Історично Україна мала декілька разів узаконити свою державність, але зрештою це сталось лише в кінці XX століття. Чому ця дата припала саме на 28 липня, та від якої відправної точки у світовій історії насправді починається українська державність, – у нашому матеріалі.
Сьогодні, 28 липня, наша країна святкує День української державності. Про цю дату написав вже кожен державний орган, багато політичних діячів та знаменитостей. Зокрема, голова Донецької обласної військової адміністрації Павло Кириленко.
«Нам не було просто. Але ми завжди знали, за що боремося. Знаємо це і зараз. Ми на своїй землі. На цій землі – наша правда, і сила, і воля. І наша держава, соборна і вічна!», – написав Кириленко.
Своєю чергою, Міністерство культури та інформаційної політики України розробило логотип нового свята – український герб. Сучасний, родовий знак Рюриковичів та інші тризуби, що використовувались і різні історичні періоди. Свою символічність мають й кольори концепції.
Ми вирішили дізнатись маловідомі факти з історії України, пов’язані з українською державністю, та перевірити ствердження про те, що це свято могло бути започатковане набагато раніше. Доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри вітчизняної та зарубіжної історії Горлівського інституту іноземних мов Державного вищого навчального закладу «Донбаський державний педагогічний університет» Галина Петрівна Докашенко розповіла у коментарі «Бахмут.IN.UA», що означає День державності України по своїй суті.
Фото: Галина Петрівна Докашенко
Перш за все треба зазначити, що елементи державності, про які далі піде у статті – це форми правління, державного устрою, організації державної влади, традиції, ідеологія, мова та символіка.
«Українська державність мала багато етапів. Вона не виникла 1991 року, як інколи здається людям, котрі не дуже фахово з цим стикаються. Українська державність має дуже глибокі корені. Навіть до Київської держави вже було елементи державності. Вони не всі належали слов’янському населенню. Багато істориків вважають, що, коли ми говоримо про історію української державності, бажано згадувати всі народи, які проживали на нашій території незалежно від того, чи вони залишились тут, або пішли далі. Кочівники тощо. Всі вони залишали свій слід: пам’ятки, матеріальну творчість, поховання, будови»
Скіфи. Малюнок: spadok.org.ua
«Потім, звичайно, дуже важливе місце займав період Київської держави. Тут були всі елементи ранньо-феодальної держави. На сьогодні це відомий факт, що Київська держава була однією з найвизнаніших в Європі. Її князі своїми династичними шлюбами практично породичались з усією Європою. Ярослава Мудрого, наприклад, називали тестем та свекром усієї Європи, усі ми знаємо історії про його доньок, які обручились з європейськими королями, та синів, що взяли заміж європейок. Тобто у цей період існувало дві ранньофеодальні держави: наша та Імперія Франків, з якої потім пішли Німеччина, Франція та Італія»
Володимир Великий. Фото: КМДА
«Потім Галицько-Волинська держава, тому що вона стала спадкоємицею Київської держави та перейняла її традиції, вони перейшли більш на Захід»
«Після визвольних подій середини XVII століття під керівництвом Богдана Хмельницького була утворена так звана гетьманщина. У неї теж були елементи державності, для якої Запорізька Січ була певним зразком. Я завжди розповідаю на лекціях, що Запорізька Січ стала міні-державним утворенням. Міні, тому що вона мала невелику територію, але мала багато ознак державності. І, коли утворилась гетьманщина, вона перейняла всі традиції, і взяла на рівні держави»
Гетьманщина. Малюнок: spadok.org.ua
«Не менш важливі події 1917 року, коли була утворена Центральна рада. Якщо у першому універсалі проголошувалась автономія України, то вже в четвертому проголошувалась незалежність нашої держави, відома нам як Українська народна республіка. Я б виокремила складний період радянської державності, де українська республіка була однією зі складових. Це був складний період з точки зору позицій української республіки у складі СРСР. Ми сьогодні розуміємо той диктат, що був з боку центру стосовно України. Але навіть тоді були певні державні традиції»
Перший Генеральний секретаріат Центральної ради, Київ 1917. Стоять (зліва направо): Павло Христюк, Микола Стасюк, Борис Мартос. Сидять: Іван Стешенко, Христофор Барановський, Володимир Винниченко, Сергій Єфремов, Симон Петлюра.
«І, коли в 1991 році відбулось проголошення незалежності, то ми завжди кажемо, що це ж не на рівному місці виникло. В Україні ніколи не зникала ідея державності. Навіть, коли її не було реально, ніколи не зникала сама ідея. Це прослідковується у діяльності багатьох просвітницьких організацій, потім політичних партій. Коли була така можливість, цю ідею прагнули реалізувати»
«Я впевнена, що нинішній етап української державності вже не зміниться та не зникне. Мені дуже сподобалась фраза президента України Володимира Зеленського з нагоди Дня Державності, яку я сьогодні прочитала. Він сказав, що ми були, ми є і ми будемо»
«Чому саме 28 липня? Дійсно, були різні пропозиції щодо того, яку саме дату взяти за відправну точку. Тут зійшлись кілька моментів. Християнська церква сьогодні святкує День святого Володимира. Князя, з ім’ям якого ми пов’язуємо дуже важливий етап становлення ранньофеодальної української державності – Хрещення Русі. Він один з найвизначніших історичних діячів, і я думаю, що відбулося таке поєднання наших традицій в розрізі віків»
Фото: Офіс Президента
«І ось ми вперше цього року святкуємо зафіксований День української державності. Так, нам зараз складно, сумно, ми всі щось втратили. Але дуже хочеться всіх привітати з Днем української державності. Цей день точно тепер буде зафіксований як факт підтвердження нашого існування, нашої української державності»
Також Галина Петрівна анонсувала новий курс «Історія та гібридні загрози», котрий зараз готує колектив історичного факультету. Цей курс буде доступний не тільки для студентів та викладачів, але й для широкого загалу. Деталі можна буде дізнатись на сайті закладу.
Чому в Бахмуті неможливе дистанційне обстеження житла для виплати компенсацій мешканцям
До складу Бахмутської громади входять 19 населених пунктів. Мешканці лише двох із них — Кліщіївки та Андріївки — можуть отримати компенсації за зруйноване житло. Майно в цих селах обстежують дистанційно за допомогою супутникових знімків. Та цю процедуру не застосовують до Бахмута.
Чому не можна дистанційно обстежити житло в Бахмуті й інших населених пунктах громади — пояснили в Бахмутській міськраді.
Як закон регулює дистанційне обстеження зруйнованого майна
Наразі єдиний спосіб зібрати докази щодо пошкодження або знищення житла — це використання супутників. Процедура отримання знімків проходить через космічну агенцію, яка працює по заявках.
Але чому дистанційне обстеження житла не можна зробити в Бахмуті й інших населених пунктах громади? Відповідь криється в законі та статусі населених пунктів. Дистанційне обстеження у Кліщіївці та Андріївці можливе, оскільки вони перебувають у зоні активних бойових дій. Решта населених пунктів мають статус тимчасово окупованих. Через це дистанційне обстеження там провести неможливо.
“Постановою Кабінету Міністрів України від 07.07.2025 № 815 затверджено Особливості дистанційного обстеження знищених об’єктів окремих категорій нерухомого майна. Пункт 3 цих Особливостей передбачає, що процедура не поширюється на об’єкти, розташовані на ТОТ. Тому за чинним порядком неможливо дистанційно обстежити житло у 17 населених пунктах Бахмутської громади, у тому числі в місті Бахмут, які наразі тимчасово окуповані рф”, — пояснили в Бахмутській міськраді.
Зміни до постанови може внести лише Кабінет Міністрів України. Своєю чергою, Бахмутська МВА направляє пропозиції щодо можливих шляхів врегулювання проблеми.
Нагадаємо, що станом на сьогодні ухвалили 107 позитивних рішень за заявами про компенсації від мешканців Бахмутської громади. Більшість із них — 90 заяв — погодили цьогоріч. Решту — у 2025 році. За позитивними рішеннями 107 заяв сформовано 113 сертифікатів та одну грошову компенсацію на будівництво житлового будинку. Нараховані суми компенсацій становлять понад 176 мільйонів гривень.
20 вересня в росії відбулися вибори до Державної Думи, які також проходили на тимчасово окупованих територіях Донецької області. Відзначилися ці псевдовибори голосуванням у дворах без спостерігачів, наглядом озброєних військових та завчасним закриттям дільниць. При цьому окупанти звітують про рекордну явку — нібито, понад 81% мешканців окупованої Донеччини взяли участь у голосуванні.
Бахмут IN.UA розповідає, як проходили незаконні вибори в найбільших містах Донеччини, що нині перебувають під окупацією.
Окупанти провели псевдовибори на окупованій Донеччині: як це було
Офіційно вибори до російської Держдуми тривали три дні: з 18 по 20 вересня. Однак в окупованих регіонах — Донецькій, Луганській, Херсонській і Запорізькій областях — вони стартували значно раніше. Для ТОТ застосували процедуру дострокового голосування. Голосувати мешканці окупованої Донеччини могли вже з 30 серпня. Ватажок “днр” пояснив це необхідністю, зважаючи на “непросту обстановку”.
Окремо відзначимо, в період дострокового голосування працювали так звані мобільні дільниці. Їх розташовували переважно у дворах. У приватному секторі зі скриньками ходили до кожного будинку.
Голосування у дворі / фото росджерела
Примітно, що разом зі спостерігачами ходили і озброєні російські військові. Кадри з обходом приватного сектору опублікував телеканал Euronews. На них видно, як виборчий процес контролює військовий з прихованим обличчям і автоматом.
Озброєний військовий контролює виборчий процес / фото росджерела
На ці кадри відреагували російські пропагандисти. Ресурс “Лапша медіа”, який позиціонує себе як спростовувач фейків, пише, що озброєні військові — це охорона. Їхнє перебування, нібито, вимушений захід. Задача військових — збивати дрони в разі атак. Тобто російська сторона сама підтвердила, що проводила незаконні вибори навіть під час ймовірної загрози, наражаючи людей на небезпеку.
Зміни були і в кінцевому строку псевдовиборів. У так званій “днр” дільниці зачинилися 20 вересня о 14:00, тоді як у росії голосування тривало до 20:00. Таке рішення пояснили тим, що всі, хто хотів віддати голос, вже це зробили, і безпековими ризиками.
Окрім розтягнутого в часі процесу голосування, псевдовибори проходили в умовах відсутності незалежного спостереження. Так, на дільницях дійсно було спостерігачі. Стати спостерігачем на виборах, за даними росджерел, міг кожен бажаючий мешканець “днр”. Для цього запустили гарячу лінію, куди могли звертатися охочі.
Для потенційних спостерігачів навіть організували навчання. Втім, проходило воно на базі так званої “громадської палати днр” — структури, яка підконтрольна окупаційній владі. У “днр” наголошували, що стати наглядачем може людина будь-якого віку і професії, однак про можливість долучення до незаконних виборів членів незалежних громадських організацій чи опозиції не повідомляли. Загалом “громадська палата” підготувала понад 600 спостерігачів.
Примітно, що саме на окупованій Донеччині була відсутня і можливість відеонагляду за виборчими дільницями. Тут окупанти знову прикрилися безпековими ризиками.
“У Донецьку цього (ред. відеотрансляції) не буде. У тому числі, з міркувань безпеки, щоб ніхто з української сторони не міг дізнатися, де знаходиться ця дільниця”, — повідомляв пропагандистам голова громадської палати “днр” Олександр Кофман.
За результами псевдовиборів окупаційні адміністрації відзвітували про високу явку, яка суттєво перевищила середні показники по росії. Для порівняння: в “днр” явка склала понад 81% мешканців, тоді як у рф — близько 56,6%. Звітуючи про такі високі показники, рф прагне створити враження, що, нібито, населення захоплених українських регіонів має значний інтерес до російських політичних процесів, а самі території інтегруються до рф.
Сам ватажок “днр” денис пушилін назвав ці вибори “фінальним етапом інтеграції до рф”.
“Вибори депутатів Державної Думи стануть фінальним етапом повноцінної інтеграції “донецької народної республіки” до єдиного політичного та правового простору країни”, — зазначив пушилін.
Пушилін на виборах / фото росджерела
Псевдовибори до Держдуми в Донецьку
В окупованому Донецьку незаконні вибори розпочалися з 30 серпня. Перших людей, які віддали свої голоси, знімали пропагандисти. Місцевий телеканал “Оплот-ТВ” показав подружжя, яке, нібито, стало першим, хто проголосував на незаконних виборах. Самі люди кажуть, що проголосувати вирішили “під час дороги на роботу”.
На відео видно, що голосування проходить у дворі однієї з багатоповерхівок. Опломбовані скриньки стоять на лавках біля дитячих майданчиків, а люди голосують просто на вулиці, прикриваючись імпровізованою ширмою. При цьому жодних спостерігачів не видно, у сюжеті фігурує лише заступниця голови виборчої комісії.
Перші виборці в Донецьку / скриншот
Такий формат голосування подають як здобуток, відмічаючи комфорт виборців. Натомість у риториці пропагандистів нічого не згадується про відсутність належної конфіденційності та захисту від фальсифікацій, що не можна гарантувати в таких умовах.
Примітно, що псевдовибори в Донецьку мали дуже медійне забарвлення. І це суперечить заявам окупантів. З однієї сторони, відеотрансляції не проводять через безпекові ризики, натомість пропагандистські пабліки рясніють роликами і світлинами з виборчих дільниць. При цьому фото і відео робили не приховуючи, тому локації можна ідентифікувати.
Про незаконні вибори в Донецьку активно звітував псевдомер Олексій Кулемзін. Він показував фото, на якому фігурують різні верстви населення. Таким чином очільник окупаційної адміністрації, ймовірно, хотів показати зацікавленість у псевдовиборах серед мешканців Донецька.
На фото від Кулемзіна є юнаки і дівчата, які нещодавно досягли 18-річного віку і вперше беруть участь у голосуванні. На дільницях навіть поставили банери з написом “Голосую вперше”, щоб молодь могла позувати біля них.
Юнак на виборах / фото росджерела
Активно використовували для роликів і родини з дітьми. Дітей фотографували з бюлетенями, а також записували ролики з мамами немовлят. При цьому були випадки, коли до мам з дітьми приходили з урнами прямо додому.
Голосування на дому / фото росджерела
Фігурували в роликах і молодята, які, нібито, прийшли на дільницю в день весілля. Дивно спостерігати таку подію, зважаючи на те, що голосування в Донецьку тривало три тижні. Ймовірно, пропагандисти вирішили залучити якомога більше історій для популяризації псевдовиборів у медіа.
На дільницях влаштовували виступу / фото росджерела
Окремої уваги заслуговує використання для популяризації псевдовиборів відомих донеччан. Зокрема, пропагандисти зробили цілу виставу за участі онуки Володимира Дегтярьова — очільника міста в 1963-1976 роках.
Анна Сухіна голосувала прямо у дворі. Робити це прийшлося на капоті припаркованого авто, де розмістили урну й імпровізовану кабінку. Запросили сюди і студентів захопленого ДонНГУ, які показово вручили Анні Сухіній квіти.
Вибори на капоті авто / фото росджерела
Що відбувалося на псевдовиборах у Горлівці
Оскільки Горлівка розташована не у глибокому тилу окупантів, а за близько 20 кілометрів від фронту, питання безпеки було на слуху. Виборчі комісії працювали переважно по місцях проживання мешканців. Нібито, для безпеки самих виборців.
Натомість до такого формату псевдовиборів ставились скептично, зокрема через недостатню конфіденційність. Представники окупантів заявляли, що всі права виборців були дотримані, в тому числі і таємниця голосування. Пластикові імпровізовані ширми визнали гарним засобом для забезпечення конфіденційності.
“Ніхто не має права дивитися, яку конкретну позначку виборець робить у бюлетені. Це його святе право. Ширма в повному обсязі закриває з трьох сторін, вона абсолютно не прозора і досить висока, щоб приховати сам бюлетень і те, як виборець робить там відповідну позначку”, — цитують пропагандисти голову Виборчкому “днр”, який відповів на закиди про порушення прав виборців.
Попри неспокійну ситуацію в Горлівці, там все ж пройшли незаконні вибори. В обстрілах представники окупантів звинувачували Україну.
Павло Миронов, представник Центру громадського нагляду про хід виборів, розповідав пропагандистам, що “попри атаки в Горлівці мешканці роблять свій вибір”. Біля однієї з виборчих дільниць, нібито, атакували припарковане авто, але це не зупинило роботу комісії. На це, начебто, вплинуло “величезне бажання людей віддати свій голос”. Фактично представник окупантів підтвердив, що дільниці продовжували роботу під час атак і наражали людей на небезпеку.
“Оскільки люди мають величезне бажання проголосувати, виборча дільниця не закрилася, люди й далі ідуть і голосують. Пожежа була локалізована”, — заявив Павло Миронов.
Псевдовибори до Держдуми в Шахтарську
На сьогодні Шахтарськ став містом біженців, оскільки росіяни вивозили туди людей зі знищених міст Донеччини: Бахмута, Соледара, Авдіївки, Селидового. Вони продовжують жити в пунктах тимчасового розміщення (ПВР).
Дільниці для голосування облаштували прямо у ПВРах. Пропагандисти цитують деяких людей, які, нібито, виїхали до Шахтарська із Соледара. Є так звані біженці і серед членів виборчих комісій. Один і них Сергій Мудовиченко, який представляється мешканцем Лимана. Він, нібито, втік до Шахтарська через переслідування СБУ за участь у російському референдумі. Незалежних підтверджень цьому немає.
Вибори в ПВР / фото росджерелаПропагандисти цитують спостерігача / скриншот
Члени так званої виборчої комісії також ходили збирати голоси і до місцевих шахтарів. Як проводили голосування у таких умовах, не вказують. Попри безпекову ситуацію, окупанти у день незаконних виборів публікували відео з голосування у Шахтарську, зокрема колону мотоциклістів, які їхали голосувати.
Голосування шахтарів / скриншотОкупанти звітують про голосування мотоциклістів / скриншот
В кінці незаконних виборів Пушилін відзвітував про те, що вони пройшли без порушень, проте жодних незалежних спостерігачів на них не було. Натомість були, нібито, іноземні спостерігачі. Всі вони — з країн, які мають дружні стосунки з рф. Зокрема, пропагандистський канал “Оплот-ТВ” повідомляв про спостерігачів з Узбекистана, Бангладеша, Сербії, Індонезії і Того.
Чому результати такого голосування не можна розглядати як вільне волевиявлення
Європейський Союз не визнає проведення російських виборів на тимчасово окупованих територіях України та їхні результати. У заяві від 21 вересня 2026 року Високий представник ЄС від імені Євросоюзу назвав організацію таких “виборів” росією черговим порушенням міжнародного права, зокрема Статуту ООН, а також незалежності, суверенітету й територіальної цілісності України. ЄС наголосив, що йдеться про тимчасово окуповані території Криму, Севастополя та частин Донецької, Луганської, Запорізької і Херсонської областей.
Та це питання не обмежується лише юридичним статусом цих територій. Умови, в яких відбувалося голосування на окупованій Донеччині, не дають можливості незалежно оцінити, наскільки вільним і добровільним було волевиявлення людей. У матеріалі Бахмут IN.UA ми зафіксували голосування і у дворах і за місцем проживання, відсутність незалежного спостереження, і присутність озброєних російських військових та проведення голосування навіть в умовах обстрілів.
За таких обставин заявлену окупаційною владою явку та результати голосування не можна подавати як незалежно підтверджене свідчення політичної позиції всього населення окупованої території. Ми не знаємо, під яким тиском, у яких умовах і наскільки добровільно конкретні люди брали участь у цьому голосуванні. Зазначимо, що редакція намагалася отримати свідчення про вибори на ТОТ від місцевих мешканців, один з чоловіків повідомив, що на вибори його та його співробітників змусили йти, погрожуючи, в іншому випадку, мобілізувати їх до армії рф. Ще одна героїня, з якою редакції вдалося зв’язатися, повідомила, що про явку на вибори їй наголосили на роботі.
До складу Бахмутської громади входять 19 населених пунктів. Мешканці лише двох із них — Кліщіївки та Андріївки — можуть отримати компенсації за зруйноване житло. Майно […]
20 вересня в росії відбулися вибори до Державної Думи, які також проходили на тимчасово окупованих територіях Донецької області. Відзначилися ці псевдовибори голосуванням у дворах без […]
Бійці 66-ї окремої механізованої бригади імені князя Мстислава Хороброго публікують кадри зі звільненого села Шандриголове Лиманської громади. Військові показали, який вигляд мають вулиці села і […]
Частина Донеччини на сьогодні окупована. Люди, які були вимушені залишитися в окупації, йдуть різними шляхами. Хтось таємно чинить спротив, хтось живе звичайне життя без можливостей […]
