Допомога УВКБ ООН 2024 доступна для окремих категорій українців, зокрема для людей старшого віку. Зареєструватися на допомогу від ООН можна офлайн у близько 20 містах, а саме у Вінниці, Дніпрі, Кривому Розі, Житомирі, Запоріжжі, Київській області, Кропивницькому, Львові, Миколаєві, Одесі, Полтаві, Кременчуці, Сумах, Харкові, Хмельницькому, Херсонській області, Черкасах, Чернігові.

Як подати заявку на допомогу від ООН 2024?

Щоб подати заявку на допомогу потрібно відповідати критеріям, їх можна знайти за посиланням. Переконавшись, що ви підпадаєте під вимоги ви можете зареєструватися у своєму місті на отримання допомоги.

Допомога ООН Вінниця

Адреса офісу вулиця Космонавтів, 30, графік роботи з понеділка по четвер, з 09:00 до 12:00. Слідкувати за записом тут. Нагадаємо, що для бахмутян у Вінниці працює Центр підтримки за адресою проспект Космонавтів, 30.

Допомога ООН Дніпро

Адреса офісу вулиця Старокозацька, 38, а графік роботи з понеділка по п’ятницю з 9:00-16:00 без перерв, окрім повітряних тривог. Також можна уточнити інформацію за номером +380 (63) 182 63 86. Слідкувати за записом тут. Нагадаємо, що для бахмутян у Дніпрі працює Центр підтримки за адресою вулиця Макарова 1-Б.

Допомога ООН Кривий Ріг

Адреса офісу вулиця Володимира Бизова, 5. Графік роботи з понеділка по п’ятницю з 9:00 до 16:00 без перерв, окрім повітряних тривог. Також можна уточнити інформацію за номером +380 (63) 182 6424. Слідкувати за записом тут. Нагадаємо, що для бахмутян у Кривому Розі працює Центр підтримки за адресою вулиця за адресою: Космонавтів, 3.

Допомога ООН Житомир

Адреса офісу вулиця Перемоги 99, втім тимчасово прийом тут здійснюватись не буде. Слідкувати за оновленнями можна тут.

Допомога ООН Запоріжжя

Адреса офісу вулиця Незалежної України, 72, слідкувати за оновленнями можна тут. Графік роботи з понеділка по п’ятницю з 9:00 до 16:00.

Допомога ООН Київська область, Київ

Адреса офісу місто Київ, вулиця Мала Шияновська (попередня назва вулиці – Немировича-Данченка), 14/13. Графік роботи: з 9:00 до 16:00, з понеділка по п’ятницю. Мобільні групи працюють по районах міста та виїздять у область. Детальніше тут. Нагадаємо, що для бахмутян у Києві працює Центр підтримки за адресою вулиця за адресою вулиця Маршала Тимошенка, 14 б.

Допомога ООН Кропивницький

Адреса офісу місто Кропивницький, вулиця Пашутінська, 31А. Графік роботи з понеділка по п’ятницю з 9:00 до 15:00. Також можна уточнити інформацію за телефоном +380 (063) 182 6379. Детальніше можна слідкувати тут.

Допомога ООН Львів

Адреса офісу вулиця Маланюка, 2, центр працює за графіком з понеділка по четвер, з 09:00 до 16:00. Детальніше можна слідкувати тут. Нагадаємо, що у Львові за адресою проспект В’ячеслава Чорновола, 45а, корпуc 6 (з понеділка по п’ятницю з 10:00 до 17:00). Реєстрація здійснюється за номером: +380 (99) 195 2156.

Допомога ООН Миколаїв

Адреса офісу вулиця Садова, 25А, офіс 108, приходити можна за попереднім записом в електронній черзі. Детальніше тут. Також мобільні групи періодично працюють в області, зокрема є ООН в Первомайську, Новій Одесі тощо.

Допомога ООН Одеса

Адреса офісу вулиця Грецька, 1, графік роботи з понеділка по п’ятницю з 09:00 до 17.00. Деталі можна уточнити за телефоном +380 (63) 182 6163. Слідкувати можна тут. Нагадаємо, що для бахмутян у Одесі працює Центр підтримки за адресою вулиця Водопроводна, 13 (Школа 79).
У одному приміщенні з волонтерським центром “Гостинна Хата”.

Допомога ООН Полтава

Адреса офісу вулиця Володимира Козака, також працює відділення ООН у Кременчуці. Графік роботи з 9:00 до 15:00. Нагадаємо, що для бахмутян у Полтаві працює Центр підтримки за адресою вулиця Володимира Козака, 3А. Телефон осередку +380 (99) 707 4901.

Допомога ООН Суми та область

Адреса офісу вулиця Новомістенська,1, аби отримати грошову допомогу потрібно заповнити форму. Також отримати попередню консультацію та записатись в чергу можна за номером телефону пункту в Сумах +380 (63) 182 6838 у будні з 9:00 до 16:00.

Допомога ООН Харків

Адреса офісу вулиця Серпова 4Б (простір “Свій”). Графік роботи з понеділка по п’ятницю з 9:00 – 17:00. Прийом ведуть за номерками отриманими при заповненні Google Форми, а дату та час прийому публікують тут.

Допомога ООН Хмельницький

Адреса офісу вулиця Кам’янецька, 56/16, графік роботи з 9:00 до 15:00. Слідкувати за анонсами тут. Запис у чергу відбувається за номером телефону +380 (63) 182 6416. Нагадаємо, що для бахмутян працює центр підтримки у Хмельницькому.

Допомога ООН Херсонська область

Допомогу від ООН можна отримати у Херсонській області, де працюють мобільні групи, про графік та локації виїзду повідомляють тут.

Допомога ООН Черкаси

Адреса офісу вулиця Благовісна, 227, графік роботи з понеділка по четвер з 9:00 до 15:00. За старою адресою на Гоголя пункт збору даних більше не працюватиме, анонси тут.

Допомога ООН Чернігів

Адреса офісу вулиця Гетьмана Полуботка,17, графік роботи з 9:00 до 16:00. Всю актуальну інформацію про допомогу ООН у області дивіться тут. Нагадаємо, що для бахмутян у Чернігові працює Центр підтримки за адресою вулиця Дмитра Самоквасова, 8. Отримати інформацію можна за телефоном +380 (93) 549 3129.

Читайте також:

• Грошова допомога від УВКБ ООН: чи можна отримати її повторно
• Хто отримуватиме допомогу від ЮНІСЕФ в 2024: детальне пояснення
• Допомога ЮНІСЕФ для родин з дітьми до 18 років: як отримати

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Іванівське — це невелике село під Бахмутом на Донеччині, де до повномасштабного вторгнення росії мешкало близько двох тисяч людей. Тут були свої садок, школа, ферма та фельдшерсько-акушерський пункт. Здавалося б, звичайне село, яких тисячі по всій Україні, якби не одна унікальна особливість — потужні та багаторічні футбольні традиції, які гуртували всю громаду.

Детальніше про історію футбольної частини цілої громади розповіли в “Локальній історії”.

Зародження традиції: саморобні м’ячі та перші матчі

Найстарішому знайденому футбольному фото з Іванівського — вже 68 років. У далекому 1958 році сільські хлопчаки долали 10 кілометрів на велосипедах до Малоільїнівки (селища, яке згодом стало одним із районів Бахмута), щоб зіграти матч. Тоді це був суто аматорський рівень. Замість регулярних професійних тренувань хлопці просто ганяли м’яча, який часто доводилося зшивати власноруч із підручних матеріалів.

Володимир Карнаух, який у 1960-х роках грав за місцеву команду, пригадує історію створення одного з таких м’ячів:

“Спершу їх робили з халяв чобіт. Якось брат взявся за це, але йому не вистачало матеріалу. Я спитав у свого друга Володі Рогаченка, нам було десь по 10 років, — чи не має він часом халяв? Він приніс пару. Ох і радість була — м’яч зробили! Але восени батьки Вовки кинулися діставати свої чоботи — а там не чоботи, а валянки самі з обрізаним верхів’ям“.

“Футбол — це не про гроші, його любити треба”

До складу місцевої команди входили водій швидкої допомоги, працівники котельні, вчителі, шофер вантажівки, комбайнер та навіть геолог, який працював у Харкові, але щовихідних долав 200 кілометрів, щоб зіграти за рідне село. Жоден із них не був професійним футболістом. Проте це не заважало їм регулярно брати участь у чемпіонаті та розіграшах кубка між 12-16 селами Бахмутського району.

Тренування проходили за власними правилами. Гравці збиралися у суботу, і якщо команда капітана Миколи Соколова програвала, він змушував грати далі, аргументуючи тим, що “корів ще не загнали”. Тому матчі тривали не стандартні 45 хвилин, а могли затягнутися на весь день.

У тодішній пресі команду офіційно підписували як “колектив радгоспу Красносільський”. Хоча далеко не всі футболісти працювали в сільському господарстві, команда формально була приписана до радгоспу і захищала його честь. Керівництво ферми допомагало гравцям: забезпечувало формою, м’ячами та транспортом. Все інше трималося на чистому ентузіазмі селян.

“Грати на область ми їздили на ‘газоні’ без тенту. Ігри були до пізньої осені. Пам’ятаю, на фінальні матчі в листопаді-грудні довелося їхати при -4 °C, а ми на відкритій машині. Ще й за лавочки треба було триматися на ямах, щоб не випасти. Якось у газеті після перемоги за кубок написали, ніби нам гроші дарували. Та не платили нам. Футбол — це не про гроші, його любити треба. Ми всі були любителями футболу“, — пригадує гравець команди Анатолій Скиданенко.

В архівах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського журналістам вдалося знайти документальні підтвердження про 25 перемог команди з Іванівського у районних та обласних турнірах у період із 1965 по 2003 рік. Самі ж учасники змагань стверджують, що брали трофеї майже щороку. Перевірити це неможливо: усі турнірні таблиці зберігалися в Донецькому обласному архіві, який з 2014 року перебуває в окупації.

Золота епоха “Колоса”

Пік розвитку футболу в селі припав на 1970-1980-ті роки. Саме тоді гравці “Колоса” здобули свої найпрестижніші нагороди — сільська команда двічі вигравала першість Донецької області та ставала срібним призером.

На шляху до чемпіонства іванівці перемагали серйозних суперників із великих міст. Наприклад, у 1978 році вони здолали слов’янський “Донрибгосп”. Гравець Олександр Скиданенко згадує вирішальний момент того матчу:

“Ми мали складний матч на їхньому полі. Наш гравець Микола Соколов сам, трохи правіше від центру поля, ніхто його не накрив. До воріт метрів сорок-п’ятдесят. І він як зарядить у праву дев’ятку! Такі удари рідко виходять. Тисячу разів попроси його повторити — не вийде“.

Фінал тих же обласних ігор 1978 року проти команди Новоазовського району став легендарним. Забивши першими, гравці “Колоса” сфолили у своєму штрафному майданчику, отримали пенальті, пропустили гол і залишилися вдесятьох через вилучення. Але навіть у меншості сільська команда змогла вирвати перемогу в суперника, який тоді виступав на всеукраїнському рівні.

“Коли приїжджала команда з іншого села, наш стадіон був заповнений глядачами. Це було справжнє свято футболу, і ми завжди були в призерах!” — ділиться спогадами вчитель фізкультури, колишній гравець і тренер “Колоса” Микола Соколов.

Щоб гідно протистояти сильнішим колективам, сільська команда почала залучати зірок. З 1987 року за “Колос” почав регулярно виступати Олександр Носатих, який мав досвід гри за збірну Молдови на кубку срср серед сільськогосподарських колективів. Згодом, у середині 90-х, до команди приєднався Ігор Сурай — колишній гравець збірної України серед юнаків віком до 18 років.

Тріумф “Колоска” на всеукраїнському рівні

У 1998 році справжню сенсацію створила дитячо-юнацька команда “Колосок”, яку сформували на базі Красненської загальноосвітньої школи. Хлопці з невеликого села Іванівське зуміли дійти до 5 місця з-поміж 90 команд зі всієї України на престижному турнірі “Шкіряний м’яч”.

Володимир Міхельсон, тодішній капітан дитячої команди, згадує:

“Ми обіграли Луганську і Донецьку області, після цього нас запросили в Івано-Франківськ на фінальну частину турніру боротися за перше місце. Усього участь брали 8 команд. Усі колективи були з міст, тренувалися на базах ДЮСШ. Ми були єдиними представниками села. За 5 загальне місце грали проти команди ‘Таврія’ з Нової Каховки — ми виграли з рахунком 5:1“.

Унікальні фотографії місцевої команди та живі спогади гравців лягли в основу книги “Історія футболу села Іванівського”. Над цим виданням протягом трьох років працювали місцеві жителі Сергій Нагорний та Микола Соколов. Книга побачила світ у 2025 році за фінансової підтримки начальника Бахмутської МВА Олексія Реви.

Наслідки російського вторгнення

У січні 2023 року почалися жорстокі бої за Іванівське. Школу, у спортзалі якої Микола Соколов роками зберігав переможні світлини, знищили російські снаряди

11 червня 2024 року аналітичний проєкт DeepState повідомив про окупацію населеного пункту російськими військами. Наразі в Іванівському не залишилося жодної вцілілої будівлі та жодного місцевого мешканця.

Читайте також:

Видатні бахмутяни: історія життя бібліографині Есфір Беркович

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Жінки Бахмута — у портретах, родинних фото та студійних знімках. Як вони виглядали? Ми зібрали архівні світлини з фондів Бахмутського краєзнавчого музею, які зберігають живу історію міста та його мешканців.

Фото з Бахмута

У колекції Бахмутського краєзнавчого музею зберігаються сотні унікальних фотографій, зроблених ще наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття. Серед них — портрети жінок, родинні світлини та студійні фото, створені у перших бахмутських фотоательє.

Ці зображення не лише передають зовнішність тогочасних мешканок, а й відображають моду, соціальний статус і повсякденне життя. На світлинах — як міщанки, так і селянки, молоді дівчата й матері з дітьми. Частину фото створювали у місцевих ательє, які з’явилися у Бахмуті ще у 1870-х роках і стали важливою частиною культурного життя міста.

Сьогодні ці архівні кадри є не лише історичними документами, а й нагадуванням про багате минуле Бахмута, яке вдалося зберегти завдяки музейним колекціям.

Примітка. Всі фото взяті з міського медіаархіву, правове регулювання яких належить Бахмутському краєзнавчому музею.

Дівчина з гаманцем на поясі й віялом у руці стоїть біля дзеркала. Селище Яковлевського району. Монограма “ЕЛ” на гербовому щиті, напис “Е.Я. Львов. Бахмут”. Створено у місті Бахмуті Катеринославської губернії, фотоательє Є. Львова, вулиця Мала Харківська, 41.

Хима Пипочка — сестра Ганни Іванівни Андреєвої. Дівчині 17–18 років. Її зазнімкували в інтер’єрі фотоательє. Створили фото у місті Бахмуті Катеринославської губернії, фотоательє Є. Львова, вулиця Мала Харківська, 41.

Зображення жінок погрудне. Витиснений напис — назва фотоательє “Мерейнес. Бахмут”, монограма “РД”. Створено у місті Бахмуті Катеринославської губернії, фотоательє Р. і Д. Мерейнес, вулиця Катеринославська, 2.

На фото дівчина 18–20 років — це Євдокія Лобасова, сестра Георгія Лобасова, власника миловарних і свічних заводів у Бахмуті. Фото створено у місті Бахмуті Катеринославської губернії, фотоательє Р. Рубанчик, вулиця Катеринославська, 2.

На фото дівчина у святковій блузі та спідниці, рік знімку, ймовірно, 1919.

На знімку троє жінок у святкових одежах. Знімок зробили у фотоательє Є. Львова, вулиця Мала Харківська, 41.

На знімку молода дівчина, це Дуся Боднаренко, бахмутянка, рік зйомки 1912-1917. Фото створили у місті Бахмуті Катеринославської губернії, фотоательє “Свет” Л. Хадака, вулиця Харківська, 48.

На знімку троє бахмутянок, рік зйомки, можливо, 1904–1909 років.

До теми:

Панорамні краєвиди Бахмута перед повномасштабною війною: добірка фотографій

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!