потужний поштовх виникненню народного ремесла, яке місцеві поселяни традиційно називали “ломкою алебастру”.

Детальніше про те, як функціонував гіпсовий промисел у Бахмуті, розповіли представники КЗК “Бахмутський краєзнавчий музей”.

Історія гіпсового промислу в Бахмуті

Після того, як у 1782 році остаточно закрилися Бахмутські казенні солеварні, видобуток гіпсового каменю почав стрімко розвиватися як альтернативне джерело заробітку. Свого абсолютного піку ця діяльність досягла у першій половині дев’ятнадцятого століття. Процес видобутку мав чітку сезонність. Навесні, відразу по закінченні основних польових робіт, місцеві жителі об’єднувалися у спеціальні робітничі артілі. Групи складалися з 15-20 осіб. За допомогою пороху робітники “рвали” гіпсовий камінь у кар’єрах. Лише за два місяці, у травні та червні, майстри заготовляли декілька мільйонів пудів сирого алебастру. Готову невідшліфовану сировину масово скуповували чумаки. Для транспортування каменю в інші регіони вони приганяли до Бахмута по кілька тисяч волових фур.

У другій половині дев’ятнадцятого століття кустарний видобуток поступово перейшов у масштабний промисловий формат. У місті почали масово з’являтися спеціалізовані алебастрові заводи. На цих підприємствах сирий гіпсовий камінь переробляли на повністю готовий алебастр, через що важкий народний промисел “ломки алебастру” поступово зійшов нанівець, поступившись місцем механізованій праці.

Мистецтво створення бахмутської ліпнини

Алебастр використовували не лише як базовий будівельний матеріал для зведення споруд. Він став ідеальною сировиною для виготовлення витончених предметів мистецтва та складних елементів декору. Фасади будинків, кімнати та каміни прикрашалися вишуканою “ліпниною”. У Бахмуті цим художнім напрямком займалися народні майстри-кустарі. Вони працювали переважно “під заказ” у невеликих приватних майстернях, які облаштовували просто на власних подвір’ях.

Процес виготовлення алебастрового декору був кропітким і складався з таких етапів:

• створення детального ескізу з урахуванням усіх архітектурних побажань замовника;
• виготовлення базової форми з дерева або м’якої глини на основі намальованого ескізу;
• змащування внутрішніх стінок форми жиром або олією, щоб уникнути прилипання матеріалу до основи;
• заливання сухого алебастру, який майстер попередньо розводив водою до необхідної густої консистенції;
• природне висихання суміші, яке тривало від 15 до 20 хвилин;
• вилучення готового предмета з форми та його фінальна обробка: шліфування, гравіювання, покриття базовою фарбою або розпис кольоровими красками за вимогою клієнта.

Для створення великих і важких предметів конструкцію обов’язково укріплювали зсередини. У ще рідкий розчин майстри вкладали грубу тканину, металеві дроти, цвяхи, залізні прутки або дерев’яні штапики. Саме за такою складною технологією виготовляли розкішні карнизи, пілястри та стельові “розетки”.

Замовники декору та післявоєнне відновлення

До 1917 року прикрашати власні будинки індивідуальною ліпниною могли дозволити собі виключно заможні містяни. Через високу вартість ручної роботи цей промисел не мав масового поширення, тому займалися ним одиниці. Сучасні історики досі не виявили письмових джерел із детальними згадками про приватні ліпні майстерні міста. Головним доказом діяльності “алебастрових художників-ливарів” залишаються вцілілі фасади приватних будинків кінця дев’ятнадцятого та початку двадцятого століття, а також усні спогади місцевих старожилів.

Традиція лиття предметів декору несподівано продовжилася і в радянський період. Найбільшої популярності це ремесло набуло після Другої світової війни, коли йшло активне відновлення зруйнованого житлового фонду міста (тодішнього Артемівська). Як і до революції, місцеві кустарі виливали з гіпсу предмети декору. Здебільшого це була плитка для стін, прості стельові карнизи та круглі “розетки” для люстр. Ці вироби продавалися невеликими партіями мешканцям міста та навколишніх сіл. Проте, на відміну від шедеврів старих бахмутських майстрів, вироби повоєнних артемівських ливарів особливою художньою красою вже не відрізнялися.

Гіпсові іграшки як окремий вид ремесла

Паралельно з архітектурною ліпниною на початку двадцятого століття існував ще один цікавий народний промисел — виготовлення невеликих гіпсових фігурок та дитячих іграшок. Підтвердженням цього стали знахідки краєзнавця Г.С. Соколовського, який у 2001 році виявив гіпсові фігурки у вигляді качки та лева. Артефакти знайшли в землі під час риття траншеї для водогону на подвір’ї приватного будинку на вулиці Набережній, 1, що в районі Забахмутки. Власник ділянки тоді розповів, що раніше цей будинок належав ремісникам, які створювали фігурки з гіпсу та торгували ними на місцевому ринку.

Скоріш за все, виготовлення та торгівля гіпсовими фігурками місцевого виробництва не приносила гідного прибутку. Через це промисел у Бахмуті не набув такого розмаху, як, наприклад, у слободі Димково Вятської губернії, де алебастрові вироби ставали експонатами престижних всеросійських виставок. Попри це, зразки декоративних гіпсових виробів, збережені з бахмутських будинків, стали важливою частиною експозиції місцевого краєзнавчого музею, увіковічнивши працю талановитих майстрів минулого.

Читайте також:

Столове, баварське та пільзенське: якою була історія бахмутського пивоваріння в XIX та у XX століттях

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!