Крім дослідження морських глибин дайвери занурюються у печери та затоплені рудники, яких багато зокрема і у Бахмутському районі. Нещодавно місцеві дайвери досліджували затоплені рудники у селі Іванград. Про особливості таких занурень, можливі ризики та подальші плани розповідає один із дайверів – Роман Ованесов. Зануреннями чоловік займається ще з 2016 року, печерним дайвінгом – з літа цього року.

Різновиди дайвінгу

Спортивний та рекреаційний дайвінг, коли занурюються задля дослідження, наприклад, морського дна. Максимальна глибина – 40 метрів. В такому випадку людина може у будь-який момент спливти на поверхню. Для цього також існують міжнародні сертифікати певного рівня, які діють для усіх країн світу.

Також існує технічний дайвінг, він обумовлений наявністю певного обладнання. Цей вид дайвінгу – це наступний рівень сертифікації.

Дослідження затоплених рудників – це вже печерний дайвінг, цим видом занурень і займаються місцеві дайвери.

Особливості печерного дайвінгу

Рудників, у які занурюються дайвери на Донеччині багато, адже це – карстові зони, які розробляли ще у ХІХ столітті, зараз вони затоплені підземними водами.

Від звичайного дайвінгу такий відрізняється ще й відсотком ризику, адже це підземне занурення.

Температура води у печерах, чи кар’єрах  може бути низькою, близько 4-5 Градусів Цельсія, тому необхідний спеціальний «сухий» костюм, який не пропускає воду.

У печері Іванграду джерельна вода, температура +6, занурення до години, якщо за часом занурення вимагає більше, тоді необхідний електричний підігрів костюма.

Небезпека печери

Крім безпосередньо дайвінгу,  Роман ще є інструктором: «Таке середовище само по собі може бути небезпечним, треба зберігати спокій, необхідна певне антистресове тренування. Необхідна додаткова кількість освітлюючих пристроїв: один основний, три додаткових, про всяк випадок. Необхідне спеціальне обладнання. Найбільша небезпека печери – це те, що печера може стати мутною, всплисти на поверхню, звичайно, не можна, тому треба вибиратися «всліпу» по ходовим кінцям. Для цього проводяться спеціальні тренування: як шукати розірваний ходовий кінець, як його відновлювати, як виходити».

Клуб драйверів у Бахмуті

Наразі планують створити клуб досліджень, тому що в нашому місті поки такого немає. Раніше таких клубів було багато у Донецьку, Горлівці. З початком бойових дій учасники цих клубів переїхали до інших міст: «Зараз спелеолог Михайло Кулішов, який переїхав з Горлівки до нас, проводить екскурсії. Дехто з Донецька поїхав у Київ, Мексику, інші міста, це якраз ті дайвери, які цікавляться. Тому зараз, великої групи немає – є я і декілька студентів з Харкова та Маріуполя».

У Бахмутському районі, за словами Романа Овнесова, було прокладено багато маршрутів, тому зараз є можливість поновити дослідження печер та рудників.

Карантин сприяє місцевим дослідженням

З початком карантину та закриттям кордонів дайвери знову зацікавилися можливістю досліджувати місцевість: «У нас є декілька рудників, які зручні для занурення, їх декілька, один із них – Іванградський рудник».

З початком зими занурення припинять через погодні умови та велику кількість кажанів у печерах. Поновити занурення планують з літа, коли, крім того, пройде ризик обвалів та зсувів.

Начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов дав інтерв’ю виданню The New York Times, де розповів про те, чому росіяни так зациклилися на Бахмуті.

За словами Кирила Буданова на південному сході Донбасу, політичні амбіції євгена пригожина частково продиктували стратегію з російського боку.

Засновник групи ПВК «Вагнер» оголосив так званий хрестовий похід за захоплення міста Бахмут, щоб витіснити конкурентних командирів у російській регулярній армії, вважає Буданов. На його думку,  ПВК «Вагнер» координує свої дії з армією, але є головною силою на Бахмутському фронті.

Російський генерал, призначений у вересні командувачем російських військ в Україні, Сергій Суровікін, об’єднався з пригожиним у суперництві з російським міністром оборони шойгу, каже Кирило Буданов.

«Тут є лише ідеологічне та медійне питання…Саме тому підрозділи Вагнера так фанатично намагаються захопити це місто. Їм потрібно показати, що вони — сила, і вони можуть зробити те, що не змогла російська армія. Ми це чітко бачимо і розуміємо», — сказав Кирило Буданов в інтерв’ю The New York Times.

Хоча захоплення Бахмута не вважається стратегічно важливим, воно покращило б позиції росії на сході, відкривши дороги до інших міст Донбасу, які все ще перебувають під контролем України, резюмував Буданов.

Фото: Вікіпедія

Читайте також: Росіяни сповільнили темпи наступу в Бахмуті за останні дні, — ISW

 

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Темпи просування російських військ в районі Бахмута, ймовірно, сповільнилися в останні дні, хоча ще занадто рано говорити про те, що російський наступ з метою захоплення Бахмута досягнув кульмінації. Водночас, як вважає ISW, окупанти прагнуть оперативної паузи.

Такі дані наводить Інститут вивчення війни.

Російські джерела повідомляють, що українським силам в районі Бахмута вдалося дещо сповільнити темпи російського наступу навколо Бахмута та навколишніх населених пунктів. Джерела в рф також стверджують, що ЗСУ відтіснили елементи групи Вагнера на позиції, які вони займали кілька днів тому.

Своєю чергою, українські джерела в соціальних мережах повідомили, що вони повністю витіснили російські сили зі східних околиць Бахмута близько 21 грудня. За оцінками ISW, окупанти здійснили дещо менше загальних просувань в районі Бахмута в листопаді та грудні, разом узятих, порівняно з жовтнем.

Російські війська, ймовірно, намагатимуться підтримувати темпи своїх наступальних операцій в районі Бахмута і, можливо, намагатимуться ініціювати тактичну або оперативну паузу. 

Міністерство оборони Великої Британії повідомило 24 грудня, що російські війська не мають запасів артилерійських боєприпасів для підтримки широкомасштабних наступальних операцій. Відтак, підтримання оборонних операцій уздовж протяжної лінії фронту в Україні вимагає від росіян щоденного витрачання значної кількості снарядів і ракет.

Оперативна група Об’єднаних сил оприлюднила 24 грудня інтерв’ю з українським військовослужбовцем в районі Бахмута, в якому детально описано, що російські війська проводять надзвичайно високі темпи штурмів українських позицій в цьому районі. Попри те вони (окупанти) мають тільки незначний прогрес.

Повідомлення групи Вагнера про великі втрати в районі Бахмута за останні тижні також, ймовірно, призвели до напруження поточних оперативних можливостей російських військ в цьому районі. 

Через нестачу артилерії та людського ресурсу, ISW вважає, що окупанти не зможуть підтримувати активні наступальні операції на Бахмутському напрямку. 

Раніше російські війська виділили значні ресурси на «м’ясорубку» для захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська навесні-влітку 2022 року. Російські сили досягли кульмінації після захоплення Лисичанська і не змогли захопити сусідній Сіверськ на сході або Слов’янськ.

Зацикленість російських військових на наступі з великими втратами для досягнення цілей захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська зрештою підірвала здатність військових рф досягти своєї більш масштабної оперативної мети — оточити ЗСУ в котлі вздовж траси Е40 і дійти до західних адміністративних кордонів Донецької області. 

Невпинний і дороговартісний наступ росії на Бахмут може також погіршити здатність росії переслідувати довгострокові цілі на театрі воєнних дій на Донбасі.

Фото: ілюстративне, Генштаб

Читайте також: Український Бахмут підняв Конгрес США на ноги

 

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!