“Я свідомо пішов у ЗСУ, бо зрозумів, що треба захищати країну. Якщо до мене в квартиру увірветься грабіжник, я ж не буду стояти і дивитись, як він грабує мене”, — говорить Дмитро Козятинський, бойовик медик “Ульф”.

Мобілізація в Україні триває, аби залучити та мотивувати людей захищати свою країну зараз почали працювати рекрутингові центри. Фактично вони допомагають людині знайти своє місце в армії, незалежно від статі. Редакція поговорила з Дмитром Козятинським, поки військовий на ротації він виконує роль рекрутера у Вовках Да Вінічі, а на фронті працює бойовим медиком у медслужбі “Ульф”, яку заснувала Аліна Михайлова, активістка та керівниця медичної служби батальйону Вовки Да Вінчі.

Розпитали Дмитра про те, як підготуватися до армії, як мобілізуватися та чи варто чекати повістку?

Підготовка до армії у цивільному житті

Дмитро Козятинський у цивільному житті працював в IT-сфері, згодом ноутбук він замінив на медичні рукавиці та турнікети. У 2023 році перевівся у батальйон Вовки Да Вінчі, де служить бойовим медиком. Для цієї посади вам не потрібно мати медичну освіту, достатньо буде пройти курси, каже чоловік.

Зараз Вовки на ротації, але це не час відпочинку, члени батальйону тренуються на полігонах, прокачують свою фізичну витривалість, а поміж тим працюють у рекрутинговому центрі Вовків Да Вінчі.

Дмитро вважає, що не варто чекати, коли вам дадуть повістку, а самому свідомо зробити свій вибір та обрати бригаду, де ви хочете нести службу. Також варто підготуватися фізично. Наприклад, записатися на курс загальної військового вишколу та пройти базовий курс тактичної медицини.

Якщо у вас є фінансова можливість, можна пошукати курси по дронах, вони зазвичай платні каже Дмитро, та пояснює, що під час навчання людина може розбити дрон чи значно його пошкодити, тому навчання коштовне.

Витривалість в армії

Фізична форма та витривалість в армії також важлива. Дмитро радить тим, хто планує мобілізуватися зміцнити м’язи спини, тому що потрібно буде носити важке екіпірування. Щоб підвищити витривалість займайтеся кардіо, а також не забувайте підкачати ноги, адже швидка ходьба та біг важливі для бійця.

Військове спорядження

Після того, як ви прибудете до частини вам видадуть військове спорядження. Дмитро Козятинський пояснює, що наперед краще не купувати екіпірування, адже базовим спорядженням забезпечують. 

Якщо ви самостійно прийдете в ТЦК, то вас спочатку відправлять в навчальний центр, а там людей розподіляють по підрозділах залежно від потреб війська. Водночас каже бойовий медик, якщо ви знаєте бригаду чи батальйон, де плануєте служити, то краще зв’язуватися напряму з ними. Наприклад, у Вовків Да Вінчі є два рекрутингові центри, у Києві та Львові. Сюди можна прийти та розпитати про все, що вас цікавить.

“Ми стараємося максимально враховувати побажання людини. От недавно до нас приходила людина з 10-річним досвідом кухаря, запропонували їй посаду кухаря, але вона наполягла на тому, що хоче служити в піхоті. Якщо людина чудовий водій, ми можемо запропонувати посаду водія, а якщо дуже давно працює з документами, пропонуємо посаду діловода і так далі. Вакансій багато, вони є на будь-якій смак і бойові, і небойові”, — пояснює Дмитро.

Зараз в рекрутинговий центр Да Вінчі більше приходять чоловіки, але також цікавляться вакансіями жінки. 

“Ми стараємось в піхоту не брати жінок, бо це фізично важко”, — каже Дмитро Козятинський.

Що треба для переводу в іншу частину?

Військові, з якими ми спілкувалися раніше, нерідко зазначали за непрофесійне командування. Власне, саме дії некомпетентних людей в армії змушують бійців задумуватися про перевід в іншу частину. Дмитро Козятинський також перевівся у батальйон Вовків Да Вінчі. Зі свого досвіду бойовий медик розповідає, що це досить довгий процес.

Цей наказ проходить через Генштаб, процедура займає 2-3 місяці. У батальйоні Вовків Да Вінчі були люди, яких вони переводили до себе з інших підрозділів, зараз така можливість також є.

На думку Дмитра люди хочуть служити у батальоні не просто так, а через його цінності.

“Ми цінуємо особовий склад, не посилаємо людей у піхоту, якщо вони не готові. Наш батальйон — це одна велика сім’я. Крім того, ми постійно навчаємося, а потім навчаємо особовий склад. А ще у нас є взаємоповага абсолютно на всіх рівнях, починаючи з рядового війця і закінчуючи комбатом”, — каже Дмитро.

Він додає, що зараз в армії не вистачає людей, водночас практично з будь-якими цивільними навичками можна знайти місце в армії. Моніторити вакансії у ЗСУ можна в соціальних мережах підрозділів та на інших платформах, зокрема Lobby X.

Дмитро пояснює, що їх батальйон або знаходиться на бойових позиціях, або на ротації. Втім не всі це розуміють, бували випадки, коли люди цікавилися, чи не можна проходити службу в Києві.

Що таке психологічна готовність до бойових дій?

Морально підготуватися важко, але в цілому, можливо, розмірковує Дмитро. Він радить переглядати відео без цензури, аби знати як може виглядати складне поранення, ампутація, масивна кровотеча тощо. 

“Армія – це дуже великий вихід із зони комфорту й вихід з вашої бульбашки. Це зріз суспільства, а не моноліт, тут абсолютно різні люди, з села, з міста, з різними уявленнями про життя, різним досвідом. Найголовніше тут спілкування – це взагалі, я думаю основне, а без цього вміння буде важко”, — каже Дмитро 

Ми запитали військового йому думку про мобілізацію. Дмитро пояснює, що через те, що людей недостатньо на фронті ТЦК вдаються до різних методів.

“Звісно ж, ефективніша буде людина, яка пройшла у підрозділ сама, яка вмотивована, має якусь підготовку, або хоча б розуміла, куди вона йшла. Загалом люди з рекрутингового центру будуть, скоріш за все, ефективніші. Але, розумієте, в нас така ситуація, що людей, які приходять самостійно, може бути недостатньо. Тобто, їх по факту недостатньо. У нас повномасштабна війна і воювати будуть всі”, — розказує Дмитро.

Чоловік ввічливо прощається та поспішає завершити розмову, по той бік трубки я чую метушливі голоси, бо до рекрутингового центру прийшли відвідувачі й Дмитро має вже іншу задачу — відповісти на всі питання чоловіка чи жінки, допомогти зрозуміти, де він чи вона буде корисний.  

Рекрутингові центри Вовки Да Вінчі зараз працюють у Львові та Києві. Щоб потрапити до Вовків Да Вінчі потрібно заповнити онлайн-форму на сайті батальйону. Номер гарячої лінії: 0800 4004 03.

Читайте також:

• Як підготуватися до армії: військовий вишкіл та керування БПЛА
• “Кров капала з ноги, як з краніка”: як українські військові тримали Соледар
• “Мій робочий інструмент — міномет 120”: артилеристка розповіла про свою роботу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переїзд із прифронтового міста, це не лише дорога до нового місця проживання, а й витрати на оренду житла, перевезення речей, транспорт та облаштування побуту. Бахмут IN.UA поговорив із трьома жінками, які навесні та влітку 2026 року виїжджали з Краматорська та Слов’янська. Вони розповіли, скільки грошей знадобилося для переїзду, хто допомагав їм фінансово та як планували забезпечувати себе на новому місці.

Скільки коштує переїзд із Донеччини

Героїні, з якими поспілкувалася редакція Бахмут IN.UA, виїжджали з Краматорська та Слов’янська навесні й улітку 2026 року. Кожна мала різні обставини, одна переїжджала самостійно, інша, з дитиною, а третя жінка, пенсіонерка, вирушила до родини, яка вже облаштувалася в іншому місті. Відрізнялися й витрати. Комусь вдалося знайти житло через знайомих і не платити рієлтору, хтось мусив одразу внести кілька платежів за орендовану квартиру. А для тих, хто переїжджав до родичів, найбільшими початковими витратами стали дорога та перевезення речей.

Примітка. Однак від часу переїзду наших героїнь ситуація змінилася. Під час підготовки матеріалу редакція Бахмут IN.UA зателефонувала кільком перевізникам, які займаються транспортуванням особистих речей. Вони повідомили, що більше не здійснюють перевезень із Краматорська та Слов’янська через небезпеку. Це не означає, що перевезти майно з цих міст зараз неможливо взагалі. Проте знайти перевізника може бути складніше, ніж навесні чи влітку. Тому наведені в матеріалі суми відображають витрати конкретних родин на момент їхнього переїзду, а не актуальну вартість таких послуг для всіх переселенців.

40 тисяч гривень від батьків і кімната за 6 тисяч: історія Катерини з Краматорська

Катерина, молода дівчина з Краматорська. Її батьки наразі залишаються в рідному місті, а сама вона вирішила переїхати до Києва. У столиці дівчина сподівалася знайти роботу та почати самостійне життя. Наразі Катерина не працює (ред. вона переїхала у серпні, і пошуки роботи розпочала, як каже, лише кілька тижнів тому) , тому на перший час фінансово їй допомагають батьки. Також при переїзді вони дали доньці 40 тисяч гривень заощаджень, які мали покрити початкові витрати на переїзд і проживання.

Щоб зменшити витрати, дівчина вирішила не орендувати окрему квартиру, а жити разом із двома іншими дівчатами. За підселення в кімнату вона платить 6 тисяч гривень на місяць. Житло вдалося знайти через знайомих, так Катерина зекономила на послугах рієлтора, а для заселення їй потрібно було внести лише плату за перший місяць. Утім, ще до переїзду дівчина витратила гроші, щоб переконатися, що квартира їй підходить. Вона спеціально їздила до Києва на огляд житла, тоді автобусний квиток в один бік коштував близько 2 тисяч гривень. Стільки ж довелося заплатити за дорогу назад. Ще приблизно 1 500 гривень Катерина витратила на одну ніч у готелі у столиці. Таким чином, лише поїздка для огляду квартири обійшлася їй у 5 500 гривень, майже стільки ж, скільки коштує місяць проживання в орендованій кімнаті. Особистих речей дівчина мала небагато. Їх вона відправила поштою. Точну вартість доставки Катерина не пам’ятає.

Скільки грошей знадобилося Катерині

Стаття витрат	Сума
Квиток до Києва для огляду квартири	2 000 грн
Зворотний квиток	2 000 грн
Ніч у готелі	1 500 грн
Гроші на перший час від батьків	40 тис грн
Оренда кімнати за перший місяць	6 000 грн
Разом	51 500 грн

До цієї суми не входять квиток для остаточного переїзду, доставка речей “Новою поштою”, харчування, транспорт містом та інші повсякденні потреби. Якщо припустити, що всі перелічені витрати Катерина оплачувала з 40 тисяч гривень, які дали батьки, після них у дівчини залишалося б 28 500 гривень. Однак це не означає, що всі ці кошти вона зможе витратити лише на проживання: попереду ще інші витрати, точний розмір яких невідомий. Катерина сподівається знайти роботу в Києві, щоб надалі самостійно оплачувати житло й не залежати від фінансової підтримки батьків.

Понад 32 тисячі гривень за переїзд із дитиною: історія Людмили

Людмила виїхала з Краматорська разом із дитиною. До переїзду родина мешкала у власному житлі. Тому оренда квартири стала для жінки новою та однією з найбільших статей витрат. Новим місцем проживання Людмила обрала Харків, у цьому місті вже живуть її знайомі. Дорога бусом коштувала 1 113 гривень з людини. За два квитки жінка заплатила 2 226 гривень. Перевезти речі допомогли родичі, які мали мікроавтобус. Завдяки цьому Людмилі не довелося самостійно шукати транспорт для перевезення майна. Найбільше грошей знадобилося для заселення у квартиру. Щоб не витрачати гроші на дорогу на перегляд квартири, подруга Людмили обійшла 3 оселі, вона показувала жінці через телефон умови, так Людмилі вдалося зекономити бодай на квитках туди-назад.

Щомісячна оренда житла в Харкові для Людмили становить 12 тисяч гривень. Однак під час заселення потрібно було заплатити значно більше, ніж одну місячну плату. Окрім першого місяця оренди, Людмила мала сплатити комісію рієлтору, це 50% вартості місячного проживання, тобто 6 тисяч гривень, і ще 12 тисяч гривень становив заставний платіж. Отже, тільки для заселення у квартиру Людмилі потрібно було 30 тисяч гривень. Разом із дорогою, понад 32 тисячі.

Скільки коштував переїзд Людмилі з дитиною

Стаття витрат	Сума
Два автобусні квитки до Харкова	2 226 грн
Оренда квартири за перший місяць	12 000 грн
Комісія рієлтора — 50%	6 000 грн
Заставний платіж	12 000 грн
Разом	32 226 грн

Це лише відомі витрати на дорогу та заселення. У розрахунок не входять комунальні платежі, продукти, побутові покупки й витрати на дитину. До переїзду Людмила працювала продавчинею. У вона знайшла нову роботу, також у продутковому магазині. Вона також сподівається отримати допомогу для ВПО. Для Людмили переїзд означає не тільки витрату значної суми на початку, а й появу постійного платежу, якого раніше не було. У Краматорську родина мала власне житло, а тепер повинна щомісяця знаходити кошти на оренду.

Переїзд до дітей і життя на пенсію: історія Олени зі Слов’янська

Олена, старша жінка зі Слов’янська. На відміну від двох попередніх героїнь, вона не планувала починати життя в новому місті самостійно, жінка каже, що відмовлялася поки не прилетіло у сусідній будинок. Врешті переїхати її вмовили син із невісткою, які раніше оселилися в Полтаві. Жінка погодилася залишити рідне місто й переїхати до родини, у Полтаві вона житиме разом із сином, і його дружиною. Квиток до Полтави коштував Олені близько 2 тисяч гривень, його оплатив син. Особисті речі родина перевозила власним автомобілем. На пальне витратили приблизно 4 500 гривень. Таким чином, відомі витрати на переїзд становили близько 6 500 гривень.

Скільки коштував переїзд Олени

Стаття витрат	Сума
Квиток до Полтави	2 000 грн
Пальне для перевезення речей	4 500 грн
Разом	6 500 грн

Однак ці витрати не відображають повної вартості життя Олени після переїзду. Син із невісткою орендують у Полтаві частину будинку за 25 тисяч гривень на місяць. Обоє працюють, а Олена отримує пенсію. Жінка планує віддавати її повністю до спільного сімейного бюджету, щоб допомагати з оплатою житла та інших потреб. Розмір пенсії Олена не уточнила, тому визначити, яку частину витрат родини вона зможе покривати, наразі неможливо.

Для жінки зміниться не лише місце проживання, а й звичний побут. У Слов’янську Олена мала власний будинок і господарство. Вона вирощувала продукти на городі, тому частину харчів забезпечувала самостійно. Після переїзду до міста все необхідне доведеться купувати. Скільки грошей щомісяця йде на продукти, жінкане знає. Однак розуміє, що витрати на харчування інші, ніж удома, де можна було користуватися власним урожаєм. Є й інша стаття витрат, пов’язана з житлом, яке залишилося у Слов’янську. Перед від’їздом Олена попросила сусідів наглядати за будинком. За цю допомогу їм платитиме син, але скільки саме, жінка не знає. Хоча Олені не потрібно окремо орендувати житло, її переїзд також впливає на сімейний бюджет. Родина має оплачувати квартиру в Полтаві, купувати продукти та підтримувати будинок, який залишився у Слов’янську.

Від 6,5 до понад 32 тисяч гривень: скільки витратили переселенки

Історії трьох жінок показують, що вартість переїзду залежить від багатьох обставин: чи є родичі в іншому місті, чи потрібно орендувати окрему квартиру, скільки людей переїжджають і чи є можливість перевезти речі власним транспортом.

Порівняння відомих витрат героїнь:

Героїня	Маршрут	Початкові витрати	Вартість оренди
Катерина	Краматорськ — Київ	51 500 грн	6 000 грн/міс.
Людмила з дитиною	Краматорськ — Харків	32 226 грн	12 000 грн/міс.
Олена	Слов’янськ — Полтава	6 500 грн	25 000 грн/міс. за квартиру всієї родини

Найбільші відомі початкові витрати мала Людмила, яка переїжджала з дитиною. Лише за можливість заселитися у квартиру їй потрібно було заплатити 30 тисяч гривень. Ще 2 226 гривень коштувала дорога. Катерина змогла зекономити на оренді завдяки підселенню та пошуку житла без рієлтора. Проте навіть у її випадку відомі витрати становлять 11 500 гривень. При цьому частина платежів, зокрема за остаточний переїзд і доставку речей, залишається невідомою.

Найменше на сам переїзд витратила Олена, близько 6 500 гривень, але це стало можливим завдяки допомозі дітей та проживанню разом із ними. Водночас родина щомісяця платить за орендовану квартиру 25 тисяч гривень. Ці суми не можна вважати повною вартістю переїзду або першого місяця життя на новому місці. У кожної жінки залишилися витрати, які не вдалося точно підрахувати: харчування, комунальні послуги, ліки, транспорт, перевезення майна та інші повсякденні потреби. Крім того, фінансові обставини героїнь різні. Катерина мала 40 тисяч гривень заощаджень від батьків, які повинні допомогти їй протриматися до працевлаштування. Людмила після переїзду залишилася без роботи на кілька тижнів, а пані Олена отримує пенсію, яку планує спрямовувати на потреби родини.

Переїзд, це не лише витрати на дорогу

Для людей, які залишають Краматорськ і Слов’янськ і інші прифронтові місця, фінансові труднощі не закінчуються після прибуття до нового міста. Дві героїні нашого матеріалу після переїзду були змушені шукати роботу, поки вони не матимуть стабільного доходу, оплачувати житло та повсякденні потреби доведеться завдяки заощадженням, допомозі близьких. Олена має пенсію та підтримку дітей, однак також стикається з новими витратами. У Слов’янську вона жила у власному будинку, мала господарство й частину продуктів вирощувала самостійно. У Полтаві її побут залежатиме від спільного бюджету родини. Водночас можливості організувати переїзд теж змінюються. Якщо навесні та влітку героїні могли перевезти речі поштовою службою, за допомогою родичів або власним автомобілем, то зараз частина перевізників, яких опитала редакція, вже відмовляється працювати з Краматорськом і Слов’янськом через небезпеку.

Тому питання, скільки коштує бути переселенцем, не має однієї відповіді. Для когось це кілька тисяч гривень на дорогу до родичів, для когось, понад 30 тисяч лише на транспорт і заселення. Підраховуючи вартість переїзду, найпростіше скласти витрати на квитки, оренду житла, перевезення речей та продукти. Однак за цими сумами залишається те, що складно перевести у гривні, час і сили, які людина витрачає на те, щоб знову налагодити звичне життя.

Після переїзду навіть найпростіші побутові справи можуть перетворитися на окремі завдання. Потрібно знайти продуктові магазини з прийнятними цінами та якісними товарами, дізнатися, де купувати необхідні речі, як працює громадський транспорт, до якого лікаря звернутися та де отримати потрібні послуги. Окремий виклик, знайти нового сімейного лікаря, перевірених спеціалістів і медичні заклади, яким можна довіряти.

На все це потрібен час. Іноді такі пошуки означають ще й додаткові витрати. Наприклад, людина може заплатити за консультацію лікаря, але залишитися незадоволеною послугою й бути змушеною шукати іншого спеціаліста. Або придбати продукти в незнайомому магазині, витратити гроші й зрозуміти, що їхня якість чи смак не відповідають очікуванням. Для місцевих мешканців такі ситуації можуть бути звичайними побутовими незручностями. Але для людини, яка щойно переїхала, вони додаються до десятків інших питань, які доводиться вирішувати одночасно.

Є й соціальна складова. У рідному місті люди зазвичай мають своє коло спілкування: друзів, знайомих, сусідів, колег. Вони знають, до кого можна звернутися по допомогу, кому довірити певну справу чи з ким просто провести час. Після переїзду ці зв’язки часто залишаються на відстані, а нове коло спілкування доводиться формувати поступово. Такі, на перший погляд, дрібниці можуть виснажувати. Людина не просто змінює адресу, вона опиняється в середовищі, де навіть звичні дії потребують додаткових зусиль, рішень і пошуків. Саме тому вартість вимушеного переселення не можна визначити лише за витратами на дорогу та оренду квартири. До неї варто додати час, витрачений на адаптацію, емоційні ресурси, пошук нових соціальних зв’язків і побутові помилки, яких складно уникнути в незнайомому місті.

До теми:

“Я така ж сама, як і ви”: як бахмутянка Вікторія Канаєва після евакуації почала допомагати ВПО в Ірпені

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

14 жовтня 2026 року фахівці Центру надання адміністративних послуг та відділу реєстрації Бахмутської міської ради проведуть прийом бахмутян, які мешкають у Києві та Київській області. Записатись на консультацію можна за номером телефону.

Про це повідомляє Бахмутська міськрада.

Бахмутський ЦНАП у Києві

Прийом громадян запланований у середу, 14 жовтня 2026 року, за адресою: місто Київ, провулок Машинобудівний, 28, кабінет 204 (Солом’янський район, станція метро “Шулявська”) з 10:00 до 15:00. Потрапити на прийом можна за попереднім записом за телефонами:

• +380 (98) 850 0561;
• +380 (99) 667 9206;
• +380 (68) 851 5089 (представники відділу реєстрації).

В установі мешканці Бахмутської громади можуть:

• зареєструвати місце проживання;
• актуалізувати дані в реєстрі територіальної громади (РТГ);
• внести зміни до інформації про особу, що міститься в РТГ;
• зняти особу із задекларованого / зареєстрованого місця проживання;
• отримати витяг із реєстру територіальної громади;
• подати повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій;
• оформити відстрочку від мобілізації;
• отримати відомості з Єдиного державного реєстру ветеранів війни;
• подати повідомлення про використання терміналів Starlink;
• “Скринінг здоров’я 40+”.

Як отримати консультацію

Консультації за зазначеними послугами можна отримати й дистанційно з понеділка по п’ятницю, з 10:00 до 16:00, за номерами: +38 (098) 850 0561, +38 (099) 667 9206 або +380 (68) 851 5089.

Також можна звернутися на електронні скриньки: 

• [email protected];
• [email protected].

Читайте також:

• Бахмутська лікарня в Броварах: графік роботи, телефон та послуги
• Які речі брати з собою, якщо ви вирішили евакуюватися
• Допомога для бахмутян: де та за яким графіком працюють Центри підтримки та осередки в Україні

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!