Дмитру Павлову 21 рік і вже другий рік поспіль хлопець працює вчителем фізкультури у ЗОШ №10, паралельно навчається на 4 курсі у Донбаській державній машинобудівній академії у Краматорську. Наша кореспондентка Марія Лященко розпитала про особливості спілкування молодого вчителя з дітьми.
Для Дмитра це перший професійний досвід. Роботу запропонувала колега-тренерка.
Раніше навчався в Донецькому училищі олімпійського резерву, займався волейболом. В майбутньому бачить себе тренером. Зараз крім уроків проводить заняття з волейболу для дітей, поєднює роботу і навчання.
«Часом не встигаєш виконати всі завдання. Хоча плюсів у роботі, все ж більше», - визнає вчитель.
Молодий педагог визнає, що складнощі у спілкуванні з учнями бувають і «діти часом псують нерви».
«Мене виховали у християнських цінностях, за це вдячний своїм батькам. Це допомагає у роботі з дітьми – намагаюсь проявляти до них доброту і любов. Діти бувають різні, часом їм вдома не вистачає уваги: намагаюсь вислухати їх проблеми», - пояснює Дмитро Павлов.
Попри складнощі зміни у кращу сторону теж бачить, каже, що на його заняттях дехто припиняє використовувати нецензурну лексику.
«Робота вчителя нервова, але водночас, як кажуть, благородна. Я не скажу, що я супер вчитель, але головне – це поважне ставлення до дітей, підхід до кожного, спілкування».