Протягом минулої доби на фронті зафіксували 217 бойових зіткнень. Найбільше атак окупанти проводять на Курахівському та Покровському напрямках. На своїх пропагандистських каналах росіяни розповідають про успіхи в Покровському районі. Окупанти кажуть, що їм вдалося зайти в місто Селидове.

Чи так це насправді — розповідає “Бахмут IN.UA”.

Селидове окуповане чи ні

За даними аналітиків DeepState, на Донеччині окупанти просунулися біля села Миколаївка, що на Покровському напрямку, та біля селище Цукурине, що на Курахівському напрямку. Даних про просування чи захоплення Селидового не надходили.

При цьому росджерела стверджують, що російська армія має “блискучі успіхи” і вже зайшла в Селидове. Однак цю інформацію спростував офіцер Нацгвардії України Олександр Рясний. За словами військового, наразі місто під повним контролем України.

“Противник у місто не проникав, бої точаться на підступах. Хоча російські воєнкори активно продовжують висвітлювати тему, нібито вони вже в місті Селидове, але це не так. Селидове повністю під нашим контролем”, — заявив Олександр Рясний в ефірі “Апостроф.TV”.

За інформацією військового “Айдару” Станіслава Бунятова, зараз росіяни обходять місто з різних боків.

“Покровський напрямок назвати стабільним я не можу, п*д*ри так чи інакше просуваються. Попри свої нещодавні пости про “невероятно быстрое продвижение” в Селидове, п*д*ри отримують тут найбільших показових п*зд*лей, тому намагаються обходити населений пункті з різних напрямків та випалювати в ньому всі будинки, в яких наші хлопці можуть зайняти оборону”, — розповів Станіслав Бунятов.

Читайте також:

• Фронт наближається: росіяни мають просування у Торецьку
• Місто штурмують щодня по кілька разів: Сергій Чаус про ситуацію в Часовому Яру
• Міськрада Селидового купує пікап за 3,5 мільйони в оштрафованого підрядника

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Це історія про сплетіння доль людей, які були в Бахмуті — військових, волонтерів, звичайних мешканців” — так описує свою збірку віршів бахмутська поетеса Олена Голубцова. Після виїзду з Бахмута у лютому 2023 року вона написала збірку “Воними”, присвячену історіям людей, які тримали оборону міста і допомагали йому жити. Раніше вірші бахмутянки були надруковані у видавництві, а зараз за ініціативи поетеси тривають зйомки відео для візуалізації її творів.

Про видання збірки та історії, покладені в основу віршів, Олена Голубцова розповіла редакції Бахмут IN.UA.

Збірка “Воними” Олени Голубцової

Олена Голубцова — бахмутська поетеса, співачка. У рідному Бахмуті вона була учасницею ансамблю “Рапсодія”, виступала на різних заходах. Також писала вірші під псевдонімом Попіл-Пташка.

Коли почалась повномасштабна війна, а згодом наступ на Бахмут, Олена Голубцова до останнього залишалась у місті. Каже, що вірила у перемогу України, тому свідомо не покидала домівку. Пані Олена також була однією з тих, хто допомагав у хабі на базі Палацу культури імені Мартинова.

У лютому 2023 року жінка з родиною ухвалили рішення про евакуацію до Чернігова. Події, пережиті в Бахмуті, вилились у вірші. Їх авторка об’єднала у збірку “Воними”.

“Я її написала вже коли виїхала з Бахмута, це був 2024 рік. Оскільки ми виїхали в 2023-му, то багато чого там побачили. А виїжджати нам допомагали військові. Я не могла просто полишити ці спогади, ці історії, мені треба було десь озвучити про тих людей, яких я зустрічала”, — розповіла Олена Голубцова.

Загалом у збірці “Воними” є дев’ять віршів. Усі вони написані про реальних людей та події, пережиті в Бахмуті. Прототипами образів стали справжні люди.

“Якщо взяти поезію “Хижачка”, то вона написана про реальну дівчину, волонтерку. Коли я допомагала на хабі в Палаці культури Мартинова, я її зустрічала. Коли вона приїжджала, то постійно була включена в процес допомоги, постійно запитувала що потрібно, в чому найбільша потреба. При цьому в неї не було зайвих запитань, зайвих речень, вона така конкретна людина була. А ще була дуже активна — постійно привозила щось, евакуювала, допомагала. Але коли я стала знімати ролик на цей вірш, то мені родичка розповіла, що ця волонтерка загинула. Ця новина справді дуже сильно вплинула на мене, дуже шкода, що так все відбулось”, — розповіла Олена Голубцова.

За словами поетеси, найскладнішою для неї була історія, покладена в основу вірша “Боягуз”. Складністю було не процес написання, а сама пережита історія.

“Це реальна історія про те, як хлопець втікав з “нуля”. Я не знаю, як далі склалася його доля, але у своїй поезії я йому надала мотивію, щоб він все-таки повернувся на “нуль”. У реальності це був хлопець, в якому я відразу побачила такого маленького хлопчика, переляканого, який вперше в житті побачив смерть. І я на той момент була єдиною людиною, якій він вилив усю свою душу і всі свої страхи. Він плакав і постійно просився до мами. І мені так страшно стало, я тоді думала: “Господи, як взагалі таке можливо? Зарад чого розв’язали цю війну? Заради того, щоб хлопці страждали, матері і родичі загиблих?”. Це було насправді важко. Що з цим хлопцем було далі я не знаю”, — згадує поетеса.

Загалом у збірці зібрані історії про людей, які допомогали боронити Бахмут і продовжувати жити місцевим мешканцям, — водіям, які возили хліб і гуманітарні вантажі, волонтерам, військовим. Поетеса каже, що мета її збірки — продовжувати говорити про Бахмут і розповідати його історію, щоб про місто не забували.

“Коли ми тільки виїхали, Бахмут був на слуху. Слава Богу, він і досі на слуху і про нього не забули. Але є такі міста, про які вже забувають. А я не хочу, щоб забували про Бахмут. Можливо, це не останній мій проєкт про місто. Бо Бахмут — це не просто місто, не просто фортеця. Це сплетіння доль людей, які там були. І військові, і волонтери, і звичайні мешканці, навіть ті, хто вже зневірився. Ті люди, які на хабах працювали, ті, хто розвозив гуманітарні вантажі. Молоді дівчата і хлопці, медичні сестри, військовослужбовці і військовослужбовиці. Я не хочу, щоб про них просто забули, люди мають про них пам’ятати”, — зауважила Олена Голубцова.

Де знайти вірші зі збірки “Воними”

Для поширення своїх поезій-історій авторка співпрацює з видавництвами та літературними журналами.

“Я постійно звертаюся у видавництва, надсилаю свою роботу. Відгукнулося видавництво “Склянка часу”, вони надрукували повністю цю збірку. Пізніше навіть одна з поезій отримала відзнаку на конкурсі “Склянки часу”. Далі я відправляла в літературно-мистецький журнал Volya, вони теж надрукували”, — розповіла поетеса.

Олена Голубцова також ініціювала проєкт з візуалізації своїх віршів. Кожен з них декламують на відео. До зйомок долучаються як бахмутяни, так і люди з різних міст. Серед тих, хто брав участь у зйомках є родина військовослужбовця і педагогиня.

“Коли я знімала відеоролики, то зверталася до різних людей. Це були не тільки бахмутяни, а й чернігівці і люди з інших регіонів. Наприклад, у відеоролику на поезію “Трактор” головним є образ військового. Це узагальнений персонаж, в основі якого реальні військові, яких я часто бачила на ринку. Вони були такі зостереджені, суворі, відчувалась чоловіча міць. Щоб показати цей образ на відео, я звернулась до молодої родини чернігівців, у яких на передовій служить чоловік. І вони так гарно відгукувалися, були включені у процес, чекали коли ми вже поїдемо знімати. Хоча я, чесно, переживала як вони все сприймуть. Але вийшло круто, нам усім сподобалось. Особливо було приємно, що вони долучилися до зйомок не про Чернігівщину чи про сусідню Сумщину, а про наш Бахмут. Це класно, що є такі небайдужі люди”, — каже поетеса.

Прочитати збірку можна і в електронному варіанті. Вона доступна на сторінці літературно-мистецького журналу Volya в Facebook. Відеоролики на вірші Олени Голубцової публікують на офіційних сторінках Бахмутської міськради.

Читайте також:

• Фармацевтична компанія з Бахмута відновила роботу у новому місті
• Коледж, який не замовк: викладачка з Бахмута Юлія Гаврашенко про музику, ефект доміно та новий дім
• Готується до протезування і відновлення бізнесу: історія Ольги Долгої, яка вижила після удару авіабомби в Добропіллі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росіяни, нібито, знайшли та вивезли близько 70 ікон з Бахмута. Їх передали Богоявленському собору, який розташований в окупованій Горлівці.

Про це йдеться в репортажі росзмі.

Росіяни викрали 70 ікон з Бахмута

За словами митрополита ставропольського та невинномисського кирила, російські військові з козачої бригади “волга” в Бахмуті знайшли близько 70 ікон різного рівня та якості, а також запрестольний хрест і запрестольну ікону. Вони вивезли церковні реліквії на тимчасово окуповану територію Горлівки, де передали їх Богоявленському собору.

Священник зазначив, що святині були знайдені в одному з уцілілих невеликих приміщень храм. Всі вони не зазнали пошкоджень внаслідок обстрілів. Водночас він не вказав, що саме російські війська обстрілювали території Бахмута та зруйнували місто.

В репортажі також йдеться, що зараз ікони, нібито, вже реставрують. Їх в майбутньому планують повернути в Бахмут, коли його “будуть відновлювати”.

Нагадаємо, що згадок про “відновлення Бахмута” стає все менше. Псевдоголова “днр” денис пушилін звинувачує у цьому українські війська, а нещодавно зробив заяву, де визнав — такі міста як Бахмут, можуть не відбудовувати, а перетворити їх у “туристичні об’єкти”.

Читайте також:

Окупанти в Бахмуті приймають заявки на перевірку будинків: що за цим стоїть

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!