Президент США Дональд Трамп сьогодні зробив низку суперечливих заяв, де зокрема назвав Володимира Зеленського “диктатором без виборів” та звинуватив Україну у тому, що вона досі не завершила війну.

Про останні заяви Дональда Трампа про Україну та реакції на них світової спільноти, читайте на Бахмут IN.UA.

Трамп про Зеленського

Президент США Дональд Трмп назвав президента України Володимира Зеленського “диктатором без виборів”. За його словами, Зеленський нібито ризикує “втратити свою країну”, якщо не буде “рухатися швидко”.

“Він відмовляється від виборів, має дуже низький рейтинг в українських опитуваннях, і єдине, що у нього добре виходить – це грати на Байдені “як на скрипці”. Диктатор без виборів, Зеленському краще рухатися швидко, інакше у нього не залишиться країни”, – написав Трамп, передає Washington Post.

Дональд Трамп натякнув на те, що термін президентства Володимира Зеленського мав закінчитися в травні 2024 року. Але не пояснив, що Конституція України не дозволяє проводити вибори в умовах воєнного стану. Нагадаємо, що воєнний стан в Україні ввели в лютому 2022 року, коли росія розпочала повномасштабне вторгнення.

Водночас президент країни агресорки володимир путін заявив, що не буде “вести переговори” з Зеленським, адже він нібито не матиме повноважень підписати мирну угоду.

Трамп не зазначив, що очільник росії обіймає посаду президента кілька термінів підряд, а вибори в рф не є демократичними.

Звинувачення України у небажанні припинити війну

Також Дональд Трамп висловився про те, що нібито влада України дозволила “тривати війні, якої навіть не повинно було бути”.

“Вам ніколи не слід було цього починати… Ви могли б укласти угоду”, – сказав Дональд Трамп, передає The New York Times.

Заява Трампа про “розтрату грошей”

Президент США також зазначив, що Володимир Зеленський “вмовив США витратити $350 мільярдів, щоб вступити у війну, яку неможливо виграти”. Таку заяву він опублікував в соцмережі TruthSocial.

“Уявіть собі, скромний успішний комік, Володимир Зеленський вмовив США витратити $350 млрд, щоб вступити у війну, яку неможливо виграти, яка ніколи не повинна була початися”, – написав Трамп.

У своїх заявах американський лідер не згадував, що війну проти України розпочала росія. Тези Дональда Трампа перегукуються з російськими пропагандистськими термінами.

За словами Володимира Зеленського від США Україна отримала 67 мільярдів доларів військової допомоги і 31,5 мільярда доларів прямої фінансової допомоги в бюджет.

“Я думаю, що треба розібратися з допомогою. У нас абсолютно різні цифри, на жаль. У нас все дуже зрозуміло. Нам війна коштувала 320 мільярдів доларів. 120 мільярдів – це ми, народ України – платники податків, 200 мільярдів – це США І Європейський союз. Ми говоримо про зброю”, – сказав під час пресконференції, 19 лютого, Володимир Зеленський, передає Європейська Правда.

Реакції світових лідерів на заяви Трампа

На суперечливі заяви про “мир” та “переговори”, а також критику української влади відреагували лідери країн Європи. Серед них канцлер Німеччини Олаф Шольц.

Він розкритикував заяву Трампа про Володимира Зеленського, як про диктатора, зазначивши, що це було “неправильним і небезпечним”.

“Просто неправильно і небезпечно заперечувати демократичну легітимність президента Зеленського”, – сказав Олаф Шольц, передає видання Der Spiegel.

Також відреагував на заяви Трампа експрем’єр-міністр Британії Борис Джонсон.

“Звісно, не Україна починала війну. У такий спосіб можна сказати, що Америка напала на Японію в Перл-Харборі”, – пише Борис Джонсон на своїй сторінці в мережі Х.

Джонсон додав, що, на його думку, 300 мільярдів доларів заморожених російських активів, які зберігаються у Бельгії, з погляду США, “можуть і повинні” бути використаними  для виплат Україні та компенсації США за американську підтримку.

Борис Джонсон відреагував й на заяву Трампа про вибори в Україні:

“Звичайно, країна, яка зазнає насильницького вторгнення, не повинна проводити вибори. З 1935 по 1945 рік у Великої Британії не було загальних виборів. Звичайно, рейтинги Зеленського не 4%. Насправді вони приблизно такі ж, як у Трампа”.

Без уваги заяви Трампа не залишили й в французькому уряді. Там з посиланням на речницю уряду Софі Прімас заявили, що не розуміють логіки Дональда Трампа, коли він звинувачує українського президента Володимира Зеленського у тому, що росія вторглася на територію України й почала повномасштабну війну, пише Reuters.

Заяви в підтримку України також висловили в уряді Чехії, Фінляндії, Норвегії, Британії та представники й представниці Демократичної партії в Сенаті США.

Читайте також:

• Трамп, обмін територіями та майбутнє України: все що відомо про переговори
• “Після виборів на переговори з путіним”: в США поширюють фейк про Зеленського

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Березень 2021 року для Бахмута був звичайним місяцем початку весни. Місто прокидалося після зимових холодів, комунальні служби прибирали вулиці, а місцеві жителі планували вихідні у міських парках. Це був період активного розвитку, оновлення інфраструктури та спокійного мирного життя.

Редакція видання Бахмут IN.UA пропонує згадати, яким було наше місто лише за рік до початку повномасштабного вторгнення.

Добірка ностальгічних фото Бахмута до війни

У 2021 році місто Бахмут залишалося спокійним промисловим центром сходу України з багатою історією та розміреним ритмом життя. Місцева економіка трималася на видобутку солі, виноробстві та машинобудуванні, а культурне життя підтримувалося фестивалями, виставками та концертами.

У цій добірці — світлини, що зберігають атмосферу спокійного 2021 року в Бахмуті. Їх опублікував бахмутянин Олександр Сотников на власній сторінці в Facebook.

Читайте також:

Бульвар Металургів у Бахмуті: як виглядало затишне місце у 2018 році

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутський гіпсовий промисел — це унікальна сторінка економічної історії міста, яка почалася з відкриття покладів природного каменю на околицях Бахмутської фортеці ще у вісімнадцятому столітті. Наявність великих покладів мінералу дала потужний поштовх виникненню народного ремесла, яке місцеві поселяни традиційно називали “ломкою алебастру”.

Детальніше про те, як функціонував гіпсовий промисел у Бахмуті, розповіли представники КЗК “Бахмутський краєзнавчий музей”.

Історія гіпсового промислу в Бахмуті

Після того, як у 1782 році остаточно закрилися Бахмутські казенні солеварні, видобуток гіпсового каменю почав стрімко розвиватися як альтернативне джерело заробітку. Свого абсолютного піку ця діяльність досягла у першій половині дев’ятнадцятого століття. Процес видобутку мав чітку сезонність. Навесні, відразу по закінченні основних польових робіт, місцеві жителі об’єднувалися у спеціальні робітничі артілі. Групи складалися з 15-20 осіб. За допомогою пороху робітники “рвали” гіпсовий камінь у кар’єрах. Лише за два місяці, у травні та червні, майстри заготовляли декілька мільйонів пудів сирого алебастру. Готову невідшліфовану сировину масово скуповували чумаки. Для транспортування каменю в інші регіони вони приганяли до Бахмута по кілька тисяч волових фур.

У другій половині дев’ятнадцятого століття кустарний видобуток поступово перейшов у масштабний промисловий формат. У місті почали масово з’являтися спеціалізовані алебастрові заводи. На цих підприємствах сирий гіпсовий камінь переробляли на повністю готовий алебастр, через що важкий народний промисел “ломки алебастру” поступово зійшов нанівець, поступившись місцем механізованій праці.

Мистецтво створення бахмутської ліпнини

Алебастр використовували не лише як базовий будівельний матеріал для зведення споруд. Він став ідеальною сировиною для виготовлення витончених предметів мистецтва та складних елементів декору. Фасади будинків, кімнати та каміни прикрашалися вишуканою “ліпниною”. У Бахмуті цим художнім напрямком займалися народні майстри-кустарі. Вони працювали переважно “під заказ” у невеликих приватних майстернях, які облаштовували просто на власних подвір’ях.

Процес виготовлення алебастрового декору був кропітким і складався з таких етапів:

• створення детального ескізу з урахуванням усіх архітектурних побажань замовника;
• виготовлення базової форми з дерева або м’якої глини на основі намальованого ескізу;
• змащування внутрішніх стінок форми жиром або олією, щоб уникнути прилипання матеріалу до основи;
• заливання сухого алебастру, який майстер попередньо розводив водою до необхідної густої консистенції;
• природне висихання суміші, яке тривало від 15 до 20 хвилин;
• вилучення готового предмета з форми та його фінальна обробка: шліфування, гравіювання, покриття базовою фарбою або розпис кольоровими красками за вимогою клієнта.

Для створення великих і важких предметів конструкцію обов’язково укріплювали зсередини. У ще рідкий розчин майстри вкладали грубу тканину, металеві дроти, цвяхи, залізні прутки або дерев’яні штапики. Саме за такою складною технологією виготовляли розкішні карнизи, пілястри та стельові “розетки”.

Замовники декору та післявоєнне відновлення

До 1917 року прикрашати власні будинки індивідуальною ліпниною могли дозволити собі виключно заможні містяни. Через високу вартість ручної роботи цей промисел не мав масового поширення, тому займалися ним одиниці. Сучасні історики досі не виявили письмових джерел із детальними згадками про приватні ліпні майстерні міста. Головним доказом діяльності “алебастрових художників-ливарів” залишаються вцілілі фасади приватних будинків кінця дев’ятнадцятого та початку двадцятого століття, а також усні спогади місцевих старожилів.

Традиція лиття предметів декору несподівано продовжилася і в радянський період. Найбільшої популярності це ремесло набуло після Другої світової війни, коли йшло активне відновлення зруйнованого житлового фонду міста (тодішнього Артемівська). Як і до революції, місцеві кустарі виливали з гіпсу предмети декору. Здебільшого це була плитка для стін, прості стельові карнизи та круглі “розетки” для люстр. Ці вироби продавалися невеликими партіями мешканцям міста та навколишніх сіл. Проте, на відміну від шедеврів старих бахмутських майстрів, вироби повоєнних артемівських ливарів особливою художньою красою вже не відрізнялися.

Гіпсові іграшки як окремий вид ремесла

Паралельно з архітектурною ліпниною на початку двадцятого століття існував ще один цікавий народний промисел — виготовлення невеликих гіпсових фігурок та дитячих іграшок. Підтвердженням цього стали знахідки краєзнавця Г.С. Соколовського, який у 2001 році виявив гіпсові фігурки у вигляді качки та лева. Артефакти знайшли в землі під час риття траншеї для водогону на подвір’ї приватного будинку на вулиці Набережній, 1, що в районі Забахмутки. Власник ділянки тоді розповів, що раніше цей будинок належав ремісникам, які створювали фігурки з гіпсу та торгували ними на місцевому ринку.

Скоріш за все, виготовлення та торгівля гіпсовими фігурками місцевого виробництва не приносила гідного прибутку. Через це промисел у Бахмуті не набув такого розмаху, як, наприклад, у слободі Димково Вятської губернії, де алебастрові вироби ставали експонатами престижних всеросійських виставок. Попри це, зразки декоративних гіпсових виробів, збережені з бахмутських будинків, стали важливою частиною експозиції місцевого краєзнавчого музею, увіковічнивши працю талановитих майстрів минулого.

Читайте також:

Столове, баварське та пільзенське: якою була історія бахмутського пивоваріння в XIX та у XX століттях

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!