На російському каналі 98-бригади рф опублікували відео з Олегом Столбовським — це депутат Часовоярської міської ради 7 скликання, там же він працював водієм.У Часів Ярі мав квартиру, житловий будинок та земельну ділянку.
Редакція зібрала все, що відомо про Олега Столбовського — про це читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.
Олег Столбовський: робота в міськраді Часів Яру
Олег Столбовський як депутат Часовоярської міської ради, починаючи з 2020 року, подавав декларацію про доходи. Так, на платформі Youcontrol доступні 3 декларації, датовані 2020, 2021 та 2022 роком.
Місцем реєстрації проживання Олега Столбовського є Часів Яр — депутат вказував, що тут має квартиру та житловий будинок, які набув в 2008 році. У 2012 році Столбовський отримав ще земельну ділянку у тому ж Часів Ярі. Також в 2012 році чоловік придбав машину 2011 року випуску (TOYOTA CAMRY 2.4L).
Задекларований дохід Столбовських, період подання 2020 рік / скриншот
Дружина Столбовського також вказана в декларації. Судячи з джерел, вона працювала на ПАТ “Часівоярський вогнетривкий комбінат”. У першій декларації подружжя разом задекларувало 108 817 гривень доходу. Друга декларація Столбовського майже не змінилась, нового майна він не набув. Водночас, у джерела доходів додалось ще одне місце роботи дружини — це Управління праці та соцзахисту населення Бахмутської РДА. Так, у другій декларації Столбовського подружжя зареєструвало 131 129 гривень.
Декларація Столбовського за звітний період 2020 рік / скриншот
Декларація за 2021 рік так само практично не має змін для самого Столбовського, натомість додаються джерела доходу в його дружини. Окрім попередніх місць роботи, в 2021 році Оксана Столбовська додала як джерело доходу Часовоярську міську раду, де отримала 6 тисяч гривень, та місцевий будинок культури, де отримала 61 320 гривень. Загальний задекларований дохід Столбовських у 2021 році склав192 753 гривень.
Декларація Олега Столбовського, подана за 2021 рік / скриншот
До того, як Олег Столбовський увійшов до депутатського корпусу Часовоярської міської ради, він, як безпартійний, працював тренером юнацької команди з футболу дитячої спортивної школи “Колос”. Про команду тренера в серпні 2017 року згадували на сайті Донецької ОДА. Тоді Столбовський був присутній на відкритті спортивного майданчика 17 школи.
Олег Столбовський працював тренером юнацької команди з футболу / скриншот
Олег Столбовський на футбольному полі, 2021 рік / фото Facebook
Подружжя Столбовських також має спільну сторінку в забороненій російській мережі Однокласники.
Олег та Оксана Столбовські / скриншот
Свідчення Столбовського росіянам
В середині січня 2025 року пропагандистське видання “ріа новости” опублікувало відеосюжет з Олегом Столбовським, де чоловік свідчить про нібито злочини, які вчиняє українська армія, підіграючи російській пропаганді. Свідчення Столбовського додали у так звану “щотижневу ленту преступлений київського режима”.
Свідчення Столбовського внесли до “ленти преступлений київського режиму” / скриншот
Фото Олега Столбовського під його “свідченнями” / скриншот
Редакція зв’язувалась з особами, дотичними до Столбовського, однак люди відмовились коментувати перехід чоловіка на бік окупантів. У Часовоярській міській раді у коментарі Бахмут IN.UA нам повідомили, що наразі отримують юридичні консультації з приводу того, як виключити Олега Столбовського з депутатського корпусу.
Житлова кімната у гуртожитку / фото Бахмутська міськрада
В Україні налічується 1 922 одиниці соціального житла, приблизно у чотирьох із п’яти громад такого житлового фонду немає. Масштабне опитування органів місцевого самоврядування виявило системні проблеми просторового планування, прогалини в законодавстві та нестачу фінансування і фахівців. Дослідники пояснили, що заважає громадам створювати соціальне житло та які зміни можуть виправити ситуацію.
Про стан соціального житла в українських громадах свідчать результати масштабного опитування органів місцевого самоврядування. Його спільно провели Інститут Житла (Housing Institute) та комітет Верховної Ради з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.
За даними дослідження, соціальне житло в Україні може бути трьох основних типів квартири, кімнати в гуртожитках або окремі будинки.
В опитуванні взяли участь 1 006 сільських, селищних і міських громад. З’ясувалося, що всі ці громади разом мають лише 1 922 одиниці соціального житла.
Соціальний житловий фонд є приблизно лише в кожній п’ятій громаді. Водночас 94,6% опитаних громад повідомили, що на землях комунальної власності соціальне житло взагалі не було передбачене.
Результати дослідження / фото Housing Institute
Які проблеми виявили у просторовому плануванні
Однією з головних перешкод дослідники назвали відсутність актуальної містобудівної документації. Лише вісім громад розробили та затвердили комплексні плани просторового розвитку територій. Ще 51,5% громад не ухвалили рішення навіть про початок їх розроблення. У 40,1% таке рішення вже ухвалили, однак громади шукають кошти на підготовку документації.
Крім того, місцева влада майже не використовує механізми, які могли б зобов’язувати забудовників передбачати соціальне житло в нових проєктах. Зокрема:
лише дев’ять громад закріплюють у містобудівній документації вимогу до забудовників або операторів соціального житла виділяти частину площ під соціальне житло;
лише п’ять громад системно передбачають частку соціального житла в детальних планах територій для нової забудови;
близько 80% громад протягом багатьох років надавали землю під комерційну забудову, не передбачаючи в ній соціального житла.
Водночас 29,4% громад планують запровадити інклюзивне зонування. Цей механізм передбачає вимогу до забудовників виділяти частину площ під соціальне житло.
Чому в громадах не вистачає соціального житла
Дослідники виділили три основні групи причин: особливості ситуації в самих громадах, законодавчі прогалини та нестачу фінансування і фахівців.
Перша проблема — різний стан громад і відсутність необхідного планування. У тилових громадах роками не формували житловий фонд соціального призначення. На тимчасово окупованих територіях місцева влада не має фізичного доступу до майна та документів. У громадах поблизу зон бойових дій значну частину житлового фонду знищено, тому його потрібно планувати заново.
Ще одна перешкода — відсутність концепцій інтегрованого розвитку. Це базовий інструмент стратегічного та просторового аналізу, який допомагає оцінити потреби громади й урахувати їх під час планування територій. Без актуальної містобудівної документації громади не можуть повноцінно закладати гарантії появи соціального житла. Це також ускладнює реалізацію нової державної житлової політики на місцях.
Результати дослідження / фото Housing Institute
Друга проблема — прогалини в законодавстві. Чинне законодавство не містить визначень і механізмів для двох інструментів:
“містобудівна квота” — кількісний механізм, який не слід плутати з пайовим внеском;
“інклюзивне зонування” — просторовий інструмент, що передбачає окрему функціональну зону для соціального житла та відповідний код цільового призначення земельної ділянки.
Через відсутність таких норм громади, які намагаються домовитися із забудовниками про створення соціального житла, використовують меморандуми, інвестиційні договори або рішення місцевих рад. Однак ці домовленості мають слабку юридичну силу й не забезпечують належного захисту інтересів громад у суді.
Окреме питання — використання комунальної землі. Ділянки під соціальні проєкти часто отримують стандартний код цільового призначення “Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку”. За оцінкою авторів дослідження, це робить такі території вразливими до безконтрольної комерціалізації без формального порушення цільового призначення землі.
Третя проблема — нестача коштів і спеціалістів. Державну субвенцію на розроблення комплексних планів, яка діяла у 2021 році, нині не надають. Водночас в органах місцевого самоврядування бракує архітекторів-містобудівників і фахівців із просторового планування.
Що пропонують змінити для розвитку соціального житла
За результатами дослідження автори сформулювали чотири основні пропозиції для розв’язання проблеми соціального житла.
1. Закріпити інклюзивне зонування в законодавстві.
Для цього пропонують внести зміни до закону України “Про регулювання містобудівної діяльності” та державних будівельних норм. Зокрема, передбачити інклюзивне зонування як обов’язковий елемент містобудівної документації та створити нову функціональну зону або підзону — “забудова соціального та доступного житла”.
Також фахівці пропонують оновити Класифікатор видів цільового призначення земельних ділянок і запровадити окремий код для таких об’єктів.
2. Затвердити єдину методику містобудівних квот.
Державна методика розрахунку квот соціального житла в межах зон інклюзивного зонування, на думку дослідників, допоможе громадам визначати відповідні вимоги без ризику їх подальшого скасування.
3. Обмежити комерційні функції в соціальних проєктах.
Автори дослідження пропонують встановити відповідний ліміт у державних будівельних нормах. Це має запобігти ситуації, коли комерційна забудова витісняє соціальні об’єкти.
Дотримання обмежень пропонують автоматично перевіряти під час експертизи проєктної документації та видачі дозвільних документів. Для цього планують використовувати Єдину державну електронну систему у сфері будівництва.
4. Забезпечити громади фінансуванням і фахівцями.
Для цього пропонують розглянути можливість фінансування або співфінансування розроблення містобудівної документації, а також організувати підвищення кваліфікації посадових осіб органів місцевого самоврядування.
Російський окупаційний суд виніс вирок 18-річному жителю тимчасово окупованого Маріуполя Михайлу Гулому. Хлопця засудили до 8 років та 6 місяців позбавлення волі в колонії за звинуваченнями у “державній зраді та зберіганні вибухівки”.
За наявною інформацією, Михайло Гулий проживав у Маріуполі. Російські силовики затримали його ще в грудні минулого року, коли хлопцеві було 17 років.
За версією російської фсб, юнак нібито самостійно встановив зв’язок зі Службою безпеки України та запропонував допомогу в підготовці вибухів. Окрім цього, окупанти звинуватили маріупольця у передачі українській стороні інформації про місця розташування військових частин рф.
Міський голова та начальник Маріупольської міської військової адміністрації Вадим Бойченко наголосив, що подібні вироки є частиною цілеспрямованої політики терору проти жителів захопленого міста.
“Звинувачення у так званій ‘державній зраді’ стають системним інструментом залякування жителів тимчасово окупованого Маріуполя. Створюючи атмосферу страху, вони намагаються придушити будь-які прояви проукраїнської позиції. Особливо цинічно, коли під переслідування потрапляють діти та молодь“, — зазначив Вадим Бойченко.
В Україні налічується 1 922 одиниці соціального житла, приблизно у чотирьох із п’яти громад такого житлового фонду немає. Масштабне опитування органів місцевого самоврядування виявило системні […]
Російський окупаційний суд виніс вирок 18-річному жителю тимчасово окупованого Маріуполя Михайлу Гулому. Хлопця засудили до 8 років та 6 місяців позбавлення волі в колонії за […]
Бійці Сил оборони атакували російських окупантів на Донеччині. 15 листопада і в ніч на 16 листопада під ударом українських захисників були пункти управління підрозділів армії […]
18 листопада 2026 року фахівці Центру надання адміністративних послуг та відділу реєстрації Бахмутської міської ради проведуть прийом бахмутян, які мешкають у Києві та Київській області. […]
У травні 2026 року Бахмутська МВА затвердила цільову соціальну програму з утвердження української національної та громадянської ідентичності Бахмутської громади на 2026-2028 роки. Вона розрахована на […]