Бахмутські депутати, чиновники та очільники локальних держструктур наразі працюють в евакуації, зокрема й керівники Управлінь.

Редакція дізнавалася, яку зарплату отримують місцеві начальники та начальниці Управлінь. Відповідь нам надали у запиті, публікуємо цифри.

Управління економічного розвитку: зарплата

Бахмутське управління економічного розвитку надало дані про виплати керівнику та її заступниці за 2022 та 10 місяців 2023 року. Нагадаємо, що начальницею Управління економічного розвитку Бахмутської міської ради у 2022 році була Марина Юхно.

За 2022 рік Марина Юхно отримувала зарплату з січня по липень, загальна сума виплат склала понад 213 тисяч гривень.

Нижче наводимо помісячну суму:

• січень — 21667,80 гривень;
• лютий — 21667,80 гривень;
• березень — 19061,80 гривень;
• квітень — 39548,12 гривні;
• травень — 52872,03 гривень;
• червень — 7940,12 гривні;
• липень — 51087,33 гривні.

Найвища виплата Марині Юхно склала 79 тисяч гривень, а найнижча сума — 19 тисяч гривень за березень.

З кінця літа 2022 року отримувала зарплату Тетяна Татаринова, як тимчасово виконує обов’язки начальниці Управління економічного розвитку. У 2022 році чиновниця мала виплати з серпня по грудень, загальна сума виплат за цей час склала понад 150 тисяч гривень.

Нижче наводимо помісячну суму:

• серпень — 20083,00 гривень;
• вересень — 23933,00 гривень;
• жовтень — 31633,00 гривень;
• листопад — 31760,40 гривень;
• грудень — 47192,24 гривні.

Найвищою стала виплата за грудень, це 47 тисяч гривень, а найнижчою за серпень, це 20 тисяч гривень.

У 2023 році Тетяна Татаринова отримала зарплату за 9 місяців, з січня по жовтень зарплата посадовиці склала понад 500 тисяч гривень.

Нижче наводимо помісячну суму:

• січень — 38475,00 гривень;
• лютий — 83766,88 гривні;
• березень — 45413,24 гривні;
• квітень — 42325,00 гривні;
• травень — 42325,00 гривень;
• червень — 42325,00 гривень;
• липень — 42325,00 гривень;
• серпень — 81910,48 гривні;
• вересень — 46175,00 гривень;
• жовтень — 50025,00 гривень.

Найнижча виплата посадовиці склала 38 тисяч гривень за місяць січень, а найвища сума — це 83 тисячі гривень за лютий.

Управління освіти: зарплата

Бахмутське Управління освіти надало інформацію щодо грошових виплат керівникам за 2022 та 2023 роки. Нагадаємо, що у 2022 році посаду начальниці займала Наталія Дроздова. Вона отримувала заробітну плату з січня по жовтень, загальна сума склала понад 225 тисяч гривень.

Нижче наводимо помісячну суму:

• січень — 17805,09 гривень;
• лютий — 17827,80 гривень;
• березень — 17827,80 гривень;
• квітень — 20259,37 гривні;
• травень — 35790,86 гривні;
• червень — 38375,25 гривні;
• липень — 16740,60 гривень;
• серпень — 16933,00 гривень;
• вересень — 34222,80 гривень;
• жовтень — 15847,29 гривні.

Найнижча виплата Наталі Дроздової склала 15 тисяч гривень у жовтні 2022 року, а найвища — 38 тисяч гривень у червні. З жовтня 2022 року посаду Дроздової зайняла Оксана Карпець. За три місяці роботи вона отримала понад 70 тисяч гривень зарплати.

У 2023 році Оксана Карпець отримала заробітну плату з січня по жовтень, сума склала понад 400 тисяч гривень. Нижче наводимо помісячну суму:

• січень — 31390,00 гривень;
• лютий — 35240,00 гривень;
• березень — 35240,00 гривень;
• квітень — 70480,00 гривень;
• травень — 35240,00 гривень;
• червень — 35240,00 гривень;
• липень — 66956,97 гривні;
• серпень — 34801,51 гривні;
• вересень — 37550,00 гривень;
• жовтень — 35240,00 гривень.

Таким чином найвища виплата Карпець склала 70 тисяч гривень за квітень 2023 року, а найнижча 31 тисячу гривень за січень.

Управління з питань фізичної культури та спорту: зарплата

Начальником Управління з питань фізичної культури та спорту у Бахмуті в 2022 році був Віктор Лис, він отримував зарплату з січня по серпень, загальна сума склала понад 200 тисяч гривень.

Нижче наводимо помісячну суму:

• січень — 23282,80 гривень;
• лютий — 23282,80 гривень;
• березень — 20594,80 гривень;
• квітень — 3658,02 гривень;
• травень — 22645,74 гривні;
• червень — 25761,02 гривень;
• липень — 40222,60 гривень;
• серпень — 62640,52 гривні.

Найнижча виплата Віктора Лиса склала 20 тисяч гривень у березні 2022 року, а найвища 62 тисячі гривень у серпні. Далі на посаду начальника прийшов Анатолій Баранов. Він отримував зарплату з серпня 2022 по жовтень 2023 рік, загальна сума за цей період склала понад 388 тисяч гривень.

Нижче наводимо помісячну суму:

• серпень 2022 рік — 33507,99 гривні;
• вересень 2022 рік — 37323,00 гривень;
• жовтень 2022 — 37323,00 гривень;
• листопад 2022 — 37450, 40 гривень;
• грудень 2022 — 25932, 24 гривень;
• січень 2023 — 17215,00 гривень;
• лютий 2023 — 17215,00 гривень;
• березень 2023 — 17215,00 гривень;
• квітень 2023 — 18755,00 гривень;
• травень 2023 — 18755,00 гривень;
• червень 2023 — 21065,00 гривень;
• липень 2023 — 21065,00 гривень;
• серпень 2023 — 43999,48 гривні;
• вересень 2023 — 21721,91 гривні;
• жовтень 2023 — 43406, 55 гривень.

Таким чином найнижча зарплата у Анатолія Баранова була протягом 3 місяців, у січні, лютому та березні. Йдеться про 17 тисяч гривень, а найвища сума була у серпні 2023 року, це майже 44 тисячі гривень.

Фінансове Управління: зарплата

Фінансове управління у 2022 році очолював Дмитро Підкуйко, з січня по липень. За цей час він отримав понад 247 тисяч гривень. Найнижча виплата становила 17 тисяч гривень, у січні та лютому, а найвища 56 тисяч гривень у липні.

Після Підкуйка взяла на себе обов’язки начальниці Тетяна Соловйова, вона почала працювати з серпня 2022 року. За серпень, вересень, жовтень, листопад та грудень Соловйова отримала близько 270 тисяч гривень. У 2023 році посадовиця отримала понад 722 тисячі гривень протягом 10 місяців роботи.

Нижче наводимо помісячну суму:

• січень — 54079,90 гривень;
• лютий — 114529,66 гривні;
• березень — 108159,73 гривні;
• квітень — 54079,90 гривні;
• травень — 54079,90 гривні;
• червень — 82006, 42 гривні;
• липень — 68945, 66 гривні;
• серпень — 56579, 58 гривні;
• вересень — 71548,90 гривні;
• жовтень — 61548,90 гривні.

Таким чином найвища зарплата у Тетяни Соловйової була у лютому 2023 року, сума склала понад 114 тисяч гривень, а найменша виплата була у квітні та травні, це понад 54 тисячі гривень.

Управління Муніципального розвитку: зарплата

Управління Муніципального розвитку очолює Наталя Отюніна. За 2022 рік вона отримала понад 342 тисячі гривень заробітної плати. Найнижча зарплата була у червні та липні, йдеться про 12 тисяч гривень. Найвища сума була у грудні 2022 року, це 85 тисяч гривень.

Нижче наводимо помісячну суму:

• січень — 20437,80 гривень;
• лютий — 20437,80 гривень;
• березень — 23327,80 гривень;
• квітень — 15410,27 гривні;
• травень — 35786,19 гривні;
• червень — 12229,14 гривні;
• липень — 12259,60 гривень;
• серпень — 21008,00 гривень;
• вересень — 23318,00 гривень;
• жовтень — 38718,00 гривень;
• листопад — 38845, 40 гривень;
• грудень — 85174, 40 гривень.

За 10 місяців 2023 року Наталя Отюніна отримала понад 438 тисяч гривень. Найвища виплата була у жовтні, це 93 тисячі гривень, а найнижча 34 тисячі гривень у лютому.

@bahmut.in.ua У міській раді прокоментували, куди саме пішли 17 мільйонів, витрачені на підприємства #бахмут #бахмутinua #бахмутськийрайон #бахмутцеукраїна #донецькаобласть ♬ оригінальний звук – Бахмут IN.UA

Управління розвитку міського господарства та капбудівництва: зарплати

Управління розвитку міського господарства та капітального будівництва Бахмутської міської ради очолювала у 2022 році Тетяна Платіцина. За 9 місяців роботи вона отримала понад 330 тисяч гривень. Найнижча виплата посадовиці була розміром у 17 тисяч гривень в січні та лютому, а найвища у липні, це 87 тисяч гривень.

Після Платіциної посаду очолила Надія Трофимова. З вересня 2022 по жовтень 2023 року вона отримала понад 500 тисяч гривень. Найнижча виплата була у листопаді 2022 року, це 17 тисяч гривень, а найвища у березні 2023, це 74 тисячі гривень.

Нижче наводимо помісячну зарплату Надії Трофимової за 2023 рік:

• січень — 37348,88 гривні;
• лютий — 37348,88 гривні;
• березень — 74019,80 гривні;
• квітень — 45453,48 гривні;
• травень — 70963,26 гривні;
• червень — 37348,88 гривні;
• липень — 37348, 88 гривні;
• серпень — 37348, 88 гривні;
• вересень — 37348, 88 гривні;
• жовтень — 37348, 88 гривні.

Управління культури

Місцеве управління культури очолює Ірина Булгакова, за 2022 рік вона отримала понад 443 тисячі гривень.

За 2022 рік Ірина Булгакова отримала найбільшу виплату у вересні та жовтні, це 51 тисяча гривень, а найнижча сума була у січні та лютому, йдеться про 17 тисяч гривень.

У 2023 році очільниця управління отримала за 10 місяців роботи близько 308 тисяч гривень. Найнижча виплата склала 23 тисячі гривень, а найвища 31 тисячі гривень у вересні.

Нижче наводимо помісячну суму зарплати:

• січень — 23 700,00 гривень;
• лютий — 23 700,00 гривень;
• березень — 73 401,86 гривні;
• квітень — 23 700,00 гривні;
• травень — 27 550,00 гривні;
• червень — 27 550,00 гривні;
• липень — 27 550,00 гривні;
• серпень — 27 173,33 гривні;
• вересень — 31 400,00 гривні;
• жовтень — 27 614,79 гривні.

Управління охорони здоров’я

Начальницею Управління охорони здоров’я Бахмутської міської ради є Олена Миронова. За 2022 рік посадовиця отримала понад 297 тисяч гривень. Найменша виплата була у вересні, це 14 тисяч гривень, а найбільша у травні, це 57 тисяч гривень.

У 2023 році очільниця Бахмутського управління здоров’я отримала за 10 місяців роботи отримала понад 344 тисячі гривень. Найнижча виплата була у січні та лютому, це 21 тисяча гривень, а найвища виплата склала 61 тисячу гривень, у червні.

Нижче наводимо помісячну суму зарплати:

• січень — 21845,05 гривень;
• лютий — 21844,95 гривень;
• березень — 43690,00 гривні;
• квітень — 29545,00 гривні;
• травень — 33395,00 гривні;
• червень — 61738,37 гривні;
• липень — 32390,46 гривні;
• серпень — 34010,00 гривні;
• вересень — 36320,00 гривні;
• жовтень — 34010,00 гривні.

Управління соцзахисту

Управління праці та соціального захисту очолює Інна Сподіна. За 2022 рік посадовиця отримала понад 442 тисячі гривень. Найвища виплата була у грудні, це 88 тисяч гривень. Найнижча зарплата за місяць склала 17 тисяч гривень у червні.

У 2023 році, за 9 місяців роботи (у помісячному переліку відсутній місяць травень), очільниця управління соцзахисту отримала понад 390 тисяч гривень. Найнижча виплата склала 40 тисяч гривень протягом січня, лютого та березня, а найвища була у вересні поточного року, це майже 50 тисяч гривень.

Нижче наводимо помісячну суму зарплати за 2023 рік:

• січень — 40320,00 гривень;
• лютий — 40320,00 гривень;
• березень — 40320,00 гривні;
• квітень — 44170,00 гривні;
• червень — 44170,00 гривні;
• липень — 44170,00 гривні;
• серпень— 43611,61 гривні;
• вересень — 49609,25 гривні;
• жовтень — 48020, 00 гривні.

Управління молодіжної політики

Управління молоджіної політики наразі очолює Ірина Давіденко, за 2022 рік вона отримала близько 60 тисяч гривень. Тоді жінка працювала на посаді в.о. начальника Управління два місяці. Після Давіденко посаду займали Українець А. С. та Малка Т.Є. З липня 2023 року на посаду знову повернулися пані Ірина, але вже у якості начальниці. За 4 місяці поточного року вона отримала близько 135 тисяч гривень.

Найвища виплата була у жовтні це 55 тисяч гривень.

Посадові інструкції керівників Управлінь

Ознайомитися з усіма посадовими інструкціями посадовців, які очолюють керівні посади бахмутських Управлінь можна за посиланням.

Читайте також:

• Яку зарплату отримує мер Бахмута: відповідь міськради
• Ноутбуки, бензин та хліб: що закупляли за міський бюджет Бахмута

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Дитина не обирає, де народитися. Але тисячі українських дітей, які з’явилися на світ під окупацією, зіткнулися з ще більшими проблемами: держава, громадянами якої вони є за законом, офіційно не може підтвердити сам факт їхнього народження. Свідоцтво з “днр” чи з окупованого Криму для України є просто клаптиком паперу, і єдиний шлях перетворити його на справжній документ — це суд, який може тривати роками. Так само й дорослі, які виїхали з тимчасово окупованих територій, можуть застрягнути за кордоном без жодного документа: посольство не має права видати паспорт, а без паспорта неможливо навіть підтвердити, що ти — це саме ти. 

Про це замкнене коло, про те, чому російський паспорт сам по собі не позбавляє українського громадянства, і які документи з окупації суд все ж бере до уваги — ми поговорили з адвокаткою Тетяною Ольховіковою, яка вже кілька років допомагає людям з ТОТ відновлювати українські документи. 

Виїзд з ТОТ

З якими проблемами з українськими документами найчастіше стикаються люди, які виїхали з ТОТ? І чи відрізняється ситуація для тих, хто застав окупацію ще неповнолітнім?

Тетяна Ольховікова пояснює, що найскладніше — це випадок, коли людина застала окупацію ще дитиною: тоді часто немає жодного офіційного підтвердження її особи, і доводиться відновлювати всю документальну історію з нуля. Якщо ж говорити про дорослих людей, то вони найчастіше зіштовхуються з відсутністю паспорта чи свідоцтва про народження, розбіжностями у написанні імен та прізвищ і втратою документів на майно. 

“Найчастіше люди стикаються з наступними проблемами: відсутність паспорта, відсутність свідоцтва про народження, відсутність даних у державних реєстрах. Можуть бути розбіжності в написанні прізвищ і імен, якщо це були  старі акти або якщо документів немає в базі. Втрата документів на майно. Або пропущення певних строків, які були встановлені законом, — і на реалізацію певних прав це вже часто відбивається саме в питаннях спадку майна. Потім це треба доводити в суді, а в нас, на жаль, така судова практика, яка каже, що перебування в окупації не є поважною причиною для пропуску строку, наприклад, для прийняття спадщини”, — пояснює адвокатка.

Що відбувається з документами людини, яка під час окупації була змушена отримати російський паспорт? Чи може це стати підставою для відмови у підтвердженні українського громадянства?

Ольховікова одразу знімає найпоширеніший страх: отримання паспорта РФ під тиском обставин само по собі не тягне за собою втрату українського громадянства. Люди отримували ці документи не з ідеологічних причин, а щоб зберегти майно, мати змогу пересуватися чи отримати доступ до базових послуг — і це, за її словами, суд бере до уваги.

“Сам факт отримання російського паспорта, якщо це було вчинено з гуманітарних причин, не означає автоматичну втрату українського громадянства. Люди були вимушені отримувати ці документи для того, щоб, наприклад, зберегти своє майно, мати можливість пересуватися або мати доступ до базових послуг. Тому не треба боятися надавати документи, які ви отримали в окупації — наприклад, це може бути свідоцтво про смерть чи свідоцтво про народження. Не треба боятися надавати їх українському державному органу, тому що навіть у судовій справі ми використовуємо ці документи як джерело доказів”, — каже фахівчиня.

Юридично це працює через принцип міжнародного права, який адвокатка називає ‘намібійський виняток” . Він дозволяє брати з окупаційного документа фактичну інформацію (дату й місце народження, дані про батьків), не визнаючи легітимності самого органу, який його видав.

Примітка. “Namibia exception” — це принцип міжнародного права, згідно з яким документи, видані окупаційною владою, повинні братися судами до уваги, якщо їх нехтування веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Розгляд судами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади.

“Намібійські винятки” вперше були сформульовані у практиці Міжнародного суду ООН, зокрема в його Консультативному висновку від 21 червня 1971 року (Namibia case). Міжнародний суд ООН у документі “Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії” зазначив, що держави – члени ООН зобов’язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але “у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів”.

“Це такий принцип міжнародного права, згідно з яким документ, виданий окупаційною владою, не може братися судом до уваги і визнаватися, якщо його повне ігнорування призводить до серйозного порушення прав людини. Наприклад, якщо ми говоримо про факти народження або смерті, ми не можемо просто відмовлятися брати до уваги документи тільки тому, що вони видані в умовах окупації. Ми маємо взяти з нього інформацію, яка може бути джерелом додаткових відомостей, щоб встановити певний факт. Однак на практиці, на жаль, я знаю з власного досвіду роботи з клієнтами, що працівники державних органів інколи дають неприйнятні коментарі щодо таких документів або можуть надати недостовірну інформацію”, – коментує Тетяна Ольховікова.

Сама адвокатка зіткнулася з цим особисто: у відділі ДРАЦС їй надали недостовірну інформацію про порядок реєстрації смерті на окупованій території.

“Мені особисто в органі ДРАЦС надавали недостовірну інформацію про строки та порядок здійснення державної реєстрації смерті на окупованій території. Звичайно, я оскаржила це керівнику і отримала того ж дня результат. Тому я рекомендую не мовчати, відстоювати свої права і не боятися посилатися на документи, які ви отримали в окупації, показувати їх і наполягати на тому, щоб ваші права були реалізовані”.

Як людині довести своє українське громадянство та особу, якщо частину документів вона отримала на ТОТ або втратила під час окупації? Який алгоритм діє станом на 2026 рік?

За словами Ольховікової, все залежить від того, чи документувалася людина ще до окупації, тобто чи є про неї інформація в державних реєстрах.

“Головне питання тут — чи документувалася людина, коли вона ще не мала українського паспорта, і, відповідно, чи є інформація про неї в державних реєстрах. Якщо у людини вже був український паспорт, тоді вона звертається до державної міграційної служби, і там проводять ідентифікацію. Перевіряють дані про особу в державних реєстрах, встановлюють інформацію про цю особу і документують її, видаючи новий паспорт або продовжуючи документи, які потрібні”, — пояснює пані Тетяна.

Значно складніше тим, хто на момент окупації взагалі не встиг отримати паспорт — наприклад, дітям з окупованих у 2014 році областей, чиї дані просто не встигли зафіксувати в тодішніх, ще нечисленних, реєстрах. У такому випадку єдиний шлях — це встановлення особи через суд.

“У цьому випадку державна міграційна служба не може вас ідентифікувати, і буде використовуватися процедура встановлення особи через суд. Це відбувається шляхом опитування свідків — родичів, близьких осіб, які можуть підтвердити, що це саме ви. Також це відбувається шляхом відеоідентифікації, тобто через відео зв’язуються з цими близькими особами, і вони підтверджують вашу особу. Це не проста перевірка, що ви — це ви: державний орган має встановити, що ви дійсно маєте це ім’я, це прізвище, цю дату народження, і ця процедура займає не тиждень, а місяці”, — каже Тетяна Ольховікова.

На запитання, з чим людина живе весь цей час, якщо вона неповнолітня і опинилась в Україні без жодного документа, адвокатка відповідає прямо:

“Вона взагалі не має нічого. Просто має свідоцтво про народження, якщо воно є — і все. Я знаю, що деякі громади можуть надавати підтримку особам, які проходять цю процедуру: додатково надавати місце для проживання, гуманітарну підтримку. Але документи просто перебувають на розгляді, і людина чекає на їх отримання”.

Чи достатньо нинішніх юридичних механізмів для дітей, які пережили окупацію? Де найбільший законодавчий прогал?

Найгостріша проблема, за словами спікерки, виникає у тих, хто виїхав з окупованих територій одразу до сусідніх країн — Литви, Латвії, Польщі — маючи на руках лише свідоцтво про народження, без жодного паспортного документа. На початку повномасштабної війни ці країни приймали людей і без паспорта, але тепер ці ж люди не можуть ні виїхати з країни перебування, ні оформитися в Україні.

“Посольства, які захищають інтереси та права громадян за кордоном, не мають повноважень видавати українські паспорти. Посольство може видати лише посвідчення особи на повернення в Україну. І тут виникає проблема: для видачі посвідчення на повернення посольство також має підтвердити, що ви — це дійсно ви, а альтернативи цьому немає. І тут замикається коло: ви приходите, просите посвідчення, щоб отримати паспорт, а вам кажуть — а де ваш паспорт? І єдиний шлях, який залишається, — це звернення до суду для того, аби вашу особу встановили”, — пояснює адвокатка.

За її словами, державна міграційна служба часто формально підходить до таких справ і не враховує реальну ситуацію людей за кордоном. Серед її кейсів — діти, які були народжені під окупацією: виросли, виїхали за кордон лише зі свідоцтвом про народження і роками не могли ініціювати жодну процедуру, бо не мали паспорта.

“Державна міграційна служба, на мою думку, не завжди розуміє реальність. Вони не враховують, як людина має пересуватися без паспорта, куди вона може звернутися, тому що вона фактично залишається заблокованою в тій країні, де перебуває. Я розумію, що ці процедури створювалися до війни, коли така масова ситуація, як зараз, просто не передбачалась — але кількість громадян без жодного паспортного документа за кордоном сьогодні дуже велика, і у світі є країни, посольства яких мають повноваження приймати заяви на видачу внутрішніх паспортів. Чому в нас, попри війну і масштаб проблеми, посольства й досі не мають таких повноважень, я пояснити не можу”, — ділиться у розмові спікерка.

Окремо адвокатка наводить приклад, коли реєстрація народження дитини під окупацією можлива тільки через суд — бо жоден адміністративний орган України не має права визнати документ окупаційної влади про народження.

“Взагалі ніхто не може зареєструвати факт народження в окупації, окрім як на підставі рішення суду, бо в Україні немає жодного документа, який офіційно підтверджує таке народження. Тому ми йдемо в суд і кажемо: дивіться, ось у нас є документ з окупації, ось у нас є свідки, ось у нас є фотографії, — і надаємо все це, щоб суд ухвалив рішення. У моїй практиці такий кейс був успішним, і дитині вдалося отримати українське свідоцтво про народження, хоча сам процес зайняв не один рік”, — ділиться кейсом фахівчиня.

З якими проблемами люди, які виїхали з Донеччини/Луганщини ще у 2014–2015 роках, звертаються найчастіше?

За спостереженнями пані Тетяни, у цієї категорії людей найпоширеніші проблеми — це ідентифікація особи, підтвердження свідоцтв про народження або смерть та відновлення інших актів цивільного стану.

“Найчастіше це паспорти, ідентифікація особи, свідоцтва про народження, про смерть та інші документи цивільного стану, які можна відновити. Паспорти можуть бути невидимими, бо реєстраційні заклади, які діяли до 2014 року, не були перенесені в цифровий архів, і це знову потрібно підтверджувати через суд. Також дуже поширене питання — це продовження й отримання статусу ВПО, підтвердження вашої попередньої реєстрації. Це стосується насамперед Донецького й Луганського напрямків, де, знову ж таки, не збереглися попередні дані”, — пояснює пані Тетяна.

Ще одна масштабна категорія справ — втрата документів на майно, особливо у зруйнованих містах, коли реєстр не містить даних про право власності.

“Такі документи можуть бути пошкодженими, старими, такими, які не перенесені в реєстр, і, відповідно, відновити їх складно. Це дуже актуально, наприклад, для міст, які були зруйновані — люди отримують компенсації за зруйноване майно, і щоб отримати компенсацію, треба довести, що ви є власником. А якщо це не зареєстровано в реєстрі, доводиться звертатися до суду, щоб підтвердити цей факт”.

Скільки часу зараз займає встановлення факту належності особи чи права власності через суд?

Тут адвокатка відверта — швидких рішень чекати не варто. Суди перевантажені, відчувають кадровий дефіцит і не завжди витримують навіть ті процесуальні строки, які прописані законом. Орієнтуватися можна на строк від 6 місяців, і це буде позитивним сценарієм.

“Я б орієнтувалася на те, що судовий процес може тривати доволі довго — суди перевантажені, є кадровий дефіцит, справи розглядаються не швидко. Навіть попри те, що для деяких категорій встановлені законні строки, на практиці вони не завжди витримуються. Я б не очікувала тут якогось швидкого позитивного сценарію”, — пояснює вона.

Що людина може зробити вже зараз, якщо державний орган відмовляється видати або відновити українські документи? Коли справді потрібен адвокат?

Головна порада Тетяни Ольховікової — фіксувати абсолютно все: усі звернення, номери реєстрації заяв, дати й формулювання відмов:

“Якщо вам щось не надається і ви не розумієте, як отримати потрібну послугу, ви можете звернутися з адвокатом до керівника цього органу. Можна подавати письмові звернення, фіксувати, з якими питаннями ви зверталися, які підтвердження надавали, який номер реєстрації вашої заяви. Усе це потрібно фіксувати, щоб мати докази, якщо доведеться звертатися до суду. Тому я рекомендую все записувати”.

За її словами, навіть формальна відмова державного органу — це не кінець процесу, а лише привід іти далі, у суд.

“Не варто сприймати відмову як остаточне рішення — це не так. Її можна оскаржити або встановити необхідний факт через суд. Це все вирішується, але треба підготуватися і підсумувати всі свої звернення заздалегідь. Коли справа доходить до суду, саме зафіксовані звернення й відмови стають головними доказами того, що людина намагалася отримати послугу законним шляхом”.

Що, на вашу думку, держава повинна змінити в законодавстві, щоб люди могли швидше відновлювати документи та підтверджувати громадянство?

Насамкінець Тетяна Ольховікова виділяє кілька найбільш нагальних, на її погляд, змін — і в центрі уваги знову опиняються діти без паспортів.

“Я б виділила декілька найбільш нагальних речей. Перше — це спрощення підтвердження громадянства України та отримання документів на особу для дітей: якщо людина не має паспорта, вона не може почати жодну іншу процедуру, і весь процес просто зупиняється на самому початку. Друге — я думаю, що варто створити спеціалізовані підрозділи державних органів, які працювали б саме з громадянами з тимчасово окупованих територій. Головне, щоб не було упередженого ставлення до таких людей — жодного страху чи підозри щодо цих документів. Люди просто мають змогу підтвердити свою особу й іти далі”.

Окремо адвокатка наголошує на потребі уніфікованого підходу до документів, виданих в окупації, — щоб кожен орган не трактував їх по-своєму.

“Я б ще додала, що потрібен більш зрозумілий і системний підхід до роботи з документами, які люди отримали в окупації. Ми вже говорили про те, що ці документи автоматично не визнаються, але з них має братися важлива інформація — і тут потрібен чіткий, єдиний підхід”, — резюмує наша спікерка.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У дитячій версії застосунку Monobank з’явилася нова кнопка “Попросити гроші у батьків”. За її допомогою дитина може сформувати запит на певну суму, а батьки — погодити його або відхилити.

Про нову функцію повідомив співзасновник Monobank Олег Гороховський.

Як працює нова функція Monobank

Для надсилання запиту дитині потрібно натиснути кнопку “Попросити гроші у батьків”, після чого вказати необхідну суму. До запиту також можна додати коментар. Після надсилання батьки отримують сповіщення. Вони можуть вирішити, чи переказувати зазначену суму, або відхилити запит.

За словами Гороховського, на прийняття рішення у батьків є 24 години. Для нової функції також встановили обмеження. Дитина може надіслати до п’яти запитів на гроші протягом одного дня.

До теми:

Скільки коштує зібратися до школи у 2026 році: редакція проаналізувала ціни

Як дізнатися IBAN рахунку в мобільних застосунках Приватбанку, Монобанку та Ощадбанку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!