Нещодавно редакція “Бахмут IN.UA” провела опитування бахмутян. Ми запитували куди вони переїхали, щоб розповісти про допомогу, яку надають у цих громадах. Серед відповідей були запитання про допомогу, яку можна отримати в Коломацькій громаді Полтавської області.

Редакція звернулася за коментарем до Коломацької сільської ради і дізналася, яку підтримку надають переселенцям у цій громаді.

Коломацька громада, допомога ВПО

Коломацька громада знаходиться в Полтавському районі. Адміністративний центр громади — село Коломацьке — розташоване в 20 кілометрах від Полтави.

Щоб дізнатися, яку допомогу надають переселенцям у громаді, редакція “Бахмут IN.UA” звернулася із запитом до Коломацької сільської ради. У відповіді було зазначено, що підтримку ВПО надають і громада, і благодійники. Водночас грошову підтримку ВПО громада не має можливості надавати.

“У громади немає можливості надавати фінансову допомогу переселенцям. Ми більше надаємо гуманітарну та інформаційну підтримки. Також допомагали переселенцям із житлом. Раніше були облаштовані місця для проживання в місцевій школі, ми їх там розміщували. Зараз вже місць немає. Також неодноразово надавали гуманітарну допомогу. Ще допомагаємо з соціальними виплатами: оформлюємо потрібні документи, передаємо інформацію про зміни в нарахуваннях і таке інше”, — розповіла редакції Анна Пісна, головна спеціалістка відділу соцзахисту населення Коломацької сільської ради.

Зокрема, у Коломацькій громаді діє Програма підтримки внутрішньо переміщених осіб на 2023-2027 роки. Її впровадила сільська рада у серпні 2023 року.

Також на території громади допомогу надає благодійна організація “Карітас Полтава”.

Програма підтримки ВПО у Коломацькій громаді: що передбачається

Програма підтримки ВПО передбачає надання гуманітарної та інформаційної допомоги. Переселенці можуть розраховувати на допомогу в призначенні соціальних виплат чи грошової допомоги від фондів, а також на отримання продуктових наборів.

“За можливості зв’язуємо переселенців з фондами, щоб вони могли отримати чи допомогу на опалення, чи грошові виплати тощо. Також у нас є програма “Захисники”, в яку теж входять внутрішньо переміщені особи, які зареєстровані в нашій громаді і були мобілізовані. Вони отримують допомогу в 10 тисяч гривень”, — розповіла редакції Анна Пісна, головна спеціалістка відділу соцзахисту населення Коломацької сільської ради.

Що включає Програма підтримки ВПО в Коломацькій громаді

У Програмі підтримки внутрішньо переміщених осіб на 2023-2027 роки передбачені такі заходи для допомоги переселенцям:

• супровід сімей ВПО, які знаходяться у складних життєвих обставинах, фахівцями із соціальної роботи;
• допомога у відновленні втрачених документів;
• допомога у призначенні чи відновленні соціальних виплат;
• допомога у працевлаштуванні на вакантні місця;
• надання тимчасового житла;
• забезпечення продуктовими і гігієнічними наборами.

Людям, які планують евакуюватися в Коломацьку громаду чи нещодавно сюди переїхали, радять звертатися в органи соцзахисту.

“Працівники органів соцзахисту оформлюють довідку про взяття на облік ВПО, збирають документи та реєструють на різні види допомоги. Коли ми отримуємо гуманітарну допомогу, то обдзвонюємо всіх наших переселенців, збираємо їх на конкретну дату і роздаємо продуктові набори. Також інформуємо про можливості отримати гуманітарну допомогу в Полтаві — теж дзвонимо і розповідаємо куди і коли можна за нею поїхати”, — зазначила Анна Пісна.

Звернутися до відділу соцзахисту населення можна за адресою: село Коломацьке, вулиця Центральна, 54.

Читайте також:

• Нова грошова допомога для ВПО: люди з інвалідністю та діти отримають 6500 гривень
• Грошова допомога на оренду житла для ВПО у Полтаві: деталі програми від “Карітас”
• Як ВПО отримати 14 300 за місяць: умови програми для переселенців

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Станом на квітень 2026 року понад 169 тисяч пенсіонерів із числа внутрішньо переміщених осіб залишаються без виплат через непроходження обов’язкової ідентифікації. Попри зменшення кількості таких випадків, проблема досі залишається актуальною.

Як відновити виплати, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Чому пенсіонери ВПО не отримують виплати та як пройти ідентифікацію

Як повідомив Павло Фролов, голова спеціальної комісії з питань захисту ВПО, станом на початок квітня 2026 року понад 169 тисяч пенсіонерів ВПО не отримують пенсійні виплати через непроходження обов’язкової фізичної ідентифікації.

Хоча порівняно з початком року ситуація покращилася (тоді без виплат залишалися близько 337 тисяч осіб), проблема досі є масовою. Основними причинами називають великі черги в сервісних центрах Пенсійного фонду України, а також складність використання цифрових інструментів, особливо для літніх людей.

Як відновити виплати пенсії

Пенсіонери можуть скористатися кількома способами для відновлення виплат:

• подати заяву про неотримання пенсії від рф: через особистий кабінет на порталі Пенсійного фонду України, у сервісному центрі ПФУ або пройти відеоідентифікацію, попередньо записавшись через вебпортал ПФУ;
• якщо особа перебуває за кордоном — отримати підтверджуючий документ у дипломатичній установі України та надіслати його до Пенсійного фонду.

Рідні та близькі можуть допомогти пенсіонерам налаштувати відеозв’язок та пройти необхідну перевірку.

Для ВПО, які отримують пенсію на підконтрольній території України, достатньо лише повідомити про неотримання виплат від РФ.

Експерти наголошують, що пенсія є базовим елементом соціального захисту, а не привілеєм. Відтак процедури верифікації мають бути доступними та зрозумілими для всіх категорій громадян.

До теми:

“Ці зміни суперечать закону”: чому нові пропозиції про виплати пенсій мешканцям ТОТ викликали спротив правозахисників

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

12 років тому, 17 квітня 2014 року, в нині окупованій Горлівці пройшов проукраїнський мітинг. Люди, які були проти самопроголошеної влади “днр” виступили з мирним протестом. Одним із тих, хто намагався відстояти українську незалежність, був Володимир Рибак — депутат Горлівської міськради. За свою проукраїнську позицію та відкрите протистояння бойовикам “днр” його викрали та закатували. Загибель Володимира Рибака визнана однією із перших втрат серед мирних жителів Донеччини та сьогодні є символом спротиву окупації.

Спогадами про Володимира Рибака та квітневі події 2014 року в Горлівці з редакцією Бахмут IN.UA поділилася Галина Докашенко — горлівчанка, завідувачка кафедри історії імені професора Віктора Докашенка Горлівського інституту іноземних мов.

Спогади про Володимира Рибака, мітинг 17 квітня 2014 року

Галина Докашенко — педагогиня, історикиня з Горлівки. Вона була свідком подій весни 2014 року, коли Горлівку захопили бойовики так званої “днр”. Пані Галина каже, що особисто не була знайома з Володимиром Рибаком, але знала про його активну проукраїнську діяльність, якою він займався до 2014 року.

“До цих подій я особисто не була з ним знайома, але знала, що він був одним із найактивніших депутатів міської ради, він належав до “Батьківщини”. Завжди у пресі давали інформацію про кожне засідання міськради, і я бачила, що Володимир Рибак дуже активно виступав. У нього завжди, навіть до подій 2014 року, була відверта проукраїнська позиція”, — каже Галина Докашенко.

17 квітня 2014 року в Горлівці відбувся мирний мітинг, організований на підтримку міського голови Євгена Клепа. Тоді місцеві жителі вийшли з плакатами до міськради, виступаючи на підтримку законно обраної української влади. Серед мітингарів була і Галина Докашенко разом з колегами і студентами.

“Мітинг 17 квітня я достатньо добре запам’ятала. Можливо тому, що саме на цьому мітингу почалась словесна перепалка щодо мера. Місцеві жителі виступали за законно обраного, легітимного мера Євгена Клепа. А бойовики, звісно, хотіли свою кандидатуру. Пам’ятаю, ми йшли на цей мітинг і зробили плакат “Клеп усьому голова”, за аналогією відомого вислова “хліб усьому голова”. Я не можу сказати, що були якісь збройні протистояння. По завершенні мітингу там, де стояли останні ряди мітингувальників, кажуть, що якась штовханина трохи була. Але я про це не можу впевнено сказати, бо її не бачила, оскільки стояла всередині. Загалом тоді доволі багато людей було”, — каже Галина Докашенко.

Саме під час мітингу 17 квітня Володимир Рибак відкрито виступив проти бойовиків, які захопили владу в Горлівці. Того дня він спробував зняти прапор так званої “днр” і повернути український прапор на будівлю міськради. Після цих подій депутат зник.

Новину про зникнення Володимира Рибака пані Галина дізналась від свого чоловіка, який теж був депутатом Горлівської міськради.

“Наступного дня мій чоловік сказав, що після мітингу Володимир Рибак зник і його ніде немає. Тоді ми вже дізналися, що він вийшов на дах міськради, зняв прапор “днр” і знову вивісив прапор України. Потім вже я дізналася, що додому він так і не прийшов, його просто затягнули в машину по дорозі. Родина Володимира Рибака та його друзі тоді дуже хвилювалися за його долю”, — розповідає історикиня.

19 квітня місцеві рибалки знайшли два тіла в річці Казенний Торець біля селища Райгородок. 22 квітня дружина Володимира Рибака впізнала його тіло. Депутата закатували і ще живим скинули в річку.

Ким Володимир Рибак став для горлівчан

Галина Докашенко, як історикиня, каже, що загибель Володимира Рибака дала розуміння того, що окупанти не будуть миритися з проукраїнським населенням.

“Для мене, як для людини та історикині, Володимир Рибак є першою мирною жертвою того протистояння. Я і до сьогодні вважаю, що він є першою жертвою, яка постраждала за свою позицію. Я точно розуміла, що так жорстоко з ним вчинили просто за його проукраїнські погляди. Після загибелі Володимира Рибака до мене прийшло дуже чітке розуміння, що ніякого мирного процесу тут не буде, хоча сам мітинг був мирним. Багато хто в моєму оточенні, з ким ми тоді тісно спілкувалися, дуже переживали ці події”, — згадує педагогиня.

Фактично загибель Володимира Рибака можна оцінювати як факт залякування мирного населення, яке виступало проти окупації. Однак саме після вбивства депутата до людей прийшло чітке усвідомлення того, що врегулювати ситуацію мирним шляхом не вийде.

“Мені здається, що саме від його трагічної смерті пішов незворотний відлік, коли неможливо вже було говорити про якесь мирне примирення або “замирення”, як дехто говорив що треба замиритися. Смерть Володимира Рибака означала незворотність протистояння, яке вже на той час визначилося на Донеччині, і в Горлівці зокрема. Ми всі зрозуміли серйозність подій, що це не просто локальні невеличкі суперечки, а події політичного протистояння”, — зауважила Галина Докошенко.

Історикиня згадує, що у 2015 році Володимиру Рибаку посмертно присвоїли звання Героя України. На її думку, це дуже важливо для пам’яті про ті події. Роботою щодо збереження пам’яті про важливих постатей, які стали символом спротиву окупації, зараз займаються освітяни Горлівського інституту іноземних мов.

“Ми готуємо друге видання навчального посібника “Історія рідного краю. Донеччина: люди — духовність — природа”. У розділ “Люди” ми хочемо дати кілька історичних портретів до тих, що там вже є. Це будуть історичні нариси про Дмитра Чернявського, Володимира Рибака і Степана Чубенка. Також думаю, що ми додамо й четвертий історичний нарис про Олексія Дульнева”, — поділилася Галина Докашенко.

Читайте також:

• “До останнього не вірив, що буде повномасштабна війна”: ветеран з Бахмута про бої за місто, спогади та дім та ставлення до військових
• Як Бахмут не став “днр” у 2014: вам цього не казали
• Шість років після смертельного побиття бахмутського активіста Артема Мирошниченка: засуджені пішли служити

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!