«В кредит корм не дають»: як бахмутянка допомагає місту триматися на плаву

Семаковська Тетяна 14:30, 26 Жовтня 2022

зображення viber 2022 10 26 12 14 47 174 b75f4Підприємиця, а наразі місцева волонтерка Інна Гайдай окрім допомоги тваринам, відгукується й на прохання мешканців. Для цього вони з однодумцями створили чат в Телеграмі, де люди можуть ділитися своїми запитами, проблемами та шукати допомогу. До слова, пані Інна також шукає донорів для гумдопомоги рідному місту й закордоном, однак багато хто вже відмовляється їхати в Бахмут. Наша редакція поспілкувалася з Інною про те, як вона працює зараз, та хто їй допомагає.

Інна знає про всі тонкощі харчування місцевих собак та котів, і попри небезпеку продовжує разом з небайдужими підтримувати тварин. Щоб дізнатися, скільки корму потрібно закупити для безпритульних тварин в Бахмуті, волонтери зібрали інформацію у місцевих, які підгодовували хвостатих.

«Ми порахували середню вагу маленьких, середніх та великих собак та середню потребу корму на одного кота. Вийшла цифра від 3 тонн на місяць. Однак, охочих щодня дедалі більше, тому цифра невпинно росте. На той момент, коли зібрали перші списки, там було близько 2000 тварин. Тому в нас вийшло так, що на всю зиму нам потрібно 12 т корму, як мінімум. На сьогодні ми вже зібрали на 4,5 тони. В кредит корм не дають, тільки по факту оплати», — пояснює волонтерка.

Корм допомагають закуповувати волонтери Бахмутського захисту тварин «Лада», вони беруть за бюджетними цінами, які дозволяють отримати більше товару за меншу ціну, що неабияк важливо для волонтерської діяльності. Всі звіти жінка публікує на сторінці Facebook.

Реквізити для допомоги тваринам: 5375411421089066
Отримувач: Гайдай Інна

В середньому одна поїздка за 1,5 тони корму обходиться в 4500 грн, сам корм вартує близько 57 тис. грн, розповідає героїня. Звісно, що існують нюанси, щось виходить дешевше, щось дорожче. Наприклад, собачий корм дешевший ніж котячий, це все враховують, перед закупівлею товару. До слова, для волонтерів, які збирають тварин, безкоштовно передали 3 бронежилети, дві каски та моторолер. Захисну амуніцію та транспорт героїні надали друзі, а вона вже спрямувала їх волонтерам. 

зображення viber 2022 10 26 12 13 57 711 6ce04

«Їхати далі Ювілейної перевізник не хоче, тому шукаємо приватні авто, щоб довезти цю партію (ред. корму) до центру. Бо з Забахмутки людям дуже небезпечно їхати на Ювілейну. Роздають наші ж бахмутчани. Донори вимагають фото з тваринами на фоні руйнувань, але в бахмутян проблеми зі зв’язком, тому не завжди вдається передати весь жах обставин. Майже всі донати від небайдужих людей та наших підписників», — ділиться особливостями логістики по місту Інна.

Нагадаємо, що внаслідок останніх обстрілів у Бахмуті сотні людей залишилися без даху над головою, постраждали вікна у будинках. Бахмутяни намагаються залатати житло плівкою. Попри те, дірявий дах та вікна не так дошкуляють, як відсутність дров, адже на носі вже зима.

 «Найголовніша проблема зараз — це дрова. Отримати їх неможливо, бо просять власника з документами. Надати документи електронкою неможливо, бо немає ані світла, ані інтернету. Нашими зусиллями ми знайшли волонтерів, яки передали генератор для нашого гуманітарного штабу, але більше в них такої можливості немає, бо ціни на них злетіли до небес. Може десь щось і виділили на місто ще, але отримати дрова це не допомогло. Особисто в мене дома живуть семеро людей, є і жінки», — каже Інна.

Волонтерка також розповіла про Телеграм-канал, де мешканці можуть спілкуватися між собою, отримувати інформацію та ділитися порадами. Жінка веде канал не сама, їй допомагають, однак розголошувати ім’я товариша з огляду безпеки, пані Інна відмовляється.

«Цю інформацію ми поки що залишаємо інкогніто, бо в місті дуже нестабільна ситуація. Він звичайна людина, добра та чесна. Але є як прихильники, та і вороги нашої діяльності. У когось відібрали «хліб» чи що, що вони бісяться. Маємо те, що маємо», – наголошує Інна Гайдай.

Наприкінці розмови героїня каже, що дуже вдячна, всім небайдужим, хто допомагає рідному Бахмуту та тваринам, які опинилися під обстрілами.

Фото: Інна Гайдай

Читайте також: У Бахмуті пенсіонери сидять в підвалах: росіяни посилюють обстріли міста

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

 

 

 

Spotify назвав головних українських артистів і хіти 2025 року: хто увійшов у топи

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 13:00, 7 Грудня 2025
Виступ Klavdia Petrivn / фото з Instagram

Музичний сервіс Spotify опублікував музичні підсумки 2025 року в Україні та назвав найпопулярніших українських артистів і треки. До списків увійшли як ветерани сцени, так і нові зірки, що стрімко набрали популярність цього року.

Детальніше про те, хто став найпопулярнішим артистом та яка пісня лунала найчастіше серед українських користувачів — в матеріалі Бахмут IN.UA

Spotify назвав найпопулярніших українських артистів та треки 2025 року

Музичний стримінговий сервіс Spotify підбив підсумки 2025 року та оприлюднив рейтинг найпопулярніших українських артистів і композицій. У перелік потрапили як відомі гурти, так і нові імена, що стали трендовим відкриттям цього року.

Топ 10 українських артистів 2025 року

У топі українських артистів на першому місці опинилася Klavdia Petrivna. Далі топ виглядає наступним чином:

  • SadSvit;
  • “Бумбокс”;
  • Dorofeeva;
  • “Океан Ельзи”;
  • KRBK;
  • Валентин Стрикало;
  • YakTak;
  • Parfeniuk;
  • Jerry Heil.

Топ 10 українських треків 2025 року

Найпопулярнішою піснею року серед українців стала пісня “Смарагдове небо” від Drevo. Це атмосферний ліричний трек, який підкорив слухачів ніжним вокалом та емоційною історією.

Друге місце в топі зайняла енергійна композиція “Врубай” від Parfeniuk з інді-електронним звучанням, що стала популярною завдяки драйву.

Третє місце зайняла чуттєва пісня про крихкість стосунків “Не лякай”, яку створив дует Osty і Klavdia Petrivna.

Наступні позиції в топі виглядають наступним чином:

  • Jerry Heil і Yarmak — “З якого ти поверху неба?”;
  • SadSvit — “Касета”;
  • Domiy — “Нагадай”;
  • SadSvit і Структура щастя — “Силуети”;
  • Шугар — “Олєг”;
  • Cheev — “Рана”;
  • Шугар — “Тьотя”.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Донеччина наче більше не належить мені…”. Колонка

Лященко Марія 11:00, 7 Грудня 2025
Нацпарк “Святі Гори” / фото Марія Лященко

***

Листопад 23 року.

Я повертаюся у Крам, де на той час живу. Працювати у місцевому медіа і фоткати кожен куток, щоб мати щось на згадку, коли дому не стане зовсім. За традицією фотка стели, ну бо, як це – додому ж їдеш! Перетнувши кордон області трава само собою одразу зеленіше, повітря чистіше, небо синіше, і оце все…

Зараз таку фотку не зробиш з відомих причин. Спочатку цю стелу замалюють від написів військових, шоб красіво. Потім на ній залишать нові, перетворивши у сучасний пам’ятник війні й боротьбі. Потім проїхати повз вже буде майже неможливо. В’їжджаючи цьогоріч вже минаю не цю стелу. Та мова не лише про неї. Про дім.

Мені пощастило, я пам’ятаю її й іншою. Свою Донеччину, хочете, Донбас, не має зараз сенсу розписувати різницю (хоч вона величезна насправді). Мені пощастило знати її до війни. Навіть до 14го, не кажучи про доповномасштабну.

Мені пощастило дитиною “тусить” на день міста у Бахмуті чи день шахтаря у Соледарі. Їсти солодку вату і розводити батьків на всілякі свєркающі сувеніри-шерпотреби, які валяються потім тижнями вдома. Штовхатися у натовпі святкових людей, що підтанцьовують під живі виступи якихось поп-ікон (прости Господи) того часу, типу Могилевської чи якихось Неангелів, а навколо пахне шашликами і літнім вечором.

А ці супер зрєліщні виступи на Кнауфі. Так, буквально виступи запрошених зірок у дворі величезного завода на околиці Соледару.

Зараз силюки пустять сльозу, а городські не поймуть. День села. Цього свята чекали весь рік. 14 жовтня, день Покрови (назва села відповідна), школярі й місцеві колективи тижнями репетирують у невеличкому будинку культури, а на саме свято вітають новостворені родини, відзначають річниці весіль та досягнення місцевих жителів. Лампово і щиро. З усіх сил аплодують сусідці чи кумі, бо та на сцені. Потім така собі вечірня програма, танці й посиденьки компаніями. Кілька років поспіль тодішній сільський голова умудрявся запрошувати дуже відомих співаків і ведучих та ввалював бабло у святкові салюти.

“Так гарно” – казали люди. “Це ж скільки грошей вилетіло в повітря” – додавали одразу. Але свято дійсно тоді того вартувало.

Мені пощастило їздити по гриби у Лиман. Той ліс з усіх, що я бачила єдиний…пахне лісом. Пахне настільки, що паморочиться голова, якщо походити там занадто довго.

А влітку на Дінець: Щурово чи Блакитні озера – затоплені водою з Сіверського Дінця колишні кар’єри, від того страшенно глибокі і чисті.

Пощастило їздити до Лаври. До Святогірська. Не те, щоб сильно відчувалася якась духовність, але піднятися “до Артема” – ото святе!

Сувеніри на кожному повороті і запах виробів з ялівця. І цей вид на Дінець і Лавру, коли нарешті підіймаєшся.

Мені пощастило їздити з батьками на море. Азовське. Найтепліше у світі. Щоліта на найкращі курорти мого життя: Мелекіне, Урзуф.

Побачивши з часом інші моря думка не змінюється. Азовське найпіжже!

Будиночки у “приватному секторі”. База відпочинку “Утьос” (це тільки для “прохаваних олдів”) з жахливими умовами, але найкращими краєвидами і пляжем, на якому згориш від сонця в перший же день, бо ти ж не слабак йти в тіньочок чи вилазить з води, бо вже “губи сині”. Розйобний маркетинг пляжних торговців, що 10 разів проходять повз тебе з сумками і неймовірно креативними постійноповторюваними гаслами, типу “паахлава мєдовая” і “ракі, ракі, поднімайтє свої…рукі”.

Ти встаєш о 3 ночі, бо виїзд автобуса о 4. Йдеш з сумками і передчуттям дороги, довольне як слон. Їдеш години чотири. Через Донецьк, тоді ще гарний, перспективний, амбітний і дочорта гоноровий. І Оленівку.

Вони не просто нищать мій дім, вони наче не дають мені пам’ятати його через призму дитячих спогадів. В Оленівці була ранкова зупинка після Донецька, відома “точка” смачної придорожньої випічки. Вони не дають мені навіть права сумувати за цим, бо тепер з цим населеним пунктом асоціації геть інші. Тепер це дорівнює одному з найжахливіших вчинених росіянами злочинів проти наших людей. І більше нічого.

Урзуф, Маріуполь. Тепер це не про море.

Соледар і Бахмут – не про сіль і шампанське і зовсім не про дитинство й плани на життя. Донеччина наче більше не належить мені, вони забирають її не лише фізично, її стирають звідусіль.

Тієї її більше немає і ніколи не буде.

Зараз її залишки у пікселі й мультикамі, вона на патчах зі сходом сонця і мерчі “Забоя”. Вона у корчах і воєнторгах. У піснях-символах, ненависті і невимовному болі. Ті залишки, що не здаються.

Решта її мовчить в окупації, сидить по підвалах-катівнях, або перетворилася на зомбі від укусів рускава міра.

Та мені таки пощастило її пам’ятати різною і бути її частиною. Бути “звідси” – ніколи про просто. Завжди про суперечно і з боротьбою.

Вона така. Важка, некомфортна, пряма і через те дещо наївна.

Її нелегко любити. Але якщо так – вона вже ніколи не відпустить.

Таки пощастило.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Spotify назвав головних українських артистів і хіти 2025 року: хто увійшов у топи

Музичний сервіс Spotify опублікував музичні підсумки 2025 року в Україні та назвав найпопулярніших українських артистів і треки. До списків увійшли як ветерани сцени, так і […]

13:00, 07.12.2025 Скопіч Дмитро
Історії

“Донеччина наче більше не належить мені…”. Колонка

*** Листопад 23 року. Я повертаюся у Крам, де на той час живу. Працювати у місцевому медіа і фоткати кожен куток, щоб мати щось на […]

11:00, 07.12.2025 Лященко Марія

Як отримати пенсійне посвідчення з інвалідності у 2025-2026: покрокова інструкція

В Україні у 2025 та 2026 роках люди з інвалідністю можуть оформити паперове або електронне пенсійне посвідчення. Документ підтверджує статус, дає право на пільги та […]

12:00, 06.12.2025 Скопіч Дмитро
гуманітарна допомога
Важливо

Де найбільше допомагають бахмутянам: аналіз розподілу гуманітарки за два роки

У жовтні у Бахмуті оновили склад Комісії з розподілу гуманітарної допомоги — це консультаційно-дорадчий орган при Бахмутській МВА, який працює з 2022 року. Він погоджує […]

заяви

Командир 7 корпусу ДШВ спростував заяви про оточення Мирнограда і захоплення Покровська

На Покровському напрямку зберігається напружена ситуація. Аналітики фіксують просування ворога, а в медіапросторі лунають заяви про можливе оточення Мирнограда. При цьому Генштаб звітує про продовження […]