З наближенням Різдва, ми підготували для вас добірку чудових книг, які створять атмосферу свята та принесуть радість як маленьким читачам, так і дорослим. Ці історії наповнені пригодами, добрими персонажами і дивовижними подіями, що відбуваються під час новорічних та різдвяних свят, даруючи кожному відчуття магії та тепла у святковий час.

Книги для дітей 6-7 років

Коли справа доходить до вибору книг для дітей 6-7 років, важливо, щоб література була не лише розважальною, але й навчальною. Тут чудово підійде твір “Ельф для суперзавдань” Катаржини Вежбицької.

Це захоплююча адвент-книга розповідає про пригоди чарівних ельфів, які займаються різдвяними клопотами. Книга складається з 24 оповідань — по одному на кожен день адвенту. Її можна читати поступово, по одній історії на день, або ж насолодитися всім сюжетом за один святковий день, щоб дізнатися, чи вдасться ельфам виконати важливі завдання і врятувати Різдво.

Також батькам варто звернути увагу на книгу “Мільйон різдвяних котів” Джон Бігвуд. Книжка пропонує безліч кумедних сюжетів, гумору та посмішок, створюючи неповторну атмосферу святкової магії. Вона стане справжнім генератором різдвяного настрою, даруючи читачам радість і теплоту, ідеально підходить для того, щоб розвеселити і подарувати відчуття свята як дітям, так і дорослим.

Книги для дітей 8 років 

Вік 8 років — це період, коли діти стають більш самостійними у виборі літератури. Серед рекомендованих книг можна виділити “Поліанну” Елеонори Портер — цей класичний роман навчає дітей важливим життєвим цінностям, таким як оптимізм, добро та взаємодопомога.

Варто звернути увагу й на книгу “Вінстон повертається додому” Алекса Т. Сміта — ця друга пригода мишеняти Вінстона неодмінно стане різдвяною класикою, якою насолоджуватимуться з року в рік. Кожен розділ книги містить власне святкове заняття для всієї родини, яким можна насолоджуватися разом – від виготовлення прикрас до приготування різдвяних страв, знайомства з різдвяними традиціями з усього світу та багато іншого.

Книги для підлітків

Коли діти досягають віку 10 років, їхні читацькі запити стають вимогливішими. Та є книги, що викликають зацікавленість повсякчас. Зокрема, це серія “Гаррі Поттер” Джоан Роулінг — ця епопея про хлопчика, який опиняється в світі магії, захоплює дітей та підлітків по всьому світу. Теми дружби, відваги та боротьби зі злом формують у дітях моральні основи і цінності.

Також для підлітків чудово підійде книга “Дитина півночі” Едіти Патту — це зимова казка, де магія і пригоди сплітаються в одну неперевершену історію. На тлі снігових пейзажів і скандинавської міфології герої долають небезпеки, що загрожують їхній родині, у пошуках правди та порятунку, наповнюючи серце читача духом зимових чудес і тепла.

Що почитати дитині перед сном

Перед сном батькам важливо обирати такі книги, які сприятимуть розслабленню дітей. Це можуть бути короткі, але повчальні казки. Наприклад, “Зимове диво” Геннадія Маламеда — це історія розповідає про маленьке лисеня, яке мріяло навчитися літати.

Його бажання може здійснитися, якщо загадати його на Галявині чудес. Але коли лисеня вирушає туди разом з іншими лісовими жителями, воно зустрічає білченя, яке опинилося в небезпеці. Тепер лисеня стикається з важким вибором: відмовитися від своєї мрії, щоб допомогти білченяті, чи продовжити слідувати за своєю метою? 

Ще одна книга перед сном для дитини, це “Коли приходить Різдво” Луізи Мей Олкотт.

Авторка пояснює, що Різдво приходить не зі снігом чи подарунками, а з вмінням проявляти любов і співчуття до ближнього. Важливіше за святкові вогники та стіл — це віра в добро і готовність допомогти тим, хто цього потребує.

Читайте також:

• Приборкувачка драконів та Темряк: які мультфільми подивитися дітям
• Топ-8 для дошкільнят: підбірка україномовних мультфільмів для дітей
• Мультфільм з Бахмута отримав нагороду на фестивалі аматорського мистецтва ім. Марії Примаченко

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!