17 березня у Дніпрі сталася ДТП з постраждалими. На пішохідному переході по вулиці Калинова авто збило вагітну бахмутянку Анастасію Становську та двох її синів. Постраждалі отримали травми різного ступеня тяжкості і були госпіталізовані.

У якому стані жінка і діти зараз, редакції Бахмут IN.UA розповів Максим Становський — чоловік Анастасії і батько дітей.

Дніпро, ДТП на Калиновій, стан постраждалих

У ДТП на вулиці Калинова постраждали троє людей — вагітна бахмутянка Анастасія Становська і двоє її дітей: 8-річний Степан та 6-річний Всеволод. Їх госпіталізували до лікарні. Вагітну жінку прооперували і провели кесарів розтин. Новонароджена дівчинка також постраждала, їй діагностували тяжку черепно-мозкову травму і перелом черепа.

Наразі Анастасія Становська перебуває в лікарні. Її перевели з реанімації до відділення травматології.

“У п’ятницю дружина вперше змогла пройтись на милицях. Щонайменше два тижні вона має бути під наглядом після операції. Цього четверга ці два тижні спливають, і ми дуже сподіваємось, що до цього часу вона зможе самостійно пересуватись, принаймні на милицях, і нас випишуть з лікарні. Там вже буде інше питання куди йти далі, де проходити реабілітацію і як довго.

Тому що, окрім того, що в неї проблеми з опорно-руховим апаратом, в неї ще проявилась проблема з пошкодженням лицевого нерва. Моторика правої частини обличчя частково пригнічена: вона не може щільно закрити очі, якщо вона намагається посміхнутися, то посмішка несиметрична. Лікар сказав, що зараз щось сказати важко, щонайменше треба, щоб прийшов місяць, тому що це, скоріш за все, пов’язано з тріщиною в черепі. Тільки через місяць, коли ця травма загоїться, можна буде давати якісь прогнози”, — розповідає Максим Становський.

Щодо постраждалих дітей, то старший син — Степан — ще перебуває у лікарні. Він проходитиме реабілітацію щонайменше пів року. Молодший син — Всеволод — вже виписаний.

“Степан зараз з металоконструкцією у правій нозі, у нього пошкоджене стегно. На милицях ми вже можемо дійти самі по коридору до санвузла, але він ще не може ставати на пошкоджену ногу. Це ще буде щонайменше два місяці, поки кістка буде зростатися. Потім, як каже лікар, ми можемо її потроху навантажувати, але сама металоконструкція буде в нозі щонайменше пів року. У понеділок нас мають перевести до відділення реабілітації. Що саме там будуть робити, я ще не знаю, але вже з травматології нас будуть переводити. Щодо Всеволода, то він вже виписаний з лікарні, почуває себе добре. Зараз він у бабусі з дідусем”, — розповідає батько дітей.

Найважчий стан наразі у новонародженої дівчинки. Її стан важкий, але вже стабільний.

“Найменша, Агнешка, зараз у реанімації. Я намагаюся щовечора її відвідувати. Зараз її стан важкий, але вже стабільний, їй почали давати прикорм. Є певні позитивні зміни, але вона ще не дихає сама, вона під штучним диханням. Треба час і треба терпіння”, — каже Максим Становський.

Чи треба допомога родині

Завдяки допомозі небайдужих людей, родина зібрала необхідну суму для операції Анастасії і Степана. Очевидно, що для подальшої реабілітації будуть потрібні додаткові кошти, але поки що збір не відкривають, бо лікарі ще не дають точних прогнозів і планів лікування.

“Ті витрати, які були необхідні на операцію дружини по зрощуванню гомілкової кістки та для Степана, вже покриті. Що буде далі, я не знаю. Я дуже сподіваюся, що Агнешка видужає, це, мабуть, буде наше найбільше щастя. Я не знаю, як довго доведеться відновлювати її, але це, мабуть, буде найважче. Тому що, начебто, і з дружиною, і зі Степаном все зрозуміло. А ось політравма у маленької дитини… У зв’язку з переломом тім’яної кістки в неї ще має бути операція, але не знаю коли. Це, мабуть, буде найскладніше в лікуванні.

Тому поки що цільовий збір не оголошено. А за той збір, який був проведений, я хотів би подякувати людям. Відгукнулися дуже багато незнайомих людей і я дуже їм вдячний за це. Тому що якби не вони, я не знаю, де б ми збирали ці гроші на лікування”, — зазначає чоловік.

Чи вийшла на зв’язок родина винуватця ДТП?

Максим Становський розповідає, що з винуватцем ДТП він не спілкувався. Натомість із ним на зв’язок вийшла донька чоловіка. Вона надає родині моральну підтримку.

“З винуватцем ДТП я не контактував. Останнє, що я чув від слідчого, що він перебуває в ізоляторі. На зв’язок зі мною вийшла його донька. Вона висловила готовність допомагати і визнає провину батька, але в них не дуже гарне фінансове становище. Навіть коли йшлось про те, що Степану треба було ставити титанові стрижні, я озвучив суму, яка потребується, і вона погодилась це сплатити, але був потрібен час, щоб взяти кредит у банку. Оскільки нам допомагали волонтери і небайдужі люди, я сказав, що не потрібно влазити у борги. Наразі вона щодня цікавиться як іде одужання, молиться за нас, висловлює співчуття і турботу. Це по-людяному”, — каже Максим Становський.

Постраждалій родині розповіли в поліції, що є відеофіксація злочину і свідчення винуватця ДТП, який не заперечує свою провину. В подальшому слідчі мають опитати потерпілу Анастасію Становську. Слідство триває.

Примітка. “Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів”.

Читайте також:

• Водій, який збив вагітну бахмутянку з дітьми у Дніпрі, перебуває під вартою: нові деталі справи
• Безкоштовні операції у Львові для військових і цивільних: як записатися

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!