У Часів Ярі тривають активні бої. Окупанти не припиняють спроб повністю захопити місто. Останніми днями ворог активізував наступ. Щодня ЗСУ відбивають до 7-9 ворожих атак.

Про ситуацію в Часів Ярі розповідає Бахмут IN.UA.

Як змінилися бої в Часів Ярі

Інститут вивчення війни (ISW), посилаючись на геолокаційні відеозаписи від 17 травня, повідомляє, що російські війська просунулись у центральній частині Часів Яру. Окрім цього, армія рф проводила наступальні дії:

• поблизу самого Часів Яру;
• на південний схід від Часів Яру — поблизу Курдюмівки та Озарянівки;
• на південь від Часового Яру — поблизу Білої Гори та Предтечиного.

В ISW стверджують, що російські війська збільшили кількість атак в напрямку Часів Яру, в тому числі і з використанням бронетехніки. Якщо один-два тижні тому в день фіксували до 3-5 атак, та зараз — до 7-9 атак на день.

ЗСУ продовжують тримати оборону міста. За даними ОСУВ “Хортиця”, протягом минулої доби українські захисники знищили в Часів Яр ворожу бронемашину, три квадроцикли та щонайменше 20 окупантів.

Нагадаємо, що попри постійні боєзіткнення і обстріли, в Часовоярській громаді продовжують лишатися цивільні. За офіційною статистикою, в громаді перебувають 156 людей. Через складну безпекову ситуацію надання гуманітарної допомоги і евакуація людей призупинені.

Втрати рф за 17 травня

За даними Генштабу ЗСУ, протягом 17 травня російська армія втратила:

• близько 1130 військових;
• 1 танк;
• 4 бойових броньованих машин;
• 38 артилерійських систем;
• 1 РСЗВ;
• 107 БПЛА оперативно-тактичного рівня;
• 91 одиницю автомобільної техніки.

Читайте також:

• Обмін полоненими 1000 на 1000 — Україна готується до операції
• В Україну повернули 909 тіл загиблих Захисників із 8 напрямків: перелік
• Зруйнований та розбитий: як зараз виглядає місто Торецьк на Донеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутянка Олена Голубцова — носійка рідкісного ремесла, яке сьогодні майже забуте. Алебастрову ліпнину, декоративний елемент інтер’єрів, її родина почала виготовляти ще в 1930-х роках. Тоді її предки приїхали з Полтавщини на Донеччину й опановували нову для себе сировину, алебастр. Спершу ним закладали тріщини в хатах, робили побутові речі, а з часом навчилися робити й витончену ліпнину, якою прикрашали оселі.

Сьогодні пані Олена прагне відродити це ремесло, як частину культурної ідентичності Бахмута. Ми поспілкувалися з майстринею та розповідаємо вам найцікавіше.

Алебастр на Донеччині: як його почали використовувати

Бахмутянка Олена Голубцова — одна з небагатьох, хто зберіг і пам’ятає традицію виготовлення виробів з алебастру. Це ремесло передавалося в її родині з покоління в покоління. Пані Олена ділиться спогадами про те, як цей матеріал, доступний і пластичний, став основою домашнього декору та навіть заробітку в тяжкі 90-ті. Предки бахмутянки опинилися на Донеччині в 1932 році —після чорноземів Полтавщини вони мусили вчитися жити у інших умовах.

“Мої предки використовували алебастр, коли будували хати, бо треба було ж замазувати ті тріщини. Вони звернули увагу на те, що він пластичний, та те, що він застигає гарно і зберігає форму”, — ділиться з нами у розмові бахмутянка.

Втім, алебастр використовували не лише для будівельних потреб. Поступово він став засобом самовираження.

“Хотілося якось відзначитися, щоб було красиво, не так, як у всіх. Бо приїжджі були, чужі люди були тут, на Донбасі. І тому гробки так прикрашали, з невеличкими детальками: квіточку, листочок клали. З одного боку це якось тріщини прикривало, з іншого це було красиво”, — каже пані Олена.

Особливий сплеск інтересу до алебастру в родині Олени відбувся наприкінці 1980-х. Тоді, в умовах кризи, ліплення з гіпсу стало можливістю підзаробити й прогодувати родину.

“Мій вітчим та моя мама вирішили, що треба заробляти гроші, бо на той момент була важка ситуація в країні. І вони придумали такий спосіб. Гіпс купляли на алебастрових комбінатах. У нас, до речі, їх два було — Артемівський і Деконський. На Деконському гіпс був трошки рудуватий, а на Артемівському біліший, але за якістю вони однакові були”, — каже співрозмовниця.

Для роботи використовували спеціальні гумові форми, а ще гіпс та воду. Все відливалося вручну, сушилося, фарбувалося, а потім вироби продавали. Популярними були дзеркала з ліпниною, а щоб зробити один такий виріб, в середньому родина витрачала два дні.

Для родини Голубцових алебастр був не просто матеріалом —це була частина ідентичності й зв’язку з новим для них краєм. Донеччину вони щиро полюбили:

“За словами бабусі, коли тільки вони переїхали сюди з Полтавщини, для них дивно було, що це степ, але вони настільки були захоплені, казали, що ми живемо на золоті. Мали на увазі якраз алебастр, з яким вони так натхненно працювали, їм це щиро подобалося”.

У сільській школі, згадує пані Олена, також діяли гуртки, де малеча працювала з гіпсом. Це були 1985-1986 роки, дітей вчили працювати з різними формами. Останній раз пані Олена практикувала саме лиття з гіпсу, коли працювала вихователем у садочку — разом з вихованцями вона зробила гіпсовий дзвінок, де діти залишали свої відбитки. Цей дзвінок став візитівкою освітнього закладу.

Пані Олена переконана, що пам’ять про таке ремесло треба зберігати, особливо вчити цього молодше покоління.

“Наш Бахмут за що пам’ятають? Шампанське, троянди, сіль. Але ж які копалини у нас були! Яка історія! Треба, щоб люди це знали”, — каже жінка.

У планах бахмутянки — проведення майстер-класів для земляків, де кожен охочий зможе спробувати себе в алебастровій справі. Люди зможуть навчитися своїми руками працювати з гіпсом, розмалювати виріб та забрати додому частинку Донеччини й рідного дому.

Алебастрове лиття можуть визнати першим елементом нематеріальної спадщини з Бахмута

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

4 липня 2025 року відбувся черговий обмін, у результаті якого до України повернулися військовослужбовці ЗСУ, зокрема представники Військово-Морських Сил, Сухопутних військ, ТрО, ДШВ, ССО, Прикордонної служби, Нацгвардії та Державної спеціальної служби транспорту. Серед них — оборонці Маріуполя.

Редакція Бахмут IN.UA зібрала перші 15 фото українців, яких повернули додому після полону.

Обмін 4 липня 2025 року: перші фотографії

Читайте також:

• Обмін 10 червня. Україна повернула важкопоранених захисників з російського полону
• Перші фото вдома: 35 світлин звільнених з полону українців
• Обмін полоненими 9 червня – 30 фото звільнених Героїв
• Обмін 1000 на 1000: імена всіх українців, які повернулися з полону. Повний список
• Обмін 307 на 307: Україна повернула додому ще три сотні людей. Хто серед звільнених
• 307 українських героїв повернулися додому: перші фото після полону
• Обмін полоненими 6 травня: хто повернувся додому з російського полону – офіційний список
• Повернення додому: перші фото звільнених з полону українських військових
• Новий обмін полоненими: кого вдалося повернути до України 20 червня
• Новий обмін 4 липня 2025 року: хто повернувся до України після російського полону

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!