Main menu

Суди стають на бік внутрішньо переміщених осіб та задовольняють їхні позовні вимоги про призначення адресної допомоги після працевлаштування. Що треба знати, щоб відстояти свої права читайте в інформації, що підготували представники Норвезької ради у справах біженців. 

За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, серед усіх європейських країн Україна має найвищий рівень витрат на оплату послуг житлово-комунального господарства відносно рівня доходів, а саме приблизно 40%. Цілком зрозуміло, що для внутрішньо переміщених осіб, багато з яких змушені оплачувати не тільки рахунки за спожиті комунальні послуги, але й оренду, питання оплати житла є одним з найбільш нагальних. Саме з метою гарантувати внутрішньо переміщеним особам реалізацію права на житло, Уряд України в 2014 році запровадив особливий вид допомоги - щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг (далі – адресна допомога).

Наразі переважній більшості внутрішньо переміщених осіб відомо про цю допомогу та умови її призначення, однак далеко не всі переселенці знайомі з останніми тенденціями судової практики щодо призначення адресної допомоги. 

Зокрема, «Порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг» (далі – Порядок), затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 505 від 01.10.2014 р., передбачає наступне:

  • адресна допомога призначається строком на 6 місяців;
  • внутрішньо переміщена особа має подати нову заяву для продовження виплати адресної допомоги на наступний 6-місячний термін;
  • якщо внутрішньо переміщена особа працездатного віку не працює, не працевлаштувалася протягом двох місяців із дня призначення виплати грошової допомоги, розмір такої допомоги для працездатних членів сім’ї на наступні два місяці зменшується на 50%, а на наступний період – припиняється.

Посадові особи місцевих управлінь праці та соціального захисту населення (далі – УПСЗН) трактують ці положення Порядку наступним чином:

«Працездатна особа, яка не знайшла роботу протягом чотирьох (на думку деяких УПСЗН – навіть двох) місяців з моменту першого призначення адресної допомоги, втрачає право на її отримання. Наприклад, якщо особа працевлаштувалася через рік після першого призначення адресної допомоги, то вона більше ніколи не зможе отримувати адресну допомогу як працездатна». 

Проте  стала судова практика не поділяє вищезазначену точку зору. Наразі суди стають на бік внутрішньо переміщених осіб та задовольняють їхні позовні вимоги про призначення адресної допомоги після працевлаштування. Суди у своїх рішеннях виходять із того, що після влаштування на роботу внутрішньо переміщена особа працездатного віку звертається до УПЗСН із заявою не про поновлення раніше призначеної адресної допомоги, а про нове призначення допомоги у зв’язку зі зміною обставин.

Отже, для того, щоб відстояти своє право на отримання належної соціальної виплати на покриття витрат на проживання, працездатні внутрішньо переміщені особи, які працевлаштувалися після спливу першого 6-місячного терміну отримання адресної допомоги, повинні:

  • звернутися до місцевого УПСЗН із заявою про призначення адресної допомоги та необхідними документами;
  • отримати письмову відмову УПСЗН у призначенні адресної допомоги;
  • підготувати документи, необхідні для звернення до суду: паспорт та індивідуальний податковий номер, довідку внутрішньо переміщеної особи, трудову книжку, трудовий договір, довідку з місця роботи, відмову УПСЗН (у певних випадках перелік документів може частково змінюватися);
  • звернутися до адміністративного суду із позовом про визнання дій УПСЗН неправомірними, скасування рішення УПСЗН про відмову в призначенні адресної допомоги та зобов’язання УПСЗН призначити та виплатити щомісячну адресну грошову допомогу відповідно до раніше поданої заяви.

На жаль, не всі УПСЗН добровільно виконують рішення суду на користь внутрішньо переміщеної особи. У деяких випадках для отримання допомоги необхідно отримувати виконавчий лист та пред’являти його до виконання до органів Державної виконавчої служби.  

Важливо, що для призначення допомоги на наступний період, внутрішньо переміщеній особі необхідно повторно здійснити всі вищезазначені кроки, тобто не тільки навідатися з новою заявою до УПСЗН (або установи уповноваженого банку), але й знову звернутися до суду. Річ у тому, що суди під час розгляду справи виходять із фактичних обставин, що склалися на момент винесення оскаржуваного рішення УПСЗН, та не можуть передбачити подальші незаконні дії уповноваженого органу.

Консультацію та правову допомогу з питань, пов’язаних з реалізацією права внутрішньо переміщених осіб на отримання щомісячної адресної допомоги, можна отримати в центрах правової допомоги Норвезької ради у справах біженців у Сєвєродонецьку, Краматорську, Кураховому  та  Станиці Луганській  або за телефоном «гарячої» лінії: ☎ 0 800 302 007 (безкоштовно зі стаціонарних і мобільних телефонів).

Інформування, консультування і правова допомога на Facebook: https://www.facebook.com/ua.nrc.no/

Усі послуги Норвезької ради у справах біженців надаються безкоштовно.

Цю статтю підготовлено за підтримки Європейського Союзу. Зміст статті жодною мірою не відображає офіційну точку зору Європейського Союзу. За зміст публікації відповідає лише NRC.