Минуло понад місяць, відколи Володимир Зеленський заявив, що Польща та щонайменше три європейські країни готові розпочати тренування українських пілотів на західних винищувачах. Відтоді лідери провідних країн-партнерів почали це спростовувати. Так, президент Франції Еммануель Макрон, канцлер Німеччини Олаф Шольц та прем’єр Великої Британії Ріші Сунак оголосили, що рішення про передачу авіації не ухвалювалося. А президент США Джо Байден взагалі спантеличив заявою, що насправді зараз Україні не потрібні західні винищувачі.

Видання “Українська правда” розбиралося, в якому стані зараз перебуває українська авіація, чому Повітряні сили потребують оперативного переоснащення на західну техніку, та які типи закордонних винищувачів найбільше підходять для українського неба.

Яку авіацію використовує Україна?

МіГ-29. Фото: Вікіпедія

Відомо, що Повітряні сили ЗСУ використовують чотири основні типи літаків: винищувачі МіГ-29 та Су-27, фронтові бомбардувальники Су-24М та штурмовики Су-25. Згідно з даними, наведеними в новому випуску довідника “World Air Forces 2023” від FlightGlobal, який спеціалізується на авіації армій світу, в бойовому парку України перебуває близько 100 бойових літаків. Для порівняння, згідно з цим же рейтингом, у росії на озброєнні зараз наявні понад 1500 бойових літаків.

Через відверту застарілість приводити до ладу та модернізувати українську техніку було проблематично ще до початку бойових дій. Попри це Україні вдалося модернізувати свої Су-25 та мінімально оновити частину МіГ-29 та Су-27.

З огляду на слабкий технічний стан українських літаків зовсім не дивно, що перед початком повномасштабного вторгнення росіяни вважали, що виб’ють українську авіацію за лічені дні. У надскладних умовах льотчики, ремонтники та оператори систем ППО Повітряних сил проявили небачену хоробрість та кмітливість, не давши росії панувати в небі.  

Утім, активні бойові дії не могли не позначитись на українських літаках: переважаюча сила ворога, “дружній вогонь”, розбиті аеродроми та вже згадана відсутність можливості нормального ремонту змушують все частіше і гучніше говорити про необхідність переоснащення існуючого парку.

Що потрібно Україні?

Французька авіація Rafale. Фото: Вікіпедія

Згідно з “Візією Повітряних Сил-2035”, Україна планувала оновити свій льотний парк до 2035 року. Кількість західних бойових літаків потрібно було довести до 72-108 машин (6-11 ескадрилій або 3-4 бригади). Серед основних кандидатів виступали американські F-16 та F-35, шведські JAS-39 Gripen, французькі Rafale та Eurofighter Typhoon виробництва міжнародного британсько-німецько-іспансько-італійського консорціуму.

Загалом, кожен із західних зразків авіатехніки має свої переваги і хвороби. Самі літаки є такою собі платформою для розміщення систем навігації, авіоніки та озброєнь різного типу, який у рази перевищує можливості радянських винищувачів. І якби Україна мала більше часу, то могла б дозволити собі розбиратися у кожному з існуючих варіантів більш прискіпливо. Однак повномасштабна війна внесла свої суттєві корективи в усі розрахунки та плани. Зараз Україна розраховує на той тип винищувачів, який може отримати якнайшвидше.

Попри заяви американських чиновників, найреалістичнішим в експертних колах наразі видається варіант з американським F-16 Fighting Falcon (“Бойовий сокіл”). Тим більше, що принаймні зі сторони Нідерландів вже були заяви про готовність обговорювати потенційну передачу. F-16 стоїть на озброєнні близько 30 країн світу, зокрема Польщі, Словаччині, Болгарії, Румунії та Чехії, тож у разі неполадок Україна може ремонтувати літаки в їхніх сервісних центрах. У F-16 доволі чутливі шасі, для яких потрібні зручні гладкі злітні смуги, а не плити, як у нас. Однак цю проблему в ПС ЗСУ обіцяють оперативно вирішити.

Другим у списку літаків, який найчастіше обговорюється, стоїть винищувач Eurofighter Typhoon. Цей літак має хорошу маневреність та здатність до ведення бойових дій за будь-яких погодних умов. Перебуває на озброєнні Великої Британії, Німеччини, Іспанії, Італії, Австрії, Саудівської Аравії та Оману.

Шведські JAS-39 Gripen наразі перебувають на озброєнні Швеції, Чехії, Угорщини, Великої Британії, ПАР і Таїланду. З особливостей – здатність короткого розгону і приземлення, що в умовах розбитих аеродромів не завадило б ЗСУ. Україна вже подавала запит на отримання “Грифонів”, але шведська влада поки не готова ділитись бортами.

F/А-18 Hornet (“Шершень”). Фото: Вікіпедія

Про ще одного американця – F/А-18 Hornet (“Шершень”) – згадала під час візиту у Київ прем’єрка Фінляндії Санна Марін. Цей винищувач наразі є основним у ВМС США та перебуває на озброєнні Фінляндії. Щоправда, вже наступного дня у Міноборони Фінляндії заявили, що про передачу Україні винищувачів не може йтися, доки Гельсінкі не отримає натомість новітні винищувачі F-35.

Ще один літак, який фігурував у списках на ймовірну передачу – французький Dassault Rafale (“Шквал”). З цікавинок “Рафалів” можна виокремити багатоцільовий радар RBE2, який використовує систему електронно оптичного виявлення цілей і здатний одночасно відстежувати під час бою близько 40 літаків. Спочатку Макрон у контексті винищувачів заявляв, що “нічого не заборонено”, але згодом він змінив позицію на обережну: “літаки для України не в пріоритеті”.

Сповільнення у процесі постачання західних винищувачів країни-партнери зазвичай обґрунтовують кількома аргументами. Передусім згадують “червоні лінії” і небажання “провокувати ескалацію бойових дій”. Другою причиною називають неготовність України повноцінно прийняти винищувачі в експлуатацію. 

І якщо перший фактор лежить переважно в політико-дипломатичній площині, то другий пов’язаний із багатьма чинниками. Починаючи від підготовки українських пілотів, завершуючи навчанням обслуговуючого персоналу та приведення інфраструктури до належного стану. Перехід з радянських літаків на західну техніку насправді може зайняти тривалий час. Наприклад, сусідня Польща на початку 2000-х переоснащувала свій парк та готувала пілотів упродовж 4-5 років.

Альтернативою для України можуть стати модернізовані МіГ-29, які наразі перебувають на озброєнні в Польщі та Словаччині. Про ці літаки говорили ще минулого року, але до рішення про реальну передачу дійшло тільки зараз. 14 березня прем’єр-міністр Польщі Матеуш Моравецький заявив, що модернізовані МіГ-29 Варшава планує передати впродовж наступних 4-6 тижнів. За даними Military Balancе, станом на 2022 рік поляки мали на озброєнні 28 таких літаків, однак поки йдеться про передачу не більше 14.

Також на початку березня міністр оборони Словаччини Ярослав Надь заявив, що Братислава не планує використовувати свої модернізовані МіГ-29 радянського виробництва. Тому готова якомога швидше передати їх Україні, щоб “допомогти врятувати життя українців”. За його словами, у Словаччині на озброєнні стояли 11 бортів, 10 з яких хочуть передати Києву, а один залишити як музейний експонат.

Зазначимо, що попри модернізацію і польські, і словацькі модифікації МіГів все одно залишаються радянською технікою, яка переведена на стандарти НАТО достатньо умовно. Навряд їх можна повноцінно порівнювати із західними винищувачами. Україна вдячна й за модернізовані літаки радянського типу, однак рано чи пізно рішення щодо західного винищувача буде ухвалено.

Фото: Вікіпедія

Читайте також: Вписати своє ім’я в історію: у росії вербують найманців, щоб захопити Бахмут

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

У документах, складених під час виконання бойових завдань, містяться чутливі дані про завдання, розташування підрозділів, маршрути переміщення та евакуації. Оскільки розголошення такої інформації становить пряму загрозу для безпеки військовослужбовців, частина відомостей про зниклих безвісти, полонених і загиблих має обмежений доступ.

Детальніше про правила надання інформації родинам захисників згідно з роз’ясненням Міноборони.

Які документи містять інформацію з обмеженим доступом

Згідно із законодавством (зокрема законами «Про державну таємницю» та відповідними наказами Міноборони і СБУ), обмеження на поширення поширюється на низку військових документів. До них належать:

• журнал бойових дій;
• бойові накази та розпорядження;
• координати місця зникнення;
• відеозаписи бойових дій, штурмів та обльотів місцевості;
• документи про евакуацію;
• відомості про склад і розташування підрозділів.

Як родинам отримати потрібні відомості

Закон України “Про доступ до публічної інформації” (ч. 8 ст. 6) передбачає, що обмежувати потрібно доступ лише до конкретної чутливої інформації, а не до документа загалом.

Тому кожне звернення військові частини розглядають індивідуально. Якщо документ містить обмежені дані, родинам не відмовляють повністю, а надають необхідну інформацію у формі витягу, спеціальної довідки чи в іншому дозволеному форматі.

Щоб отримати відповідь, у своєму запиті родичам необхідно максимально конкретно зазначити, які саме обставини вони хочуть з’ясувати. Наприклад: запитати про деталі евакуації, обставини зникнення військовослужбовця або уточнити, чи було офіційно зафіксовано факт його поранення.

Особливості підтвердження поранення зниклих безвісти

Процес підтвердження факту поранення для військовослужбовця, який зник безвісти, має певні ускладнення. Часто таких військових не мають змоги евакуювати встановленим маршрутом, через що поранення не встигають своєчасно зафіксувати в офіційних медичних документах.

Сама по собі відсутність медичних документів не є безумовним доказом того, що військовий не зазнав поранення. Якщо інформація про травмування зафіксована лише в журналі бойових дій, для належного оформлення документів військовій частині знадобиться додаткова перевірка обставин та збір свідчень з інших доступних джерел.

Читайте також:

Аліменти з військовослужбовців: з яких виплат стягуються та як розраховуються

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Розлучення та виховання дітей — життєві обставини, які не зникають, коли один із батьків стає на захист країни. У зв’язку з цим у родинах військовослужбовців часто виникають запитання щодо механізму утримання аліментів, зокрема з бойових винагород чи виплат за поранення.

Міністерство оборони України надало детальне роз’яснення щодо того, які саме складові грошового забезпечення військових формують аліментну базу.

З яких виплат військових утримуються аліменти

Базові правила утримання аліментів для військовослужбовців ЗСУ та цивільних громадян однакові. Вони регулюються Сімейним кодексом, законом “Про виконавче провадження” та відповідною постановою Кабміну.

Аліменти утримуються із загального грошового забезпечення військового, до якого обов’язково входять:

• посадовий оклад та оклад за військовим званням;
• щомісячна надбавка за вислугу років;
• постійні щомісячні надбавки, доплати, премії та підвищення окладу;
• додаткові винагороди, що мають систематичний характер.

Якщо суд присудив сплату аліментів як частку від доходу, відсоткова ставка розраховується від фінальної суми забезпечення вже після відрахування всіх обов’язкових податків і зборів.

Чи стягуються аліменти з бойових виплат?

Згідно з чинними нормами, аліменти підлягають утриманню з додаткової винагороди, яку військовослужбовці отримують під час дії воєнного стану. До цієї категорії належать бойові виплати у розмірі 30 000, 50 000 та 100 000 гривень, а також виплати інструкторам (від 15 до 30 тисяч гривень) та 10 000 гривень за фактичне виконання обов’язків. Оскільки ці нарахування здійснюються щомісяця, вони класифікуються як постійні види доходу.

З яких виплат аліменти не вираховуються

До аліментної бази не включаються виплати, що мають разовий, цільовий або компенсаційний характер. Зокрема, утримання не здійснюється з:

• грошової допомоги на оздоровлення;
• одноразових винагород у розмірі 70 000 та 170 000 гривень;
• матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань;
• одноразової грошової допомоги при звільненні або за укладення першого контракту;
• одноразової грошової допомоги у разі поранення, контузії або встановлення інвалідності.

У Міноборони звертають увагу на важливий нюанс щодо “виплат за поранення”. Грошове забезпечення, яке військовий щомісяця отримує в період лікування, враховується до аліментної бази. Натомість цільова одноразова допомога за поранення не підлягає стягненню.

Розмір аліментів: гарантований мінімум та максимуми

Мінімальний гарантований розмір аліментів становить не менше 50% від актуального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Наразі це:

• для дитини віком до 6 років — 1 408,50 гривень;
• для дитини від 6 до 18 років — 1 756 гривень.

Мінімальний рекомендований розмір (який суд може призначити за наявності достатнього заробітку платника) становить 100% прожиткового мінімуму: 2 817 гривень для дітей до 6 років і 3 512 гривень для дітей до 18 років.

Якщо виплати призначаються у вигляді частки від загального доходу, вони становлять:

• на одну дитину — 1/4 від заробітку;
• на двох дітей — 1/3 від заробітку;
• на трьох і більше дітей — 1/2 від заробітку.

У наказному провадженні встановлено й верхню межу: розмір аліментів не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів. Тобто максимум 28 170 гривень (до 6 років) та 35 120 гривень (від 6 до 18 років). Право на підтримку мають і діти від 18 до 23 років за умови, що вони продовжують навчання.

Як відбувається процес стягнення

У разі примусового стягнення виконавець надсилає до військової частини постанову про звернення стягнення на доходи військовослужбовця. Фінансовий підрозділ частини розраховує та утримує визначену суму з виплат платника, перераховуючи її на рахунок виконавчої служби або приватного виконавця, після чого кошти надходять стягувачу. Якщо адреса військової частини невідома, документи можуть бути направлені до Міністерства оборони України для подальшої передачі в бухгалтерію відповідного підрозділу.

Змінити розмір виплат можна або через суд у разі зміни матеріального стану, або уклавши нотаріально посвідчений договір між батьками. Такий договір має силу виконавчого документа.

Читайте також:

Оподаткування виплат військовим: хто звільняється від військового збору

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!