Феміністичне кіно — це важлива частина культури сучасного світу, у центрі яких стоїть постать сильної жінки та її історії. Вони часто розповідають історії, максимально наближені до реальності за допомогою образів самодостатніх жінок-героїв, які не обертаються навколо героя-чоловіка.

Редакція Бахмут IN.UA ділиться підбіркою з семи цікавих феміністичних картин, які здатні вразити.

Фільми з сильними героїнями

Феміністичний рух сколихнув світ ще у 19 столітті, коли жінки боролися за фундаментальні права для себе, як, наприклад, право голосу чи право на вільний вибір. Він не слабшає й сьогодні, адже соціальна нерівність чоловіків та жінок все ще існує в суспільстві та потребує рішучих кроків. Кіно — місце, де часто можна зустріти результати такого, а саме стереотипи у відношенні до жінок. Тут їх часто показують, як другорядних персон, які просто доповнюють образ головного героя чоловічої статі.

Фільми про жінок — один зі способів боротьби. Воно показує не тільки жінок, як головних героїв, а ще й намагається популяризувати фемінізм.

Суфражистка (Suffragette)

Суфражизм — громадський рух, що виступав за надання жінкам виборчих прав у Великобританії в кінці ХІХ та на початку XX століть. Спочатку він виражався у мирній формі, але згодом, коли учасниці руху зрозуміли, що суспільству стає байдуже на проблему, почали діяти більш радикальними методами. 

В центрі історії Моуд Воттс — дівчина, яка вступила в “Суспільно-політичний союз жінок”, під керівництвом Еммелін Панкгерст. Активісти та героїня з перших днів участі в об’єднанні почали організовувати громадські заворушення, зривали публічні виступи політичних діячів та навіть відмовлялися від їжі для боротьби за свої права.

Глядач, обравши цей фільм на перегляд, зможе побачити, на які жертви йшли жінки в Великобританії, щоб їх права були визнані.

За статевою ознакою (On the Basis of Sex)

Драматична історія фільму розповідає про молоду адвокатку Рут Бадер Гінзбург і її непохитну боротьбу за рівні права чоловіків і жінок. Рут зіштовхується зі систематично обмеженими можливостями жінок у суспільстві, через що змушена діяти, щоб змінити цей неприйнятний стан речей.

Сюжет фільму передає ідеї фемінізму та може показати те, чому цей рух необхідний для розвитку світу.

Відважна (Brave)

Використання моделі сильної жінки можна знайти й в мультиплікаційних фільмах. “Відважна” — це один із найяскравіших прикладів.

Історія розповість про юну Мериду — незвичайну принцесу з сім’ї шотландських монархів. Вона відрізняється некерованістю і більше схожа на хлопчиків, ніж на вихованих принцес. Це викликало велике незадоволення королеви.

Одного разу троє лордів, які очолюють могутні клани королівства, вирішили просити руки принцеси для своїх синів. Цей факт неабияк налякав головну героїню, через що вона втікає з дому та починає шукати можливість вплинути на погляди матері.

Посмішка Мони Лізи (Mona Lisa Smile)

Кінокартина Майка Ньюелла знята на основі роману “Найкращі роки міс Джін Броуді” авторства Мюріел Спарк — маніфест фемінізму.

Стрічка розповідає про викладачку історії мистецтва Кетрін Вотсон у престижній жіночій школі, яка вчить своїх студенток йти проти системи та виховувати в собі жагу до боротьби за власні права. Такий підхід досить швидко набирає популярності серед студентів, що викликає занепокоєння у консервативного керівництва. Історія боротьби та натхнення — основа сюжету. 

Ґлорії (The Glorias)

Друга хвиля феміністичного руху припала на кінець 60-х та початок 70-х років, де однією з найвидатніших феміністок була Глорія Стайнем. Саме її автобіографічна книга “Моє життя в дорозі” стала основою для фільму “Ґлорії”.

Кінокартина розповідає історію життя громадської діячки, яка представлена у чотирьох образах: допитливої дівчинки, яка подорожує з батьком-комівояжером; підлітка, яка доглядає хвору матір; молодої журналістки й, нарешті, феміністка, яка надихнула мільйони американок на боротьбу. У фільмі простежується, як формувалися погляди Глорії Стайнем, чого вона прагнула і що спонукало її до боротьби.

Енола Голмс (Enola Holmes)

Пригодницький детектив, який вийшов у 2020 році, розповідає історію дівчини на ім’я Енола Голмс (роль виконала Міллі Боббі Браун, зірка серіалу “Дивні Дива”). Вона живе з матір’ю в великому заміському особняку, в той час, як її старші брати Майкрофт і Шерлок давно перебралися до Лондона. Ідилія життя в батьківському домі швидко закінчується, коли матір зникає при таємничих обставинах. Дівчина одразу ж виходить на контакт з братами, але ті не особливо турбуються щодо зникнення матері.

Так і починається небезпечний шлях дівчини до істини, в якому допоможуть логіка та спостережливість.

Тельма і Луїза (Thelma & Louise)

Дивовижна драма з елементами комедії від майстра кіно Рідлі Скотта розповідає про жінок на ім’я Тельма і Луїза. Обом не подобається рутинна залежність від власних чоловіків. Як результат, дві жінки вирішують виїхати якомога далі від остогидлого містечка у пошуках нового життя. Однак, по дорозі до кращого майбутнього їм доводиться скоїти ряд злочинів, зокрема й вбивство.

Тепер їх головна ціль — це втеча від правоохоронних органів США у Мексику. Чи вдасться їм це — дізнавайтесь у фільмі.

Читайте також:

• Всі жінки некрасиві та ненавидять чоловіків: розбираємо найпоширеніші міфи про фемінізм
• Рожеве то для дівчинки, а голубий – для хлопця: як гендерні стереотипи можуть заважати нам бути щасливими
• Бахмутянки-науковиці: чи важко жінці будувати кар’єру в Україні та як до освіти ставляться в Німеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!