С какими проблемами сталкиваются родители, которые воспитывают детей с инвалидностью? Свои.Сity собрали восемь историй о семьях из городов Донецкой и Луганской области и расспросили их о доступности, инклюзивном обучении и реабилитации. И нашли три главные проблемы.

Дорогостоящая реабилитация и проблемы из-за карантина 

Мария Соболь живет в Сватово. Ее трехлетнему сыну Яну поставили диагноз эпилепсия и ДЦП.

“Ян должен проходить реабилитацию каждые три месяца. Курс на 10 дней стоит дорого — от 20 000 гривен. Ежемесячно государство дает помощь 1600 гривен, а раз в год оплачивает курс реабилитации. Но этого мало. Поэтому все заработанные деньги собираем для лечения и сотрудничаем с благотворительными фондами. Ведем страницу в Instagram, где рассказываем об успехах и достижениях Яна. Небезразличные люди помогают нам финансово.

После введения в Украине карантина мы уже дважды пропустили реабилитацию.

И расстроены из-за этого, ведь запланированы реабилитации, к сожалению, не переносятся. Волнуемся, чтобы это не сказалось на здоровье сына”.

Инклюзия, которой нужно добиться

Екатерина Жукова – переселенка из Луганска, сейчас живет в Северодонецке. У ее моей восьмилетней дочери Насти аутизм.

“Настя у нас требует персональной помощи, постоянного внимания персонального ассистента в школе. Если нам его предоставят, мы будем посещать школу в режиме инклюзии. Мы сами ищем персонального ассистента, который бы присутствовал

на уроках и помогал ребенку, как няня. Не найдем — будет индивидуальное,

домашнее обучение. Планируем начать в сентябре этого года.

Северодонецк, говорят, — единственный город в Украине, где создана специализированная группа при спортивной школе для детей с инвалидностью.

Там мы посещаем бассейн. Для нас это важно: Настя любит воду. Она ее успокаивает, нет страха. Это радость для нее. Сложнее обстоит дело с отношениями с отделом образования. Пока нет инклюзивной подготовительной группы в школах”.

“Доступность”, когда сложно выйти из дома

Наталья Моруженко живет в Краматорске, ее дочери Маше 16 лет, и она живет с диагнозом ДЦП.

“Наш дом совсем не доступен. Вначале я поднимаю на четвертый этаж Машу, потом спускаюсь за коляской. Иногда мы выносим стульчик маленький, ставим между вторым и третьим этажами и отдыхаем. Еще год назад я обратилась к городу с просьбой поставить маленький гаражик для коляски. Решение приняли в нашу пользу. Дело передали в наш ЖЭК, они два раза приходили. Что-то измеряли рулеткой и уходили. Гаража все еще нет, я каждый день продолжаю выносить и заносить коляску. Недавно вроде начали делать под него фундамент.

Елена Гаврилова из Волновахи тоже называет доступность одной из главных проблем для дочери Маргариты, которая передвигается на коляске.

“Чтобы добраться до центральной части города, нам нужно пересечь железнодорожные пути. Сделать это Маргарите невозможно, потому что переход просто не оборудован для передвижения людей на коляске. Поэтому она может передвигаться по городу только в авто. Но даже если и выпадает возможность девушке побывать в центральной части Волновахи, то там нет ни одного оборудованного туалета для людей с инвалидностью. Купить необходимые вещи также нет возможности, ведь большинство магазинов в Волновахе для нее просто недоступны”.

Эти истории – часть медиасериала “Воспитываю ребенка с инвалидностью. Вот моя боль и радость”. Его реализует коллаборация локальных сайтов из Донецкой и Луганской области в партнерстве с онлайн-журналом Свои.Сity. Проект создан в рамках Программа ООН по восстановлению и развитию мира при финансовой поддержке правительств Дании, Швейцарии и Швеции.

Начальник Головного управління розвідки Кирило Буданов дав інтерв’ю виданню The New York Times, де розповів про те, чому росіяни так зациклилися на Бахмуті.

За словами Кирила Буданова на південному сході Донбасу, політичні амбіції євгена пригожина частково продиктували стратегію з російського боку.

Засновник групи ПВК «Вагнер» оголосив так званий хрестовий похід за захоплення міста Бахмут, щоб витіснити конкурентних командирів у російській регулярній армії, вважає Буданов. На його думку,  ПВК «Вагнер» координує свої дії з армією, але є головною силою на Бахмутському фронті.

Російський генерал, призначений у вересні командувачем російських військ в Україні, Сергій Суровікін, об’єднався з пригожиним у суперництві з російським міністром оборони шойгу, каже Кирило Буданов.

«Тут є лише ідеологічне та медійне питання…Саме тому підрозділи Вагнера так фанатично намагаються захопити це місто. Їм потрібно показати, що вони — сила, і вони можуть зробити те, що не змогла російська армія. Ми це чітко бачимо і розуміємо», — сказав Кирило Буданов в інтерв’ю The New York Times.

Хоча захоплення Бахмута не вважається стратегічно важливим, воно покращило б позиції росії на сході, відкривши дороги до інших міст Донбасу, які все ще перебувають під контролем України, резюмував Буданов.

Фото: Вікіпедія

Читайте також: Росіяни сповільнили темпи наступу в Бахмуті за останні дні, — ISW

 

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Темпи просування російських військ в районі Бахмута, ймовірно, сповільнилися в останні дні, хоча ще занадто рано говорити про те, що російський наступ з метою захоплення Бахмута досягнув кульмінації. Водночас, як вважає ISW, окупанти прагнуть оперативної паузи.

Такі дані наводить Інститут вивчення війни.

Російські джерела повідомляють, що українським силам в районі Бахмута вдалося дещо сповільнити темпи російського наступу навколо Бахмута та навколишніх населених пунктів. Джерела в рф також стверджують, що ЗСУ відтіснили елементи групи Вагнера на позиції, які вони займали кілька днів тому.

Своєю чергою, українські джерела в соціальних мережах повідомили, що вони повністю витіснили російські сили зі східних околиць Бахмута близько 21 грудня. За оцінками ISW, окупанти здійснили дещо менше загальних просувань в районі Бахмута в листопаді та грудні, разом узятих, порівняно з жовтнем.

Російські війська, ймовірно, намагатимуться підтримувати темпи своїх наступальних операцій в районі Бахмута і, можливо, намагатимуться ініціювати тактичну або оперативну паузу. 

Міністерство оборони Великої Британії повідомило 24 грудня, що російські війська не мають запасів артилерійських боєприпасів для підтримки широкомасштабних наступальних операцій. Відтак, підтримання оборонних операцій уздовж протяжної лінії фронту в Україні вимагає від росіян щоденного витрачання значної кількості снарядів і ракет.

Оперативна група Об’єднаних сил оприлюднила 24 грудня інтерв’ю з українським військовослужбовцем в районі Бахмута, в якому детально описано, що російські війська проводять надзвичайно високі темпи штурмів українських позицій в цьому районі. Попри те вони (окупанти) мають тільки незначний прогрес.

Повідомлення групи Вагнера про великі втрати в районі Бахмута за останні тижні також, ймовірно, призвели до напруження поточних оперативних можливостей російських військ в цьому районі. 

Через нестачу артилерії та людського ресурсу, ISW вважає, що окупанти не зможуть підтримувати активні наступальні операції на Бахмутському напрямку. 

Раніше російські війська виділили значні ресурси на «м’ясорубку» для захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська навесні-влітку 2022 року. Російські сили досягли кульмінації після захоплення Лисичанська і не змогли захопити сусідній Сіверськ на сході або Слов’янськ.

Зацикленість російських військових на наступі з великими втратами для досягнення цілей захоплення Сєвєродонецька та Лисичанська зрештою підірвала здатність військових рф досягти своєї більш масштабної оперативної мети — оточити ЗСУ в котлі вздовж траси Е40 і дійти до західних адміністративних кордонів Донецької області. 

Невпинний і дороговартісний наступ росії на Бахмут може також погіршити здатність росії переслідувати довгострокові цілі на театрі воєнних дій на Донбасі.

Фото: ілюстративне, Генштаб

Читайте також: Український Бахмут підняв Конгрес США на ноги

 

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!