Російська армія отримала нову партію перероблених під військові завдання гусеничних всюдиходів “Пластун-СН”. Це легкоброньований всюдихід. Його можна використовувати для різних цілей, як евакуації поранених, так і в якості розвідувальної машини.Однак ця техніка має свої слабкості.
russian MoD received the first batch of the "Plastun" light tracked armored vehicles for the experimental exploitation. 1/ pic.twitter.com/t8TSlsBgIx
— 𝔗𝔥𝔢 𝔇𝔢𝔞𝔡 𝔇𝔦𝔰𝔱𝔯𝔦𝔠𝔱 🇬🇪🇺🇦🇺🇲🇬🇷 (@TheDeadDistrict) October 29, 2023
Портал Мілітарний пише, що переобладнаний всюдихід має компонування кузова типу “пікап” або “кабріо” без жорсткого даху. Саме ця деталь може негативно вплинути на живучість машини і екіпажу під дією дронів та уламків. Максимальна швидкість “Пластуна” 50 кілометрів на годину, але рекомендують 30.
Всюдиходи будуть використовуватись, зокрема, під час поганих погодних умов. Щоб захистити членів екіпажу від негоди, тут є спеціальний легкознімний каркас і похідний водонепроникний тент. У машині вміщається 8 осіб.
Міноборони РФ поставило задачу перед розробниками “Пластуна СН”, а саме:
швидкий вхід і вихід;
навантаження нош;
робота міномета;
розгортання телескопічних веж із приладами спостереження.
Яку техніку використовують ЗСУ
ЗСУ мають на озброєнні гусеничні всюдиходи від Німеччини, партії Bandvagn 206. Також Сили Оборони використовують українські всюдиходи “Богун”. Раніше їхню роботу демонстрував ексміністр МО України Олексій Резніков.
На Донеччині фіксується висока інтенсивність штурмових дій. Найбільше збільшення кількості атак спостерігається на Покровському напрямку, де російська армія суттєво наростила наступальні зусилля.
На Покровському напрямку зафіксовано найбільшу кількість штурмових дій. Противник здійснив тут сорок три атаки. Росіяни намагалися просунутися у районах Білицького, Сергіївки, Удачного та Молодецького, а також здійснювали штурми у напрямках Торецька, Софіївки, Вільного, Дорожнього, Нового Донбасу, Матяшевого, Шевченка, Чернігівки, Добропілля, Мирного, Василівки, Новосергіївки та Новопавлівки.
На Костянтинівському напрямку зафіксовано дванадцять атак. Противник вів штурмові дії в районі Костянтинівки, а також у напрямках Новоселівки та Торецького.
Спроби вклинитися в оборону відбувалися на Лиманському напрямку, де росіяни сім разів атакували в районах Діброви, Ставків та Лимана, а також у напрямках Новосергіївки та Новоселівки.
На Слов’янському напрямку російська армія здійснила п’ять штурмових дій у районах Озерного та Кривої Луки, а також у напрямку Рай-Олександрівки.
На Краматорському напрямку росіяни проводили одну наступальну дію у напрямку населеного пункту Федорівка.
“Панська купальня”, до повномасштабного вторгненння, наші часи / фото Михайло Кулішов
“Панську купальню” в Іванівському, яку зображено навіть на гербі села, роками називали спорудою царських часів. Однак знайдене в газеті “Кочегарка” за 1927 рік свідчення ставить цю версію під сумнів. У публікації описана новозбудована гідротехнічна споруда біля Красного, її конструкція та історія появи водозабору.
Що вдалося з’ясувати про походження пам’ятки та чому сучасна будівля все ж залишає питання для дослідників — розповіли у Бахмутському краєзнавчому музеї.
“Панська купальня” в Іванівському: що це за споруда
Гідрологічна споруда на території Іванівського водозабору давно стала однією з впізнаваних особливостей села. Саме її називають “Панською купальнею”, а зображення споруди присутнє на гербі Іванівського. Через відсутність доступних тривалий час письмових джерел навколо її походження з’явилися різні версії. Одні пов’язували споруду з дореволюційним періодом і називали її “царською”, інші припускали, що вона значно молодша.
“Башта” зразка 1927 року / фото Сергій Нагорний
Нові відомості дозволяють точніше говорити принаймні про історію водозабору та споруди, яка існувала тут у 1920-х роках. Ключовим джерелом стала публікація в газеті “Кочегарка” №198 за 1927 рік. У ній журналіст описував новий водопровід та споруду, яку можна було побачити на Костянтинівській дорозі неподалік спортивного стадіону.
Автор називає її “баштою” та описує як невелику високу грановану кімнату. Усередину можна було потрапити сходами. З приміщення через вікна відкривався вид на велику поверхню води. Особливу увагу в описі привертають “венеціанські вікна”. По обидва боки споруди їх було по сім. Також у тексті згадуються залізобетонні конструкції, вентиляційні та світлові труби. Тобто йдеться не про стару панську садибу чи декоративну споруду, а про об’єкт, безпосередньо пов’язаний із роботою водопроводу.
Як у Красному з’явився новий водопровід
Газета 1927 року також описує історію місцевого джерела. Насосна станція, за описом журналіста, розташовувалася біля села Красного, яке в тексті також пов’язується з Голубівськими Ступками, біля підніжжя крейдяних гір.
До появи нового водопроводу місцеві жителі користувалися водою з криниці. У матеріалі зазначається, що після прибуття техніків та спеціалістів було ухвалено рішення облаштувати тут водопровід. Над криницею спочатку звели дерев’яну будівлю, укріпили зруб, проклали труби та встановили фільтр. Паралельно спорудили насосну станцію та водонапірний бак.
Згодом систему мали вдосконалити відповідно до санітарних вимог. Для цього пробили дві глибокі свердловини, а до 10 жовтня 1927 року планували завершити будівництво збірного колодязя, який мали з’єднати із ними. Таким чином, джерела свідчать: водозабір у цій місцевості активно облаштовували саме у 1920-х роках.
Чи була “Панська купальня” збудована за царських часів
Знайдена публікація є важливим аргументом проти версії про “царське” походження споруди, пишуть у музеї, принаймні якщо під нею мається на увазі будівля водозабору, описана у 1927 році. Газета прямо розповідає про нове будівництво водопроводу та споруду, яка з’явилася в процесі його облаштування. Тобто наявні письмові свідчення вказують на появу відповідного об’єкта вже після встановлення радянської влади. Водночас називати це остаточним доказом того, що сучасна “Панська купальня” є саме тією спорудою 1927 року, було б неправильно, вважають в музеї.
“Панська куппльня” до повномасштабного вторгненння, наші часи / фото Михайло Кулішов
Є ще одна важлива деталь. Опис та фотографії споруди 1920-х років не повністю відповідають тому вигляду, який об’єкт мав перед повномасштабним вторгненням. На фотографіях різних років можна побачити, що споруда змінювалася. Саме тому виникає питання: чи збереглася будівля 1927 року, чи після руйнувань її перебудували або звели заново.
Це питання поки залишається відкритим. Окремим аргументом на користь пізнішої перебудови можуть бути будівельні матеріали сучасної споруди — зокрема цегла та бетон, які, за оцінкою дослідника, можуть відповідати другій половині ХХ століття. Однак без додаткового документального підтвердження це залишається версією, а не встановленим фактом. Можливо, споруда була пошкоджена під час Другої світової війни та згодом відновлена. Водночас для підтвердження цього потрібні архівні документи або інші джерела.
На Бахмутському напрямку продовжуються важкі бої. Після звільнення Андріївки та Кліщіївки Сили оборони вирівняли фронт на південь від Бахмута по залізниці. Про це повідомляє військовий […]
Благодійний Фонд «Взаємодопомога», який допомагає українській армії нещодавно почав новий проєкт, у якому військові розповідають свої історії з фронтових буднів. Один із бійців Фідель, який […]
На південь від Бахмута Сили оборони України вже зайняли всі ключові позиції, які необхідні для звільнення міста-фортеці. Тепер треба дочекатися, коли аналогічні дії відбудуться на північному […]
