У львівській школі № 50, де навчалась Вікторія Амеліна відбудеться відкриття меморіальної дошки на її честь. Захід заплановано на 23 квітня 

Редакція Бахмут.IN.UA поспілкувалaся з заступницею директора школи №50 Оксаною Шилич та дізналася деталі про подію.

Пам’ятна дошка про Вікторію Амеліну

У віторок, 23 квітня о 10.30  у школі № 50 міста Львова, за адресою вул. Комаринця, 2, де навчалася Вікторія, відбудеться відкриття пам’ятної дошки.

Пам’ятна дошка письменниці — це ідея адміністрації школи та мами Вікторії – Олени Сабадаш, яка працює тут вчителькою історії.

“Ми запропонували Олені Іванівні, а вона погодилась. Мусили врахувати той момент, що їй доволі важко зараз і вона займається вихованням сина Вікторії – Андрійка. Пані Олена сказала, що вона готова тепер це прийняти. Це було таке спільне рішення”, — каже Оксана Шимич.

Це не перша дошка в честь Героїв, що відкривається у школі. У лютому цього року відбулося відкриття на честь загиблого захисника, який навчався у цій школі.

“Така історична традиція вшанування Героїв. які віддали життя за нашу державу. Це наш обов’язок перед тими людьми, які виявили почуття безстрашності і перед такими людьми, як Вікторія”, — повідомили у школі.

Засновниця Нью-Йоркського літературного фестивалю

Перед повномасштабним вторгненням Вікторія Амеліна стала ініціатором проведення Нью-Йоркського літературного фестивалю у місті Нью-Йорк Бахмутської територіальної громади. Тексти Вікторії Амеліної публікувалися в перекладах польською, чеською, німецькою, нідерландською та англійською мовами. 
27 червня 2023 року Вікторія Амеліна зазнала важких поранень внаслідок ракетного обстрілу Краматорська російськими військами. У цей день письменниця перебувала у центрі міста із делегацією колумбійських журналістів і письменників. 1 липня 2023 року Вікторія Амеліна померла у лікарні у Дніпрі на 37 році життя.

“Вона надзвичайно багато зробила для літератури, була документалістом. Те, що вона робила нікого не залишить байдужим. Кожна людина має знати, хто така Вікторія і пам’ятати хоча б так, що вона є, вона продовжує бути через свою поезію”, — вважають у школі.

Читайте також:

• Видавництво Старого Лева видасть збірку поезій Вікторії Амеліної
• “Вона вміла мислити на перспективу”: як живе літературний фестиваль Вікторії Амеліної
• На LitCom вийшла безплатна аудіоантологія з віршами Вікторії Амеліної та інших поетів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Російські війська продовжують щоденні спроби просунутися до Добропілля на Донеччині, використовуючи переважно невеликі піхотні групи. Захоплення міста є стратегічною метою РФ, адже контроль над його забудовою може допомогти окупантам посилити атаки безпілотниками по логістичних маршрутах Сил оборони.

Про це повідомив підполковник Михайло Бутко з 20-ї бригади НГУ “Любарт” в ефірі марафону “Єдині новини”.

Росіяни намагаються захопити Добропілля

Російська армія продовжує щодня намагатися просунутися до Добропілля на Донеччині. Основну тактику окупантів становлять дії невеликих піхотних груп.

За словами військового бригади “Любарт”, захоплення Добропілля є однією зі стратегічних цілей російського командування. Контроль над містом дав би окупантам можливість використовувати багатоповерхову забудову для розміщення операторів дронів. Це, своєю чергою, могло б посилити загрозу для логістики українських військ.

Михайло Бутко також пояснив, що важливість Добропілля зумовлена його розташуванням. Після Добропільської агломерації, до якої належать, зокрема, Ганнівка та Святогорівка, на цьому напрямку немає інших великих населених пунктів.

Як російські війська намагаються просуватися в Добропілля

Російські військові часто діють невеликими групами. Вони намагаються скористатися погодними умовами, відверненням уваги українських підрозділів на інших ділянках або проміжками між позиціями, щоб дістатися до визначених точок. За оцінкою військового, мотоштурми із залученням кількох мотоциклів трапляються значно рідше, ніж спроби просування малими піхотними групами.

Противник також продовжує поповнювати угруповання на цьому напрямку. Нові підрозділи залучають для заміни виснажених частин або посилення сил, які беруть участь у штурмах.

Читайте також:

Чи захопили російські війська Добропілля: актуальна ситуація

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

27 жовтня в Україні пройшов радіодиктант національної єдності, який щороку проходить до Дня української писемності та мови. Цього року текст написав письменник, поет та ветеран Артур Дронь, а зачитували його учитель української мови та літератури, володар звання найкращий вчитель України за версією Global Teacher Prize Ukraine 2021 Артур Пройдаков та громадська діячка, волонтерка та засновниця книжкового застосунку, який популяризує українські книги, UnderBooks Даша Астаф’єва.

Радіодиктант 2025: текст

Свій текст Артур Дронь назвав “Лист, який не закінчується“.

Далі приводимо повну версію тексту.

Дозволиш написати листом? Виводити літери ручкою, чути шурхіт паперу, залишити чорнильний слід на пальцях — вічна романтика! Мова направду не знає меж: пишеш крізь пів хвилини й доби, держкордони й блокпости… Складаєш букви в абзаци, як різьбяр відшліфовуючи кожну деталь, а потім — слова мандрують часом.

Деколи вони схожі на нас: сходяться разом курйозно, але стають нерозлучними. Наприклад, люди кажуть: «міцно любити». Уяви собі! Не «дуже», не «гіперсильно». Любити міцно. Ніби тримати за руку. Довго-довго обіймати. А інколи — прокидатися зранку і не знаходити поряд, але хоч-не-хоч розслонити штори в кімнаті чи розстібнути зеесушного спальника в бліндажі. Це також про міцну любов. Може, навіть найміцнішу.

Коли в теперішньому страшно, мова захищає нас — і то не впівсили, а намагаючись сконструювати майбутнє. Подивись: заховалося слово «останній». Кожна зустріч відтепер крайня, навіть коли це суперечить правилам слововживання. Бо завжди буде наступна. Бо наша зустріч важливіша за будь-які правила.

І найголовніше: мова не тільки для всіх, а й для кожного. Якби навіть ці слова лунали різними голосами, а мільйон людей водночас записували їх, кожен думав би про когось особливого. Я — про тебе.

Ми зустрінемось попри всі правила. Вір мені міцно! Якщо мова непідвладна часопростору, то і лист цей не закінчується ніде й ніколи.

Я люблю тебе. Так є завжди.

Читайте також:

“Мрію писати Радіодиктант у мирному Краматорську”: історія заслуженої вчительки з Донеччини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!