Соледар – місто в Донецькій області, яке до повномасштабного вторгнення росії було відоме насамперед підприємством з видобутку солі “Артемсіль” – одним із найбільших у Європі. До 2022 року тут проживало понад 10 тисяч людей, працювали школи, лікарня, промислові об’єкти, а саме місто було важливою частиною економіки регіону. Проте російське вторгнення зруйнувало Соледар.

Редакція Бахмут IN.UA проаналізувала, що сталося з Соледаром після окупації російськими військами.

Бої за Соледар і повна окупація

Активні бойові дії за Соледар розпочалися влітку-восени 2022 року під час наступу російських військ на Бахмутському напрямку. Місто швидко перетворилося на одну з ключових точок протистояння.

13 січня 2023 року Міністерство оборони росії заявило про взяття Соледара під контроль. За твердженням російської сторони, місто було захоплене ще ввечері 12 січня. Україна на той момент офіційно не підтверджувала втрату контролю, наголошуючи, що в районі тривають інтенсивні бої. У заявах російського військового відомства Соледар називали “важливим плацдармом” для подальшого наступу та можливістю перерізати логістику ЗСУ до Бахмута.

Тогочасний полковник Збройних сил України Сергій Череватий  25 січня 2023 року підтвердив відхід частин ЗСУ з міста. Він прокоментував це так.

За словами Череватого, лінія фронту була вирівняна, тому не сталося оточення чи захоплення українських підрозділів.  Після цього ЗСУ закріпилися на заздалегідь підготовлених оборонних рубежах на околицях міста, щоб створити більш вигідні позиції для подальшої оборони.

Соледар: масштаби руйнувань

Вже наприкінці січня 2023 року окупаційна влада фактично визнала катастрофічний стан міста. 24 січня денис пушилін, який позиціюється як голова так званої “днр”, заявив, що рівень руйнувань у Соледарі настільки високий, що житлові будинки недоцільно відновлювати – простіше зводити нові. Він також повідомив про створення спеціальної комісії під керівництвом віцепрем’єра рф марата хуснулліна, яка нібито мала визначити подальшу долю міста.

Паралельно у прокремлівських медіа почали з’являтися матеріали, що описували Соледар як практично повністю зруйноване й безлюдне місто. У публікаціях від 29 січня 2023 року зазначалося, що більшість житлових кварталів лежать у руїнах, цивільного населення немає, а пересування можливе лише в супроводі бойовиків.

На початку лютого 2023 року російські видання самі підтверджували: Соледар зазнав масштабних руйнувань, а мешканці були змушені евакуюватися. Водночас окупаційна адміністрація говорила про плани відбудови міста та відновлення “Артемсолі”, а в матеріалах наводилися емоційні свідчення евакуйованих жителів, які сподівалися колись повернутися додому.

Обіцянки замість відновлення

Минали місяці, однак реальних відновлювальних робіт у місті так і не розпочали. У серпні 2023 року, дмитро стешин, російський воєнний кореспондент порівняв зруйнований Соледар із Дрезденом після Другої світової війни, наголосивши, що в місті майже не залишилося вцілілих будівель і цивільного населення.

У січні 2024 року, в річницю захоплення Соледара, денис пушилін назвав подію “звільненням від української окупації” та вкотре підкреслив її військове значення. Водночас він визнав, що бойові дії унеможливлюють розмінування та будь-яке відновлення міста. Попри це, пушилін знову говорив про “майбутнє відродження” Соледара і запуск “Артемсолі”.

Фактично протягом 2024-2025 років риторика окупаційної влади не змінювалася. З одного боку – заяви про плани, з іншого – постійні пояснення, чому ці плани неможливо реалізувати. У травні 2024 року в етері телеканалу “россия‑24” пушилін заявив, що обстріли з боку ЗСУ нібито не дозволяють навіть розпочати розмінування та розбір завалів у Соледарі, таким чином окупаційна влада знову перекладала відповідальність на українські війська.

 “Противник предпринимает перечень действий, которые не позволяют даже пока что приступить к разминированию, к разбору завалов, и это, конечно же, сложный вопрос”, — написав пушилін.

В квітні 2025 року російська окупаційна влада запровадила програми, які мають на меті заселити ці території російськими громадянами, включаючи пільгову іпотеку на придбання житла саме в цих містах. За даними місцевих ЗМІ, в росії мала запрацювати державна програма пільгового житлового кредитування для сімей з дітьми, яка поширювалася й на окуповані Бахмут і Соледар та інші населені пункти.

Іпотеку могли отримувати російські родини для купівлі чи будівництва житла на цих територіях, навіть якщо воно було зруйноване чи частково зруйноване під час війни.  Але наприкінці 2025 року пушилін знову наголосив, що через складні безпекові обстановини, в місті неможливо почати відновлювальні роботи або навіть провести кадастрові оцінки для компенсацій.

Люди без міста

Поки Соледар залишається зруйнованим і безлюдним, його мешканці живуть у статусі евакуйованих. У липні 2024 року так званий “уряд днр” повідомив про одноразову матеріальну допомогу в розмірі 10 тисяч рублів (5 500 грн) для евакуйованих жителів, зокрема з Соледара. Йшлося про кілька тисяч людей, які втратили домівки, але отримали лише символічну фінансову підтримку. 

У повідомленнях окупаційної влади неодноразово наголошувалося, що цивільного населення в Соледарі нібито немає. За даними джерел, навіть після завершення активних боїв люди намагаються повернутися до своїх домівок у Соледар і Бахмут із тимчасово окупованих територій. Однак окупаційні сили блокують в’їзд і виїзд, не дозволяючи цивільним заїжджати в міста та залишати їх через контрольовані окупантом під’їзди

“Артемсіль”: символ, який не відновили

Окремою темою залишається доля підприємства “Артемсіль”, яке до війни було стратегічно важливим для України. Про його відновлення окупаційна влада говорила ще у 2023 році, однак реальний стан підприємства свідчить про інше.

Через три роки після захоплення Соледар залишається символом не обіцяної росіянами “відбудови”, а руйнування та невиконаних обіцянок. Місто фактично не існує як простір для життя: без мешканців, без інфраструктури, без реальних планів відновлення. Усі заяви окупаційної влади зводяться до риторики про “після війни”, яка не має чітких термінів і гарантій.

Примітка. Над текстом працювала практикантка Марія Дубенко

Примітка. Медіа Бахмут IN.UA висловлює вдячність за фінансову підтримку Європейського Союзу через проєкт “Підтримка прифронтових медіа та розслідувальної журналістики”, що втілюється Internews International у партнерстві з громадською організацією “Media Development Foundation” (MDF). Медіа Бахмут IN.UA зберігає повну редакційну незалежність, а надана інформація не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу, Internews International або MDF.

До теми:

Невиконані обіцянки про відбудову і мародерство: як насправді живе окупована Авдіївка

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У квітні 2026 року Званівська сільрада та її структурні підрозділи провели п’ять державних закупівель. Загалом у квітні для потреб Званівської громади придбали товарів та послуг на суму понад 320 тисяч гривень. Що саме купували за ці гроші?

Редакція вивчала на сайті Прозорро.

Званівська громада: витрати у квітні 2026 року

Протягом квітня 2026 року Званівська СВА і Званівська сільрада провели три закупівлі на загальну суму 307 982 гривень.

Званівська СВА провела одну закупівлю на 9 600 гривень. За ці кошти отримали доступ до електронних баз наукової та науково-технічної інформації ресурсу ВШК “Національна сертифікація кадровиків — 2026”.

Званівська сільрада провела дві закупівлі. За 294 975 гривень придбали 3 450 літрів дизельного палива. На сьогодні переможець торгів визначений, але договір очікує підписання.

3 407 гривень витратили на страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Фінансовий відділ Званівської сільради: закупівлі у квітні 2026 року

Протягом квітня 2026 року Фінансовий відділ Званівської сільради провів дві закупівлі на 12 500 гривень.

8 400 гривень пішли на витратні матеріали для оргтехніки. Було придбано два тонер-картриджі HP 17A.

За 4 100 гривень придбали право використання на рік та пакети оновлень комп’ютерної програми M.E.Doc.

Загалом закупівлі Званівської громади за квітень 2026 року склали 320 482 гривні.

Читайте також:

• Обслуговування MERCEDES-BENZ та ремонт Volkswagen: на що витрачала гроші Сіверська міськрада у квітні
• Бахмутська МВА визначила земельні ділянки під будівництво житла в Гощі
• Бахмут витратить понад 1,3 млн грн на відпочинок дітей: як подати заявку на оздоровлення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В кінці жовтня 2025 року денис пушилін, ватажок “днр”, заявив, що в “республіці” змінять керівника єдиного регіонального фонду з управління багатоквартирними будинками (рос.версія УМКБ) через постійні скарги жителів Донецька про незадовільну роботу комунальних служб. Вже згодом на цю посаду призначили Євгена Смирнова — чоловіка, який, за словами ватажка “днр”, має 25-літній стаж роботи.

Що відомо про Євгена Смирнова і чим він займається на окупованій Донеччині? Редакція Бахмут IN.UA зібрала детальне досьє.

Євген Смирнов: біографія керівника єдиного регіонального фонду з умбк на території “днр” 

Євген Смирнов народився 16 квітня 1979 року в місті Донецьк. Деталей про його дитинство та юність в мережі немає, проте відомо, що нинішній “керівник” однієї зі структур “днр” навчався в Донецькому національному технічному університеті на факультеті інженерної механіки та машинобудівництва. 

За словами пушиліна, Євген Смирнов працював майже 25 років у сфері житлово-комунальному господарства та раніше очолював донецький “Водоканал” та низку інших комунальних підприємств регіону. 

Відомостей про керівництво донецьким водоканалом знайти у відкритому доступі не вдалося, натомість достовірно відомо, що Смирнов очолював Службу єдиного замовника у Харцизьку, а згодом обійняв посаду заступника голови адміністрації того ж міського округу.

Активно його ім’я почало фігурувати у 2023 році, коли він вступив у партію “єдина росія” та навіть став частиною “списку кандидатів попереднього голосування партії в народний совет “днр”

Що Євген Смирнов робить на окупованій Донеччині

Перебуваючи на посаді керівника так званого Єдиного регіонального фонду, Євген Смирнов активно намагається створити видимість налагодженої роботи комунальних служб. На початку квітня 2026 року він став гостем одного з місцевих пропагандистських шоу, де публічно звітував про “здобутки” свого відомства.

Смирнов зізнався, що окупаційна система ЖКГ зіштовхнулася з тотальним дефіцитом кадрів. За його словами, у фонді працює трохи більше 4500 осіб замість заявлених за штатом 12 000. Аби хоч якось зупинити масовий відтік працівників, Смирнов підвищив “посадові оклади”, маніпулюючи тарифами для населення. Нестачу робочих рук він намагається перекрити залученням підрядників збоку — наприклад, для масової вирубки дерев у Донецьку та Макіївці.

Крім того, посадовець відзвітував про запуск “ремонтної програми” покрівель та показове реагування на аварії (як-от демонтаж обвалених балконів у Макіївці). Водночас він зізнався, що самостійно фонд капітальні ремонти не визначає — це роблять місцеві окупаційні адміністрації, а структура Смирнова лише виступає “розпорядником” грошей під час закупівель.

Серед інших ініціатив Смирнова — впровадження так званої “єдиної квитанції” для мешканців багатоповерхівок. Тепер в одному “документі” об’єднали квартплату та плату за вивіз сміття, а доставляти ці папірці доручили так званій “Пошті Донбасу”.

Намагаючись імітувати діалог із населенням, Смирнов розпорядився створити диспетчерську службу “2020”, яка має записувати всі скарги громадян. Також він залучає так званих “управдомів”, які мають виступати буфером між обуреними мешканцями та керівництвом фонду.

Читайте також:

Олександра Кульгіна (досьє) або як окупація вирощує нових “лідерів” з українських дітей

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!