Що можна зробити зі старим одягом, окрім того, аби його викинути? Зазвичай майже в кожного у домі знайдеться річ, яка чекає в шафі кращих часів. В результаті такий одяг так й не знаходить собі застосування, й опиняється на смітнику. Проте зі старих шортів, футболки чи сукні можна зробити нову річ. Це особливо актуально зараз, коли на одяг витрачатися багато не хочеться. Майстриня з апсайклінгу (ред. переробка старих речей) Ірина Бенцак поділилася із редакцією тонкощами такої роботи.

Як переробити стару річ, що для цього знадобиться та як триває сам процес — читайте в матеріалі «Бахмут. IN.UA»

Що можна пошити зі старого одягу

Часто одяг, який вже вийшов з моди, чи став замалим або ж завеликим по розміру відкладають на найдальшу полицю шафи. В кращому випадку він стане ганчіркою в домі, а в гіршому його просто викинуть. Тож, що робити з поношеним одягом аби він не опинився на смітнику?

Щоб уникнути зайвих фінансових витрат старий одяг можна трансформувати в новий, сучасний й стильний. Поробки зі старого одягу не тільки економлять бюджет, але й допомагають розвиватися творчості. Крім того, таким заняттям можна займатися спільно із дітьми й відволіктися від тривожних новин.

Ксенія Шнайдер – засновниця бренду одягу, який підтримує цінності свідомого споживання. Фото: ELLE

«Апсайклінгом я захопилася досить давно. Є такий український бренд Ksenia Schnaider. Вони купували вінтажні речі й переробляли їх у якийсь суперкласний одяг. Згодом я зареєструвалася у TikTok, передивлялася англомовних блогерів, які зі старого одягу роблять гарні речі. Так я надихнулася переробити свій старий одяг», — згадує майтриня.

Першою річчю, яку перешила Ірина стала звичайна біла сорочка. Натхнення дівчина черпала на платформі Pinterest та у модних журналах. Щоб почати перешивати одяг героїня пішла на курси шиття, там вона навчилася кроїти, малювати викрійки та працювати зі швейною машинкою.

Що можна зробити зі старим одягом?

Ірина Бенцак демонструє, як можна зробити зі старої речі — нову й сучасну. Фото: надане героїнею

Старий одяг, який героїні не подобався, вона перетворювала у стильні елементи гардеробу. Наприклад, білу сорочку оверсайз крою, трансформувала у елегантну білу жилетку. Також в умілих руках базова модель сорочки може стати укороченим топом. Крім цього майстриня зробила із старого костюму — вдосконалену класику, а мережений комплект — отримав нове життя, але в якості затишного комбінезона для прогулянок.

Ірина Бенцак демонструє, як можна зробити зі старої речі — нову й сучасну. Фото: надане героїнею

«Я не купляю новий одяг, щоб його переробляти. Але на секонд-хенді я приходила за тканиною. Моє головне правило — шукати все великих розмірів. Чому? Бо з великих фасонів ти можеш придумати собі багато цікавого, є простір для ідей. Важливо, по іншому подивитися на цей шматок тканини, який в тебе є», — пояснює Ірина Бенцак.

Що можна пошити зі старого одягу

Швейна машинка. Фото: з відкритих джерел

Зі старого одягу можна пошити багато речей, запевняє дівчина. В такій роботі потрібно виходити за рамки та мислити творчо. Не обов’язково зі старої сукні шити ту ж сукню, пояснює майстриня, можливо це буде ідеальна тканина для костюма.

Що потрібно для того, щоб перешити річ?

Перешивання старих речей у нові вимагає певних навичок та інструментів. За словами майстрині потрібно наступне:

• швейна машинка (якщо у вас її немає, бюджетно придбати можна на платформах вживаних речей, наприклад, ОЛХ)
• ножиці
• нитки
• старий одяг, який ви власне хочете перешити
• викрійки (ред. можна взяти готові із журналів)
• агроплівка
• бажання

«Звісно, це не буде ідеальне пошиття під ваші мірки, будуть якісь похибки й одяг може сісти не так ідеально, як після ательє, але це також дуже класна можливість. Втім, більшість викрійок дуже вдалі», — каже майстриня.

Вона додає, що згодом, коли людина набирається досвіду у пошитті вона може самостійно підганяти викрійки під свої особливості фігури. Щоб опанувати швейну машинку? навіть? новачку буде достатньо подивитися уроки в YouTube, каже героїня.

Як підібрати ідеальні лекала під свою фігуру?

Модний корсет з джинсів. Фото: з відкритих джерел

Майтриня поділилася секретом, який допоможе будь-кому знайти ідеальні лекала під особисті параметри. Для цього знайдіть свою річ, яку ви не носите, але яка добре на вас сидить, й вам не шкода її розпороти.

Це може бути кофта, штани, чи блузка, залежить від того, що ви саме хочете пошити. Розпоріть її по швах й перенесіть шматочки лекал на звичайну агроплівку, обмальовуючи контур. По плівці вирізаємо ножицями, прикладаємо до тканини й зшиваємо. В такому форматі зручно працювати тим, хто не любить клопоту з викрійками, пояснює Ірина Бенцак.

Читайте також: Як підготуватися до сімейної фотосесії? Покрокова інструкція від фотографині з Бахмута

Предмети інтер’єру зі старого одягу: фотоідеї

Старі джинси стали модною сумочкою. Фото: з відкритих джерел

Стильна брошка із джинсів. Фото: з відкритих джерел

Зі старої непотрібної тканини можна зробити утримувач для дверей. Фото: з відкритих джерел

Котик-підставка для ложок на кухні, зроблений із залишків старої тканини. Фото: з відкритих джерел

Аксесуари на кухню. Спеціальні прихватки для гарячих каструль. Фото: з відкритих джерел

Сумка зі старих джинсів. Фото: з відкритих джерел

Перешити старий одяг можна й в нові предмети декору, які прикрасять вашу кімнату чи дім. Нижче ми наведемо ідеї, які можна втілити зі старих джинс, сорочки чи блузи.

Що можна зробити зі старого одягу для собак?

Не тільки люди люблять стильно виглядати, наші домашні улюбленці теж полюбляють теплі речі, особливо, якщо на вулиці прохолодно. Преред тим, як викидати светр чи джинси — подумайте, чи не можна з них зробити щось особливе для хвостатого.

Комірець для собаки зі старого светра. Фото: з відкритих джерел

Лежанка для собаки зі старої сорочки. Фото: з відкритих джерел

Кісточка-іграшка для собаки з старих джинсів. Фото: з відкритих джерел

Теплий кожух для собаки зі старого светра. Фото: з відкритих джерел

Фото: «Бахмут. IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Окремі українські військовослужбовці можуть позбутися статусу учасника бойових дій. Анулювання посвідчення призводить до втрати передбачених державою пільг та фінансових доплат. Для збереження соціальних гарантій ветерани також зобов’язані вчасно оновлювати свої особисті дані в державних реєстрах.

Детальніше про те, чому можуть анулювати статус УБД — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Значення статусу та перелік пільг

Посвідчення учасника бойових дій надає військовим доступ до системи державних компенсацій. Втрата цього статусу автоматично означає припинення фінансової підтримки від держави, зокрема скасування комунальних пільг та спеціальних надбавок до виплат.

Згідно з даними Пенсійного фонду, статус УБД відкриває доступ до таких форм забезпечення:

• знижки на оплату житлово-комунальних послуг;
• пільговий проїзд;
• медичне забезпечення;
• податкові пільги;
• пріоритет у певних державних програмах;
• додаткові пенсійні гарантії та спеціальні надбавки.

Причини скасування статусу

Механізм позбавлення статусу регламентується постановою Кабінету Міністрів №203. Документ визначає дві підстави для анулювання посвідчення. Перша — виявлення неправдивих даних, поданих під час оформлення статусу. Друга — встановлення судом факту вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину під час виконання бойових завдань.

З початком повномасштабної війни кількість військовослужбовців із правом на пільги зросла. Разом із цим збільшилося фінансове навантаження на бюджет. Держава переводить систему соціального забезпечення ветеранів до моделі постійної верифікації. Аналогічний підхід уже застосовується для перевірки отримувачів пенсій, субсидій та виплат внутрішньо переміщеним особам через електронні реєстри.

Правила збереження виплат

Отримання частини пільг залежить від актуальності інформації в базах Пенсійного фонду України. Ветеран зобов’язаний повідомити установу протягом 30 днів у разі зміни:

• місця проживання;
• складу сім’ї;
• переліку споживаних комунальних послуг.

Невчасне оновлення інформації призводить до затримки або повного припинення надання окремих пільг, зокрема адресних доплат та комунальних знижок. Це відбувається навіть без юридичного анулювання статусу УБД.

Зарахування стажу та вихід на пенсію

Учасники бойових дій мають право на достроковий вихід на пенсію. Для чоловіків пенсійний вік становить 55 років, для жінок — 50 років. Для отримання виплат необхідно накопичити мінімальний страховий стаж: 25 років для чоловіків; 20 років для жінок.

Держава зараховує період військової служби до трудового та страхового стажу військовослужбовця. Ця норма діє незалежно від того, чи сплачував роботодавець єдиний соціальний внесок за мобілізованого працівника. Такий механізм дозволяє військовим зберігати свої пенсійні права під час проходження служби та захищає їхні майбутні виплати.

Читайте також:

Як військовослужбовцю оскаржити незаконні дії командира: інструкція від Міноборони

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм! 

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!