Цими вихідними у столиці пройшла акція, де рідні зниклих безвісти військовослужбовців намагалися привернути увагу до своїх близьких. Чимало зниклих захищали Бахмутський напрямок, але де зараз знаходяться військові невідомо. Рідні принесли на акцію взуття, плакати, а також одягнули футболки з емблемами 54-ї окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи.

Редакція публікує світлини з акції надані джерелом з 54 бригади.

Акція на Майдані Незалежності

13 квітня на Майдані Незалежності відбулася акція, на якій рідні зниклих захисників з 54 бригади говорили про своїх близьких. У багатьох жінок понад рік не було жодного зв’язку зі зниклим. Рідні принесли на акцію взуття, символічно розставивши його на Майдані.

Нагадаємо, що родичі військовослужбовців 54 окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи повідомляють про масові зникнення, а можливо й загибель бійців 54 бригади під Білогорівкою, Спірним та Роздолівкою. Нагадаємо, що за ці населені пункти тривали важкі бої влітку 2023 року.

Крім того, кажуть рідні, багато бійців з бригади оголошені, як такі, що самовільно залишили позиції, хоча близькі впевнені, що їхні чоловіки, не залишали своїх позицій. Наразі доля цих військових залишається невідомою.

Читайте також:

• Як зарезервувати номер військового, який загинув чи зник безвісти?
• Юристи пояснили, як сімʼям безвісти зниклих отримати пільги
• Омбудсмен закликав родичів полонених оновити їх особисті дані

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Ситуація на фронті у Донецькій області залишається стабільно напруженою. Російські окупаційні війська не припиняють спроб прорвати українську оборону, зосереджуючи найбільші зусилля одразу на кількох ключових відтинках.

Про це йдеться в публікації Генштабу ЗСУ.

Ситуація на фронті

На Лиманському напрямку інтенсивність бойових дій зберігається на стабільному рівні. Протягом минулої доби тут було зафіксовано п’ять ворожих атак. Російські підрозділи здійснювали цілеспрямовані спроби вклинитися в оборонні рубежі Збройних сил України. Основні штурмові дії агресора були зосереджені в районах населених пунктів Дробишеве, Ставки та безпосередньо поблизу міста Лиман.

Активні боєзіткнення тривають на Слов’янському відтинку фронту. Протягом вчорашньої доби українські військові успішно зупинили 12 спроб окупантів просунутися вперед. Ворог намагався штурмувати позиції Сил оборони поблизу населених пунктів Закітне, Платонівка, Різниківка та Ямпіль. Усі намагання противника змінити лінію фронту на свою користь зазнали невдачі.

На Краматорському напрямку поточна ситуація є відносно спокійною порівняно з сусідніми ділянками. За офіційними даними командування, протягом минулої доби штурмових дій з боку противника на цьому рубежі не зафіксовано. Проте українські захисники продовжують пильно контролювати лінію зіткнення.

Костянтинівський напрямок: епіцентр ворожих штурмів

Найбільшу наступальну активність російські війська продемонстрували на Костянтинівському напрямку. Ця ділянка стала однією з найгарячіших точок фронту — тут ворог здійснив 29 атак. Окупанти масовано тиснуть поблизу самої Костянтинівки, а також спрямовують удари в районах населених пунктів Плещіївка, Іванопілля, Іллінівка, Миколайпілля, Софіївка, Новопавлівка та Русиний Яр. Українські оборонці мужньо тримають позиції та стримують цей потужний натиск.

Покровський напрямок: 25 зупинених спроб прориву

Не менш складною та динамічною залишається ситуація на Покровському напрямку. Українські захисники продовжують відбивати інтенсивні хвилі наступів, зупинивши 25 штурмових дій агресора. Географія ворожих атак на цій ділянці є надзвичайно широкою: боєзіткнення відбувалися в районах населених пунктів Торецьке, Затишок, Нове Шахове, Родинське, Червоний Лиман, Мирноград, Покровськ, Котлине, Удачне, Новопідгородне, Муравка та Гришине.

Читайте також:

Російські штурми на Донеччині зросли: головні бої біля Покровська і Костянтинівки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутська земля подарувала Україні плеяду талановитих науковців, митців та діячів культури. Однією з таких постатей, чий внесок у розвиток вітчизняної науки залишається вагомим, є Есфір Семенівна Беркович — видатна українська бібліографиня. Протягом свого життя вона працювала у найбільших наукових книгозбірнях країни та створила фундаментальні бібліографічні праці.

Редакція видання Бахмут IN.UA підготувала розповідь про непростий, але надзвичайно плідний життєвий шлях нашої землячки.

Біографія Есфір Беркович

Есфір Беркович народилася 2 березня 1912 року в місті Бахмут. Її дитячі роки супроводжувалися важкою втратою: коли дівчинці виповнилося лише сім років, померла її матір. У 1921 році батько ухвалює рішення перевезти Есфір разом із її сестрами до Харкова, де родина починає нове життя.

Саме в Харкові дівчина пішла до школи, яку успішно закінчила у 1931 році. У шкільні роки в Есфір проявився яскравий музичний талант, що згодом суттєво вплине на вибір її останнього місця роботи та специфіку бібліографічних досліджень.

Юність у ленінграді та старт бібліотечної кар’єри

Після отримання середньої освіти Есфір Беркович вирушає до ленінграда (нині санкт-петербург). Там вона вступає на вечірнє відділення ленінградської консерваторії, прагнучи розвивати свої музичні здібності. Паралельно з навчанням дівчина розпочинає свою трудову діяльність, влаштувавшись до Державної публічної бібліотеки імені М. Є. Салтикова-Щедріна. Саме тут закладається фундамент її майбутнього фаху.

Через особисті обставини Есфір була змушена перервати навчання в консерваторії, залишити Ленінград та повернутися до Харкова. Щоб продовжити роботу за обраним профілем, вона закінчує спеціалізовані бібліотечні курси. Згодом влаштовується до Харківської державної наукової бібліотеки імені В. Г. Короленка. У науково-методичному відділі цієї установи вона працювала на двох посадах:

• бібліотекаря (у період з 1933 по 1934 роки);
• бібліографа центрального довідкового апарату (з 1934 по 1941 роки).

Роки Другої світової війни та переслідування

З початком німецько-радянської війни мирне життя та кар’єра Есфір Беркович обірвалися. У вересні 1941 року вона евакуювалася до міста Коканд в Узбекистані, де була змушена працювати у місцевій артілі, щоб вижити в умовах тилу.

У січні 1945 року, отримавши виклик від брата, вона переїжджає до москви. Її висока кваліфікація дозволила отримати посаду старшого бібліотекаря у Державній бібліотеці срср імені в. і. леніна. Проте важкі роки евакуації далися взнаки: через тяжку хворобу вже у вересні 1945 року жінка була вимушена звільнитися.

Повернувшись до Харкова, Есфір Семенівна ститкнулася з новою проблемою. Протягом тривалого часу вона залишалася безробітною через розгорнуту радянською владою ідеологічну “боротьбу з космополітизмом”.

Плідна наукова праця у Харківському університеті

Повернутися до улюбленої справи вдалося лише у 1948 році, коли її тимчасово прийняли на посаду редактора Центральної наукової бібліотеки (ЦНБ) Харківського державного університету (нині Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна).

У 1950 році вона стала бібліографом науково-бібліографічного відділу ЦНБ і обіймала цю посаду двадцять років — до 1970-го. За цей період фахівчиня взяла безпосередню участь в укладанні 12 ґрунтовних бібліографічних покажчиків. Серед її найвизначніших робіт — створення персональних покажчиків, присвячених видатним діячам науки та культури:

• філософу Григорію Сковороді;
• засновнику Харківського університету Василю Каразіну;
• фізіологу Івану Павлову;
• хіміку Євгену Хотинському;
• фізико-хіміку Миколі Ізмайлову.

Також Есфір Семенівна укладала складні систематичні покажчики до періодичних видань університету та наукових товариств, які діяли при ньому.

Музично-театральна спадщина та останні роки роботи

У 1971 році Есфір Беркович переходить на роботу до Харківської міської спеціалізованої музично-театральної бібліотеки імені К. С. Станіславського, де працює наступні 20 років (до 1991 року). Саме тут її юнацька музична освіта гармонійно поєдналася з колосальним досвідом бібліографа.

У цій установі вона реалізувала низку важливих професійних завдань:

• створила з нуля алфавітний каталог книг нотного відділу;
• виступила одним із провідних фахівців з розробки унікальної спеціалізованої схеми індексації літератури з мистецтва, яка базувалася на принципах УДК (Універсальної десяткової класифікації);
• доклала максимум зусиль для створення та розвитку довідково-бібліографічного відділу бібліотеки.

Окремою сторінкою її спадщини є зібрані та систематизовані нею бібліографічні списки, присвячені видатним композиторам. На жаль, за життя авторки ці праці залишилися ненадрукованими. До цього переліку увійшли: “Литература о Н. А. Лысенко за 1920–1972 гг.”, “Литература о композиторе Р. Щедрине: за 1958–1971 гг.”, “Т. Н. Хренников: литература за 1946–1973 гг.”, “Литература об А. Н. Скрябине за 1925–1971 гг.”, “С. В. Рахманинов: список литературы”, “М. П. Мусоргский и его опера “Борис Годунов” на сцене и на экране”.

Життєвий шлях видатної бахмутянки завершився 23 листопада 1992 року в Харкові. Весь професійний архів Есфір Семенівни Беркович сьогодні дбайливо зберігається у фондах Харківської міської спеціалізованої музично-театральної бібліотеки імені К. С. Станіславського як свідчення її безмежної відданості бібліотечній справі.

Читайте також:

Бахмутський гіпсовий промисел: історія видобутку та створення архітектурної ліпнини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!