Соціальна відпустка — особливий вид відпусток, який надається працівникам з неповнолітніми або повнолітніми дітьми з певною групою інвалідності. Її можна отримати не залежно від відпрацьованих днів чи факторів.
Детальніше про те, як отримати соціальну відпустку у 2024 році та які документи потрібні для цього, дізнавайтесь в матеріалі Бахмут IN.UA.
Соціальна відпустка у 2024 році
Відповідно до статті 19 Закону України “Про відпустки працівникам, які мають неповнолітніх дітей або повнолітніх дітей з інвалідністю з дитинства I групи підгрупи А”, деякі категорії громадян з неповнолітніми або повнолітніми дітьми з певною групою інвалідності мають право на додаткову відпустку. Скористатися нею можна в будь-який період календарного року, незалежно від кількості відпрацьованих днів чи інших факторів.
Скористатися соціальною відпусткою можуть:
один з батьків, які виховують двох або більше дітей до 15 років (якщо ж в родині одна дитина віком до 15 років, то права на таку відпустку немає);
жінки, які мають повнолітню дитину з інвалідністю з групи І підгрупи А або ті, хто взяли під опіку дитину вказаної категорії.
Додаткова соціальна відпустка також може надаватися працівникам, які мають дітей віком до 18 років, а саме:
одиноким матерям;
жінці, яка всиновила дитину;
жінці, яка має дитину з інвалідністю;
батьку, який самостійно виховує дитину (мати може перебувати у цей час на тривалому лікуванні в медзакладі);
людині, яка взяла під опіку дитину віком до 14 років;
особі, яка була визнана піклувальником дитини віком 14-18 років;
одному з батьків-усиновителів або батьків-вихователів.
Отримати додаткову соціальну відпустку можна лише при наявності підтверджувальних документів.
Соціальна відпустка: термін та компенсація
За законом, соціальна відпустка для батьків має термін у 10 календарних днів, у які не включаються святкові чи неробочі дні. Проте, варто зазначити, що правило щодо незарахування святкових і неробочих днів до додаткової відпустки не діють під час дії воєнного стану в Україні.
Соціальна відпустка може збільшитися у тривалості до 17 днів, якщо отримувач має декілька підстав для її отримання.
Компенсація за вихід у соціальну відпустку не виплачуються.
Які документи потрібні
Необхідна документація для виходу на соціальну відпустку може різнитися залежно від конкретного випадку та конкретної ситуації. Наприклад:
для батьків, які мають двох або більше дітей до 15 років, потрібно подати роботодавцю копії свідоцтв про народження всіх дітей;
для батьків, які мають дитину з інвалідністю необхідно надати роботодавцю копію свідоцтва про народження дитини та копію пенсійного посвідчення або посвідчення одержувача державної соціальної допомоги, що заміщає пенсію, з позначкою про інвалідність дитини, або копія медичного висновку, що підтверджує інвалідність дитини до 18 років, виданого закладами охорони здоров’я.
для батьків, які усиновили дитину, необхідно надати роботодавцю копію свідоцтва про народження усиновленої дитини та копію рішення суду про усиновлення.
Також в окремих випадках може знадобитися довідка, яка буде підтверджувати, що другий з батьків не використовував право на додаткову відпустку на дітей у цей самий період. Її може отримати другий з батьків за місцем роботи.
Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?
Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.
Втрата дому
Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:
“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.
“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.
Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.
“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.
Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.
“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.
Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.
“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.
Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити.
Адаптація та пошук внутрішньої опори
Юлія Сирота / фото з особистого архіву героїні
Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.
“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.
Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.
“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.
Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.
“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.
Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.
“Якщо не відгоювати відгорюватис певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.
“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста
Юлія Сирота займається допомогою ВПО / фото з особистого архіву героїні
Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:
“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.
Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.
Взаємодія з місцевими мешканцями та владою
Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.
“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.
Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО.
Перший крок для самопідтримки вже сьогодні
Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:
“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.
Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.
Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.
Як перевірити статус виплат ВПО онлайн
Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).
Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:
у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.
Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.
Як дізнатися про нарахування без електронного підпису
Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.
Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:
0 800 400 870;
0 800 406 360.
Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:
чинності статусу ВПО;
факту призначення або продовження фінансових виплат;
причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.
Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До […]
Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду […]
Кабінет міністрів України змінив умови фінансування за програмою “Власна справа”. З 1 вересня 2026 року механізм запрацює за новою моделлю. Про це повідомила прем’єр-міністерка України […]
Міністерство оборони України оприлюднило чіткий алгоритм дій для військовослужбовців ЗСУ, які зіткнулися з порушенням своїх прав. Незаконні накази, несправедливі стягнення, сумнівні висновки військово-лікарських комісій або […]
До 10 травня 2026 року всі учасники цьогорічного національного мультипредметного тесту (НМТ) зможуть дізнатися дату, час і місце складання іспиту, а також отримати запрошення. Про […]
