Ми звернулися за коментарями до Олександра після того, як побачили в його історії фото зруйнованого будинку і звернення по допомогу. Він пояснив, що просить не для себе, а для знайомої, яка сьогодні втратила квартиру. Жінка має онкологічне захворювання, потребує постійного лікування, а тепер ще залишилась з дитиною без житла. 

На питання, чому він сам попри небезпеку залишається в Бахмуті відповів:

«Я розумію, що чим більше я тут протримаюсь, тим більше збережу коштів на переїзд і подальшу оренду житла. Я бачу по своїм знайомим, ті хто виїхав давно вже повернулися, бо гроші витратили, а заробити не всім вдається. Можна знайти квартиру за 5000 гривень плюс комунальні, та якщо я б міг їх заробити, я б давно виїхав».

Чоловік каже, що сам втратив роботу в Бахмуті. Його компанія, яка торгувала саджанцями, призупинила роботу. Морально знаходитись в місті дуже важко, думка про постійну небезпеку та рішення про виїзд не відпускає:

«В моєму районі більш менш безпечно, якщо можна так сказати. Не було сильних прильотів, але ти розумієш, що це може статись у бідь-який момент. Думаєш, а коли треба виїхати, коли цей момент настане, боїшся за рідних», - додає Олександр Македонський.

У питаннях безпеки він не орієнтується на повітряну тривогу, бо її майже не чутно, або вона не завжди спрацьовує.

«Якщо чуємо, що десь обстріли сидимо в квартирі. Говорив зі своїми знайомими, вони також залишаються в квартирі в основному. Наш будинок знаходиться в центрі спального району, закритий іншими будинками, ті в кого будинки стоять на відкритому просторі, стараються спускатись в укриття. Якщо я вийшов в магазин і почався обстріл, стараюсь забігти у під’їзд, або в якесь інше приміщення», - пояснює Олександр.

На думку Олександра бахмутяни вимушені терпіти такі умови і ризикувати власним життям, бо не мають фінансів на переїзд:

«Я думаю, якщо б у людей була можливість виїхати і знайти роботу, щоб забезпечувати себе виїхало б 90 відсотків».