800 тисяч гривень на ремонт автівок та понад 290 тисяч на оренду приміщень витратили на закупівлі для Бахмутського району? Що ще купували для району за грудень та січень.

Редакція проаналізувала закупівлі відомств на порталі Прозорро.

Бахмут, перевезення гуманітарної допомоги

Управління соцзахисту Соледарської міськради у грудні замовило послуги з перевезення вантажу, а саме гуманітарної допомоги, що вартувало 75 тисяч гривень. Також у грудні перевезення гуманітарної допомоги обійшлося соцзахисту ще у 31,5 тисячі гривень. У січні 2025 Управління соцзахисту Соледара оплатило такі ж послуги перевезення вантажу, а саме — гуманітарної допомоги, але вже за 98,4 тисячі гривень. 

Днями той же Соледарський УСЗН оголосив тендер на 499 тисяч гривень, теж на поштові послуги. Наразі тендер на етапі подання пропозицій, а початок аукціону — 3 лютого. Служба у справах дітей Світлодарської міської військової адміністрації наприкінці грудня теж замовляла послуги поштового зв’язку, що склало ще 30 тисяч гривень. 

Послуги з оренди

Оренда приміщення, а саме офісів, площею 43,4 квадратних метри та 16,3 квадратних метри у Дніпрі для Управління освіти Соледарської міськради обійшлося у 98,5 тисяч гривень. Термін постачання послуг: з 1 січня по 31 травня 2025 року. Місячна оренда приміщень складає 10,4 та 3,9 тисячі гривень.

Фінансове управління Світлодарської МВА оплатило 67,2 тисячі гривень за оренду нежитлового приміщення для евакуйованих документів відомства у Полтаві, термін постачання послуги — до 31 грудня 2025 року. Послуги стоянки шкільних автобусів до 31 грудня 2025 року вартували Управлінню освіти Сіверська 96 тисяч гривень.  Оренда складського приміщення площею 102 квадратних метри до кінця цього року коштувало Званівській сільській раді 29 тисяч гривень.

Інші товари та послуги

Публікація оголошень та матеріалів у газеті “Вперед” обійшлося Фінансовому управлінню Бахмутської міськради майже 50 тисяч гривень.  Ремонт 9 автівок вартував Званівській сільраді 800 тисяч гривень, загалом йдеться про 56 послуг з ремонту і техобслуговування. 

Читайте також:

• Автівки, ремонт доріг та медицина: найбільші закупівлі Бахмута і району в 2024 році
• За оборону та заслуги: скільки медалей придбали у Торецькій МВА
• До 153 тисяч у місяць: скільки отримує керівництво Бахмутської районної адміністрації

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2014 році російські бойовики захопили Донецьк та оголосили його “столицею” так званої “днр”. Одним із тих, хто підтримав окупаційну владу, був Олександр Парецький — тодішній артист Донецької філармонії. Після приходу окупантів він почав політичну кар’єру — одразу ж став міністром культури самопроголошеної республіки, а згодом депутатом “народної ради днр”.

Що відомо про біографію Олександра Парецького, його роботу в “днр” і підозру в колабораційній діяльності? Редакція зібрала детальне досьє.

Олександр Парецький, походження, освіта, робота до 2014 року

Олександр Парецький народився 2 червня 1985 року в Макіївці. У 2006 році з відзнакою закінчив відділення сольного співу Донецького музичного училища. У 2011 році закінчив навчання у Донецькій державній музичній академії імені Сергія Прокоф’єва.

З 2008 року виступав як артист Донецької філармонії.

Як Олександр Парецький перейшов на бік рф

До 2014 року Олександр Парецький був відомий як артист філармонії. На своїх сторінках у соцмережах він публікував лише фото і відео з виступів. Навесні 2014 року Парецький став робити публікації з політичним контекстом. Він відкрито виступав за створення “днр” і висвітлював події з незаконного референдуму 11 травня 2014 року.

Також він хизувався фотографіями на фоні прапора “днр”.

Підтримавши окупантів, Олександр Парецький отримав посаду в “уряді днр”. 8 грудня 2014 року його призначили виконувачем обов’язків міністра культури, а 27 червня 2015 року — повноправним міністром. На цій посаді він відзначився просуванням антиукраїнських поглядів.

Зокрема, у грудні 2014 року він скаржився пропагандистам, що українська влада не виплачує зарплати працівникам культури в Донецьку, через що люди опинилися у скрутному становищі. Чому ж людям не виплачували зарплати влада так званої “днр”, яку вони підтримали, окупаційний посадовець не говорив. Лише зазначав, що працівники культури отримали матеріальну допомогу від “днр” один раз за чотири місяці.

У 2015 році Парецький заявив про готовність культурної співпраці “днр” з Україною. Умовою для цього він висував визнання самопроголошеної республіки. Також посадовець висловлював невдоволення, що українські посадовці і ЗМІ пишуть назву “днр” у лапках.

“Ми для них терористи, хоча наше відомство веде виключно творчу діяльність. Мінкульт “днр” готовий відновити культурний діалог із Києвом, але це буде можливо лише після покращення політичної ситуації. Доки у Києві братимуть у лапки назву “донецька народна республіка”, про налагодження зв’язків говорити не можна”, — заявляв Парецький у квітні 2015 року.

На посаді міністра Олександр Парецький перебував до листопада 2015 року. Про складання повноважень він заявив на своїй сторінці в Facebook. Що стало причиною звільнення, не повідомив.

Олександр Парецький як директор філармонії

Після звільнення з посади міністра культури Олександр Парецький очолив Донецьку філармонію. Він працює на посаді генерального директора закладу й дотепер.

За ініцативи Парецького у 2023 році філармонія заснувала проєкт “Оркестр нескорених”. Він передбачає гастролі артистів містами росії. Це були перші гастролі колективу філармої за 10 років окупації. Окрім росії, артисти з Донецька в інші країни не їздили.

Гастролі донецьких артистів мають пропагандистське забарвлення. Концерти “Оркестру нескорених” у 2023 році були присвячені першій річниці незаконного приєднання окупованої Донеччини до складу рф, а у 2025 році — дню перемоги.

Окрім цього, у 2025 році за підтримки російського президентського фонду культурних ініціатив Донецька філармонія реалізувала гастрольний тур “Ми з Донбасу”. Знову артисти філармонії поїхали з концертами в рф, але тут обмежились одним регіоном — десятьма містами Калінінградської області. У центрі програми також були пропагандистські тези про роль Донбасу в історії росії.

Олександр Парецький як депутат “днр”

У 2023 році Олександр Парецький знову пішов у політику. У вересні його обрали депутатом “народної ради днр” від партії “единая россия”. Сьогодні Парецький є секретарем комітету з інформаційної політики та інформаційних технологій “народної ради”.

Також у 2023 році Олександр Парецький брав участь у конкурсі управлінців “Лідери росії” на платформі “росія — країна можливостей”, яку курує володимир путін. Він ділився своїм досвідом управління філармонією. На цьому конкурсі Парецький дійшов до фіналу.

У своїх соцмережах Олександр Парецький пропагандує залучення людей до путінської політичної партії “единая россия”.

Підозра у колабораційній діяльності

У 2024 році Олександр Парецький заочно отримав підозру в колабораційній діяльності. За даними Донецької обласної прокуратури, Парецький, як депутат “днр” спирається на федеральне законодавство держави-агресора та підписує документи. Також він активно взаємодіє з пропагандистськими медіа, наголошуючи на нормалізації життя в окупованій Донеччині.

На сьогодні Олександр Парецький перебуває у розшуку. Йому загрожує 10 років ув’язнення з конфіскацією майна.

Читайте також:

• Хто очолює освіту на окупованій Донеччині: досьє на посадовця з Тюмені Олега Трофимова
• Олександра Кульгіна (досьє) або як окупація вирощує нових “лідерів” з українських дітей
• Досьє на колаборанта: хто такий Євген Смирнов та як він імітує роботу ЖКГ в “днр”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

23 квітня редакція Бахмут IN.UA запустила опитування серед мешканців Бахмутської громади, щоб зрозуміти, як бахмутяни оцінюють роботу місцевої влади в евакуації та чи розуміють, які повноваження сьогодні має Бахмутська МВА. У опитуванні взяли участь 392 людини. І його результати показали головну проблему: очікування мешканців від влади часто не збігаються з тим, що військова адміністрація юридично та фактично може робити після втрати міста.

Опитування було анонімним і стосувалося роботи влади Бахмута в умовах повномасштабної війни та вимушеної евакуації громади. Зокрема, мешканців просили оцінити рівень поінформованості про діяльність органів самоврядування, доступність комунікації, а також висловити власне бачення щодо ролі та повноважень місцевої влади в екзилі. Отримані результати дозволяють побачити, як змінилося сприйняття місцевої влади після втрати контролю над містом, які запити сьогодні мають бахмутяни та наскільки вони відчувають зв’язок із громадою в евакуації. Далі — про те, що саме показали результати опитування, і в чому головна проблема.

Опитування бахмутян

Опитувальник містив 5 питань, на 1 питання, “Чи розумієте ви, чим наразі займаються органи місцевого самоврядування Бахмута в евакуації”:

• 52% респондентів відповіли “так”;
• 29% респондентів відповіли “ні”;
• 17% респондентів відповіли “частково”.

На 2 запитання “Чи знаєте ви, які повноваження мають органи місцевого самоврядування Бахмута під час війни (в екзилі)?”:

• 45% респондентів відповіли “так”;
• 32 респондентів відповіли “ні”;
• 21 респондентів відповіли “частково”.

На 3 запитання “Як ви оцінюєте комунікацію органів місцевого самоврядування Бахмута з громадою?”:

• 44% респондентів відповіли “повністю задоволений/а”;
• 31% респондентів відповіли “не задовлений/а”;
• 14% репсондентів відповіли “частково задоволений/а”;
• 9% респондентів відповіли “важко відповісти”.

Щодо відкритого питання “Які повноваження, на вашу думку, варто посилити для органів місцевого самоврядування Бахмута в екзилі?”, то тут більшість респондентів вимагають від посадовців активнішого захисту їхніх прав на державному рівні, прозорого звітування про витрати бюджету та розширення гуманітарної допомоги в різних регіонах України.

Водночас частина опитаних пропонує надати органам самоврядування більше цифрових та фінансових повноважень для ефективної роботи в умовах переміщення. Окремі критичні відгуки закликають до радикальних кадрових змін через низьку довіру до керівництва міста. Загалом відповіді підкреслюють пріоритетність житлового питання та соціального захисту для збереження цілісності громади. Варто зазначити, що частина коментарів про роботу та комунікацію ОМС в екзилі є схвальною.

Які основні претензії бахмутян до місцевої влади в евакуації?

Основні претензії можна розділити на кілька ключових категорій:

1. Питання житла та компенсацій (найбільш критична проблема)

Частина опитаних хоче бачити реальні кроки у вирішенні житлової проблеми. Основні скарги стосуються:

• відсутності житлових сертифікатів: Люди вимагають компенсацій за зруйноване майно, навіть якщо місто перебуває в окупації;
• частина респондентів незадоволена розмовами про відбудову в майбутньому (наприклад, проект у Гощі), тоді як люди потребують житла “тут і зараз”;
• також є брак розуміння, чому влада не добивається на державному рівні змін до законодавства (зокрема, підписання законопроєкту 11161), які б дозволили отримувати компенсації за майно на ТОТ.

2. Несправедливість у розподілі допомоги та ресурсів

Мешканці відчувають нерівність у підтримці:

• географічна вибірковість: допомога (гуманітарна, фінансова) здебільшого, на думку опитаних, зосереджена у великих хабах (Київ, Дніпро), тоді як бахмутяни в інших містах або селах почуваються покинутими.
• є скарги на те, що допомога надається лише окремим пільговим категоріям, а інші мешканці громади, які також втратили все, залишаються поза увагою. Також критикують встановлений “поріг” пенсії для отримання грошової допомоги.

3. Проблеми комунікації та ставлення до людей

• частина респондентів скаржаться на неможливість додзвонитися на гарячі лінії та іноді “агресивні” відповіді при онлайн-зверненнях;
• мешканці хочуть відчувати, що про них пам’ятають не лише під час свят, а знають про їхні щоденні потреби та проблеми.

Які реальні повноваження мають МВА в екзилі?

Михайло Загородній, аналітик в Рух ЧЕСНО, пояснює, що зараз назвати конкретні повноваження МВА, оцінити її ефективність тощо в екзилі неможливо. Причина у відсутності профільного закону, зараз вся діяльність МВА регулюється лише законом “Про правовий режим воєнного стану”.

“В нас є одна велика, величезна прогалина: у нас немає законодавства про військових адміністраціях. Тобто, в нас, фактично, вся діяльність військових адміністрацій регулюється законом про правовий режим воєнного стану”, — каже Михайло Загородній.

За його словами, нардепи вже намагалися підготувати окремий законопроєкт, який би врегулював діяльність військових адміністрацій, однак досі це питання залишається невирішеним. Водночас саме законодавча невизначеність зараз створює найбільші труднощі як для самих адміністрацій, так і для мешканців окупованих громад.

“Повноваження міських військових адміністрацій виписані достатньо нечітко, і це дає дуже багато підстав для інтерпретацій…Насправді, якщо не помиляюся, в лютому цього року Мінрозвитку вже говорила про це питання, що треба переформатувати роботу саме цих адміністрацій військових, які там займаються питанням окупованих територій. Але що з цього вийде, поки що невідомо. Наразі діяльність дуже нечітка. І визначити її — це треба буквально розбиратися з кожною окремою адміністрацією, чим вона займається. Якщо ви подивитесь інтерв’ю з керівниками таких адміністрацій, вони можуть абсолютно різні вектори називати “діяльністю”, — каже аналітик.

Примітка. Мінрозвитку готує зміни щодо роботи військових адміністрацій і комунальних підприємств громад, які перебувають в окупації або в зоні бойових дій. Держава визнає, що багато комунальних закладів із ТОТ фактично не можуть повноцінно працювати, оскільки їхнє майно, обладнання та будівлі залишилися на окупованих територіях. Основна ідея — оптимізувати структуру таких підприємств і військових адміністрацій, щоб зменшити витрати бюджету, але при цьому зберегти кадри та управлінську основу громад до моменту деокупації.

Олексій Кулеба, очільник міністерства, заявив, що головне завдання зараз — “зберегти колективи та кадровий потенціал”, водночас адаптувавши систему до реалій війни й обмежених фінансових ресурсів. Також Мінрозвитку хоче переглянути структуру самих військових адміністрацій на ТОТ: скоротити або оптимізувати підрозділи, які не можуть ефективно працювати в окупації, і натомість посилити напрямки: реінтеграції, гуманітарного реагування, цивільного захисту, підтримки прифронтових територій, підготовки до післявоєнного відновлення.

Фактично йдеться про спробу перевести військові адміністрації та комунальні структури ТОТ у більш “кризовий” формат роботи — із фокусом не на повноцінному управлінні територією, а на збереженні людей, документації, інституцій та готовності до повернення після деокупації.

Він наголошує, що це стосується військових адміністрацій, які займаються окупованими територіями. Наразі в законодавстві фактично немає конкретного механізму, який би визначав, як саме повинна працювати така адміністрація після втрати контролю над територією.

За словами аналітика, якщо дивитися на позицію держави, то основним завданням таких адміністрацій сьогодні є збереження інституційної присутності громади та робота з реєстрами. Йдеться про облік населення, евакуйованих мешканців, внутрішньо переміщених осіб, втрат майна та інших даних, необхідних для майбутнього відновлення територій.

“Держава виходить із того, що ці території будуть повернуті. Тому хтось має вести реєстри, працювати з інформацією про людей, майно, втрати”, — пояснює він.

Водночас експерт визнає: оцінити ефективність роботи військових адміністрацій сьогодні надзвичайно складно, адже чітких критеріїв фактично не існує. Через це діяльність різних громад дуже відрізняється — як у комунікації з мешканцями, так і в питаннях підтримки переселенців.

Чи має МВА повноваження щодо забезпечення людей житлом?

Експерт пояснює, що проблема тут полягає не лише у фінансуванні, а й у складних бюрократичних процедурах та обмежених повноваженнях самих адміністрацій.

“Навіть якщо адміністрація хоче реалізувати житловий проєкт, вона стикається з питаннями землі, погоджень, взаємодії з іншими громадами. І далеко не все залежить саме від неї”, — зазначає співрозмовник.

Він додає, що сьогодні багато рішень ухвалюються ситуативно, а ефективність роботи конкретної адміністрації значною мірою залежить від її керівництва та внутрішньої організації роботи. Саме тому, на думку експерта, питання діяльності військових адміністрацій необхідно якомога швидше переводити у чітке правове поле.

“Потрібно чітко прописати, чим ці адміністрації мають займатися, які в них повноваження і на що вони можуть витрачати кошти”, — підсумовує він.

В чому головна проблема?

Результати опитування частково показують кризу очікувань між мешканцями Бахмутської громади та органами місцевого самоврядування в евакуації. Попри те, що значна частина респондентів загалом розуміє діяльність МВА та позитивно оцінює комунікацію, відповіді бахмутян демонструють: люди все менше сприймають адміністрацію як символічний орган “збереження громади” і все більше очікують від неї конкретних практичних рішень — насамперед щодо житла, компенсацій, гуманітарної підтримки та представництва інтересів переселенців на державному рівні.

Фактично опитування показало конфлікт між юридичною реальністю та суспільним запитом. З одного боку, мешканці очікують, що місцева влада в екзилі повинна виконувати функції повноцінного органу управління громадою навіть після втрати території. З іншого — самі військові адміністрації працюють в умовах законодавчої невизначеності, обмежених бюджетів та відсутності чітко прописаних повноважень. Через це значна частина претензій до МВА стосується сфер, на які адміністрації або мають лише частковий вплив, або не мають його взагалі.

Особливо показовим є житлове питання. Для багатьох бахмутян саме воно стало головним критерієм оцінки ефективності влади. Люди, які втратили житло через війну та окупацію, очікують не стратегій майбутньої відбудови, а рішень для виживання сьогодні. Саме тому у відповідях часто звучать критика довгострокових проєктів та вимога до влади активніше лобіювати зміни до законодавства щодо компенсацій за майно на ТОТ. Це свідчить про поступову трансформацію запиту переселенців: від гуманітарної підтримки, до системних соціальних гарантій.

При цьому сама держава фактично лише починає формувати підхід до того, якою має бути роль військових адміністрацій окупованих громад у довгостроковій перспективі. Заяви Мінрозвитку про оптимізацію структур, збереження кадрового потенціалу та переформатування роботи МВА свідчать, що центральна влада вже визнає, що модель “тимчасового управління до швидкої деокупації” більше не відповідає реальності затяжної війни. Натомість громади в екзилі поступово перетворюються на окрему форму управління — без території, але з населенням, бюджетами, документацією та потребою зберігати інституційну тяглість.

У цьому контексті Бахмутська громада стає прикладом ширшої проблеми для всієї країни: як мають функціонувати органи місцевого самоврядування після втрати міста, які повноваження вони повинні мати та де проходить межа між символічним представництвом громади і реальною відповідальністю перед людьми. Без чіткої відповіді на це питання держава ризикує отримати дедалі більший розрив між очікуваннями переселенців і можливостями місцевої влади в екзилі.

До теми:

Проєкт “Бахмут-Гоща”: яку суму передбачили на початок будівельних робіт і звідки братимуть фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!