21 березня Верховна Рада підтримала законопроєкт Оксани Дмитрієвої номер 8011 згідно із яким українські воїни зможуть безкоштовно зберігати свої репродуктивні клітини у кріобанках. Це роблять для того, щоб навіть у випадку отримання військовослужбовцями поранень, які впливають на репродуктивні функції, вони могли мати дітей.

Про те як працюватиме така ініціатива “Дзеркалу тижня” розповіла нардепка Оксана Дмитрієва.

Підґрунтя для закону

За словами нардепки, робота над законопроєктом 8011 розпочалася на початку літа, коли українські лікарі повернувшись з відрядження у Великій Британії, поділилися враженнями від подібної ініціативи, яка успішно працює.

“Потім я була у Вашингтоні, спілкувалася на цю тему з військовими. Мені сказали, що у США всі військовослужбовці здають репродуктивні клітини для замороження. Стали цікавитися в країнах, котрі зіштовхнулися з війною й котрі відряджають своїх військових у зону бойових дій. Усі залишають свій репродуктивний матеріал”, — каже депутатка Оксана Дмитрієва.

Вона підкреслює, що військові можуть повернутися живими-здоровими, але війна дає колосальне навантаження на психіку, яка дуже сильно впливає на репродуктивну функцію. 

“Повернулася молода людина з фронту, руки-ноги цілі, всі органи на місці, а зачати дитину не виходить. І ми хочемо дати їй можливість мати свою дитину. Це добровільно, і для воїнів це буде безкоштовно”, — пояснює інціаторка законопроєкту.

Хто в Україні може цим займатися і чи є недоліки

Оксана Дмитрієва. Фото: Фейсбук

Депутатки каже, що наразі вже спілкувалися з міністерствами, Національною службою здоров’я, Київським університетом післядипломної освіти, з центрами репродуктивної медицини, де є кріобанки, та іншими клініками, які беруть участь у державній програмі репродуктивного здоров’я для цивільного населення. 

Через війну, пояснює депутатка, чимало громадян виїхало, і залишилося досить багато медикаментів, призначених для цієї програми. Тож можна стартувати без значних вкладень.

За словами нардепки, випадків, коли репродуктивний матеріал відомого спортсмена або воєначальника піде не за призначенням, тобто ним скористається хтось інший, будуть розцінюватися як карна справа.

“Людина, котра здає свій репродуктивний матеріал, заповнює документ, де зазначає, кому вона залишає його й на який термін: на рік, два, на все життя. Може зазначити, що тільки вона має право ним розпоряджатися. Або ж може побажати, щоб, скажімо, через три роки його клітини пішли в загальний банк. Проте це може бути тільки за згодою пацієнта”, — пояснює депутатка.

Вона додає, що якість репродуктивного матеріалу, який потрапляє в кріобанк дуже ретельно контролюється. Відтак,  у кріобанк потрапляють лише якісні клітини. Перед здачею пацієнта розпитують про генетичні захворювання в родині, а потім фахівці вивчають усі особливості репродуктивного матеріалу.

Життя після смерті

Наталя та Віталія. Фото: Фейсбук

Кріобанк дозоляє вдові полеглого військового народити від нього дитину. Раніше ми вже розповідали історію пари Наталі та Віталія, чоловік жінки загинув у бою, перед смертю пара скористалася послугами кріобанку, щоб в майбутньому Наталя мала змогу народити дитину від чоловіка.

Оксана Дмитрієва наголосила, що стосується жінок, то така послуга можлива тільки за рахунок сурогатного материнства і тільки у своїй країні. Репродуктивні клітини не вивозяться. 

Ціна питання

Вже зараз попередньо прораховували вартість зберігання генетичного матеріалу. Ціна для військових-чоловіків упродовж одного місяця становить 500–600 грн. 

Зберігання репродуктивних клітин військових-жінок — дорожче. Основні витрати, пояснює нардепка, лягають на препарати для вилучення яйцеклітин у жінок. Це 30–40 тисяч гривень на жінку. Препарати наразі вже є, адже вони раніше закуповувалися в рамках програми репродуктивного здоров’я. 

“Однак багато жінок відклали питання материнства або виїхали з країни. Тому ці дорогі препарати з невеликими змінами нормативної бази можуть бути використані для наших захисниць. Тож поки що для закупівлі препаратів додаткові кошти не потрібні”, — наголошує Оксана Дмитрієва.

До речі, в столиці вже є заклад, який безкоштовно зберігає генетичний матеріал чоловіків. Це клініка “Надія”.

«Для жінок-воїнів у нас є знижки, але це зараз не зовсім безкоштовно», — розповідає Ірина Судома, директорка з науки та розвитку репродуктивної клініки «Надія».

Провідний репродуктолог ICSI Clinic Олександр Дарій. Фото: Дзеркало Тижня

Для жінок так процедура є дорожчою, адже середовища й   витратні матеріали для замороження яйцеклітини набагато складніші та багаторазово дорожчі — до 60–70 тисяч гривень, пояснює один із розробників законопроєкту, провідний репродуктолог ICSI Clinic Олександр Дарій.

На думку фахівця, займатися збереженням генетичного матеріалу можуть й державні клініки, зокрема це Прикарпатський центр репродукції людини та  Київський міський пологовий будинок №4. Також зберігати генетичний матеріал можуть приватні клініки.

“Частину цих клінік, безумовно, зацікавить робота за кошти НСЗУ, і вони скажуть «так». У якихось собівартість таких послуг вища, і вони скажуть «ні». Тобто якщо і коли закон буде прийнято, почнеться робота Кабміну та НСЗУ за аналогією фінансування всіх інших медичних послуг”, — резюмує Олександр Дарій.

Фото: фотосток

Читайте також: Ін’єкції краси: поради лікаря-дерматолога

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Ментальне здоров’я є невід’ємною частиною загального благополуччя людини. Турбота про психологічний стан є актуальним питанням для українців, особливо в умовах повномасштабної війни. Психологічну допомогу бахмутянам надають у Багатопрофільній лікарні інтенсивного лікування Бахмута, що релокована у Броварах. Кваліфіковану психологічну підтримку тут можуть отримати всі охочі, в тому числі діти, ветерани та родини діючих військовослужбовців.

Яку психологічну допомогу можна отримати в Бахмутській БЛІЛ, редакції Бахмут IN.UA розповіла психологиня Юлія Макогон.

Які найпоширеніші запити до психолога бахмутської лікарні

Сьогодні найпоширенішими запитами пацієнтів до психологині Бахмутської БЛІЛ є тривога, емоційне виснаження та страхи. Бувають і випадки, коли людина звертається з одним запитом, а під час роботи зі спеціалістом виявляється, що проблема є глибшою.

“Сьогодні люди найчастіше звертаються з відчуттям постійної напруги, тривоги, емоційного виснаження, порушеннями сну, страхами, труднощами у стосунках із близькими. Багато хто говорить про втрату сил, мотивації, відчуття невизначеності та нерозуміння, як будувати своє життя в обставинах, які постійно змінюються. Іноді людина приходить із конкретною проблемою, а в процесі розмови стає зрозуміло, що за нею стоїть значно більше: тривале напруження, відсутність відчуття безпеки або втрата звичних життєвих опор”, — зазначає психологиня.

Якщо говорити саме про бахмутян, то багато з них пережили травматичний досвід втрати дому, і це теж дається взнаки.

“Ми звикли говорити про тривогу, страх, панічні реакції, порушення сну. Але є й менш помітні прояви: втрата інтересу до звичних речей, труднощі з концентрацією уваги, постійна втома, дратівливість, відчуття провини за те, що життя триває, або неможливість будувати плани на майбутнє. Особливо це помітно серед людей, які пережили вимушене переміщення, втрату дому, звичного оточення, роботи, соціальних зв’язків. Для багатьох мешканців Бахмутської громади війна — це не лише небезпека, а й дуже особистий досвід втрати цілого звичного світу”, — підкреслює фахівчиня.

Психологиня Юлія Макогон зазначає, що часто люди живуть у постійній напрузі, але продовжують виконувати всі звичні справи. В таких випадках фахівчиня радить не порівнювати свій досвід з іншими і не соромитися звертатися за допомогою.

“Люди часто настільки звикають жити в напрузі, що починають сприймати її як норму. Вони продовжують працювати, піклуватися про дітей, допомагати іншим, виконувати щоденні обов’язки. Зовні все може виглядати цілком благополучно, але внутрішньо людина вже перебуває на межі виснаження. Тому важливо не порівнювати свої переживання з досвідом інших і не переконувати себе, що комусь зараз значно гірше, а отже, не можна скаржитися. Кожен має право на власні почуття та підтримку”, — зауважила Юлія Макогон.

Яку психологічну підтримку надають ветеранам і родинам військовослужбовців

Звернутися по допомогу до психологині бахмутської лікарні можуть і ветерани. Їм допомагають краще адаптуватися до повернення в цивільне життя.

“Серед можливих запитів — адаптація до цивільного життя після служби, переживання травматичного досвіду, труднощі у спілкуванні з близькими, емоційна віддаленість, дратівливість, тривога, порушення сну, почуття провини та складнощі з поверненням до звичного життя. Важливо розуміти: психологічна допомога не полягає в тому, щоб змусити людину забути пережите або швидше повернутися до колишнього життя. Її завдання — допомогти знайти способи жити далі, поступово відновлювати внутрішню рівновагу та стосунки з близькими”, — каже Юлія Макогон.

Окремо фахівчиня допомагає і родинам діючих військовослужбовців та ветеранів. Бо повернення захисника чи захисниці додому не означає автоматичне відновлення минулих стосунків і способу життя. Це може бути випробуванням для родини. Тому і військовому, і його сім’ї потрібен час, щоб знову навчитися бути разом у нових обставинах, і в цьому може допомогти робота з психологом.

Психологічна допомога дітям

Діти, так само як і дорослі, переживають наслідки війни, переїздів, розлуки з рідними та зміни звичного середовища. Тому психологічний стан дітей потребує особливої уваги. Про те, що дитина потребує допомоги спеціаліста, можуть свідчити різні симптоми, які по-різному проявляються в дітей різного віку.

“У молодших дітей це може проявлятися підвищеною тривожністю, страхами, порушеннями сну, плаксивістю, дратівливістю, поверненням до поведінки, характерної для молодшого віку. Іноді дитина стає більш замкненою або, навпаки, надмірно активною. У підлітків частіше можна побачити емоційні коливання, конфлікти з батьками, замкненість, зниження інтересу до навчання, труднощі у спілкуванні з однолітками, невпевненість у собі. Важливо не поспішати називати все це поганою поведінкою. За такими проявами нерідко стоять переживання, з якими дитина ще не вміє впоратися самостійно”, — пояснює психологиня.

Психологиня наголошує, що дитина не завжди може пояснити словами, що з нею відбувається. Тому батькам важливо не лише слухати, що їм говорить дитина, а й помічати зміни в її поведінці.

Робота психологині з молодшими дітьми зазвичай відбувається за участю батьків. З підлітками важливо мати можливість поговорити наодинці, щоб вони могли вільно висловити власні думки та почуття, тому батьків іноді не долучають до цього процесу.

З якими симптомами слід звертатися до психолога

Юлія Макогон радить бахмутянам орієнтуватися на свій стан: як ви почувається і наскільки це впливає на ваше повсякденне життя. Серед тривожних симптомів психологиня виокремлює постійну тривогу і дратівливість, відчуття виснаження, втрату інтересу до справ, які раніше приносили задоволення.

“Якщо ви помічаєте, що тривалий час не можете повноцінно відпочити, постійно відчуваєте тривогу, дратуєтеся через дрібниці, маєте проблеми зі сном, уникаєте спілкування або відчуваєте, що навіть звичайні щоденні справи потребують надмірних зусиль — це привід звернути увагу на свій психологічний стан. Ще одна важлива ознака — коли людина перестає відчувати задоволення від життя, живе переважно “на автоматі”, постійно відкладає власні потреби й не може пригадати, коли востаннє почувалася спокійно. Не варто чекати, поки стане зовсім нестерпно”, — каже спеціалістка.

Оцінити власний психологічний стан можна і вдома, без звернення до спеціаліста. Для цього можна пройти шкалу оцінки тривоги і депресії. Якщо за результатами тестування ви маєте ознаки тривоги або депресії, варто звернутися за допомогою фахівців.

Відповідно до вимог Національної служби здоров’я України, психологічна допомога в Бахмутській БЛІЛ надається безоплатно в межах комплексної реабілітаційної допомоги пацієнту. В інших випадках психологічні консультації надають на платній основі відповідно до чинного прейскуранта цін.

Читайте також:

Як наважитися на повторну евакуацію: пояснює психологиня Олена Рижа

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У документах, складених під час виконання бойових завдань, містяться чутливі дані про завдання, розташування підрозділів, маршрути переміщення та евакуації. Оскільки розголошення такої інформації становить пряму загрозу для безпеки військовослужбовців, частина відомостей про зниклих безвісти, полонених і загиблих має обмежений доступ.

Детальніше про правила надання інформації родинам захисників згідно з роз’ясненням Міноборони.

Які документи містять інформацію з обмеженим доступом

Згідно із законодавством (зокрема законами «Про державну таємницю» та відповідними наказами Міноборони і СБУ), обмеження на поширення поширюється на низку військових документів. До них належать:

• журнал бойових дій;
• бойові накази та розпорядження;
• координати місця зникнення;
• відеозаписи бойових дій, штурмів та обльотів місцевості;
• документи про евакуацію;
• відомості про склад і розташування підрозділів.

Як родинам отримати потрібні відомості

Закон України “Про доступ до публічної інформації” (ч. 8 ст. 6) передбачає, що обмежувати потрібно доступ лише до конкретної чутливої інформації, а не до документа загалом.

Тому кожне звернення військові частини розглядають індивідуально. Якщо документ містить обмежені дані, родинам не відмовляють повністю, а надають необхідну інформацію у формі витягу, спеціальної довідки чи в іншому дозволеному форматі.

Щоб отримати відповідь, у своєму запиті родичам необхідно максимально конкретно зазначити, які саме обставини вони хочуть з’ясувати. Наприклад: запитати про деталі евакуації, обставини зникнення військовослужбовця або уточнити, чи було офіційно зафіксовано факт його поранення.

Особливості підтвердження поранення зниклих безвісти

Процес підтвердження факту поранення для військовослужбовця, який зник безвісти, має певні ускладнення. Часто таких військових не мають змоги евакуювати встановленим маршрутом, через що поранення не встигають своєчасно зафіксувати в офіційних медичних документах.

Сама по собі відсутність медичних документів не є безумовним доказом того, що військовий не зазнав поранення. Якщо інформація про травмування зафіксована лише в журналі бойових дій, для належного оформлення документів військовій частині знадобиться додаткова перевірка обставин та збір свідчень з інших доступних джерел.

Читайте також:

Аліменти з військовослужбовців: з яких виплат стягуються та як розраховуються

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!