Російська пропаганда, намагаючись залякати воїнів ЗСУ, запустила цілу хвилю повідомлень про велику небезпеку використання танкових снарядів зі збідненим ураном.

Про те, що Велика Британія надасть Україні снаряди зі збідненим ураном, які призначені для танків «Challenger 2», стало відомо нещодавно. Заступниця міністра оборони Великої Британії Анабель Голді повідомила про це 20 березня.

«Окрім надання Україні ескадрильї основних бойових танків «Challenger 2», ми забезпечимо боєприпаси, включаючи бронебійні снаряди, які містять збіднений уран. Такі снаряди мають високу ефективність для ураження сучасних танків і бронетехніки», – пояснила баронеса Аннабель Голді.

Реакція рф

росіяни після цього заявили, що розцінюватимуть використання таких снарядів в Україні як «брудну бомбу». путін сказав, що росія змушена буде відреагувати, якщо Британія розпочне постачання Києву боєприпасів зі збідненим ураном. Під час обговорення китайського «мирного плану» президент рф заявив, що Захід починає застосовувати в Україні зброю з «ядерною» складовою, показуючи неготовність до «мирного врегулювання».

Також на намір Британії передавати Україні такі боєприпаси відреагував міністр оборони рф сергій шойгу. 

«Тут можна сказати тільки одне. Сходинок не так багато… Пройдено ще одну сходинку, їх залишається все менше і менше», – сказав очільник міноборони рф. 

Захарова. Фото: росЗМІ

Речниця російського МЗС марія захарова взагалі заявила, що снаряди зі збідненим ураном не тільки вбивають, але заражають довкілля і викликають онкологію у людей.

«Югославський сценарій. Ці снаряди не тільки вбивають, але заражають довкілля і викликають онкологію у людей, що живуть на цих землях. До речі, наївно вважати, що жертвами стануть лише ті, проти кого це все буде застосовано. У Югославії постраждали насамперед натівські солдати, зокрема італійці. Потім вони довго намагалися вибити компенсацію у НАТО за втрачене здоров’я», – додала марія захарова.

Видання «BBC Україна» розбиралося, що таке снаряди зі збідненим ураном для України, та чи шкідливі вони.

Українські та західні військові експерти заперечують твердження росіян про небезпечність використання снарядів такого типу. Окрім того, «Defense Express» пояснює, що боєприпаси, які виготовляють у США та Великій Британії, містять збіднений уран лише в осерді снаряда. Відповідно і радіоактивність такого матеріалу надзвичайно мала. Уран відрізняється високою щільністю та твердістю. Завдяки цим якостям він використовується як при виробництві військової броні, так і боєприпасів – переважно осердь для бронебійних снарядів. Збіднений уран не має високої радіоактивності, хоч і вважається токсичним і канцерогенним.

Аналітики Інституту вивчення війни, зазначають, що західні протитанкові боєприпаси зазвичай виготовляються із збідненого урану. Такий уран є менш радіоактивним, ніж природний уран – через його високу щільність і проникаючий ефект, який він створює.Тобто такі боєприпаси не можна використовувати для виробництва ні ядерної, ні радіологічної зброї. До того ж, експерти наполягають – це безпечна для екології технологія, яка вже дуже давно використовується.

При цьому українські фахівці вказують, що сама росія вже використовує такі снаряди в Україні. А ЗСУ навіть захопили такі «трофеї».

росіян турбує не якась токсичність снарядів, а їхня пробивна здатність

Снаряд з урановим осердям. Фото: американські ЗМІ

Військовий оглядач BBC Павло Аксьонов розповів, що підкаліберні снаряди із осердям зі збідненого урану, це не якась екзотична зброя. 

«Це штатний боєприпас, який використовують багато армій світу. Такі снаряди складаються з тонкого осердя, яке виготовляють із важких та міцних сплавів із застосуванням вольфраму або збідненого урану, та оболонки, яка, навпаки, має бути легкою. Осердя на вигляд схоже на стрілу з оперенням. Ідея полягає в тому, щоб снаряд розганявся в каналі ствола зброї як звичайний боєприпас, а вже під час польоту, позбавляючись оболонки, але не сильно втрачаючи в масі, перетворювався б на тонку стрілу, яка не зустрічає великого опору повітря», – пояснив експерт. 

За його словами, усі сучасні танки озброюють такими боєприпасами.

«Такий снаряд може летіти на величезній швидкості і, стикаючись з бронею, виділяти велику кінетичну енергію – основний фактор бронебійного снаряда. Підкаліберні снаряди – один із найефективніших боєприпасів для боротьби з бронетехнікою, їх застосовували ще у Другій світовій війні, ними озброюють усі сучасні танки. Багато з них використовують збіднений уран», – додав Павло Аксьонов.

25-міліметрові боєприпаси зі збідненим ураном армії США. Фото: GETTY IMAGES

Фахівець у бронетанковій галузі Микола Саламаха розповів, чи становлять такі снаряди небезпеку для військових.

«У срср такі снаряди зі збідненим ураном для танків теж були, в росії такі снаряди теж є, вона їх навіть використовує в Україні. Це не є чимось дуже небезпечним для екології чи екіпажів танків, які їх використовують. Цивільне населення та навколишнє середовище від цього теж не страждає. Те, що нам їх передають – це дуже добре. За своєю бронепробивною здатністю західні снаряди набагато кращі за російські, а тут ми ще будемо мати ефективний інструмент проти бронетанкової техніки росіян», – пояснив експерт.

Фахівець вважає, що заяви про радіоактивну небезпеку для екіпажів, які використовують снаряди зі збідненим ураном, і для навколишнього середовища, це лише російська пропаганда.

Микола Саламаха. Фото: Арміяінформ

«Нічого нового тут немає і для спеціалістів це не таємниця. Якщо цей снаряд влучає у ціль, то зовнішня оболонка корпусу руйнується, а саме осердя проникає у броню, тоді збіднений уран стискується, він нагрівається і починає горіти, осердя розривається. Після цього вибуху і горіння нічого не залишається. Рівень радіації настільки мінімальний, що такі речі не знайдеш, якщо не знати, де саме шукати. Росіяни самі це використовують спокійно», – підсумував Микола Саламаха.

Полковник артилерії у відставці Петро Пятаков переконаний, що снаряд зі збідненим ураном – це звичайний снаряд, який має більшу пробивну силу.

«Це вже практично звичайний протитанковий бронебійний снаряд. Ця технологія давно використовується, таке осердя має велику пробивну силу. Сама Росія й дуже багато інших країн їх вже давно використовує. Такі снаряди пробивають навіть композитну броню, яка розрахована на протидію кумулятивним снарядам. Для екології там по суті нічого дуже шкідливого немає, принаймні не більше, ніж звичайний снаряд. Це тільки звучить гучно – зі збідненим ураном», – резюмував Петро Пятаков.

Отже, зважаючи на все, різку реакцію російського керівництва викликала не так присутність збідненого урану у складі снарядів для британських танків, як те, що вони зможуть більш ефективно вражати російські.

Фото: GETTY IMAGES

Читайте також: Україна розпочала виробництво дефіцитних снарядів для радянських танків

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!