Нещодавно в столиці Польщі відбувся 45-й Варшавський марафон. Переможцями у командних змаганнях стали спортсмени з Донеччини.

Про це повідомляє Управління фізичної культури та спорту Донецької ОДА.

Участь у змаганнях взяли більше 5,5 тисяч атлетів із різних країн світу. До числа кращих на марафонській дистанції (42 км 195 м) увійшли два представники Школи вищої спортивної майстерності Донецької області та міста Дружківка.

Як виступили марафонці

• Микола Мевша фінішував другим із результатом 2 години 16 хвилин 38 секунд. Він поступився лише Левенте Шемереї з Угорщини (02:15:29).
• Марина Немченко показала час 02:38:12, що став третім серед жінок. На п’єдестал пошани разом із нею зійшли Єва Ягельська з Польщі (02:34:41) та ще одна українка, представниця Києва Ольга Нижник (02:37:07).

До слова, цьогоріч під час Варшавського марафону організатори вперше визначали не тільки переможців і призерів індивідуальних змагань, а й командних. Так, українська команда у складі: Микола Мевша, Марина Немченко, Ольга Нижник та Віталій Шафар посіли перше місце. Наші спортсмени набрали 3164 бали, випередивши всіх суперників.

Враження спортсменів від змагань

Микола Мевша у коментарі «Жорсткій Атлетиці» поділився емоціями від командної перемоги у Варшаві.

Задоволений, що показав такий результат, адже це мій персональний рекорд. Найважливіше те, що ми виграли з командою перше місце! Готувався пробігти марафон за 2:13:00, але травма внесла свої корективи, тому повернувся до тренувань за чотири тижні до старту. На початку ми почали бігти швидше, ніж планували. Траса була, в принципі, рівною. Віталій Шафар спочатку побіг в соло, а я біг в компанії з угорцем і поляком, потім ми підібрали Віталія і на 35 км він «відпав». Коли представник Угорщини трішки «піддьорнув» мене, то почались невеличкі спазми і, відповідно, завалюватись темп, але боровся до кінця.

Микола Мевша // легкоатлет

Марина Немченко з Дружківки також розповіла про емоції від виступу на турнірі.

Я задоволена, що ми виграли командою, на це був акцент! Тому загальні враження супер, це новий формат пробігу, і тому організатори постарались на славу! Сам результат не є показником моєї форми, на марафоні постійно маю якісь проблеми з фізичним станом, перед 30 км почав спазмувати живіт, темп впав і просто вже добігала як могла, не мала права підставити команду! Траса була хороша, єдине, що на останніх 3-4 км маршрут проходив вкладеним бруківкою центром міста, і коли самопочуття не дуже, вона ще більше вимотує… З погодою більш-менш пощастило, бо (ред. напередодні) в Польщі було +26, а на сонці ще більше!

Марина Немченко // легкоатлетка

• Сумоїсти з Бахмута стали чемпіонами Європи
• Борчиня з Бахмута перемогла на Чемпіонаті світу з пляжної боротьби

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Український monobank повністю скасував комісії за міжнародні SWIFT-платежі. Зміни діють для всіх категорій користувачів — як для фізичних осіб, так і для представників бізнесу.

Про це повідомив Олег Гороховський, співвласник monobank.

monobank скасував комісію за всі закордонні SWIFT-перекази

Відтепер вхідні та вихідні закордонні перекази через систему SWIFT здійснюються без стягнення додаткової плати. Раніше середня вартість однієї такої транзакції становила близько тисячі гривень. Сумарний річний дохід банку від цих зборів перевищував 11 мільйонів гривень.

Про нововведення розповів співвласник банку Олег Гороховський. За його словами, рішення ухвалене для підтримки користувачів.

“Подумали, що і бізнесам, і звичайним людям такі платежі зараз справді важливі. Бізнесам — для дешевших закупівель у складний час, людям — для оплати навчання, лікування та військової амуніції. Тож не будемо ускладнювати. Відсьогодні все безкоштовно!”, — написав Олег Гороховський.

Відсутність комісії дозволить клієнтам заощаджувати кошти під час різних фінансових операцій:

• оплата закордонних контрактів та закупівель для підприємців;
• розрахунки за медичні послуги за межами України;
• грошові перекази за навчання в іноземних закладах;
• придбання військового спорядження та амуніції.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Зміна у сприйнятті власного тіла розпочинається з моменту отримання поранення. У новому дослідженні, в якому взяли участь 27 ветеранів та ветеранок із різними типами поранень, експерти проаналізували, як фізичні травми впливають на сексуальність, самооцінку та повернення до інтимного життя. Віднопвідні результати увійшли в посібник “Любись” про сексуальність після поранень.

Про це йдется в новому достідженні аналітиків VeteranHUB.

Сексуальність та стосунки з тілом після поранення

У Києві відбулася презентація проєкту Resex 2.0, у межах якого команда “Ветеран Хабу” випустила нове дослідження та посібник “Любись. Коли тіло відчуває інакше”. Захід пройшов 28 травня. Матеріали присвячені темі чутливості та змінам у сексуальному досвіді людей, які отримали поранення. До розробки проєкту автори залучили профільних експертів із фізичного відновлення та сексуальної реабілітації.

Досвід респондентів показує, що для частини поранених усвідомлення травми супроводжується не лише боротьбою за виживання, а й думками про цілісність тіла, сексуальність та репродуктивну функцію.

Відповіді щодо хвилювання про стан статевих органів у перший момент після поранення були різними. Це не завжди залежало від тяжкості травми, а радше від того, наскільки важливим є сексуальне життя для людини:

• деякі військові цікавилися у медиків станом репродуктивних органів під час первинного огляду;
• військові з медичним досвідом або бойові медики самостійно оцінювали свій стан та можливий вплив травми на майбутнє сексуальне здоров’я;
• частині поранених медики на стабілізаційних пунктах самостійно перевіряли наявність статевих органів, розуміючи важливість цієї теми для військових;
• частина респондентів зазначала, що під час евакуації зовсім не думали про сексуальність, особливо ті, хто перебував без свідомості. 

На відміну від чоловіків, ветеранки під час поранення демонстрували інший фокус уваги і не замислювалися про свою сексуальність чи репродуктивне здоров’я. Для чоловіків такі хвилювання є закономірним проявом ідентичності. Окрім сексуальної функції, деякі чоловіки, особливо ті, хто не мав дітей, переймалися збереженням репродуктивного здоров’я.

Інформаційний вакуум на етапі лікування

Після евакуації розпочинається етап лікування, який може тривати від кількох місяців до понад року. Під час лікування військових здебільшого цікавить можливість займатися сексом, а на психологічному рівні — власна самооцінка та сприйняття їхнього зміненого тіла іншими людьми.

Головною проблемою на цьому етапі стає загальна нестача інформації щодо стану здоров’я та подальших кроків. В Україні досі немає розробленого і затвердженого протоколу сексуальної реабілітації. Обговорення інтимних потреб не є частиною лікування і виникає лише з ініціативи медиків або самого пацієнта.

У лікарнях та шпиталях не завжди є спеціалісти, здатні надати фахову консультацію щодо сексуального здоров’я. Для частини персоналу ця тема залишається табуйованою. Відсутність інформування з боку лікарів може негативно впливати на подальше відновлення. Люди залишаються наодинці зі змінами, уникають розмов про свої переживання та можуть сприймати невпевненість у собі як норму.

Деякі респонденти згадували негативний досвід взаємодії зі шпитальними психологами через їхній брак експертизи, розуміння та емпатії у темі сексуальності. Найбільше потребу в інформації відчували ветерани зі спінальною травмою. Тим, кому пощастило зустріти фахових лікарів або реабілітологів, консультації про способи покращення ерекції та можливості досягнення еякуляції надавали вирішальну підтримку.

Прийняття тіла та відновлення лібідо

Усвідомлення себе у зміненому тілі часто приходило до військових лише тоді, коли вони могли побачити себе або доторкнутися до ран. Нерозуміння діагнозу та прогнозів одужання ускладнює перехід до етапу прийняття власного тіла. Дехто сприймав свій фізичний стан фаталістично, але підтримка близьких допомагала подолати цю кризу.

Після стабілізації стану та покращення самопочуття більшість респондентів відзначала підвищене бажання сексуального контакту та зростання лібідо. Така фізична реакція була характерна для чоловіків з різними типами травм. Інтенсивне бажання сексу ветерани також пов’язували зі спробами протестувати функціональність тіла та зняти напругу після пережитого стресу та бойових дій. Водночас у розповідях ветеранок подібні спостереження не фіксувалися.

Експерти-сексологи пояснюють, що для військових, які тривалий час перебували в умовах хронічного стресу, сексуальна активність стає одним зі способів упоратися з напруженням. Проте в інших може формуватися протилежна реакція — різке зниження або повна відсутність сексуального потягу.

Перші сексуальні практики після поранення

Повернення до сексуального життя для частини ветеранів розпочиналося ще на етапі лікування, задовго до повного фізичного відновлення.

Перші сексуальні практики супроводжувалися такими особливостями:

• військові починали шукати можливості для задоволення потреб, зокрема через мастурбацію;
• дехто займався сексом ще в лікарні, коли знаходив можливість усамітнитися, або під час переведення між медичними закладами;
• для багатьох перший статевий акт був способом переконатися у своїй фізичній спроможності, де вирішальним був факт еякуляції;
• перші спроби часто супроводжувалися болем через незагоєні рани, травми хребта чи фантомні болі в ампутованих кінцівках.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!