В містах та селищах на ТОТ Донеччини виникла критична санітарну ситуацію. Через багаторічні проблеми з вивозом сміття на вулицях з’явилися нашестя гризунів і комах, що створює реальну загрозу для здоров’я населення.

Про це повідомили представники руху “Жовта стрічка”.

Нашестя гризунів та комах на ТОТ Донеччини

За даними руху “Жовта стрічка”, росіяни на ТОТ Донеччини за 12 років окупації не спромоглися організувати нормальний вивіз сміття.

За словами місцевих комунальників, з яким спілкувалися активісти, відходи у багатьох районах не вивозять тижнями, а планові профілактичні дезінфекції вже кілька років не проводяться. Однією з причин вони називають відсутність сучасних дератизаційних препаратів. Після того як росія запровадила політику “імпортозаміщення”, постачання ефективних інсектицидів на окуповані території припинилося, а старі запаси давно вичерпані.

Наслідки цього — різке зростання кількості щурів та комах у житлових районах. Медики попереджають про небезпеку поширення лептоспірозу, кишкових інфекцій та інших хвороб, які передаються через гризунів.

Водночас попри очевидну загрозу, активісти повідомляють, що окупаційна влада ігнорує проблему та пропонує “терпіти й не розгойдувати лодку”.

Читайте також:

• Україна визнаватиме навчання, здобуте в окупації на ТОТ: як працюватиме процедура
• Росіяни на ТОТ вимагають “прив’язувати” до паспортів номери загиблих і померлих
• Росія на ТОТ взялася за “перевиховання” українських бібліотекарів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмут сьогодні асоціюється з війною та руйнуваннями. Але ще зовсім недавно це було затишне місто з давньою історією, унікальною архітектурою та своєю атмосферою, яке для багатьох було рідним.

Редакція Бахмут IN.UA пропонує ознайомитися з добіркою ностальгічних фотографій Олексія Бокового.

Бахмут до війни: добірка фотографій

Добірка світлин — це не просто ностальгія. Це нагадування про місто, яке має історію та спадщину, що заслуговують на відновлення. На кадрах Олексія Бокового можна побачити спокійне життя у Бахмуті, його пам’ятні місця та навіть звичайних людей.

Читайте також:

• Світлодарськ до війни: як виглядало місто у липні 2021 року
• Бульвар Металургів у Бахмуті: як виглядало затишне місце у 2018 році
• Ностальгічний та тихий Бахмут: як виглядало місто у червні 2018 року

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На старих вулицях мирного Бахмута часто можна було зустріти будинки, зведених із цегли, позначеної літерою “П”. Цей знак вказував на походження матеріалу з цегельного заводу Авраама (Абрама) Григоровича Паланта — одного з підприємців, що наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття забезпечували будівельні потреби міста.

Детальніше про те, як з’явився завод Паланта — розповіли в Бахмутському краєзнавчому музеї.

Історія заводу Паланта в Бахмуті

Історія заводу розпочалася 27 травня 1894 року, коли Бахмутська міська дума надала Палантові в оренду ділянку землі площею понад одну десятину на південній околиці міста поблизу річки Бахмут, де працювали й інші відомі цегельно-черепичні виробництва регіону — Бадодіна, Любицького, Французова. За це щороку він мав сплачувати 90 рублів 49 копійок.

Завод працював сезонно — від весни до осені. За рік виготовлялося до мільйона цеглин, які приносили власнику від 4 500 до 7 000 рублів доходу. Постійний штат складав близько 25–30 робітників.

Продукція Паланта відрізнялася від матеріалів інших заводів доступною ціною, адже виготовлялася виключно вручну. Це робило її популярною серед місцевих мешканців та підприємців. Саме цією цеглою зведені будівлі, які залишалися частиною історичного обличчя Бахмута: католицький костел, споруди заводу “Е.М. Фарке”, шахта “Бахмутська сіль” та інша дореволюційна архітектура міста.

Завод у ХХ столітті

Завод працював безперервно до 1917 року. Після більшовицької націоналізації у 1920-му він перейшов у підпорядкування “Совнархозу”, а вже у 1923 році був остаточно закритий. У радянських довідниках того часу зазначається, що на вулиці Харківській (нині — Незалежності), неподалік станції Бахмут І, розташовувалася або одна з майстерень, або адміністративне приміщення колишнього заводу Паланта.

Історія життя Паланта

Про самого Авраама Григоровича Паланта відомо небагато. Він належав до купецького стану, був євреєм за походженням. У Бахмуті не мав значних маєтків: у 1908 році його завод оцінювався лише в 1 000 рублів. Проте в місті мешкали інші представники родини — Хаїм, Ісак та Іда Паланти. Разом вони володіли нерухомістю на вулиці Малій Харківській (тепер — Незалежності), неподалік від синагоги, розташованої за адресою: вул. Бахмутська, 1.

Читайте також:

• “Солоному карʼєру на виїзді з міста…”: бахмутянка поділилась спогадами
• “Цветмет був нашим життям”: що означав День Металурга для бахмутян
• Таємниці Будьонівки: як 15-річний бахмутянин розкриває історію рідного міста

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!