Минуло понад місяць, відколи Володимир Зеленський заявив, що Польща та щонайменше три європейські країни готові розпочати тренування українських пілотів на західних винищувачах. Відтоді лідери провідних країн-партнерів почали це спростовувати. Так, президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Олаф Шольц та прем’єр Великої Британії Ріші Сунак оголосили, що рішення про передачу авіації не ухвалювалося. А президент США Джо Байден взагалі спантеличив заявою, що насправді зараз Україні не потрібні західні винищувачі.

Видання “Українська правда” розбиралося, в якому стані зараз перебуває українська авіація, чому Повітряні сили потребують оперативного переоснащення на західну техніку, та які типи закордонних винищувачів найбільше підходять для українського неба.

Яку авіацію використовує Україна?

МіГ-29. Фото: Вікіпедія

Відомо, що Повітряні сили ЗСУ використовують чотири основні типи літаків: винищувачі МіГ-29 та Су-27, фронтові бомбардувальники Су-24М та штурмовики Су-25. Згідно з даними, наведеними в новому випуску довідника “World Air Forces 2023” від FlightGlobal, який спеціалізується на авіації армій світу, в бойовому парку України перебуває близько 100 бойових літаків. Для порівняння, згідно з цим же рейтингом, у росії на озброєнні зараз наявні понад 1500 бойових літаків.

Через відверту застарілість приводити до ладу та модернізувати українську техніку було проблематично ще до початку бойових дій. Попри це Україні вдалося модернізувати свої Су-25 та мінімально оновити частину МіГ-29 та Су-27.

З огляду на слабкий технічний стан українських літаків зовсім не дивно, що перед початком повномасштабного вторгнення росіяни вважали, що виб’ють українську авіацію за лічені дні. У надскладних умовах льотчики, ремонтники та оператори систем ППО Повітряних сил проявили небачену хоробрість та кмітливість, не давши росії панувати в небі.  

Утім, активні бойові дії не могли не позначитись на українських літаках: переважаюча сила ворога, “дружній вогонь”, розбиті аеродроми та вже згадана відсутність можливості нормального ремонту змушують все частіше і гучніше говорити про необхідність переоснащення існуючого парку.

Що потрібно Україні?

Французька авіація Rafale. Фото: Вікіпедія

Згідно з “Візією Повітряних Сил-2035”, Україна планувала оновити свій льотний парк до 2035 року. Кількість західних бойових літаків потрібно було довести до 72-108 машин (6-11 ескадрилій або 3-4 бригади). Серед основних кандидатів виступали американські F-16 та F-35, шведські JAS-39 Gripen, французькі Rafale та Eurofighter Typhoon виробництва міжнародного британсько-німецько-іспансько-італійського консорціуму.

Загалом, кожен із західних зразків авіатехніки має свої переваги і хвороби. Самі літаки є такою собі платформою для розміщення систем навігації, авіоніки та озброєнь різного типу, який у рази перевищує можливості радянських винищувачів. І якби Україна мала більше часу, то могла б дозволити собі розбиратися у кожному з існуючих варіантів більш прискіпливо. Однак повномасштабна війна внесла свої суттєві корективи в усі розрахунки та плани. Зараз Україна розраховує на той тип винищувачів, який може отримати якнайшвидше.

Попри заяви американських чиновників, найреалістичнішим в експертних колах наразі видається варіант з американським F-16 Fighting Falcon (“Бойовий сокіл”). Тим більше, що принаймні зі сторони Нідерландів вже були заяви про готовність обговорювати потенційну передачу. F-16 стоїть на озброєнні близько 30 країн світу, зокрема Польщі, Словаччині, Болгарії, Румунії та Чехії, тож у разі неполадок Україна може ремонтувати літаки в їхніх сервісних центрах. У F-16 доволі чутливі шасі, для яких потрібні зручні гладкі злітні смуги, а не плити, як у нас. Однак цю проблему в ПС ЗСУ обіцяють оперативно вирішити.

Другим у списку літаків, який найчастіше обговорюється, стоїть винищувач Eurofighter Typhoon. Цей літак має хорошу маневреність та здатність до ведення бойових дій за будь-яких погодних умов. Перебуває на озброєнні Великої Британії, Німеччини, Іспанії, Італії, Австрії, Саудівської Аравії та Оману.

Шведські JAS-39 Gripen наразі перебувають на озброєнні Швеції, Чехії, Угорщини, Великої Британії, ПАР і Таїланду. З особливостей – здатність короткого розгону і приземлення, що в умовах розбитих аеродромів не завадило б ЗСУ. Україна вже подавала запит на отримання “Грифонів”, але шведська влада поки не готова ділитись бортами.

F/А-18 Hornet (“Шершень”). Фото: Вікіпедія

Про ще одного американця – F/А-18 Hornet (“Шершень”) – згадала під час візиту у Київ прем’єрка Фінляндії Санна Марін. Цей винищувач наразі є основним у ВМС США та перебуває на озброєнні Фінляндії. Щоправда, вже наступного дня у Міноборони Фінляндії заявили, що про передачу Україні винищувачів не може йтися, доки Гельсінкі не отримає натомість новітні винищувачі F-35.

Ще один літак, який фігурував у списках на ймовірну передачу – французький Dassault Rafale (“Шквал”). З цікавинок “Рафалів” можна виокремити багатоцільовий радар RBE2, який використовує систему електронно оптичного виявлення цілей і здатний одночасно відстежувати під час бою близько 40 літаків. Спочатку Макрон у контексті винищувачів заявляв, що “нічого не заборонено”, але згодом він змінив позицію на обережну: “літаки для України не в пріоритеті”.

Сповільнення у процесі постачання західних винищувачів країни-партнери зазвичай обґрунтовують кількома аргументами. Передусім згадують “червоні лінії” і небажання “провокувати ескалацію бойових дій”. Другою причиною називають неготовність України повноцінно прийняти винищувачі в експлуатацію. 

І якщо перший фактор лежить переважно в політико-дипломатичній площині, то другий пов’язаний із багатьма чинниками. Починаючи від підготовки українських пілотів, завершуючи навчанням обслуговуючого персоналу та приведення інфраструктури до належного стану. Перехід з радянських літаків на західну техніку насправді може зайняти тривалий час. Наприклад, сусідня Польща на початку 2000-х переоснащувала свій парк та готувала пілотів упродовж 4-5 років.

Альтернативою для України можуть стати модернізовані МіГ-29, які наразі перебувають на озброєнні в Польщі та Словаччині. Про ці літаки говорили ще минулого року, але до рішення про реальну передачу дійшло тільки зараз. 14 березня прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив, що модернізовані МіГ-29 Варшава планує передати впродовж наступних 4-6 тижнів. За даними Military Balancе, станом на 2022 рік поляки мали на озброєнні 28 таких літаків, однак поки йдеться про передачу не більше 14.

Також на початку березня міністр оборони Словаччини Ярослав Надь заявив, що Братислава не планує використовувати свої модернізовані МіГ-29 радянського виробництва. Тому готова якомога швидше передати їх Україні, щоб “допомогти врятувати життя українців”. За його словами, у Словаччині на озброєнні стояли 11 бортів, 10 з яких хочуть передати Києву, а один залишити як музейний експонат.

Зазначимо, що попри модернізацію і польські, і словацькі модифікації МіГів все одно залишаються радянською технікою, яка переведена на стандарти НАТО достатньо умовно. Навряд їх можна повноцінно порівнювати із західними винищувачами. Україна вдячна й за модернізовані літаки радянського типу, однак рано чи пізно рішення щодо західного винищувача буде ухвалено.

Фото: Вікіпедія

Читайте також: Вписати своє ім’я в історію: у росії вербують найманців, щоб захопити Бахмут

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Військовослужбовці та ветерани в Україні мають право на безоплатну реабілітацію після поранень, травм або захворювань. Отримати допомогу можна як у спеціалізованих закладах Міністерства оборони України, так і в цивільних лікарнях, які уклали договір із Національною службою здоров’я України (НСЗУ).

Міністерство оборони України надало детальні роз’яснення щодо етапів відновлення, необхідного пакета документів та порядку звернення.

Хто має право та що входить у безоплатні послуги

Безоплатна реабілітація доступна всім військовослужбовцям та ветеранам. У закладах Міноборони вона фінансується за рахунок держави, а в цивільних закладах — через Програму медичних гарантій НСЗУ. За послуги, обстеження, ліки та матеріали, передбачені відповідним пакетом, платити не потрібно.

У межах стаціонарного реабілітаційного пакета пацієнти безоплатно отримують:

• первинне та підсумкове обстеження мультидисциплінарною командою фахівців на чолі з лікарем фізичної та реабілітаційної медицини;
• індивідуальний реабілітаційний план з чітко визначеними цілями;
• заняття з фізичної терапії, ерготерапії, терапії мови й мовлення, а також психологічну підтримку;
• необхідні лабораторні та інструментальні дослідження;
• лікарські засоби й витратні матеріали з Національного переліку;
• цілодобовий медичний догляд та харчування;
• підбір, налаштування та навчання користуванню допоміжними засобами реабілітації (кріслами колісними, протезами тощо).

Протези та інші допоміжні засоби забезпечуються за окремими державними програмами, причому постраждалим унаслідок війни чекати на встановлення інвалідності для отримання протеза не потрібно.

Етапи та місця проходження реабілітації

Процес відновлення проводиться поетапно:

• Гострий етап (одразу після поранення/травми): розпочинається в госпіталі чи лікарні одразу після стабілізації стану пацієнта для запобігання пролежням, контрактурам суглобів та тромбозам;
• Інтенсивне відновлення: здійснюється у військовому або цивільному реабілітаційному закладі після усунення загрози для життя;
• Підтримуюча реабілітація: повторні курси для покращення досягнутих результатів або під час складного протезування.

Пройти реабілітацію можна у військових госпіталях, реабілітаційних центрах Міноборони, понад 400 стаціонарних та 530 амбулаторних цивільних закладах з договором НСЗУ (зокрема в 20 центрах мережі RECOVERY). Для пацієнтів із травмами спинного мозку діють спеціалізовані заклади (наприклад, у смт Клевань на Рівненщині), а для осіб із ампутаціями МОЗ затвердило окремий перелік підпорядкованих закладів.

Знайти цивільний заклад можна на сайті НСЗУ (розділ “НСЗУ цифрова” → “Аналітичні панелі” → пакет № 53 для стаціонару або № 54 для амбулаторії) або за номером контакт-центру 16-77.

Як потрапити на реабілітацію діючим військовослужбовцям

Для військових, які продовжують службу, порядок переведення включає такі кроки:

• розпочати реабілітаційні заходи у відділенні госпіталю чи лікарні одразу після стабілізації стану;
• отримати висновок лікаря про можливість переведення (коли загоєно рани, стабілізовано переломи та відсутня потреба в цілодобовому нагляді хірурга чи травматолога);
• пройти Військово-лікарську комісію (ВЛК), яка ухвалює постанову про потребу в реабілітації із зазначенням конкретного закладу та терміну (якщо лікування триває понад 120 днів, ВЛК приймає рішення про потребу в тривалому лікуванні);
• отримати направлення від командира військової частини або ТЦК та СП;
• прибути до обраного реабілітаційного закладу.

Для переведення діючому військовослужбовцю потрібні такі документи:

• направлення командира військової частини або ТЦК та СП;
• постанова ВЛК із зазначенням назви закладу та строку реабілітації;
• рішення лікаря про переведення;
• медична книжка;
• документ, що посвідчує особу;
• атестат на продовольство;
• довідка про обставини травми (видається начальником медслужби військової частини протягом 5 днів).

Порядок оформлення для ветеранів

Для ветеранів, які вже звільнилися зі служби, порядок є спрощеним: постанова ВЛК та направлення командира не потрібні.

Алгоритм дій для ветеранів:

• отримати електронне направлення від сімейного лікаря або лікаря-спеціаліста (на амбулаторну реабілітацію) чи від лікаря фізичної та реабілітаційної медицини (на стаціонарну);
• підготувати документ, що посвідчує особу, та наявні медичні виписки (результати МРТ, КТ, рентгенівські знімки);
• обрати заклад через сайт НСЗУ або за номером 16-77 та звернутися туди для складання індивідуального плану.

Коли інтенсивну реабілітацію можуть тимчасово відкласти

Інтенсивну стаціонарну реабілітацію тимчасово не проводять за наявності таких станів:

• гострі інфекційні захворювання або активна форма туберкульозу;
• гнійні чи інфекційні ураження шкіри (зокрема короста, грибкові захворювання);
• декомпенсовані хронічні хвороби (цукровий діабет, важка серцева, дихальна, печінкова чи ниркова недостатність);
• часті кровотечі або тяжка анемія (рівень гемоглобіну менше 80 г/л);
• підвищена температура тіла невідомого походження;
• гострий тромбоз вен або тромбоемболія легеневої артерії;
• психічний стан, що потребує спеціалізованого нагляду.

У разі виникнення цих ускладнень спочатку проводиться відповідне лікування, після чого пацієнт повертається до виконання реабілітаційної програми.

Читайте також:

Виплати, житло та реабілітація: як Донеччина підтримує ветеранів та їхні родини у 2026 році

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Правильно оформлені документи дозволяють військовослужбовцям вирушити у щорічну відпустку без зайвих ускладнень та проблем на блокпостах чи кордоні. Міністерство оборони України надало чіткі роз’яснення щодо переліку обов’язкових паперів, процедури взяття на облік за місцем відпочинку та алгоритму дій у разі хвороби чи затримки в дорозі.

Детальніше про те, які документи потрібні для відпустки та як стати на облік, повідомили в Міноборони.

Які документи потрібні військовослужбовцю

Для законного перебування у відпустці за межами гарнізону військовослужбовцю недостатньо усної домовленості чи рапорту. При собі обов’язково потрібно мати:

• документ, що посвідчує особу: паперовий військовий квиток, посвідчення офіцера або електронний військово-обліковий документ (е-ВОД) у застосунку “Армія+” (має назву “Військовий документ”);
• відпускний квиток: офіційний документ, який підтверджує законність перебування поза межами частини (дійсний лише за умови пред’явлення документа, що посвідчує особу).

Із липня 2026 року в застосунку “Армія+” доступний е-ВОД, який має таку саму юридичну силу, як і паперовий документ (перевіряється через QR-код). Проте для його відображення потрібен інтернет. Міноборони радить завжди мати при собі паперовий військовий квиток на випадок відсутності зв’язку. Важливо: якщо у застосунку відображається лише “Посвідчення захисника”, воно не замінює військово-обліковий документ.

Як перевірити відпускний квиток перед виїздом

Ще перебуваючи у військовій частині, військовослужбовець має особисто перевірити правильність заповнення відпускного квитка. Звірити потрібно п’ять ключових пунктів:

• вид, тривалість і дати відпустки;
• дата і місце повернення;
• місце відпустки;
• підпис і печатка;
• особисті дані.

Взяття на облік за місцем відпустки

Після прибуття до місця проведення відпустки військовослужбовець зобов’язаний не пізніше наступного дня стати на облік. Це потрібно зробити в органі управління Військової служби правопорядку (ВСП) або в найближчому ТЦК та СП.

Якщо місце відпочинку віддалене від ВСП або ТЦК на понад 30 кілометрів, стати на облік можна в органі місцевого самоврядування. За день до повернення на службу необхідно знятися з обліку, перевіривши, щоб у відпускному квитку проставили відповідні відмітки.

Правила виїзду у відпустку за кордон

Виїзд за кордон можливий виключно з індивідуального дозволу командира військової частини. Рапорт на таку відпустку (в якому вказуються дати, місце перебування, транспорт та пункт пропуску) подається не пізніше ніж за 15 календарних днів до її початку.

Для перетину державного кордону необхідно мати:

• закордонний паспорт;
• військовий квиток або посвідчення офіцера;
• відпускний квиток встановленого зразка;
• витяг з наказу командира про дозвіл на виїзд за кордон.

Що робити в разі хвороби або затримки в дорозі

Якщо військовий захворів або затримується в дорозі, він повинен негайно повідомити про це свого безпосереднього командира або чергового по частині (зберігши докази повідомлення, наприклад, скриншоти переписки).

• у разі хвороби відпустку можуть продовжити на кількість діб хвороби або перенести. Підставою для цього є довідка з медзакладу, обов’язково завірена керівником місцевого ТЦК та СП;
• у разі затримки в дорозі необхідно отримати довідку про причини затримки або відповідну позначку у відпускному квитку. Цей документ видає військовий комендант на транспорті, начальник ВСП або керівник ТЦК та СП (якщо вони недоступні — адміністрація вокзалу чи місцева влада).

Відсутність на службі без поважних причин понад три доби в умовах воєнного стану розцінюється як самовільне залишення частини (СЗЧ) і карається за частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України. Тому документальне підтвердження будь-яких затримок є критично важливим.

Читайте також:

Психологічна допомога для військових: куди звертатися та як отримати направлення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!