Main menu

294425166 1210550716153131 3246689520877318825 n 04b10Більше 14000 осіб безкоштовно евакуйовано з Бахмута з початку повномасшбаної війни до залізничних станцій та до Дніпра. Це статистика Бахмутської міської ради, скільки тисяч людей вивезли волонтери - ніхто не рахує. В місті і районі працюють різні волонтерські ініціативи, які допомагають виїжджати і забезпечують гуманітарною допомогою. Про їх щоденну роботу у цьому матеріалі.

Американська організація «Разом» за три дні вивезла з Бахмута 360 осіб разом з тваринами.

«Безкоштовна евакуація, як гарячий пиріжок. Телефон розривався починаючи з восьмої години ранку», - каже координатор евакуації «Разом» Микита Васильєв.

Вивозили людей у квітні, коли керівник Донецької ВЦА закликав евакуюватися. 

«Приблизно тридцять відсотків евакуйованих нами людей - це бабусі і дідусі. Напевно, те, що ми евакуювали разом з тваринками дало їм більше впевненості. Я пам’ятаю сльози людей, коли ми відмовилися взяти величезного лабрадора», - згадує Микита Васильев.

Евакуаційні автобуси «Разом» чекають на відправлення до Дніпра. 

Фото Микита Васильєв.

Хоча волонтери намагаються зробити подорож максимально комфортною літні люди скаржаться на незручності.

«Я до кінця не хотів їхати і дорога далася дуже складною. Мені 64 роки, у цьому віці вже не всидиш шість годин у чергах. Дякую звісно за те, що безкоштовно, але потрібно для літніх людей якісь умови створювати, а не в забитому автобусі», - каже бахмутянин Іван Васильович.

Чоловік виїхав з Бахмута до родичів, каже, що на пенсію зможе прожити і розуміє, що молодим сімейним людям знайти житло і роботу буде дуже важко. 

«Добре, що брат у Черкасах живе, прийняв до себе. Пенсія і переселенські виплати приходять, старому жити можна», - ділиться Іван Васильович.

Вивезли - прилаштуйте!

Волонтери вивозять людей з Донбасу і дають тимчасовий прихисток у Дніпрі або Кропивницькому. Люди не розуміють того, що ніяка організація не допоможе всім працевлаштуватись і знайти безкоштовне постійне житло. 

антон 34998

Фото Микита Васильєв.

«Підходять люди у автобусі і кажуть про те, що ми погані: не хочемо їх на постійне місце прилаштовувати. Ми їм і безкоштовно до Дніпра або Кропивницького і ночівлю з вечерею, а вони вередують. Людям потрібно зрозуміти, що самим необхідно адаптуватися до нових реалій», - каже Микита Васильев.

Покинути домівку психологічно складно для людей всіх вікових категорій. Страхи про невідомість, про втрату комфортного простору проживання, про потребу шукати нову роботу підштовхують людей до думки, що не потрібно евакуюватися і наражають всю родину на небезпеку. 

«Найбільше бісять ті, що перед автобусом до кінця вагаються: їхати або не їхати. Була така сім’я з малою дитиною. Я сказав, що себе не жалієте, хоча б дитину пожалійте. Чому вона має бути психічно хвора через батьків, які не можуть покинути домівку. Поїхали і дякували потім», - пригадує Микита Васильев.

Часто рішення народжується саме під час посилення обстрілів. Велику роль у формуванні мотивації особливо літніх людей також грає позиція рідних.  

«Спочатку думав, що не поїду, але потім передумав. Бахкати почало так, що вікна дрижали. Поїхав тому, бо рідні вмовили, а навіщо ще? Переживають і не хочуть, щоб під завалами помер», - пояснює Іван Васильович.

Хоспіс для літніх людей в Часів ярі змінив свої функції

Часовоярський хоспіс зараз працює, як перевалочний пункт для всіх людей, що евакуюються з зони зіткнення. Там можна відпочити один або два дні, поїсти і рушити далі у безпечні регіони. Наразі Євген Ткачов, засновник хоспіса, активно евакуює людей з поселень біля Сіверська, де ведуться активні бойові дії: з Серебрянки, Білогорівки, Дронівки, Григорівки. Вивозить разом з собаками, котами та іншими домашніми тваринами, бо так людям психологічно легше покинути рідний дім.

«Для тих, хто не хоче евакуюватися підвозимо гуманітарку. Разом з мером Сіверська по максимуму затарили селища, які обстрілюють. На Донбасі все потрібно робити вчасно, людям у підвалах буде що їсти та пити. Багато плівки роздаємо для закриття побитих вікон, бо така проблема вже майже у кожного», - каже Євген Ткачов.

Евакауція лежачих літніх людей на Донеччині.

Євген евакуює людей разом з їхніми домашніми улюбленцями. Фото Євген Ткачов.

Зв’язку з селищами Сіверської громади майже немає. Люди, що виїхали, абсолютно не знають долю своїх родичів. Рідні стареньких дізнаються долю своїх родичів завдяки фейсбуку Євгена, куди він викладає фотозвіти видачі гуманітарної допомоги.

«По телефону часто чую слова подяки з усього світу. Люди бачать своїх дідусів, бабусь, сусідів живими і накормленими. Кожен раз, коли вдається вмовити людей евакуюватися радію за них, як за самого себе», - усміхнено каже Євген.

Стареньких з Часовоярського хоспісу перевезли до міста Сокілець Хмельницької області. Вивозили в декілька етапів. Спочатку тих, хто може самостійно рухатись, а потім лежачих стареньких.

Конфлікти на новому місці

Дунаєвецька громада, куди переїхали жителі хоспісу, радо прийняла делегацію з Часів Яру.

«Виплати переселенців для наших без черги, відновлення документів, всіх місцевих благодійників агітують нашим старичкам допомагати. Найвизначнішу роль зіграла гуманітарна місія «Пролісок», яка допомогла майже у всьому», - пояснює Євген Ткачов.

женя b349b

Волонтер Євген Ткачов особисто вивез більше двохсот людей і сприяв евакуації декількох тисяч мешканців Донеччини.

Живуть у мальовничому місці, у просторій будівлі школи, але умови проживання дещо змінилися. Якщо раніше в кімнаті було по три мешканці, а тепер аж дванадцять. З’являються нові проблеми і виклики з якими іноді буває складно.

«Я можу покращити їх життя тим, що дам зайве яблуко і більше підріжу ковбаски, але є умови на які ми не можемо вплинути. Стало складно виставити канал на телевізорі, бо у кімнаті десять глядачів з різними інтересами. Комусь занадто яскраве світло у кімнаті, а комусь темно, що неможливо читати книгу. Сваряться тепер постійно… Нові умови у будь-якому разі кращі ніж перспектива потрапити під обстріл, або залишитися зовсім без няньок через те, що люди тікають з регіону», - каже Євген.

Фото Євген Ткачов.

Багато людей різних вікових груп досі залишаються у небезпечних місцях. Противники евакуації нехтують власним життям і здоров’ям. Євген  розповідає про багато випадків, коли попереджені ним люди загинули від обстрілів. 

«Кажеш людям про те, що потрібно виїжджати, а вони тобі розповідають про міцний підвал і два ящики тушонки на всякий випадок. Потім дістаємо таких «розумників» з-під завалів», - з сумом каже волонтер Євген Ткачов.

Фото на головній Євген Ткачов.

Матеріал підготував Микита Безмен.

Матеріал підготовлено в межах програми «Сильні медіа – сильне суспільство», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні». Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору авторів.