Підприємиця, а наразі місцева волонтерка Інна Гайдай окрім допомоги тваринам, відгукується й на прохання мешканців. Для цього вони з однодумцями створили чат в Телеграмі, де люди можуть ділитися своїми запитами, проблемами та шукати допомогу. До слова, пані Інна також шукає донорів для гумдопомоги рідному місту й закордоном, однак багато хто вже відмовляється їхати в Бахмут. Наша редакція поспілкувалася з Інною про те, як вона працює зараз, та хто їй допомагає.

Інна знає про всі тонкощі харчування місцевих собак та котів, і попри небезпеку продовжує разом з небайдужими підтримувати тварин. Щоб дізнатися, скільки корму потрібно закупити для безпритульних тварин в Бахмуті, волонтери зібрали інформацію у місцевих, які підгодовували хвостатих.

«Ми порахували середню вагу маленьких, середніх та великих собак та середню потребу корму на одного кота. Вийшла цифра від 3 тонн на місяць. Однак, охочих щодня дедалі більше, тому цифра невпинно росте. На той момент, коли зібрали перші списки, там було близько 2000 тварин. Тому в нас вийшло так, що на всю зиму нам потрібно 12 т корму, як мінімум. На сьогодні ми вже зібрали на 4,5 тони. В кредит корм не дають, тільки по факту оплати», — пояснює волонтерка.

Корм допомагають закуповувати волонтери Бахмутського захисту тварин «Лада», вони беруть за бюджетними цінами, які дозволяють отримати більше товару за меншу ціну, що неабияк важливо для волонтерської діяльності. Всі звіти жінка публікує на сторінці Facebook.

Реквізити для допомоги тваринам: 5375411421089066
Отримувач: Гайдай Інна

В середньому одна поїздка за 1,5 тони корму обходиться в 4500 грн, сам корм вартує близько 57 тис. грн, розповідає героїня. Звісно, що існують нюанси, щось виходить дешевше, щось дорожче. Наприклад, собачий корм дешевший ніж котячий, це все враховують, перед закупівлею товару. До слова, для волонтерів, які збирають тварин, безкоштовно передали 3 бронежилети, дві каски та моторолер. Захисну амуніцію та транспорт героїні надали друзі, а вона вже спрямувала їх волонтерам. 

«Їхати далі Ювілейної перевізник не хоче, тому шукаємо приватні авто, щоб довезти цю партію (ред. корму) до центру. Бо з Забахмутки людям дуже небезпечно їхати на Ювілейну. Роздають наші ж бахмутчани. Донори вимагають фото з тваринами на фоні руйнувань, але в бахмутян проблеми зі зв’язком, тому не завжди вдається передати весь жах обставин. Майже всі донати від небайдужих людей та наших підписників», — ділиться особливостями логістики по місту Інна.

Нагадаємо, що внаслідок останніх обстрілів у Бахмуті сотні людей залишилися без даху над головою, постраждали вікна у будинках. Бахмутяни намагаються залатати житло плівкою. Попри те, дірявий дах та вікна не так дошкуляють, як відсутність дров, адже на носі вже зима.

 «Найголовніша проблема зараз — це дрова. Отримати їх неможливо, бо просять власника з документами. Надати документи електронкою неможливо, бо немає ані світла, ані інтернету. Нашими зусиллями ми знайшли волонтерів, яки передали генератор для нашого гуманітарного штабу, але більше в них такої можливості немає, бо ціни на них злетіли до небес. Може десь щось і виділили на місто ще, але отримати дрова це не допомогло. Особисто в мене дома живуть семеро людей, є і жінки», — каже Інна.

Волонтерка також розповіла про Телеграм-канал, де мешканці можуть спілкуватися між собою, отримувати інформацію та ділитися порадами. Жінка веде канал не сама, їй допомагають, однак розголошувати ім’я товариша з огляду безпеки, пані Інна відмовляється.

«Цю інформацію ми поки що залишаємо інкогніто, бо в місті дуже нестабільна ситуація. Він звичайна людина, добра та чесна. Але є як прихильники, та і вороги нашої діяльності. У когось відібрали «хліб» чи що, що вони бісяться. Маємо те, що маємо», – наголошує Інна Гайдай.

Наприкінці розмови героїня каже, що дуже вдячна, всім небайдужим, хто допомагає рідному Бахмуту та тваринам, які опинилися під обстрілами.

Фото: Інна Гайдай

Читайте також: У Бахмуті пенсіонери сидять в підвалах: росіяни посилюють обстріли міста

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

 

 

 

Вікторія Канаєва — переселенка з Бахмута. У 2022 році вона виїхала з рідного міста і оселилася на Київщині в місті Ірпінь. Втративши домівку, жінка почала адаптуватися на новому місці. Цю адаптацію вона знайшла в допомозі іншим. Спочатку це була група для обʼєднання ВПО, потім інформаційна робота з місцевою депутаткою, а зараз — допомога дітям із зон бойових дій та робота в Раді ВПО.

Про переїзд з Бахмута, адаптацію на новому місці та допомогу іншим Вікторія Канаєва розповіла редакції Бахмут IN.UA.

Про життя в Бахмуті

Вікторія Канаєва — корінна бахмутянка. Звідси були родом її батьки та вона сама. Тут жінка здобула і освіту — закінчила Артемівський індустріальний технікум.

У Бахмуті пані Вікторія створила власну родину — вийшла заміж та народила доньку і сина. Працювала у сфері торгівлі, була керуючою мережі магазинів.

“З Бахмутом повʼязані найтепліші спогади: там пройшло моє дитинство, там я вперше закохалася, народила дітей. Усе моє життя повʼязане з цим містом. Якщо згадувати про найулюбленіші місця, то ми дуже любили гуляти на Посьолку, де була алея троянд, часто ходили в кінотеатр “Перемога”, – згадує бахмутянка.

Виїхати з Бахмута родина вирішила на початку квітня. Пані Вікторія згадує, що рішення ухвалювали, бачачи як масово люди їдуть з міста. Та й обстріли ставали все ближчими.

“Всі сусіди почали виїжджати, почалася паніка. Звісно і обстріли посилювалися. Тому ми і вирішили виїжджати. Тим паче з нами в місті була онука, і не хотілося, щоб дитина бачила все це”, — згадує жінка.

Спочатку родина переїхала до Дніпра. Там пробули чотири дні і вирушили на Київщину, де проживали родичі. Доньці пані Вікторії знайомі запропонували квартиру в Броварах, де перший місяць родина жила разом. Та потім решта сімʼї перебралася до Ірпеня.

Адаптація через допомогу іншим

Переїзд дався непросто. В Ірпені у пані Вікторії не було близького кола спілкування, і багато інших переселенців опинилися в такій самій ситуації.

Спілкуючись із ВПО, вона дедалі частіше чула одні й ті ж запитання: куди звертатися по допомогу, як оформити документи, де отримати інформацію про житло, медицину чи освіту дітей.

Тоді бахмутянка вирішила створити Telegram-групу “ВПО Ірпінь Буча”, яка сьогодні об’єднує понад 700 людей.

“Бувало таке, що йду і бачу, як сидить людина і плаче. Я підходжу і запитую: “У вас щось трапилося? “. А людина каже: “У мене дім розбило”, і починає ділитися своєю історією. А я кажу: “Я така ж сама”. І я зрозуміла, що нам всім треба десь спілкуватися. Тому створила групу “ВПО Ірпінь Буча”. Як тільки з кимось знайомилася, дізнавалася що він ВПО, то давала посилання на групу і так ми обʼєднувалися”, — розповіла Вікторія Канаєва.

Групу для ВПО жінка веде і досі. Ця спільнота стала не лише джерелом корисної інформації, а й простором для знайомств, взаємної підтримки та спільного дозвілля. Для самої пані Вікторії це також стало важливою частиною адаптації на новому місці.

“Завдяки цій групі люди починали товаришувати або проводити разом дозвілля. Ходили на прогулянки разом. Наприклад, писали: “Ходімо сьогодні ввечері в парк попʼємо чаю зі смаколиками”. Особисто мені ця спільнота дуже допомогла в адаптації. І я думаю, що й іншим теж. Бо якщо ця група досі працює, там спілкуються люди, значить вона їм потрібна”, — каже Вікторія Канаєва.

Пізніше Вікторія Канаєва долучилася до роботи з місцевою депутаткою, допомагаючи проводити консультації для ВПО та постраждалих мешканців громади. Людям роз’яснювали питання щодо пошкодженого і знищеного майна, модульного житла, освіти дітей та інших можливостей.

“Кожного четверга ми проводили прийом у міській раді та консультували людей. Приходили і місцеві жителі, які постраждали внаслідок війни, і ВПО. Зокрема, роз’яснювали як подати заяву про знищене чи пошкоджене майно в “Дії”, розповідали про житло в модульних містечках. Також для ВПО була актуальною інформація про дошкільні і шкільні навчальні заклади, оскільки було багато родин, які просто не знали куди влаштувати свою дитину”, — розповіла переселенка.

Допомога жінкам і дітям

В Ірпені пані Вікторія зайнялася активною громадською роботою. По-перше, разом з донькою заснували власну ГО “Незламна”. Першочергово надавали допомогу жінкам. Головними цілями роботи мати і донька визначили захист прав жінок та досягнення гендерної рівності, надання допомоги жінкам, які постраждали внаслідок війни, та розвиток інклюзивного суспільства.

“Ми опікувалися жінками-ВПО і жінками з інвалідністю. Для них ми робили різні заходи, переважно терапевтичні, щоб жінки розвантажувалися”, — розповідає Вікторія Канаєва.

Сьогодні пані Вікторія працює консультанткою з розвитку батьківських навичок у благодійному фонді Save Ukraine. Її робота пов’язана з дітьми раннього віку та їхніми батьками.

Особливе місце займає група для дітей 3-4 років та їхніх батьків, яку жінка веде разом із психологинею. Це група за програмою СМВМ — психосоматичної медицини та догляду за собою, адаптованої для маленьких дітей. Програма допомагає дітям у доступній для їхнього віку формі знайомитися зі способами заспокоєння, розслаблення та саморегуляції. Заняття поєднують рух, дихальні вправи, медитацію, керовані образи, тілесні практики та творчі завдання.

Діти вчаться зупинятися, слухати себе, помічати напруження та поступово повертатися до спокійного стану. Паралельно з цим на заняттях є творчі та пізнавальні активності: аплікації, ліплення, малювання, ігри на комунікацію, вивчення кольорів, спільні кулінарні заняття.

“Для мене важливо, щоб дитина не просто виконала вправу, а відчула: я можу заспокоїтися, мама поруч, мене розуміють, зі мною все гаразд”, — каже Вікторія Канаєва.

Робота в Раді ВПО та мрія про власний дім

Сьогодні пані Вікторія також є членкинею Ради ВПО в Ірпені. Разом із колегами вона працює над створенням окремого інформаційного ресурсу для переселенців на сайті Ірпінської міської ради. Це має бути своєрідна дорожня карта з корисними контактами, порадами та інформацією, куди звертатися з різними питаннями.

Попри активну роботу та допомогу іншим, у пані Вікторії залишається власне невирішене питання — житло. Її родина, як в багато інших бахмутян, втратила дім через війну. Нині вони орендують житло, але його вартість постійно зростає. Тому головна мрія жінки — мати власний дім і нарешті відчути стабільність.

“У нас, як і в багатьох бахмутян, одна мрія — мати власне житло. Хочеться не просто допомагати іншим будувати життя заново, а й самій нарешті мати місце, яке можна назвати домом”, — підсумувала бахмутянка.

Читайте також:

“Я завжди представляюся: “Аліса з Краматорська”: історія доннечанки, яка повернулася з Німеччини в Україну

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Слов’янській громаді з 9 жовтня припиняється рух громадського транспорту. Рішення ухвалили через загострення безпекової ситуації.

Про це повідомляє Словʼянська МВА.

У Слов’янську припинять рух автобусів

У Слов’янській громаді припиняється рух громадського транспорту на міських та приміських автобусних маршрутах. Зміни запрацюють з п’ятниці, 9 жовтня.

Рішення про припинення руху автобусів пов’язане із загостренням безпекової ситуації.

Зазначимо, що росіяни полюють на цивільний транспорт у Словʼянську і Краматорську. Вчора окупанти атакували дроном автобус у Словʼянську, внаслідок удару загинув водій. А сьогодні російські війська завдали удару по рейсовому автобусу в Краматорську, який перевозив пасажирів. За попередніми даними, загинули щонайменше 12 людей.

Читайте також:

Росіяни вдарили по Словʼянську і Суханівці: загинула жінка, серед поранених — дитина

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!