СБУ викрила у Слов’янську інформаторку рф. Мешканка Донеччини шпигувала за переміщенням Сил оборони на Бахмутському напрямку. Їй загрожує до восьми років позбавлення волі.
Зловмисниця намагалась виявити локації ЗСУ та навести по них російські удари. Щоб відслідковувати переміщення українських військ, фігурантка облаштувала у власній квартирі «спостережний пункт».
Отриману інформацію вона передавала на один із прокремлівських Telegram-каналів, який адмініструють представники російських спецслужб. Найбільше ворога цікавили маршрути переміщення артилерії ЗСУ, зокрема реактивних систем залпового вогню, які задіяні у контрнаступі під Бахмутом.
Співробітники СБУ затримали зловмисницю під час контрдиверсійних заходів. На підставі зібраних доказів слідчі повідомили фігурантці про підозру за ч. 2 ст. 114-2 Кримінального кодексу України (несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення ЗСУ).
Наразі вирішується питання щодо обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зловмисниці загрожує до восьми років тюрми.
Бахмутянка Альона пам’ятає рідне місто різним: із затишними вулицями, людними парками, культурними заходами та місцями, куди хотілося повертатися. Вона зростала тут, навчалася музики, працювала з дітьми та молоддю, а згодом вирішила пов’язати своє життя з психологією.
Повномасштабне вторгнення змінило її плани. У 2022 році Альона разом із родиною евакуювалася з Бахмута до Київської області, а пізніше переїхала до столиці. Сьогодні вона працює судовою експерткою-психологинею, досліджує матеріали кримінальних справ і, зокрема, вплив російської пропаганди на людей.
Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з Альоною про дитинство в Бахмуті, спогади про події 2014 року, вимушений переїзд, професійні зміни та життя в Києві, де вона поступово знайшла близьких за духом людей, але так і не відчула себе вдома.
Все почалося з Донецького пологового
Альна в дитинстві / фото надане героїнею
Історія нашої героїні почалася у Донецьку, у ті роки, Донецький пологовий був одним з найкращих медзакладів, де народжувалися сотні малят. Після народження дівчинка разом з батьками проживала в Бахмуті. Саме тут минули всі її дитячі та юнацькі роки, про які героїня згадує з теплотою в голосі. Дівчина зростала неподалік п’ятої школи, ближче до Опитного. У цій школі вона навчалася, а після її закінчення вступила до Бахмутського коледжу мистецтв. Ці чотири роки навчання вона згадує з усмішкою — передусім через людей, яких зустріла.
“Я народилася, взагалі, в Донецьку, але це, суто так, номінально, скажімо так, місце народження. Все одно жила з самого малечку в Бахмуті, вся моя родина жила в Бахмуті, тому, фактично, можна сказати, моє місце народження — це Бахмут. В Бахмуті я жила все своє життя до повномасштабного вторгнення”, — розповідає Альона.
Альона в дитинстві / фото надане героїнею
Після коледжу вона вирішила змінити напрям навчання. Попри любов до музики, ближчою для себе відчула психологію. Так Альона вступила до Харківського національного педагогічного університету. Переїзд із невеликого Бахмута до Харкова став для неї новим досвідом. Якщо вдома багато людей знали одне одного, то у великому місті-мільйоннику доводилося звикати до зовсім іншого темпу життя.
Водночас зв’язок із Бахмутом не зникав. До переїзду Альона працювала в міському Центрі дітей та юнацтва, була кураторкою учнівського самоврядування громади, долучалася до організації заходів та ініціатив. Навіть після від’їзду продовжувала стежити за тим, як розвивається рідне місто. Особливо її тішило, що в Бахмуті почали більше уваги приділяти екологічним питанням. Альона пригадує, що для невеликого міста такі ініціативи були важливими, адже потребували людей, готових підтримувати зміни.
Нижній парк, набережна і Поповський ліс: місця, які залишилися у спогадах
Альона на Набережній у Бахмуті / фото надане героїнею
Коли Альону запитуємо про улюблені місця Бахмута, вона усміхається: її список, напевно, буде знайомий багатьом містянам. Насамперед згадує Набережну, яку в останні роки перед повномасштабним вторгненням активно облаштовували. Для неї це було одним із прикладів того, як змінювався Бахмут.
Ще одне важливе місце — Нижній парк. Тут у різні пори року збиралися містяни, гуляли родинами, зустрічалися з друзями та проводили вільний час. Але серед особистих спогадів Альони є й менш відома локація, це Поповський ліс. Уперше вона побувала там ще школяркою, коли разом із туристичним гуртком вирушила в похід.
“Ну, напевно, ще з таких улюблених місць в мене з дитинства Поповський ліс. Про нього мало хто чомусь знає, але в нашій п’ятій школі був туристичний гурток і там був в нас викладач… На жаль, так сталося, що війна забрала його життя. І він нас туди водив в похід якось, напевно, в класі в сьомому. Я запам’ятала цей ліс, він дуже такий яскравий. Якось, знаєте, на той вік я не очікувала, що в нас навколо будуть такі красиві ліси”, — пригадує бахмутянка.
Альона говорить, що тоді звикла сприймати Донеччину передусім як степовий край. Тому побачити неподалік від дому такий ліс було справжнім відкриттям. Серед інших улюблених місць області вона називає Клебан-Бик.
Поповський ліс / фото Вікіпедія
Хоча бувала там нечасто, природа Донеччини залишила в її пам’яті особливі враження. Сьогодні ці спогади стали для неї способом зберігати зв’язок із рідним краєм, таким, яким вона знала його до повномасштабної війни. Але є ще одна важлива подія, яку наша героїня добре пам’ятає, це звільнення Бахмута у 2014 році. Дівчинка застала окупацію бувши школяркою.
“Пам’ятаю, як окуповували нашу міську раду”: Бахмут у 2014 році
Події 2014 року Альона зустріла в Бахмуті. Тоді вона ще навчалася у школі й не до кінця розуміла все, що відбувалося навколо. За її словами, інформації було значно менше, ніж сьогодні, а російська пропаганда помітно впливала на інформаційний простір. Тепер, працюючи з темою інформаційних маніпуляцій, Альона по-іншому оцінює той період.
У її пам’яті залишилися захоплення адміністративних будівель, військова техніка на вулицях та атмосфера невизначеності.
“В той час ми були трохи налякані, не розуміли, що відбувається. В порівнянні з 2022 роком, це був той час, коли було дуже мало офіційних медіа, і чомусь мало ми за ними слідкували. Та пам’ятаю, що був дуже сильний вплив російської пропаганди. Я зараз з нею працюю, так склалося по роботі, і звісно, вже в більш свідомому віці можу порівняти і розумію, наскільки все-таки це все впливало з усіх напрямків на нас. 2014 рік я запам’ятала такими подіями, як окупацію нашої міської ради, пам’ятаю, як в місті стояли оці протитанкові їжаки з металу….багато людей там збиралося, пам’ятаю, як військову частину захопили, і так само вистріли пам’ятаю…”, — розповідає вона.
Альона пригадує і танки, які рухалися тодішньою вулицею Радянською, нині Незалежності, у напрямку Горлівки та назад. Водночас вона наголошує, що зростала в проукраїнській родині. Серед її оточення були люди з різними поглядами, але близькі допомагали їй формувати власне розуміння подій. Після звільнення Бахмута Альона не помітила якогось миттєвого перелому в настроях містян. Натомість поступово бачила зміни в культурному й освітньому житті.
Зокрема, в навчальних закладах більше уваги почали приділяти українській культурі, мові, музиці. Для дівчини, яка навчалася в мистецькому закладі та працювала з молоддю, саме ці зміни були найбільш помітними.
“Думали, що це ненадовго”: як Альона з родиною виїжджала з Бахмута
Повномасштабне вторгнення застало Альону в Харкові. Вона продовжувала там навчання та планувала залишитися жити в місті. Перші тижні великої війни були складними. Через проблеми з транспортом дістатися додому було непросто. Зрештою Альоні вдалося повернутися до Бахмута, де перебувала її родина. Спочатку вдома здавалося спокійніше, ніж у Харкові. Проте з наближенням бойових дій небезпека ставала дедалі відчутнішою. Родина мешкала з боку Горлівки, тому добре чула звуки війни, яка наближалася. У серпні 2022 року близькі ухвалили рішення евакуюватися.
Через те що родина була великою та мала домашніх тварин, вирішили виїжджати самостійно. Орендували мікроавтобус, завантажили найнеобхідніші речі, продукти й забрали тварин.
“Ми знали про можливості виїхати від волонтерів, і я знаю, що займалася міська рада вивозом людей, автобуси ходили, але в нас велика родина і тварини. Тому ми розуміли, що для нас цей варіант не підходить. Ми вирішили самостійним ходом, орендували авто, слава Богу, в той день, коли ми виїжджали, так сталося, що не було сильних вибухів принаймні на момент нашого виїзду. Тож, ми завантажили мікроавтобусвсім необхідним, продуктами, все, що змогли, власне, забрати. Забрали наших тварин і виїхали в Київську область вже рятуватися від повномасштабної війни”, — пригадує Альона.
Як і багато інших бахмутян, її родина не думала, що залишає дім на роки. Збирали переважно найнеобхідніше, сподіваючись повернутися, щойно ситуація покращиться. Тепер Альона розуміє, наскільки болісним для переселенців став цей досвід: люди залишали вдома речі, з якими були пов’язані їхні спогади, не уявляючи, що можуть більше їх не побачити.
Васильків, Київ і пошук свого місця після евакуації
Альона в Києві / фото надане героїнею
Спочатку родина не знала, куди саме їхати. Розглядали різні варіанти, зокрема міста, де діяли центри підтримки переселенців. Допомогли родичі, які мали вільну квартиру у Василькові на Київщині. Вони дозволили родині Альони тимчасово там оселитися. У Василькові бахмутяни прожили близько року. Цей час став для них періодом адаптації, потрібно було оговтатися після пережитого, звикнути до нового середовища та зрозуміти, як будувати життя далі.
Згодом Альона переїхала до Києва, де було більше можливостей для навчання й роботи. Та навіть через кілька років життя у столиці відчуття дому, за її словами, так і не з’явилося. У час, коли ми спілкуємося, Київ майже щодня потерпає від російських атак, росіяни запускають балістику та дрони по столиці, атаки на місто витримувати складно.
“Чесно вам сказати, ми вже на впертості просто тримаємося, оскільки, ну, по-перше, ми тут всі трохи осіли. Не те щоб прямо так, як вдома, ми не відчуваємо себе вдома, на жаль. Ну, я думаю, більшість, хто вимушено переселений, не відчуває себе вдома, бо дім — це стан, це якісь вулиці, стіни, люди. Тут все-таки трохи інша ситуація”, — ділиться бахмутянка.
Попри це, думка про ще один переїзд дається їй непросто. Після евакуації з Бахмута вона вже знає, скільки сил потребує починати все заново. У столиці Альона знайшла роботу, друзів і людей, які стали для неї опорою. Саме стосунки з близькими, говорить вона, допомагають переживати складні періоди.
“В якомусь такому більш-менш ресурсному стані мені все-таки допомагають триматися мої близькі, в першу чергу, бо це найголовніше, що ми змогли забрати з дому. Також підтримують мої чудові колеги, мої друзі. Хочу сказати, що Київ мені дуже багато людей подарував, без них я б не впоралася. Це от ті єдині нематеріальні речі, які я справді дуже ціную і за які я вдячна Києву, і переселенню, якщо так можна казати”, — говорить Альона.
Від музики до судової психології: чим займається бахмутянка сьогодні
Після навчання в Бахмутському коледжі мистецтв Альона обрала психологію. Згодом цей фах привів її до сфери судової експертизи. Сьогодні вона працює судовою експерткою-психологинею та займається дослідженнями у сфері криміналістики й судової психології. Її робота передбачає вивчення документів, матеріалів справ, проведення психологічних досліджень. Часто Альона співпрацює з лінгвістами, разом із якими проводить комплексні експертизи.
Частина досліджень стосується злочинів проти основ національної безпеки України та поширення російських інформаційних наративів. Вона зізнається, що професія потребує внутрішньої стійкості. Доводиться працювати не лише з цивільними чи адміністративними справами, а й із кримінальними провадженнями, матеріали яких можуть бути морально складними.
Особливе місце в її роботі посідає дослідження впливу інформації на людську свідомість. Сьогодні Альона дивиться на інформаційні процеси не лише як людина, яка пережила війну, а й із професійного погляду. Вона вважає, що за останні роки українці стали уважніше ставитися до інформації та краще розпізнавати маніпуляції. Водночас наголошує героїня, розвиток критичного мислення не означає повного захисту від пропаганди. За словами Альони, інформаційний вплив може бути поступовим і малопомітним, а постійний стрес та великий потік новин ускладнюють їхнє критичне сприйняття.
“Ви знаєте, мені здається, в порівнянні, ну десь взяти таку ретроспективу років 5 назад, як на мене, то ми (ред. українці) ростемо. Повільно, але все ж ростемо в цьому плані. Критичне мислення у нас розвивається, оскільки інформаційна війна Росії проти України, вона гібридна і іноді її навіть когнітивно називають, тому що вона, в принципі, більше спрямована на населення, на збройні сили. І вона набагато краще працює навіть не зброєю фізичною, до якої ми встигли вже звикнути, а з нашою психікою. Тому зараз люди вже вміють розрізняти пропаганду, але, ви знаєте, маніпулятивні технології, вони ніколи не закінчуються”, — говорить експертка.
Альона пояснює, що люди можуть ставати менш уважними до інформації, коли перебувають у стані тривалого стресу. Саме тому, на її думку, важливо продовжувати розвивати критичне мислення та розуміти, як працюють маніпулятивні повідомлення. Для неї ця тема має і професійне, і особисте значення. Адже вона пам’ятає, як російська пропаганда впливала на інформаційне середовище Бахмута ще у 2014 році.
Частинка Бахмута в Києві
Домом для нашої героїні, завжди лишається Бахмут / фото надане героїнею
За роки життя у столиці Альона знайшла місце, яке хоча б трохи нагадує їй рідне місто. Це Парк партизанської слави на Лівому березі Києва. Вона любить приходити сюди за тишею, якої часто бракує у великому місті. Сосновий ліс, спокійні стежки та можливість побути серед природи повертають її до спогадів про Бахмут. Особливо влітку, коли можна відчути знайому атмосферу прогулянок.
“Мені дуже подобається Парк партизанської слави. Коли я там то відчуваю атмосферу нашого дому, тому що там дуже тихо, а там не чути звуків авто, що в Києві це рідкість, знаєте, адже тут всюди чути дорогу, автомобілі, звуки якісь. А там тиша, і влітку особливо тут можна спіймати настрій дому. кий спокій, природа. Ще там є невелика зона, яка чимось нагадує навіть наш Нижній парк. Але вдома все одно краще”, — говорить Альона.
У Києві наша героїня знайшла людей, які підтримують її, освоїла нову професію та знайшла місця, до яких хочеться повертатися. Проте Бахмут залишається для неї містом, із яким пов’язані дитинство, родина, навчання й найтепліші спогади. І навіть коли серед сосен столичного парку вдається на мить відчути знайомий спокій, Альона не плутає його з домом. Адже для неї дім, це значно більше, ніж місце, де живеш зараз.
Примусова евакуація дітей у Краматорську: перелік вулиць
Через погіршення безпекової ситуації у Краматорську розширили перелік вулиць, де оголошена обов’язкова евакуація дітей у примусовий спосіб.
Сьогодні у Краматорську під евакуацію підпадають родини з дітьми, які мешкають за такими адресами:
-бульвари:
Краматорський;
Машинобудівників.
-вулиці:
9 Січня;
Авіаційна;
Аеродромна;
Аероклубна;
Академічна;
Алли Горської;
Ангарська;
Антіна Головатого;
Архипа Куїнджі;
Астрономічна;
Бахмутська;
Благодатна;
Богдана Хмельницького;
Богородична;
Бородянська;
Бурштинова;
В’ячеслава Чорновола;
Валентина Шеймана;
Валерія Лобановського;
Василя Стуса;
Великодня;
Вернадського;
Весела;
Воїнів-визволителів;
Володимира Сосюри;
Гайдамацька;
Ганни Подольської;
Герданна;
Героїв Крут;
Героїв Небесної Сотні;
Героїв України;
Гідності;
Гоголівська;
Двинська;
Дібровна;
Дмитра Кацюбайла “Да Вінчі”;
Дніпровська;
Дністровська;
Добра;
Донецька;
Дружби;
Дубравна;
Духовна;
Івана Пархоменка;
Івана Пулюя;
Івана Сили;
Івана Сірка;
Індустріальна;
Ірпінська;
Канівська;
Катеринича;
Кирилкіна;
Княгині Ольги;
Кремінна;
Леоніда Каденюка;
Леоніда Кравчука;
Леся Курбаса;
Лікарська;
Любомира Гузара;
Марії Зеньковецької;
Марії Приймаченко;
Маріупольська;
Мартенівська;
Марусі Чурай;
Металургійна;
Механізаторська;
Механічна;
Микити Ржавського;
Миколи Білоброва;
Миколи Леонтовича;
Мічуріна;
Могилянська;
Об’їзна;
Олега Ольжича;
Олекси Довбуша;
Олекси Тихого;
Олени Пчілки;
Олени Теліги;
Ольги Кобилянської;
Остапа Вишні;
П’ятого липня;
Павла Мозгового;
Пантелеймона Куліша;
Паркова;
Патріотична;
Перемоги;
Петра Сагайдачного;
Південна;
Піщаного;
Правди;
Прилуцька;
Прогресивна;
Проліскова;
Промениста;
Різдвяна;
Ромена Роллана;
Рум’янцева;
Руслани Писанки;
Свалявська;
Світанкова;
Севастопольська;
Сервантеса;
Січових Стрільців;
Слобожанська;
Соняшникова;
Стратосферна;
Стрийська;
Східна;
Таврійська;
Тараса Бульби;
Транспортна;
Ферганська;
Харківська;
Центральна;
Часов’ярська;
Червоної Калини;
Шахтарська;
Шекспіра;
Шота Руставелі;
Ювілейна, Ярослава Мудрого.
-провулки;
Дубовика;
Інтернату;
Науковий;
Слюсарний;
Український.
-проспекти:
Миру;
Незалежності.
Скільки дітей залишаються на нових територіях, де оголошена примусова евакуація, не повідомляється. Евакуацію проводитимуть у супроводі батьків, осіб, які їх замінюють, або законних представників. Вилучити дітей без дозволу батьків поліція не має права, тому з родинами проводитимуть бесіди і вмовляють виїхати в більш безпечні місця.
До евакуації залучені місцеві військові адміністрації, поліція, ДСНС і Служба у справах дітей. Людей супроводжуватимуть на всіх етапах — від виїзду до приймального пункту і подальшого розміщення у безпечніших регіонах.
Евакуація з Донецької області: контакти
Звернення про евакуацію приймають на гарячих лініях Донецької області: 0 800 408 911, +380 (98) 890 3318, +380 (66) 285 6290.
Для запису на вивіз тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери: 0 800 332 614, +380 (99) 710 4872, +380 (99) 311 5314, +380 (96) 108 6048.
Бахмутянка Альона пам’ятає рідне місто різним: із затишними вулицями, людними парками, культурними заходами та місцями, куди хотілося повертатися. Вона зростала тут, навчалася музики, працювала з […]
На Донеччині оновили перелік вулиць, де діє обов’язкова евакуація дітей у примусовий спосіб. Загалом її оголосили на 130 вулицях. Про це повідомляє Вадим Філашкін. Примусова евакуація дітей […]
Сьогодні, 12 жовтня, Бахмутська МВА завершує реєстрацію на отримання новорічних подарунків у трьох областях. Заявки прийматимуть до 17:00. Про це повідомляє Бахмут IN.UA. Коли завершується […]
Організація Fight For Right підтримує людей з інвалідністю, які проживають на Донеччині. Вони можуть отримати допоміжні засоби для пересування та догляду, а також скористатися безоплатною […]
Російська армія має нові просування на Донеччині. Окупанти пройшли вперед на Словʼянському напрямку фронту. Про ситуацію на фронті повідомляє Бахмут IN.UA. Просування рф на Донеччині, […]
