«Допомагаємо стримувати наступ сволоти». Саме у такий спосіб з початку війни неформально розшифровують абревіатуру ДСНС. У День рятівника надзвичайники розказали Бахмут IN.UA, як розбирають завали та гасять пожежі під ризиком смерті, та з якими моральними дилемами їм доводиться стикатись під час роботи на тимчасово окупованих територіях.
Рятують бахмутян під обстрілами
«Коли я був малим, мій батько був справжнім героєм для мене, адже він був пожежником. Тож я вирішив стати таким, як він. Зараз тато – заслужений пенсіонер, що віддав 20 років нашій нелегкій справі», – розказує рятувальник Бахмутського гарнізону Сергій Дяченко.
Під час війни роботи у Сергія побільшало. Днями через обстріли в Бахмуті менш ніж за три години сталися три пожежі. За словами керівника Бахмутського міського управління ДСНС Дмитра Нікулеско, на день по області рятувальники мають п’ять-шість заявок. Надзвичайники мають працювати у бронежилетах і касках, а під час обстрілу – вимкнути техніку та шукати укриття.
Сергій Дяченко під час гасіння пожежно-рятувальної частини.
Роботу ускладнюють руйнування: деякі завали доводиться розбирати по кілька діб.
«Бувало таке, що розбирали завали чотири доби, мінялися раз на день. Але є відпочинок між добами, тому усі встигають відновитися якнайменш фізично. Найскладніше – не фізично, а коли вже дістаєш людину з-під завалу і нічим їй не можеш допомогти», – говорить Сергій Дяченко.
Рятувальники бахмутського 8-го пожежно-рятувального загону
11 вересня завершили розбір завалів після обстрілу 5-ти поверхового житлового будинку. На жаль, було знайдене тіло жінки 1946 р.н..
Також вогнеборці гасять пожежі у полях після обстрілів окупантів, розвантажують гуманітарну допомогу (по 6 тонн за один захід) та евакуюють населення. Загалом з початку війни працівники ДСНС вивезли з Донецької та Луганської областей майже 10 тис. чоловік.
Бахмутські рятувальники ризикують не лише виїжджаючи на надзвичайні події, а і просто перебуваючи у на місцях дислокації. Так, 8 вересня внаслідок ворожого обстрілу окупанти обстріляли 47 пожежно-рятувальну частина у Бахмуті. Цей підрозділ став 15-м у Донецькій області, по якому гатив ворог. Загалом же, за даними ДСНС, з початку війни знищені та пошкоджені понад 250 будівель рятувальників.
Бахмутська пожежно-рятувальна частина після обстрілу 8 вересня. Постраждали двоє рятувальників, пошкоджено автоцистерну для підвозу води та комунальний автомобіль швидкої медичної допомоги.
Сергій Дяченко розказує, що, незважаючи на втрати техніки та спорядження під час обстрілів, надзвичайники мають майже усе необхідне, адже отримують допомогу від волонтерів.
Наприкінці серпня Благодійний фонд Судовишнянської територіальної громади за підтримки United Help Ukraine та АРМІЯ SOS надав пожежникам Бахмута шоломи, бронежилети 4+ класу захисту, берці, тактичні рукавиці, маски, футболки, м’які ноші, аптечки.
«Останнім часом у Бахмут ми не їздимо. Військові не радять нам наражати себе на небезпеку, – говорить представник Благодійного фонду Олексій Карнаух. – Останнього разу передали в Костянтинівці для бахмутських працівників ДСНС близько 20 бронежилетів та касок, тактичні рукавички, окуляри, аптечки, самоскид, карету «шкидкої». Бахмутська міська адміністрація підказує, що саме краще привезти. Однозначно є потреба в бусах, зимових комплектах одягу».
Оскільки погода стає холоднішою, волонтерів просять надіслати газові балони із пічкою, обігрівачі, термоси, пледи, термобілизну, теплі шкарпетки. Також потрібні базові медикаменти та мазі, ліхтарі, насоси для підкачки шин.
Дев’ять рятувальників Бахмутського гарнізону, яких нагородили нагрудним знаком «За сприяння ЗСУ» за мужність та героїзм, виявлені у захисті суверенітету України, незламність духу та високий професіоналізм в умовах агресії РФ. Сергій Дяченко – передостанній справа.
Надзвичайники з підконтрольної частини Донецької області впевнені у професіоналізмі Збройних Сил України та не вірять в можливість окупації Бахмута. Тим не менш, непокояться, що за негативного перебігу подій необхідно буде покинути рідне місто. Якщо надзвичайники продовжуватимуть роботу в окупації, вони можуть вважатися зрадниками. З таким моральним вибором уже стикнулись працівники ДСНС Херсонської області.
Допомагають херсонцям в окупації
На початку вересня рятувальники отримали наказ про виїзд з Херсонської області всіма можливими шляхами. Робота надзвичайників під російськими стягами вважається за колабораціонізм.
Вогнеборець Артем (ім’я змінене) розказує: він під виглядом цивільного вивіз на підконтрольну територію свою сім’ю та сім’ю колеги. Більшість рятувальників області уже виїхали.
Втім, крім близько 20 перебіжчиків з Херсонської ДСНС, в окупації лишаються і ті, хто відмовився працювати на росіян. За даними Артема, це рятувальники, які не можуть покинути хворих рідних, а також ті, кого відмовляються випускати самі окупанти. На російських блокпостах є список з принаймні 10 людей, які найбільш рішуче давали відсіч ворогу, і тепер силою утримуються на окупованій території.
Співробітники підрозділу Артема виконували свою роботу в окупації майже півроку, з початку березня, незважаючи на те, що начальник управління ДСНС у Херсонській області поїхав за кілька тижнів після того, як до міста заїхали російські війська. До останнього з рятувальниками на тимчасово окупованій території лишалась заступник начальника управління служби – Катерина Гаврилова.
«Ми лишились, оскільки давали присягу нашому мирному народу, – хтось мав гасити пожежі. До того ж, не було вирішене питання з коридором для безпечного виїзду», – говорить Артем.
До війни Артем був інспектором, але через велике навантаження на частині і нестачу співробітників почав працювати пожежником. Рятувальники перебували на службі за графіком дві доби через чотири. Розбирали завали, витягували з ліфтів людей, які застрягали після прильотів снарядів.
Єдині фотознімки на сторінці Головного управління Херсонської області після окупації – з виїздів на гасіння пожежі на міському сміттєзвалищі та на заміну вибитих вибуховою хвилею вікон в навчальному закладі у Новій Каховці 11 липня. Хоча самі рятувальники запевняють: роботи в Херсоні було вдосталь.
Довелося навіть тушити будівлю, в якій дислокувалися росіяни.
«Коли в Херсоні прилетіло на вул. Пестеля, ЗСУ спрацювали красиво: накрили всю будівлю з росіянами, і при цьому не пошкодили домівки цивільних. Лише в сусідньому домі в одній квартирі вилетіло скло. Окупанти відправили нас тушити ту будівлю, показували, куди лити воду, знущалися, як хотіли. Під завалами були ще живі росіяни. Вони кричали, та ми їх не витягували, просто намагалися дати більше води. Робили все так, щоб звідти 100% ніхто не врятувався. Так, ми давали присягу рятувати людей, але окупанти – не люди», – говорить Артем.
Російські військові вдавалися і до фізичного, і до психологічного тиску на надзвичайників. Били по ребрах, давали підзатильників, погрожували прострелити ноги, забирали на допити. Працівники російської ФСБ забирали телефони, розглядали фото дітей рятувальників і питали: «А як малим буде без тата?» Після тривалого перебування «на підвалах» у росіян зник начальник Білозерської частини Сергій Король.
Артем розказує, що, незважаючи на тиск росіян, вони з колегами огризалися окупантам, тримали на фасаді своєї пожежної частини прапори України та ДСНС. Вороги зняли та порізали прапори лише у червні. Також до серпня рятувальники носили українську форму.
«Він (військовий – ред.) хоче зайти на наш перший поверх частини, а в нього перед носом закриваються двері, кажуть – через вікна дивись. Йде на курилку, і йому вказують на бруд на каптурі. Лише згодом розуміє, що це йшлося про «аквафреш», триколор російський, – пригадує українець. – Вони зривають шеврони – ми чіпляємо назад. Добре, що ті, хто тікали, лишили свою форму. Але в серпні нам сказали ю: «Ще раз побачимо з шевроном чи з українським прапором, забираємо Юріївну (замначальника Катерину Гаврилову – ред.) на «підвал». Довелося зняти».
Херсонські рятувальники з прапорами. Обличчя затушовані, адже працівники ДСНС перебувають на окупованій території.
У серпні окупанти почали вчити у навчальному комплексі при частині своїх співробітників. З того часу населення на окупованих територіях лишається без нормально функціонуючих пожежних частин.
«Набрали людей із залежностями і тих, кого вигнали з ДСНС за хабарі. Сказали, що згодом будуть відсіювати тих, хто не впорається. І який результат? В Скадовську пожежа, горить будинок. Виїхали одразу дві машини, потім викликали ще третій хід. Таке буває надзвичайно рідко, коли палає щонайменше двоповерховий будинок. За цю пожежу «вклали» три машини, вони не працюють. Один з їх працівників надихався диму, другий обгорів», – говорить надзвичайник.
Наразі Артем продовжує роботу у ДСНС на прифронтовій території. Багато ж із тих, хто зміг виїхати з Херсону, працює тепер на Заході України.
Запобігають небезпеці в Івано-Франківську
Кілька десятків рятувальників Харківщини, Донеччини, Луганщини влаштувались на роботу в частини на Івано-Франківщині та вивезли сюди свої сім’ї. В області навантаження на рятувальників менше, та виклики все ж серйозні, адже необхідно ліквідувати побутові пожежі, підпали сухостоїв і наслідки дорожніх пригод.
Гасло ДСНС: «Запобігти, врятувати, допомогти». Франківці зосереджені на першій його частині: проводять роз’яснювальні роботи із населенням щодо пожежної безпеки, організовують уроки у школах, проводять спільні навчання з колегами з Польщі, приймають на баланс нову та якісну техніку від міжнародних партнерів.
15 вересня Польща передала на озброєння рятувальникам третього Державного пожежно-рятувального загону ГУ ДСНС в області пожежний автомобіль.
Зарплатня у надзвичайників Франківщини значно нижча, ніж у рятувальників, які перебувають у зоні бойових дій або тимчасової окупації. Останнім виплачується 30 тисяч, в той час як середній рівень оплати на відносно безпечних територіях – близько 10 тис грн. Новачки ж протягом навчання отримують близько 3 тис грн на місяць. Рятувальники уже створили дві петиції до Президента України: «Про фінансове забезпечення працівників ДСНС» (підвищення базового окладу до 20 тис грн) та «Про надання статусу «Учасник бойових дій» працівникам, які безпосередньо виконують службові обов’язки в зоні бойових дій».
Деякі рятувальники Франківщини розказують, що хотіли б займатися важливішою роботою.
«Нашому бойовому підрозділу наказали їхати на інший кінець міста косити траву, щоб показати свою роботу. Ми працюємо, і тут поступає виклик про ДТП. Водієві маршрутки затиснуло ногу. Щоб дістатися до місця, знадобилося 20 хвилин. Якби не покос, і ми перебували б на постійному місці дислокації, знадобилося б набагато менше часу. В тому стані, в якому перебував цей водій, для нього кожна секунда була як вічність», – говорить один із працівників Івано-Франківської ДСНС.
Франківські рятувальники спільно з поліцейськими провели для дітей «Єдиний урок безпеки» 8 вересня
Надзвичайники Франківщини допомагають Україні на інших територіях. Так, піротехнічний підрозділ з п’яти осіб залучений до розмінування на Київщині. Також рятувальники вступають до лав ЗСУ. За ними зберігатиметься місце роботи, посада та середній заробіток до фактичної демобілізації. Зараз у Збройних силах України воюють 28 франківських працівників ДСНС. Ті ж, хто залишився працювати на благо своєї області, зібрали для ЗСУ 250 тис грн у рамках велозаїзду.
Загалом же працівники ДСНС з різних точок країни сходяться на тому, що, попри всі складнощі мають продовжувати займатись тим, що добре вміють.
«Як на мене, престиж професії під час війни зріс принаймні вдвічі. Тож я в жодному разі не маю думок щодо зміни роботи, готовий працювати і надалі заради людського спокою та благополуччя», – говорить бахмутянин Сергій Дяченко.
На головній фото Романа Потапенко – Бахмутські рятувальники гасять пожежу.
Матеріал підготувала Ганна Пешкова.
Матеріал підготовлено в межах програми «Сильні медіа – сильне суспільство», що реалізується ГО «Інтерньюз-Україна» за підтримки проєкту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні». Думки, виражені в цій публікації, відображають виключно точку зору авторів.
