Яким Бахмут побачив мешканець міста, фотохудожник Олександр Дяченко – читайте та дивіться у фоторепортажі.

 

Наразі в Бахмуті дуже просто минути квартал забудови і не зустріти жодної людини. Деяке пожвавлення на вулицях можна спотерігати десь від дев’ятої ранку до дванадцятої години. А в часи пік по-довоєнному, коли всі мали б їхати до роботи або з роботи до дому в місті або ще, або вже майже нікого не зустрінеш.

Місто еваюкувалося. Евакуйовано і пологовий будинок. Однак дехто ще й досі приймає важке рішення про розлуку з рідним затишним Бахмутом. Таку групу зустрів біля центральної полікліники міста – багато сумок, пакунків. Забирають з собою найцінніше. Те, що нагадує про життя ДО. Те, що неможливо залишити під можливі бомбардування від армії «братнього народу». І вся ця картина неабияк крає серце.

Цікаво, але роки зо три тому мав трохи дивне бажання сфотографувати центральну площу міста з верхньої точки на якомусь будинку без людей на ній. Декілька знімків, маскування в фоторедакторі і маємо «безлюдне» місто, яке могло вразити глядача світлини, звиклого до іншої картини мирного буття. Тепер це можна зробити одним натисканням на кнопку спуску затвору камери, але видовище вже не здається таким вже цікавим і викликає зовсім інші почуття – війна близько.

За цим зайняттям мене і застиг заступник міського голови з комунального господарства Олександр Марченко, який їхав вулицею Незалежності повз Перший Український Міжнародний банк по робочих справах. Так, каже, евакуація майже скінчилася, потік біженців майже припинився, і, коли в дні найбільших навантажень на перевізників від місьради людей було біля чотирьохсот, то ранком того дня до автобусу прийшло всього чотирнадцять людей (12 квітня – прим.ред). Але комунальне господарство продовжує стабільно функціонувати, хліб печуть, вулиці прибирають, троянди на набережній та по місту доглядають, готують до їх цвітіння.

А весна впевнено вступає у свої права. І також Олександр Марченко повідомив, що деякі біженці на захід України вже повертаються до Бахмуту. Причини різні – побутові, фінансові, душевні. Але повертаються. До тих, хто так і не спромігся залишити рідний Бахмут, бо вірять, що 

Все буде Україна.

Олександр А. Дяченко, фото автора

Олена Хатмулліна — підприємиця з міста Костянтинівка Донецької області. Тут вона мала власний бізнес з чотирма напрямками виробництва. Через війну жінка евакуювалась на Тернопільщину, куди перевезла й виробничі потужності. В новій громаді підприємиця започаткувала власну справу — виготовлення сублімованої їжі.

Про свій переїзд, відкриття нової справи і плани на майбутнє Олена Хатмулліна розповіла редакції Бахмут IN.UA.

Життя до війни і евакуація на Тернопільщину

Олена Хатмулліна родом з Костянтинівки. Тут вона займалася підприємництвом за різними виробничими напрямками: санітарно-гігієнічна продукція, миючі засоби, виготовлення мікрозелені та сублімованих овочів і фруктів.

Початок повномасштабного вторгнення не змусив жінку опустити руки і вона відкрила ще один напрямок роботи — перепелину ферму. Та коли безпекова ситуація почала погіршуватись, вона вирішила евакуюватись і вивезти виробничі потужності.

“Коли почалась повномасштабна війна, ми ще довго продовжували працювати на Донеччині. Я ще й започаткувала там невеличку перепелину ферму, тому що співробітники залишались і треба було якось їх підтримувати. Наприкінці 2022 року я вирішила евакуюватись, виїхала у Тернопільську область, місто Шумськ. З собою я забрала деяке обладнання, але остаточно ми релокувалися в жовтні 2024 року. Таке рішення ухвалила, коли остаточно зрозуміла, що навряд чи ми найближчим часом повернемось, і в Костянтинівці стало досить небезпечно”, — розповідає Олена Хатмулліна.

Більшість робіт з релокації бізнесу підприємиця робила власним коштом.

Початок власної справи у новій громаді

Евакуювавшись на Тернопільщину, підприємиця змінила напрямок роботи, адже змінилась місцевість для роботи. Тому жінка вирішила шукати нові можливості для започаткування власної справи.

“Відновити власну справу і ті напрямки, які були раніше, мені не вдалося, тому що, на жаль, те, що було перспективно в нашому регіоні, нікому не потрібно тут, у західній частині України. В цих регіонів різний виробничий потенціал. Коли я все порахувала, то побачила, що просто немає сенсу відновлювати, краще і простіше започаткувати щось нове. Я почала шукати “родзинку” тут, у Тернопільській області. Шумськ — це маленьке містечко, і поблизу є багато сіл. Тому тут переважає сільське господарство, люди вирощують овочі і фрукти. Тому я подумала, що треба щось на цьому робити, тому що іншої промислової переваги я не бачила. Це було єдине, на що я могла опиратись”, — розповідає підприємиця.

Маючи деяке обладнання для сублімації овочів і фруктів, Олена Хатмулліна вирішила запустити виробництво сублімованої їжі. Але не просто фруктів чи овочів, а вже готових страв. Мотивацію жінці дав її брат-військовий, який розповів про потребу у швидкій гарячій їжі.

“Мій брат — військовий. І він постійно казав: “Придумай щось таке, щоб можна було швидко готувати, і щоб воно було смачне, як вдома, щоб можна було їсти військовим”. Так я почала експериментувати, а побратими з підрозділу мого брата стали моїми дегустаторами. Отак у мене і виник перший напрямок, який започаткувала вже на новому місці — це сублімована їжа швидкого приготування.

Цілий рік я працювала над цим напрямком. Коли я зрозуміла, саму технологію як воно має робитись і як готуватись, коли відточила всі страви, то потім почала робити документи, технічні умови, лабораторні випробування на безпечність харчових продуктів. Щоб мій продукт був безпечний. Потім я залучала грантові кошти, за які я придбала велике обладнання, що дозволило виготовляти цю продукцію в більшому об’ємі”, — розповідає Олена Хатмулліна.

Робота над продуктом тривала майже рік, і в березні 2024 року його випустили в широке виробництво. Велику увагу приділили питанню безпеки продукції і лабораторним дослідженням.

“Робота над цим продуктом тривала майже рік, тому що це харчові продукти і їх потрібно було тестувати. Найважливішим було протестувати термін зберігання, щоб страви не псувалися і залишались якісними. Потім проводили лабораторні дослідження на макро- і мікробіологію, це теж був серйозний процес. І вже на початку 2024 року ми запустили інтернет-магазин і продаж через соцмережі”, — розповідає Олена Хатмулліна.

Допомогу в розвитку бізнесу надала і Шумська громада. У 2023-2024 роках Олена Хатмулліна орендувала кухню у приватному кафе. Та коли виробництво почало розширюватись, на кухні не вистачало місця. До того ж приміщення виставили на продаж і в підприємиці не було гарантій, що вона зможе там лишитись.

Тоді пані Олена звернулась за допомогою в міськраду, де їй допомогли. Жінці надали в оренду кухню в закритому сільському дитсадку. В січні 2025 року підприємство переїхало туди і облаштувало кухню за стандартами.

Тренд на здорову їжу

Наразі в асортименті бренду “Пожива” є 22 страви швидкого приготування. Це перші та другі страви і лінійка веганського меню. Власниця бізнесу розповідає, що її клієнтами є переважно мандрівники та офісні працівники. Також ця продукція популярна серед військових. Їм надають знижку на придбання страв.

“Переважно це люди, які ведуть активний спосіб життя, живуть у великих містах, люди, які багато їздять у відрядження чи подорожують. Тобто ті, в яких немає часу готувати їжу. Також це офісні працівники з великих міст, які витрачають багато часу на дорогу до роботи і не хочуть витрачати багато часу для приготування їжі вдома. Також це одинокі чоловіки або жінки, які не хочуть готувати. І, звісно, військові. Для них у нас діє 20% знижки на всі страви”, — розповідає підприємиця.

Наразі мета Олени Хатмулліної — зруйнувати стереотип про те, що швидка їжа це некорисно. Навпаки, сублімовані страви підтримують тренд на здорове харчування. Їх можна вживати і дітям до року.

“Сублюмована їжа — це напрямок здорового харчування, який я популяризую. Вона не містить ні консервантів, ні хімічних домішок, ні ГМО. Тут повністю природні компоненти, так, як ви готуєте вдома. Просто вона висушена в особливий спосіб за допомогою вакууму. Зі страв випаровується волога, і коли ви додаєте окріп, вона повністю відновлює свою структуру і смакові якості. Сам спосіб приготування і метод сублімації дозволяє залишати 95% корисних речовин у страві. Наразі в суспільстві панує стереотип, що швидка їжа — це некорисна їжа. Тому ми зараз ламаємо думки, які були зацементовані роками, що швидке харчування порівнюють з “мівіною” і що це дуже небезпечно для здоров’я”, — каже Олена Хатмулліна.

Окрім готових страв, пані Олена виготовляє ще й корисні смаколики — пастилу. А в майбутньому також планує запустити лінійку дієтичного харчування на основі перепелиних продуктів.

“З Костянтинівки ми забрали обладнання з перепелиної ферми, а також закупили нове за грантові кошти. Завдяки цьому в лютому 2025 року я запустила невеличку перепелину ферму на півтори тисячі перепілок. Зараз я маю на мети популяризувати перепелині продукти, тому що, як я помітила, в західних регіонах вони не такі популярні, як були у нас на сході”, — поділилась планами підприємиця.

Читайте також:

• “Життя йде, а ми сидимо?”: як троє бахмутянок на Полтавщині будують усе з нуля
• Створила театр моди на Донеччині, а нині підтримує переселенок у Луцьку: історія Аліни Андрєєвої з Часів Яру
• “Ми хотіли зробити так, щоб про Бахмут не забули”: як Інесса Мішеніна створила спільноту для допомоги і об’єднання земляків

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

З 13 травня по 20 травня в київській книгарні “Сенс” пройде виставка “Окупована спадщина”, на якій покажуть вишиті сорочки та строї з тимчасово окупованих територій. Вхід на виставку вільний.

Як потрапити на виставку в Сенсі на Хрещатику, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Виставка у “Сенсі”, вишиванки

Комунікаційна команда “Сенсу” повідомила про відкриття виставки “Окупована спадщина”, яка відкрилася 13 травня й буде тривати до 20 травня. Виставка проходить у київській книгарні “Сенс” на Хрещатику, 34 на другому поверсі. Вхід вільний.

Гості зможуть побачити реконструйовані чоловічі й жіночі строї із шести тимчасово окупованих регіонів України, зокрема покажуть й строї з Донеччини. Також можна буде побачити строї з Луганщини, Криму, Харківщини, Херсонщини та Запоріжжя.

15 травня всіх охочих запрошують на презентацію книжки “Вишиті сорочки Луганщини”, гостей просять попередньо зареєструватися за покликанням. У книзі представлять близько 100 одиниць одягу із:

• Біловодського;
• Білокуракинського;
• Кремінського;
• Новоайдарського;
• Новопсковського;
• Сватівського;
• Старобільського районів.

Читайте також:

• «Вишиванка пасує навіть краще, ніж маленька чорна сукня»: краматорчанка про евакуацію, колекцію вишиванок та «лапки» для ЗСУ
• Бахмут, сорочки та дощ: яким був День вишиванки у 2017 році

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!